-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
03.11.2020Постанова 21.08.2020
Ухвала суду 24.07.2020
Ухвала суду 10.06.2020
Постанова 07.05.2020
Ухвала суду 30.04.2020
Ухвала суду 02.04.2020
Рішення 16.03.2020
Ухвала суду 02.03.2020
Ухвала суду 09.12.2019
Ухвала суду
Справа № 916/3563/19
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 916/3563/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.
розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв"
на рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2020 та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв"
до державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"
про стягнення 565 318,09 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (далі - ТОВ "Енергогазрезерв", позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (далі - ДП "МТП "Южний", відповідач) про стягнення 565 318,09 грн збитків.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -НКРЕКП) 07.06.2019 прийнято постанову № 954, якою було встановлено на ІІ півріччя 2019 року тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43 грн/Мвт*год (без урахування ПДВ). Посилаючись на необхідність внесення змін до укладеного між сторонами договору шляхом підписання додаткової угоди про збільшення вартості електричної енергії, позивач звертався до відповідача з листами від 04.07.2019 №01/07/19, від 09.07.2019 №09/07/19/1 та від 09.07.2019 №09/07/19/2. Натомість відповідач відмовився від підписання додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу від 07.06.2019 №Т/ВТЕ-77/19 у частині перегляду вартості електричної енергії, що призвело до понесення позивачем збитків у вигляді недоотриманих коштів як різниці між тарифом, встановленим постановою НКРЕКП від 07.06.2019 за № 954, та тарифом, встановленим умовами договору. Також позивач зазначав, що відповідачем використано електричної енергії в меншій кількості, ніж було погоджено сторонами у специфікації (додатку 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 07.06.2019 №Т/ВТЕ-77/19). Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2020 (суддя Бездоля Д.О.), яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.06.2020 (колегія суддів у складі: Савицький Я.Ф., Головей В.М., Разюк ГП.), у задоволенні позовних вимог ТОВ "Енергогазрезерв" до ДП "МТП "Южний" про стягнення збитків у розмірі 565 318,09 грн відмовлено.
2.2. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача складу правопорушення та, відповідно, підстав для стягнення з нього на користь позивача збитків у сумі 555 884,04 грн.
2.3. При цьому судами зазначено, що сторонами не було укладено угоду про внесення змін до договору від 07.06.2019 №Т/ВГЕ-77/19 у частині зміни ціни на електричну енергію, а спір між сторонами щодо цих змін не було передано на вирішення суду. Суди також вказували на те, що станом на момент виконання сторонами умов договору від 07.06.2019 №Т/ВГЕ-77/19 (з 01.07.2019 по 31.07.2019) дію постанови НКРЕКП від 07.06.2019 за №954 було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019 у справі №640/11330/19, тобто судом встановлено відсутність підстав для внесення змін до договору в частині застосування тарифу на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість).
2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що 31.07.2019 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі електричної енергії №РН-0002703 (а.с.31, т.1), за яким позивач передав, а відповідач прийняв за липень 2019 року 1600.2530000 тис. кВт*год електричної енергії за ціною 1597.5000 грн за 1 тис.кВт*год без ПДВ загальною вартістю 3 067 685,00 грн; підписавши Акт №РН-0002703 сторони, підтвердили факт належної купівлі-продажу електричної енергії саме за тарифом 1597.5000 грн за 1 тис.кВт*год без ПДВ, а також обставини щодо погодження постачальника з обсягом спожитої електричної енергії саме в розмірі 1600.2530000 тис. кВт*год. Суди також вказували, що умовами договору від 07.06.2019 №Т/ВГЕ-77/19 не передбачено відповідальності споживача за відхилення від договірних величин споживання.
2.5. Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача складу правопорушення та, відповідно, підстав для стягнення з нього на користь позивача збитків у сумі 555 884,04 грн. Щодо збитків у сумі 9 434,05 грн за використання відповідачем електричної енергії в кількості меншій, ніж було погоджено сторонами у специфікації, то відмовляючи в цій частині позовних вимог, суди виходили з того, що договором від 07.06.2019 №Т/ВТЕ-77/19 не передбачено відповідальність ДП "МТП "Южний" щодо відшкодування небалансу електроенергії.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. 25.06.2020 ТОВ "Енергогазрезерв", не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
4. Аргументи учасників справи
4.1. Аргументи касаційної скарги
4.1.1. Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.06.2020 у справі № 910/11730/19, зокрема не враховано тих висновків, що з урахуванням положень статей 150, 151 КАС України, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті. А якщо суд за наслідками розгляду справи визнав нормативно-правовий акт незаконним і це судове рішення набрало законної сили, положення зазначеного нормативно-правового акта не підлягають застосуванню.
4.1.2. На думку позивача, судами порушено пункт 5.14.5 "Правил ринку", затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, яким встановлено, що якщо розрахований небаланс електричної енергії СВБ b у зоні z виявився позитивним, то СВБ повинна продати в систему електричну енергію і отримати за неї платіж, та абзац десятий пункту 5.2.1 "Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, відповідно до якого електропостачальник має право на отримання від споживача відшкодування збитків, пов`язаних з відхиленням споживача від договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період (день, місяць).
4.1.3. Також позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в контексті "співвідношення зупинення дії та скасування постанови НКРЕКП від 07.06.2019 № 954".
4.2. Доводи інших учасників.
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, а також просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5.1. Судами встановлено, що 07.06.2019 між ДП "МТП "Южний" (споживач) та ТОВ "Енергогазрезерв" (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №Т/ВТЕ-77/19, відповідно до пункту 1.2 якого умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила, ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
5.2. За умовами пунктів 2.1, 2.3, 2.4 договору постачальник продає електричну енергію (ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії згідно з умовами цього договору. Очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії визначається сторонами в договорі та складає 1750000,00 кВт*год. Споживач має право коригування обсягу споживання електричної енергії за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення розрахункового періоду.
5.3. Відповідно до пункту 3.2 договору строк поставки електричної енергії з 00:00 год. 01.07.2019 по 24:00 год. 31.07.2019.
5.4. Положеннями пунктів 5.1, 5.2, 5.4 - 5.6 договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до специфікації, що є додатком №2 до цього договору. Загальна вартість цього договору становить 3 354 750,00 грн, у т.ч. ПДВ 559125,00 грн. Ціна за електричну енергію, зазначена у додатку №2 до цього договору, може бути змінена постачальником та прийнята споживачем у разі зміни ціни на електричну енергію не більше ніж на 10 відсотків через коливання ціни на електричну енергію на ринку, за умови, що постачальник підтверджує зміну ціни на електричну енергію відповідними документами, виданими Торгово-промисловою палатою України та довідками, виданими ДП "Держзовнішінформ", дата видачі яких відповідає місяцю року, у якому змінюється ціна на електричну енергію, зазначена у додатку №2 до цього договору. Розрахунковим періодом за цим договором є період з 00:00 год. 01.07.2019 по 24:00 год. 31.07.2019. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дня отримання оригіналів рахунків, Актів приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий період.
5.5. За умовами пункту 6.1.12 договору споживач має право зменшувати обсяг закупівлі та ціну цього договору залежно від реального фінансування видатків та/або виробничої потреби; у такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.
5.6. Згідно з пунктами 7.1.1, 7.1.5, 7.1.6 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію; проводити разом із споживачем звіряння фактично використаних обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акта; інші права, передбачені чинним законодавством і цим договором.
5.7. Відповідно до пункту 9.2 договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків у розмірі фактичних збитків постачальника.
5.8. Згідно з положеннями пунктів 13.1, 13.2, 13.3, 13.4 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Умови договору не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, які передбачено статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Постачальник має повідомити споживача про намір внесення будь-яких змін до умов договору не пізніше ніж за 20 календарних днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови. Зміни та доповнення до договору можуть бути внесені в порядку, передбаченому чинним законодавством України, тільки за домовленістю сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього договору, які є його невід`ємною частиною.
5.9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у додатку №2 до договору сторони погодили: найменування товару 09310000-5 Електрична енергія; одиниця виміру кВт*год; кількість 1750000,00; ціна за одиницю 1,5975; загальна вартість з ПДВ 3354750,00 грн.
5.10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 26.06.2019 звернувся до відповідача з листом №285/20-ел, у якому повідомив останнього про зміну вартості електричної енергії у зв`язку з прийняттям постанови НКРЕКП від 07.06.2019 за №954, відповідно до якої з 01.07.2019 вводиться плата за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 347,43 грн/МВт*год без ПДВ, а тому необхідно внести зміни в укладений між підприємствами договір шляхом підписання додаткової угоди про збільшення вартості електричної енергії.
5.11. Судами встановлено, що у період з 04.07.2019 по 09.07.2019 позивач звертався до відповідача із листами про необхідність внесення змін до договору від 07.06.2019 №Т/ВГЕ-77/19 у частині зміни ціни на електричну енергію. Суди також встановили, що сторонами так і не було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору від 07.06.2019 №Т/ВГЕ-77/19, а спір між сторонами щодо цих змін не було передано на вирішення суду.
5.12. Відповідач 10.07.2019 у відповідь на звернення позивача, листом №3677/01/207/19 повідомив позивача про можливість укладення додаткової угоди між сторонами щодо збільшення ціни договору виключно у випадку надання позивачем документів, які передбачені пунктом 5.5 договору.
5.13. При цьому суди встановили, що подані позивачем документи на підтвердження факту коливання ціни за одиницю товару на ринку (експертний висновок від 08.07.2019 №0-516/01, експертний висновок від 08.07.2019 №0-516/02 та довідки ДП "Держзовнішінформ" від 17.07.2019 №232/50) враховують коливання ціни постачальника "останньої надії" за період з 01.01.2019, а не коливання ціни на роздрібному ринку електричної енергії. Оскільки відповідач є споживачем електричної енергії на роздрібному ринку електричної енергії, суди дійшли висновку, що надані позивачем документи на підтвердження підвищення ціни на електричну енергію, не можуть бути підставою для збільшення ціни на роздрібному ринку електричної енергії. Також, оцінивши експертний висновок від 17.07.2019 № 535, суди встановили, що в ньому враховано коливання ціни у постачальників універсальних послуг, які надають послуги виключно побутовим та малим непобутовим споживачам, до яких також відповідач не відноситься.
5.14. Суди також встановили, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 у справі № 640/11330/19 дію постанови НКРЕКП від 07.06.2019 №954 було зупинено. Зупинення дії постанови НКРЕКП від 07.06.2019 №954 тривало до 01.08.2019. У подальшому ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №640/12695/19 вказаний захід забезпечення позову було змінено шляхом зупинення дії цієї постанови відносно визначеного кола осіб, до яких не включено сторін у цій справі.
5.15. У подальшому постановою НКРЕКП від 12.07.2019 №1411 (набула чинності 01.08.2019) постанову НКРЕКП від 07.06.2019 №954 визнано такою, що втратила чинність.
5.16. При цьому судами встановлено, що 31.07.2019 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі електричної енергії №РН-0002703, за яким у відповідності до умов договору від 07.06.2019 №Т/ВГЕ-77/19 позивач (постачальник) передав, а відповідач (споживач) прийняв за липень 2019 року 1600.2530000 тис. кВт*год електричної енергії за ціною 1597.5000 грн за 1 тис.кВт*год без ПДВ. Відповідно до Акта приймання-передачі електричної енергії № РН-0002703 вартість електричної енергії з ПДВ складає 306 7685,00 грн.
5.17. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на наявність підстав для стягнення з відповідача 565 318,09 грн збитків у зв`язку з відмовою відповідача від підписання додаткової угоди про внесення змін до договору на постачання електричної енергії від 07.06.2019 № Т/ВТЕ-77/19. Зокрема, застосування до умов договору тарифів за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 347,43 грн/МВт*год без ПДВ, які було встановлено постановою НКРЕКП від 07.06.2019 №954.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
6.1. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
6.2. Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
6.3. Як вбачається з матеріалів справи, за умовами пункту 1.2 договору №Т/ВТЕ-77/19 умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила, ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
6.4. Отже, взаємовідносини, які виникли між сторонами щодо виконання договору про постачання електричної енергії споживачу від 07.06.2019 за №Т/ВТЕ-77/19, підпадають під правове регулювання Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
6.5. Як вбачається з матеріалів справи, причиною спору в даній справі фактично стало питання щодо можливості застосування позивачем тарифів на споживання електричної енергії у липні 2019 року, які було введено в дію постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 954, та можливості застосування даних тарифів до правовідносин сторін, які врегульовано умовами договору від 07.06.2019 №Т/ВТЕ-77/19.
6.6. Згідно з пунктом 4.1 ПРРЕЕ, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
6.7. Пунктом 4.7 ПРРЕЕ, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, визначено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
6.8. Як вже зазначалось вище, додатком № 2 до договору від 07.06.2019 №Т/ВТЕ-77/19 сторонами було погоджено його істотні умови, зокрема щодо ціни електричної енергії та обсягів споживання електричної енергії .
6.9. Відповідно до умов пункту 2.3 договору від 07.06.2019 №Т/ВТЕ-77/19 обсяг споживання електричної енергії є очікуваним обсягом, що свідчить про можливість його коригування.
6.10. Умовами договору сторони передбачили можливість внесення змін до нього. Зокрема, відповідно до пункту 13.2 договору постачальник має повідомити споживача про намір внесення будь-яких змін до умов договору не пізніше ніж за 20 календарних днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови. Зміни та доповнення до договору можуть бути внесені в порядку, передбаченому чинним законодавством України, тільки за домовленістю сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього договору, які є його невід`ємною частиною.
6.11. За умовами пункту 6.1.12 споживач має право зменшувати обсяг закупівлі та ціну цього договору залежно від реального фінансування видатків та/або виробничої потреби; у такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.
6.12. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193 та 202 Господарського кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
6.13. Як вже зазначалось вище, договором від 07.06.2019 №Т/ВТЕ-77/19 сторонами було погоджено його істотні умови, зокрема щодо ціни електричної енергії. При цьому сторонами було встановлено, що істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, які передбачено статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
6.14. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції станом на 07.06.2019 (дата укладання договору №Т/ВТЕ-77/19) та час виникнення спірних правовідносин (липень 2019 року), умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
6.15. Отже, з аналізу умов договору та вимог пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що при збільшенні ціни товару за договором закупівлі відповідно зменшується кількість товару таким чином, щоб загальна сума договору про закупівлю не збільшилась. Водночас умовами договору сторони погодили, що підставою внесення змін до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару є наявність факту коливання ціни такого товару на ринку, який має бути доведений та документально підтверджений, та обов`язок постачальника повідомити споживача про такий намір не пізніше ніж за 20 календарних днів до її застосування.
6.16. Як встановлено судами, сторонами так і не було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору від 07.06.2019 №Т/ВГЕ-77/19 у частині зміни ціни на електричну енергію. Спір між сторонами щодо цих змін також не було передано на вирішення суду.
6.17. Окрім того, суди надали оцінку документам, які подано позивачем на підтвердження факту коливання ціни за одиницю товару на ринку (експертному висновку від 08.07.2019 №0-516/01, експертному висновку від 08.07.2019 №0-516/02 та довідці ДП "Держзовнішінформ" від 17.07.2019 №232/50) та встановили, що подані позивачем документи враховують коливання ціни постачальника "останньої надії" за період з 01.01.2019, а не коливання ціни на роздрібному ринку електричної енергії, експертний висновок від 17.07.2019 № 535 враховує коливання ціни у постачальників універсальних послуг, які надають послуги виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
6.18. Враховуючи те, що відповідач купує електричну енергію на роздрібному ринку електричної енергії та не відноситься до категорії побутових та малих непобутових споживачів, суди дійшли правомірного висновку, що документи, які позивач надав відповідачу на підтвердження підвищення ціни на електричну енергію, не могли бути підтвердженням збільшення ціни на роздрібному ринку електричної енергії та відповідно не могли бути підставою для внесення змін до договору в частині збільшення ціни договору №Т/ВГЕ-77/19.
6.19. Суди також встановили, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 у справі №640/11330/19 дію постанови НКРЕКП від 07.06.2019 №954 було зупинено. У подальшому ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №640/12695/19 вказаний захід забезпечення позову було змінено шляхом зупинення дії цієї постанови відносно визначеного кола осіб, до яких не включено сторін у цій справі. Зупинення дії постанови НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 тривало до 01.08.2019, до заміни заходу забезпечення позову щодо визначення певного кола споживачів, проведеної ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №640/11330/19. Зокрема, дію постанови № 954 було зупинено лише для АТ "Нікопольський завод феросплавів", АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", АТ "Дніпроазот". У подальшому постановою НКРЕКП від 12.07.2019 №1411 (набула чинності 01.08.2019) постанову НКРЕКП від 07.06.2019 №954 визнано такою, що втратила чинність.
6.20. Відповідно до умов пунктів 7.1.1, 7.1.5, 7.1.6 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію; проводити разом із споживачем звіряння фактично використаних обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акта; інші права, передбачені чинним законодавством і цим договором.
6.21. При цьому суди встановили, що 31.07.2019 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі електричної енергії №РН-0002703 (а.с.31, т.1), за яким позивач передав, а відповідач прийняв за липень 2019 року 1600.2530000 тис. кВт*год електричної енергії за ціною 1597.5000 грн за 1 тис.кВт*год без ПДВ. Вартість електричної енергії з ПДВ складає - 3 067 685,00 грн. Вказаний Акт приймання-передачі електричної енергії підписано представниками сторін без зауважень та заперечень.
6.22. Зі змісту частин другої, третьої статті 11 ЦК України, частини першої статті 14 ЦК України та статті 509 ЦК України вбачається, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів та інших правочинів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства та виконуються особою в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
6.23. Отже, враховуючи те, що станом на липень 2019 року сторонами так і не було внесено змін до договору в частині визначення ціни у розмірі 347,43 грн/Мвт*год без ПДВ, а сторонами підписано Акт приймання-передачі електричної енергії №РН-0002703, за яким позивач передав, а відповідач прийняв за липень 2019 року 1600.2530000 тис. кВт*год електричної енергії за ціною 1597.5000 грн за 1 тис.кВт*год без ПДВ, то колегія суддів вважає, що сторонами у добровільному порядку вирішено питання щодо споживання відповідачем електричної енергії у липні 2019 року за ціною та у кількості, що зазначена в даному акті.
6.24. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення з відповідача збитків у розмірі 555884,04 грн (упущеної вигоди), тобто доходів позивача, які він міг би отримати, застосувавши у липні 2019 року тарифи, встановлені постановою НКРЕКП від 07.06.2019 №954, та збитків у розмірі 9 434,05 грн за відхилення від договірних величин споживання.
6.25. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
6.26. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
6.27. За змістом статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
6.28. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (частина перша). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина друга).
6.29. Згідно з частиною першою статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
6.30. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
6.31. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
6.32. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
6.33. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
6.34. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
6.35. За результатом розгляду позовних вимог ТОВ "Енергогазрезерв" суди встановили, що, по-перше - між сторонами так і не було підписано додаткову угоду щодо збільшення розміру плати за послуги з передачі електричної енергії, тобто позивачем не дотримано вимог пункту 5.4 та пункту 13.2 договору (подання відповідачу документів передбачених пунктом 5.4 договору та у строк визначений пунктом 13.2 договору); по-друге - 31.07.2019 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі електричної енергії №РН-0002703, за яким у відповідності до умов договору від 07.06.2019 №Т/ВГЕ-77/19 позивач (постачальник) передав, а відповідач (споживач) прийняв за липень 2019 року 1600.2530000 тис. кВт*год електричної енергії за ціною 1597.5000 грн за 1 тис.кВт*год без ПДВ; вказаний акт підписано представниками сторін без зауважень та заперечень щодо вартості та обсягів спожитої електричної енергії; по-третє - умовами договору від 07.06.2019 №Т/ВТЕ-77/19 не передбачено обов`язку відповідача сплачувати збитки за відхилення від договірних величин споживання.
6.36. Отже, у вказаній справі суди виходили з того, що у липні 2019 року передача електричної енергії була здійснена позивачем добровільно за ціною 1597.5000 грн за 1 тис.кВт*год без ПДВ згідно з підписаним обома сторонами актом від 31.07.2019.
6.37. Судами встановлено, що позивачем не доведено всіх необхідних складових цивільного правопорушення, наявність яких є необхідною для настання такої міри відповідальності, як стягнення збитків, а в касаційній скарзі таких висновків судів не спростовано, тому підстави для скасування оскаржуваних судових актів в цій частині також відсутні.
6.38. Разом з тим, як вбачається із змісту касаційної скарги, ТОВ "Енергогазрезерв" посилається на неврахування судами позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.06.2020 у справі № 910/11730/19, зокрема: "вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення дії нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті".
6.39. Щодо посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/11730/19, суд касаційної інстанції зазначає таке.
6.40. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
6.41. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
6.42. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
6.43. Посилання позивача в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/11730/19, є безпідставним, оскільки такі висновки зроблено за інших фактичних обставин; так, предметом позовних вимог у справі № 910/11730/19 є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості послуг з передачі електричної енергії, наданих позивачу у липні 2019 року за договором шляхом застосування діючого тарифу на послуги з передачі електричної енергії та відобразити його в рахунку-фактурі та акті приймання-передачі послуги. При цьому судами під час розгляду справи було встановлено обставини щодо складання постачальником акта приймання-передачі послуги від 31.07.2019, відповідно до якого постачальник передав, а споживач отримав послуги з передачі електричної енергії за тарифом 347,43 грн/МВт*год, тобто за тарифом, встановленим постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 954.
6.44. Разом з тим, у даній справі № 916/3563/19 позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків у зв`язку із відмовою останнього від укладення додаткової угоди до договору та незастосуванням позивачем у липні 2019 року тарифів, які було встановлено постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 954. При цьому судами встановлено: 1) факт недодержання позивачем вимог пункту 5.4 договору, які могли би бути підставою для внесення відповідних змін до договору №Т/ВГЕ-77/19, тобто можливості застосування тарифів, визначених постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 954; 2) факт підписання позивачем Акта приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2019 №РН-0002703 за липень 2019 за тарифом 1597.5000 грн за 1 тис.кВт*год без ПДВ, без зауважень та заперечень щодо вартості та обсягів спожитої електричної енергії.
6.45. Тобто, з урахуванням наведених обставин, на відміну від судового рішення, на яке містить посилання касаційна скарга позивача, у справі, що розглядається, спірні правовідносини не є такими, що виникли між сторонами стосовно застосування тарифу встановленого постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 954, а обставини справи свідчать про те, що станом на 31.07.2019 (дата складання позивачем та в подальшому підписання сторонами Акта приймання-передачі електричної енергії №РН-0002703) спору між сторонами в частині застосування тарифу не було. На думку колегії суддів, вказані обставини мали б місце при вирішенні спору або щодо внесення змін до договору в судовому порядку, або за умови застосування позивачем у липні 2019 року тарифу 347,43 грн/МВт*год.
6.46. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України визначено, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
6.47. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава відкриття касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Енергогазрезерв" в цій частині.
6.48. Суд також відхиляє доводи позивача щодо порушення судами попередніх інстанцій пункту 5.14.5 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та абзацу десятого пункту 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, з огляду на таке.
6.49. Відповідно до пункту 5.14.5 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 якщо обчислений небаланс енергії СВБ b у зоні z виявився негативним, то ця СВБ повинна купити із системи електричну енергію і оплатити її. Якщо розрахований небаланс електричної енергії СВБ b у зоні z виявився позитивним, то СВБ повинна продати в систему електричну енергію і отримати за неї платіж.
6.50. Як вбачається із змісту пункту 1.2.1 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, учасниками ринку електричної енергії є: виробники; електропостачальники; трейдери; ОСП; ОСР; ОР; гарантований покупець; споживачі, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цими Правилами та Законом.
6.51. Пунктом 1.3.2 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 визначено, що для суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу), обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.
6.52. Згідно зі статтею 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії, а електропостачальник має право на отримання від споживача відшкодування збитків, пов`язаних з відхиленням споживача від договірних величин споживання електричної енергії, відповідно до актів законодавства та умов договору.
6.53. Згідно з пунктом 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 електропостачальник має право, зокрема: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; на отримання від споживача відшкодування збитків, пов`язаних з відхиленням споживача від договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період (день, місяць), відповідно до актів законодавства та умов договору.
6.54. Суд враховує, що за умовами договору відповідач є саме споживачем, який використовує електричну енергію на власні потреби, а тому правовідносини між сторонами врегульовано саме Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
6.55. За умовами підпункту 5.2.2 пункту 5.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачальник електричної енергії зобов`язаний інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Якщо зміна умов договору полягає у зміні ціни, викликаній зміною її складової на оплату послуг розподілу/передачі електричної енергії, то повідомляти споживача електропостачальник зобов`язаний негайно після отримання повідомлення від оператора системи.
6.56. Так, дійсно, судами не встановлено обставин щодо вчинення сторонами дій на коригування обсягів споживання відповідачем електричної енергії у липні 2019 року.
6.57. Разом з тим, відповідно до умов пункту 3.6 договору від 07.06.2019 №Т/ВГЕ-77/19 сторони на власний розсуд передбачили, що позивач не має права вимагати від відповідача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена цим договором та додатками до нього, а у пункті 9.2 договору передбачили, що позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, понесених позивачем, виключно у разі: 1) порушення відповідачем строків розрахунків з позивачем; 2) відмови відповідача надати представнику позивача доступ до свого об`єкта, що завдало позивачу збитків, то суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав про задоволення вимог позивача про стягнення 9 434,05 грн збитків за позитивний небаланс електричної енергії.
6.58. Отже, суд відхиляє як безпідставні посилання позивача на те, що суди не застосували до спірних правовідносин пункт 5.14.5 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, оскільки, по-перше - вказані правила не можуть бути застосовані до правовідносин за договором про постачання електричної енергії споживачу; по-друге - статтею 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено відповідальність за небаланси електричної енергії усіх учасників ринку, крім споживачів, які купують електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії споживачу, умовами договору від 07.06.2019 №Т/ВТЕ-77/19 не визначено такого обов`язку для відповідача.
6.59. Також, за висновком суду, пункт 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 передбачає можливість відшкодування збитків, пов`язаних з відхиленням споживача від договірних величин споживання або відповідно до умов договору, або відповідно до актів законодавства, яким у даному випадку є Закон України "Про ринок електричної енергії".
7. Щодо доводів позивача викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження постанови суду апеляційної інстанції, визначених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.1. З аналізу пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
7.2. Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, позивач зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права "в контексті співвідношення зупинення дії та скасування постанови НКРЕКП від 07.06.2019 № 954".
7.3. Натомість саме у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/11730/19 міститься такий висновок, зокрема: "Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якими зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовують його чинність, не змінюють обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняють застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті. А якщо суд за наслідками розгляду справи визнав нормативно-правовий акт незаконним і це судове рішення набрало законної сили, положення зазначеного нормативно-правового акта не підлягають застосуванню".
7.4. Касаційний господарський суд зазначає, що, проаналізувавши зміст судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер, враховуючи наявність підписаного між сторонами Акта приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2019 №РН-0002703 за липень 2019, суди лише роз`яснили відсутність підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків. Тобто у даній справі судами досліджено докази та встановлені обставині, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб`єктами таких відносин.
7.5. Аргументи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм законодавства. Водночас, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої названими судами оцінки доказів у справі.
7.6. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.
7.7. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
7.8. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
7.9. Отже, враховуючи положення ГПК України, провадження за касаційною скаргою ТОВ "Енергогазрезерв" у відповідній частині закриттю не підлягає. Як зазначено у цій постанові суд касаційної інстанції з огляду на вказані позивачем підстави касаційного оскарження дійшов висновку, що його касаційна скарга в даній частині не підлягає задоволенню.
7.10. Судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на ТОВ "Енергогазрезерв".
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" з підстав оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зі справи № 916/3563/19 закрити.
2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" з підстав оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, визначених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2020 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 916/3563/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко
скопійовано
-
скопійовано
-
