Справа №461/6846/19

Провадження №2/461/1621/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Європейського банку реконструкції та розвитку (Велика Британія, м. Лондон, One Exchange Square EC2A 2JN), представництва ЄБРР в Україні (79000, м. Львів, вул. Д.Дудаєва, 20) про стягнення коштів -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Європейського банку реконструкції та розвитку про стягнення грантових коштів у розмірі 1713,77 євро.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що ОСОБА_1 разом із сім`єю проживає у приватному житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з необхідністю модернізації системи опалення у зазначеному житловому будинку позивачем прийнято рішення про встановлення теплового насосу ARCTIC HOME BASIC MHCS 065 AHB. За програмою фінансування енергоефективності в житловому секторі України (Програмою IQenergy), згідно Правил та умов надання кредитів та грантів за Програмою фінансування енергоефективності в житловому секторі України позивачем було належним чином виконано завдання, а саме встановлено у 4-місячний строк енергоефективне обладнання у житловому будинку та передано інформацію про результат його виконання 16.07.2018 року. Однак, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті гранту, оскільки у житловому приміщенні, де позивач проживає та встановив відповідне обладнання, надаються комерційні послуги з проживання, а тому таке приміщення не може класифікуватись як «житловий будинок». Позивач стверджує, що відповідач безпідставно відмовив йому у реалізації його права, відтак просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.01.2020 року закрито провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Спір з приводу стягнення коштів з Європейського банку реконструкції та розвитку не підсудний судам України.

Постановою Львівського апеляційного суду від 17.09.2020 року ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 13.01.2020 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01.10.2020 року прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Європейського банку реконструкції та розвитку про стягнення коштів, справу вирішено розглядати в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в судове засідання.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК Українифіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

02.11.2020 року через канцелярію Галицького районного суду м.Львова від представника позивача надійшла заява про розгляд справи з викликом сторін в судове засідання.

Розглянувши клопотання представника позивача про розгляд справи з викликом сторін в судове засідання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно п.6ст.279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Судом встановлено, що предметом позову є стягнення грошових коштів в розмірі 1713,77 євро, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Окрім того, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Відтак, враховуючи норми чинного цивільно-процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотанні представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін в судове засідання необхідно відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що отримання гранту за програмою IQ energy було неодноразово публічно обіцяно представниками ЄБРР у засобах масової інформації, а саме через мережу інтернет, телебачення, пресу, рекламні буклети, рекламу в магазинах з обладнанням, рекламу в банках-партнерах Програми IQ energy.

Вимоги до виконання завдання, умови надання кредитів банками-партнерами Програми IQ Energy умови та процедура виплати грантових коштів, за виконання поставленого ЄБРР завдання, викладені у Правилах. На виконання умов Правил позивач вчинив наступні дії: обрав обладнання (Тепловий насос) з Каталогу Технологій, який знаходиться на сайті Програми IQ energy за посиланням http://www.iqenergy.org.ua/technologies відповідно п.3.1 Правил; згенерував сертифікат відповідності № 200065865 від 21.05.2018 р. відповідно до п. 3.1 Правил; обрав постачальника та після проведення домовленостей з ним отримав рахунок- фактуру №231 від 21.05.2018 на суму 166 000 грн.; уклав договір кредитування №94493964000 від 25.05.2018 року з AT «УкрСиббанк», що визначається згідно п. 4.1 Правил, як банк - учасник програми; повністю реалізував проект у житловому будинку, де позивач проживає з сім`єю, шляхом належної установки та підключення Теплового насосу відповідно п. 3.1 Правил у строк до 12.06.2018 року; 15.06.2018 року зареєструвався в онлайн Системі Управління Грантами програми IQ energy та надав інформацію про себе згідно з процедурою, встановленою п. 5.6 Правил, що підтверджується електронним листом від Програми IQ energy; подав 15.06.2018 року запит на здійснення верифікації та надав інформацію про реалізований мною проект, як того вимагає п. 5.6 Правил та форма запиту визначена Програмою IQ energy; в ході проведення камеральної верифікації заявки фахівцями програми IQ energy 02.07.2018 року надіслано запит про надання додаткової інформації, на який 16.07.2018 року позивачем надіслано запитувані додаткові матеріали, до яких у представників програми IQ energy жодних претензій не було.

20.09.2018 року позивачем на електронну пошту отримано лист від представників ЄБРР за програмою IQ energy, яким позивачу відмовлено у присудженні гранту, з підстав, визначених у п. 5.7 Правил, а саме: «помешкання, в якому позичальник реалізував проект, не відноситься до житлового фонду або використовується у комерційних цілях».

03.10.2018 року ОСОБА_2 відповідно до п. 6.1 Правил подав апеляцію на рішення про відмову у присудженні гранту.

30.11.2018 року позивачу відмовлено представниками відповідача у задоволенні апеляції з наступним обґрунтуванням: розгляд заявки ОСОБА_2 відбувався згідно редакції Правил, які діяла на момент мого приєднання до цих Правих; підставою відмови є посилання на п. 5.7 Правил та п. 5.5 (1с), (3d); також підставою відмови зазначено, що при верифікації було визначено, що будинок, на якому було здійснено влаштування енергоефективних заходів фактично не є житловим, а є готелем, що не підтримується Програмою.

12.12.2018 року позивачем відповідно до п. 6.2 Правил було направлено скаргу з описанням порушень, що були допущені представниками Програми IQ energy. Відповідь на дане звернення ЄБРР не надало, що підтверджувалось як позивачем так і відповідачем.

10.04.2019 року позивач звернувся до Органу розгляду скарг в зв`язку з проектами ЄБРР (Велика Британія, м. Лондон).

Лист б/н від 14.05.2019 підписаний Заступником голови ЄБРР в Україні Мариною Петров став остаточною відповіддю ЄБРР у досудовому вирішенні спору. Згідно даного листа позивачу відмовлено у отриманні гранту, оскільки у будинку АДРЕСА_2 надаються комерційні послуги з проживання, а тому не може класифікуватись як «житловий будинок».

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 1144 ЦК України, особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо). Обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди мають бути визначені завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди.

Відповідно до ст. 1145 ЦК України, у разі публічної обіцянки винагороди завдання, яке належить виконати, може стосуватися разової дії або необмеженої кількості дій одного виду, які можуть вчинятися різними особами.

Статтею 1146 ЦК України визначено, що у разі публічної обіцянки винагороди для виконання завдання може бути встановлений строк (термін). Якщо строк (термін) виконання завдання не встановлений, воно вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання.

Згідно ч. 1 ст. 1148 ЦК Україн и, у разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов`язана виплатити її.

З огляду на ч.ч. 1 та 2 ст. 1144 ЦК України грант за Програмою IQ energy є публічною обіцянкою ЄБРР, яка була сповіщена у засобах масової інформації, а також іншим чином невизначеному колу осіб. Це підтверджується письмовими та електронними доказами, які наявні у матеріалах справи: рекламні буклети програми IQ energy; рекламні буклети банків-партнерів Програми IQ energy, фото реклами Програми IQ energy з магазинів з енергоефективними товарами; відео двох прес-конференцій UNIAN, щодо програми IQ energy (за участю Керівника ЄБРР в Україні ОСОБА_3 , Керівника департаменту енергоефективності та кліматичних змін ЄБРР в регіоні України, Польщі та ОСОБА_4 , Керівника програми IQ energy ОСОБА_5 та ін.); відео реклами програми IQ energy на телебаченні; відео випуску новин про особливості роботи програми IQ energy; відео інтерв`ю представника ОСОБА_6 , щодо програми IQ energy; відео випуску новин з використанням історій клієнтів програми IQ energy; рекламними відео програми IQ energy від ЄБРР; відео підписання ОТП Банком договору, щодо партнерства з Програмою фінансування енергоефективності ЄБРР (Програмою IQ energy); відео підписання банком Креді Агріколь договору, щодо партнерства з Програмою фінансування енергоефективності ЄБРР (Програмою IQ energy); відео презентації проекту IQ energy від ЄБРР 15.12.2016.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1144 ЦК України у Правилах Програми IQ Energyвизначені завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди.

Отже, з огляду на вимоги зазначених вище норм цивільного законодавства, спірні правовідносини між відповідачем та позивачем (у т. ч. виконання завдання та передання ОСОБА_1 результату такого завдання до ЄБРР, виникнення зобов`язання у відповідачащодо виплати грантових коштів, порядок виплати таких коштів тощо) зокрема регулюються Правилами Програми IQ energy.

З урахуванням вищеописаних вимог норм законодавства, умов п. 1 Правил, а також тієї обставини, що з початку виконання завдання 25.05.2018 року (дата укладання кредитного договору з ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до п. 4.5 Правил) ОСОБА_1 до моменту передання остаточного результату виконання завдання 16.07.2018 року (надання відповіді на запит фахівців) діяла редакція Правил, яка була чинною до 07.08.2018 року, відповідно необхідно керуватись саме цією редакцією Правил.

Згідно з п. 1 Правил будь-яка фізична особа, яка має доступ до житлового приміщення в Україні та бажає поліпшити енергоефективність цього приміщення, може скористатись програмою IQ Energy. Програма IQ Energy надає інвестиційні заохочення (гранти) за виконання наступних вимог:

проекти термомодернізації мають бути прийнятними, тобто потрібно дотриматись вимог будівельних норм та правил і використати виключно дозволені матеріали і обладнання;

джерелом фінансування повинні бути кредити фінансових установ учасників програми;

проект потрібно повністю завершити впродовж чотирьох місяців з дати кредиту;

позичальник повинен зареєструватися в онлайн Системі Управління Грантами програми IQ Energy, подати запит на отримання гранту та надати інформацію про себе та про проект термомодернізації задля проведення належної верифікації (перевірки);

на момент подачі позичальником запиту на отримання гранту кредит має бути непогашеним, тобто повинна існувати заборгованість за кредитом;

позичальник не звертався за цим проектом за грантами чи компенсаціями до жодних інших програм.

У п.п. 3.1 і 3.2 Правил визначаються відповідно прийнятні та неприйнятні проекти. У п.5.5 Правил визначаються критерії прийнятності для отримання гранту. У п.5.7 Правил наведено перелік ситуацій, що також призводять до відмови в наданні гранту, на додаток до невиконання критеріїв прийнятності.

З огляду на матеріали справи, відповідач не зазначав будь-яких інших підстав для відмови у виплаті гранту, окрім тієї, що у житловому приміщенні, де позивач проживає та встановив відповідне обладнання, надаються комерційні послуги з проживання, а тому таке приміщення не може класифікуватись як «житловий будинок».

З урахуванням умов Правил у редакції чинній на момент спірних правовідносин, вищезазначена підстава відмови відповідача у наданні гранту позивачу відсутня у положеннях Правил, а тому і відсутні обставини неналежного виконання ОСОБА_1 завдання, за виконання якого згідно Правил обіцяно винагороду. Також судом враховується та обставина, що у відповідача відсутні будь-які зауваження щодо виконання завдання в частині встановлення енергоефективного обладнання.

Щодо твердження ЄБРР, що будинок за адресою АДРЕСА_2 не є житловим, то таке не відповідає дійсним обставинам у справі, що підтверджується наступними доказами, які містяться у матеріалах справи, а саме: Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно ЕЕХ№383313 від 21.05.2015; Свідоцтвом про право власності на житловий будинок СТА 590936 від 21.05.2015; Технічним паспортом на житловий будинок /а.с.76-87/.

Вищеперелічені документи підтверджують тип даного об`єкту як«житловий будинок», та такі документи позивачем надавались представникам ЄБРР у ході подання запиту на отримання гранту.

Водночас відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, що будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не є житловим, а має інше цільове призначення згідно вимог законодавства.

Також суд звертає увагу, що викладене у листах-відмовах відповідача твердження, що житловий будинок, у якому здаються в оренду житлові кімнати не вважається «житловим» та не відноситься до житлового фонду, таке твердження суперечить вимогам чинного законодавства.

Частиною 4 ст. 4 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Термін «житловий будинок» визначено у ЦК України (ст. 380), а також в Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженій наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127 та є наступним: житловий будинок будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законами, іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно положень зазначеної Інструкції, інформація щодо опису об`єкта будівництва, зокрема щодо його типу (житловий будинок, квартира, гуртожиток, гараж, нежитлова будівля тощо) зазначається у технічному паспорті.

З огляду на те, що зазначений житловий будинок знаходиться на території міста Чернівці Чернівецької області, на цей об`єкт будівництва розповсюджуються вимоги Положення про порядок реконструкції житлових та нежитлових приміщень (будинків, будівель, споруд, квартир), зміна їх функціонального призначення для здійснення підприємницької, господарської та інших видів діяльності у м. Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 26.04.2012 №499, а також вимоги Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об`єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VІ скликання 31.01.2013 №741.

У зазначених вище нормативно-правових актах Чернівецької міської ради зміна функціонального призначення об`єкта будівництва можлива лише при його реконструкції з подальшим прийняттямв експлуатацію закінченого будівництвом об`єктаіз обов`язковим внесеннямзмін до правовстановлюючих документів.

Аналіз вищевикладених норм права вказує на те, що інформація про функціональне призначення зданого в експлуатацію житлового будинку зазначається у правовстановлюючих документах, а також у його технічному паспорті, а відносини оренди (найму) житла взагалі жодним чиномне впливають на зміну його класифікації як «житловий будинок».

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не повідомлено позивачу чітких, вичерпних підстав відмови у виплаті грантових коштів.

Оскільки виплата грантових коштів є публічною обіцянкою ЄБРР у розумінні ст.1144 ЦК України, а також у ході розгляду цієї справи встановлено, що ОСОБА_1 здійснив всі дії, передбачені умовами Правил та його проект відповідає умовам прийнятності Правил, що в свою чергу вказує на належне виконання ним завдання, за яке ЄБРР обіцяно винагороду.

З огляду на це, у відповідача з моменту передання позивачем виконаного завдання (тобто з 16.07.2018 року) виникло зобов`язання щодо виплати йому обіцяної суми інвестиційного гранту, що відповідачем не було виконано.

Водночас відповідачем не надано жодних доказів та у відзиві незазначено жодних обставин, які б вказували на неналежне виконання завдання позивачем відповідно до умов Правил.

При визначенні розміру суми виплати грантових коштів слід керуватись п.5.2, 5.3.2 та 5.4 Правил. Аналіз цих пунктів Правил вказує на те, що така сума розраховується у розмірі 35 відсотків від розміру еквіваленту в євро кредитних коштів, що були отримані для фінансування проекту за програмою IQ energy за офіційним курсом НБУ на дату оформлення кредитної угоди.

На офіційному сайті Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=24.05.2018&period=daily) на 25.05.2018 визначено курс гривні до євро у розмірі 30,618896 грн. за 1 євро. Згідно умов кредитної угоди №94493964000 від 25.05.2018, укладеної між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» сума отриманого кредиту становить 149 925,30 грн.

Отже сума грантових коштів, яку зобов`язаний виплатити ЄБРР згідно наявних доказів у матеріалах справи становить 1713,77 євро (149 925,30 грн./30,618896*35%=1713,77 Євро).

Враховуючи, що зобов`язання у ЄБРР виникло у іноземній валюті, а саме в євро, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України позивач має право звернутись до суду стосовно захисту свого порушеного права та просити суд зобов`язати відповідача виконати свій обов`язок в натурі, тобто у тому вигляді, у якому виникло таке зобов`язання у відповідача.

Щодо підсудності даної справи Галицькому районному суду м. Львова, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» ЄБРР є особою, яка підлягає юрисдикції судів України лише в межах міжнародних договорів, ратифікованих Україною, у тому числі положення наступних міжнародних договорів: Угоди про заснування Європейського банку реконструкції та розвитку, ратифікована Указом Президента №379/92 від 14.07.1992 (далі Угода про заснування ЄБРР), Угоди про внесок між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно участі України у Фонді Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля, ратифікованої Законом №3596-VI від 06.07.2011 (далі Угода від 06.07.2011), Договору між Урядом України та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні, ратифікований Законом України №319-VI від 04.06.2008 (далі Договір від 04.06.2008).

Згідно зі ст. 46 Угоди про заснування ЄБРР позови проти Банку можуть бути порушені тільки в компетентних судах на території країни, зокрема де Банк має свою установу. Відповідно до інформації з офіційного сайту ЄБРР (https://www.ebrd.com/corporate-information/contacts/ukraine.html) Представництво ЄБРР на території України знаходиться у м. Львові за адресою вул. Дудаєва, буд. 20.

У розділі 2.04. Договору від 04.06.2008 року визначено перелік винятків, у яких не застосовується імунітет ЄБРР від юрисдикції на території України. Згідно п. (b) цього розділу одним з винятків визначено подання цивільних позовів, що випливають із здійснення ЄБРР своїх повноважень, зокрема щодо гарантування зобов`язань.

Визначення терміну «гарантування зобов`язань» передбачає закріплення всіх встановлених законом (у т. ч. Цивільним кодексом України) та/або договором зобов`язань. Аналогічний висновок, викладений у висновку №14862 експерта ОСОБА_7 семантико-текстуального дослідження, який знаходиться у матеріалах справи.

Згідно пп. VIII п. А розділу 3.03 Угоди від 06.07.2011, визначено обов`язок ЄБРР, як розпорядника Фонду Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля щодо забезпечення прозорості діяльності Фонду у проектах, підтриманих цим Фондом (зокрема у Програмі IQ energy).

Також зобов`язання ЄБРР щодо прозорості діяльності, визначені у розділі А і С Принципів інформування громадськості, а також у п. 15 Екологічної та соціальної політики ЄБРР, які були прийняті на підставі Угоди про заснування ЄБРР.

ЄБРР, при здійсненні своєї діяльності на території України, зобов`язаний керуватись чинним українським законодавством, у т. ч. міжнародними угодами, у яких держава Україна та ЄБРР є сторонами угоди.

Враховуючи вищезазначене, цивільний позов ОСОБА_1 , випливає з порушення ЄБРР гарантування своїх зобов`язань, може бути поданий до компетентних судів на території України, зокрема до Галицького районного суду м. Львова, оскільки одне з представництв ЄБРРна території України знаходиться у м. Львові по вул. Дудаєва, 20. З цих підстав така справа підсудна Галицькому районному суду м. Львова, що підтверджується позицією Львівського апеляційного суду, викладеною у його постанові від 17.09.2020 року.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували ту обставину, що даний спір між позивачем та відповідачем не випливає із здійснення ЄБРР свої повноважень з гарантування зобов`язань.

Керуючись ст. 75, 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. ст. 16, 1144, 1145, 1146, 1148 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Європейського банку реконструкції та розвитку, представництва ЄБРР в Україні про стягнення коштів - задоволити.

Стягнути з Європейського банку реконструкції та розвитку (Велика Британія, м. Лондон, One Exchange Square EC2A 2JN) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму гарантованих коштів у розмірі 1713,77 Євро.

Стягнути з Європейського банку реконструкції та розвитку (Велика Британія, м. Лондон, One Exchange Square EC2A 2JN) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Європейський банк реконструкції та розвитку, Велика Британія, м. Лондон, One Exchange Square EC2A 2JN, представництво ЄБРР в Україні, 79000, м. Львів, вул. Д.Дудаєва, 20.

Суддя Зубачик Н.Б.