КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м. Кропивницький Справа № 398/3150/16-а

провадження № 2-іс/340/64/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні ) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання призначити пенсію за вислугу років, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2016 ОСОБА_1 звернулась до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області із позовом про визнання відмови відповідача у призначенні їй пенсії за вислугу років протиправною та зобов`язання відповідача здійснити розрахунок пенсії і призначити їй пенсію за вислугу років з 30 червня 2016 року.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.01.2017, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, у задоволенні позову відмовлено ( а.с.40-43, 97-98).

Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі №398/3150/16-а за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання призначити пенсію за вислугу років - скасовано і направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції ( а.с.127-132).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагуна А.В. від 06 жовтня 2020 року, справу прийнято до провадження ( а.с.149).

Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року замінено первісного відповідача - Олександрійське об`єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області на правонаступника головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ( а.с.165).

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що 23 червня 1983 року вона закінчила Кіровоградське музичне училище по спеціальності фортепіано і отримала кваліфікацію «викладач музичної шкоди, концертмейстер». Згідно записів в трудовій книжці позивач з 02 липня 1983 року по 27 серпня 1990 року працювала на посаді концертмейстера в Олександрійському культосвітньому училищі. Одночасно позивач в період з 01 вересня 1985 року по 26 липня 1986 року та з 01 жовтня 1986 року по 31 грудня 1986 року працювала за сумісництвом на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській музичній школі. З 27 серпня 1990 року по 08 січня 1992 року позивач працювала викладачем музики (фортепіано) в Олександрійському педучилищі. З 08 січня 1992 року по 27 червня 2016 року позивач працювала викладачем по класу фортепіано та концертмейстером в комунальному вищому навчальному закладі «Олександрійське училище культури». Позивач вважає, що її спеціальний трудовий стаж працівника освіти становить 32 роки 11 місяців 26 днів, в тому числі на посаді викладача 26 років 11 місяців 25 днів, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років. 30 червня 2016 року позивач звернулася до Олександрійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак, 13 липня 2016 року вона отримала повідомлення про те, що протоколом від 05 липня 2016 року № 1996 їй відмовлено в призначенні пенсії. При цьому, в протоколі з невідомих причин до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, включено лише 6 років 2 місяці 20 днів її трудового стажу. Крім того, причиною відмови у призначенні пенсії за вислугою років вказано не нормативно-правовий акт, виключно на підставі якого повинні діяти посадові особи Пенсійного фонду відповідно до ст. 19 Конституції України, а акт перевірки факту роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, згідно якого основним навантаженням в період роботи з 08 січня 1992 року по 31 березня 2016 року є робота концертмейстера. Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив їй у призначенні пенсії за вислугою років і, посилаючись на Закон України «Про пенсійне забезпечення» та інші нормативні акти, просить визнати відмову відповідача у призначенні їй такої пенсії протиправною та зобов`язати Олександрійське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити розрахунок пенсії і призначити їй пенсію за вислугу років з 30 червня 2016 року.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов згідно якого заперечував проти задоволення вимог (а.с. 159-161).

Судом встановлено, що згідно трудової книжки позивач 03.09.1963 р.н., з 02 червня 1983 року по 27 серпня 1990 року працювала концертмейстером в Олександрійському культпросвітучилищі, з 27 серпня 1990 року по 08 січня 1992 року - на посаді викладача музики (фортепіано) в Олександрійському педучилищі, з 08 січня 1992 року по 27 червня 2016 року - на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстером в Олександрійському училищі культури. Крім того, згідно довідки від 12 січня 2016 року № 2, виданої Олександрійською дитячою музичною школою, позивач працювала за сумісництвом неповний робочий день в Олександрійській вечірній музичній школі на посаді викладача по класу фортепіано в періоди з 01 вересня 1985 року по 26 липня 1986 року та з 01 жовтня 1986 року по 31 грудня 1986 року ( а.с.7-9).

30 червня 2016 року позивач звернулась в Олександрійське об`єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років як працівнику освіти.

Згідно листа Олександрійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 12 липня 2016 року № 6243/03-26 позивачу, відповідно до протоколу від 05.07.2016 року № 1996, було відмовлено у призначені пенсії за вислугою років, оскільки її спеціальний стаж, як працівника освіти, становить лише 6 років 2 місяці 20 днів при необхідному спеціальному стажі 26 років і більше, що встановлено відповідно до акту перевірки факту роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, № 392 від 14 квітня 2016 року (а.с.6).

Загальний трудовий стаж позивача складає 36 років 8 місяців 24 дні, що сторонами не оспорювалось.

Відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 ( в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років 6 місяців та з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Тобто для призначення вказаної пенсії позивачу станом на 01 січня 2016 року необхідно було мати спеціальний стаж, як працівника освіти, не менше 26 років незалежно від досягнутого віку.

Відповідно до постанови КМУ від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, відносяться посади директорів, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старших майстрів виробничого навчання, майстрів виробничого навчання, викладачів, педагогів професійного навчання, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

У свою чергу, статтею 28 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 №1060-XII передбачено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Статтею 29 цього Закону встановлено, що структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Пункт 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, визначає, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Частиною 4 статті 21 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 №1841-III закріплено, що право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, посада викладача віднесена до педагогічних посад.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 дійшла висновку, що "… викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909".

Крім того, у вказаній постанові Великої палати Верховного Суду зазначено, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 №245, загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.

Згідно з пунктом 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78, працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.

Виходячи з аналізу наведених вище норм, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 наголосила на тому, що зарахування роботи на посаді викладача (у тому числі й у позашкільному закладі освіти) до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2020 року зазначив, що суди попередніх інстанцій за наслідками розгляду даної адміністративної справи вказали на можливість зарахування до спеціального стажу позивача, необхідного для призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII періоду її роботи з 08.01.1992 по 27.06.2016 викладачем по класу фортепіано і концертмейстером у Комунальному вищому навчальному закладі "Олександрійське училище культури" та з 27.08.1990 по 08.01.1992 викладачем музики (фортепіано) в Олександрійському педагогічному училищі. Разом з тим, суди не вважали за можливе зарахувати до нього роботу позивача за сумісництвом на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській вечірній музичній школі з 01.09.1985 по 26.07.1986 та з 01.10.1986 по 31.12.1986.

При цьому, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не досліджували питання того, чи займала ця робота позивача за сумісництвом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також чи був обсяг цієї роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), що мало безпосереднє значення для правильного вирішення спору.

Ухвалою від 06 жовтня 2020 року зобов`язано ОСОБА_1 протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду надати до суду інформацію з наданням копій документів на підтвердження роботи за сумісництвом на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській вечірній музичній школі з 01.09.1985 по 26.07.1986 та з 01.10.1986 по 31.12.1986 не менше ніж 180 годин на навчальний рік, із зазначенням чи був обсяг цієї роботи не менше ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати) ( а.с.149).

На виконання ухвали суду від 06 жовтня 2020 року позивачем не надано до суду доказів на підтвердження роботи за сумісництвом на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській вечірній музичній школі з 01.09.1985 по 26.07.1986 та з 01.10.1986 по 31.12.1986 не менше ніж 180 годин на навчальний рік, із зазначенням чи був обсяг цієї роботи не менше ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Також, суд звертає увагу, що надані позивачем документи до позовної заяви не містять посилань щодо ставки посадового окладу позивача не менше, ніж 0,25 посадового окладу, не зазначено обсягу відпрацьованих годин за навчальний рік, який мав становити не менше, ніж 180 годин (а.с. 11) та те, що такі періоди роботи були зараховані до стажу педагогічної роботи на цих посадах для виплати надбавки за вислугу років.

Натомість, в наданій до суду заяві від 28.10.2020 позивач зазначила, що проміжок часу роботи викладачем музики в Олександрійській вечірній музичній школі за сумісництвом (з 01.09.1985 по 26.07.1986 та з 01.10.1986 по 31.12.1986) не впливає на наявність її права виходу на пенсію за вислугою років як працівника освіти, оскільки у неї відповідно до Закону достатньо для цього спеціального стажу за основним місцем роботи. Такого висновку дійшов і ВП ВС Постановою від 30 січня 2019 по справі № 876/5312/17.

Відповідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд вважає, що робота позивача на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській вечірній музичній школі за сумісництвом в періоди з 01 вересня 1985 року по 26 липня 1986 року та з 01 жовтня 1986 року по 31 грудня 1986 року, всього 1 рік 1 місяць 25 днів не являється такою, що зараховується в спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти.

З трудової книжки позивача встановлено, що з 08 січня 1992 року по 27 червня 2016 року вона працювала в Олександрійському училищі культури на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстером.

Відповідно до постанови КМУ від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, відносяться, зокрема, посади викладачів.

Законодавством не обумовлено, що робота на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, має бути повний робочий день. Як встановлено з акту перевірки обґрунтованості видачі документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсій № 392 від 14.04.2016 року, позивач в період роботи в Олександрійському училищі культури з 1992 року по 2016 року кожного навчального року мала педагогічне навантаження як викладач по класу фортепіано.

Робота позивача в Олександрійському училищі культури як викладача по класу фортепіано і концертмейстера є основною роботою і зазначена в трудовій книжці. Ні робота позивача як викладача по класу фортепіано, ні робота як концертмейстера не являється роботою за сумісництвом, тому зараховується до спеціального трудового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно по п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на наведене суд вважає, що період роботи позивача з 08 січня 1992 року по 27 червня 2016 року, в який вона працювала на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстера в Олександрійському училищі культури, підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років. З урахуванням роботи позивача в період з 27.08.1990 року по 08.01.1992 року на посаді викладача музики (фортепіано) в Олександрійському педагогічному училищі її спеціальний трудовий стаж як працівника освіти, що дає право на пенсію за вислугу років, (станом на 27.06.2016 року) становить 25 років 10 місяців, станом на 01.01.2016 року - 25 років 4 місяці 5 днів, що менше передбаченого п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» спеціального трудового стажу в 26 років.

У заяві від 28.10.2020 позивач зазначила, що до спірних правовідносин повинно бути застосовано положення п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788, відповідно до якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років 6 місяців.

Однак, як вказано вище судом, з урахуванням положень п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 та наданих письмових доказів, для призначення вказаної пенсії позивачу станом на 01 січня 2016 року необхідно було мати спеціальний стаж, як працівника освіти, не менше 26 років незалежно від досягнутого віку.

Суд не приймає посилання позивача на рішення Конституційним Суду України від 4 червня 2019 року справа № 2-р/19, оскільки на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії діяли норми, які не було визнано не конституційними. Дане рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі на правовідносини, які виниклі до його ухвалення.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судових витрат, які б підлягали відшкодуванню на користь сторін, судом не встановлено.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомо) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов`язання призначити пенсію за вислугу років відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун