02.11.2020
Справа: № 523/6990/19
Провадження: № 2/431/264/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2020 року Старобільський районний суд Луганської області
В складі: головуючого - судді Ткач О.В.,
за участю секретаря: Кустової О.О.,
представника третьої особи: Артеменко В.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Старобільська Луганської області в режимі відеоконференцзв`язку з Суворівським районним судом м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки й піклування Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визначення місця проживання дітей, -
В С Т А Н О В И В :
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що 29.04.2011 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 . Від шлюбу народилось дві дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на вересень 2015 року родина проживала у м. Сєвєродонецьку Луганської області. Потім, взаємовідносини між подружжям погіршилися й відповідач ОСОБА_2 вивезла незаконним шляхом дітей у м. Луганськ, на тимчасово непідконтрольну Україні територію. У 2019 році він дізнався, що 14.08.2015 року рішенням Новопсковського районного суду Луганської області шлюб між ним та ОСОБА_2 був розірваний. Він, з квітня 2017 року проживає у м.Одеса, у власній двокімнатній квартирі, працює в сфері ІТ (WEB-дізайн), має додаткові заробітки. З кінця 2015 року він намагався підтримувати спілкування з дітьми шляхом телефонних розмов, приїздив на тимчасово непідконтрольну територію, але відповідач ОСОБА_2 перешкоджала йому у спілкуванні. Незважаючи на це, він мав змогу забрати молодшу дочку ОСОБА_4 , 2013 року народження, до м.Одеси, де вони з квітня 2019 року проживали разом. Оскільки дочка мала вади зору, він забезпечував обстеження в офтальмологічній клініці. Проте, відповідач ОСОБА_2 з незнайомими йому особами, викрала дитину й відвезла у м. Луганськ, на тимчасово непідконтрольну Україні територію. Через перешкоди, які чинить відповідач ОСОБА_2 він не може спілкуватись з дітьми, оскільки відповідач вилучила у дочок телефон й перешкоджає спілкуванню з ним. Позивач ОСОБА_1 вважає, що необхідно визначити місце мешкання дочок: ОСОБА_3 , 2011 року народження, та ОСОБА_4 , 2013 року народження, разом з ним, у м.Одеса,оскільки він бажає надавати та спроможний надати належне утримання, виховання дітей в безпечних умовах, забезпечити відвідування дитячого дошкільного закладу для молодшої й шкільного навчання для старшої дочки; продовження обстеження й ймовірного лікування молодшої ОСОБА_4 в офтальмологічній клініці. Він вважає, що перебування на тимчасово непідконтрольній України території в м. Луганську встановлює загрозу здоров`ю, життю його дітей. Зі слів дочки йому відомо, що матір застосовує до них фізичні покарання, не приділяє належної уваги, займається влаштуванням особистого життя.
Виходячи з його матеріального стану, характеристик, бажання виховувати та забезпечувати дітей, з метою їх подальшого повноцінного розвитку, як особистостей, в безпечних умовах, він просить визначити місце проживання дочок разом з ним, в АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. До позову додав, що про рішення суду про стягнення аліментів з нього йому відомо, але він аліменти не сплачує з причини того, що намагається повернути дітей й проживати разом з ними, а також йому невідомо місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 . Вважає, що надані представником відповідача - адвокатом Гайдай О.М. документи щодо наявності заборгованості по аліментних платежах з його боку, порушення кримінального провадження стосовно нього про ухилення від сплати аліментів є неналежними доказами, оскільки до нього немає претензій з боку правоохоронних органів. Рішення про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, заборони щодо вільного пересування він не оскаржував, так як вважає що вирішення цього питання не на часі. Уточнив, що останній раз спілкувався із старшою дочкою ОСОБА_3 в березні 2020 року, в школі, під час свого приїзду у м. Луганськ.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. Представник відповідача - адвокат Гайдай О.М. в судове засідання не з`явилась, надала заяву, в котрій просила вирішити спір на розсуд суду. Приймаючи до уваги позицію представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гайдай О.М., суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Гайдай О.М., з урахуванням наданих представником заяв та доказів, приймаючи до уваги, що представник висловила свою позицію щодо необхідності відмовити в задоволенні позову.
В судових засіданнях, що передували останньому судовому засіданню, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гайдай О.М. позов не визнала, суду надавала письмовий відзив (а.с. 140-144 том 1) та пояснення в судових засіданнях (06.02.20 р.; 05.05.20 р.), в яких повідомила, що згідно до документів, наданих їй електронною поштою, відповідачем ОСОБА_2 , остання 29.04.2020 року уклала шлюб з ОСОБА_9 у Ворошиловському відділі РАГСу м.Ростов-на-Дону Російської Федерації, вона з чоловіком та доньками проживають у м.Ростов-на-Дону Російської Федерації, діти відвідують навчальні заклади. Вказує, що стосовно позивача ОСОБА_1 з 25.06.2019 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України (№ крим.пров. 12019160490002331). В зв`язку з чим заарештовано квартиру та автомобіль, тимчасово обмежено виїзд за межі України, заборонено керувати транспортними засобами, обмежено у праві полювання та користування зброєю. На думку представника ці обставини свідчать про неспроможність батька опікуватись дітьми. Просить врахувати, що з 2014 року діти проживають разом з матір`ю і в інтересах дітей залишення їх проживання разом з матір`ю, яка належним чином займається їх вихованням й утриманням. Представник надав суду письмові докази про розмір заборгованості по аліментних платежах позивача ОСОБА_1 , постанови про накладення заборон, у зв`язку з ухиленням від сплати аліментів, повідомлення про рух кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 .
Представник органу опіки й піклування Старобільської районної державної адміністрації Артеменко В.В. в судовому засіданні вказала, що проведеною перевіркою встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , ніколи не проживали. Ця родина ніколи не проживала на території м.Старобільськ й Старобільського району Луганської області. Оскільки встановити місцезнаходження відповідача й дітей неможливо, провести бесіду з відповідачем ОСОБА_2 , дітьми неможливо, встановити умови проживання й навчання неможливо, то надати висновок щодо можливості задоволення чи відмови в задоволенні позову не є можливим.
Суд, з`ясував позицію сторін, дослідив письмові докази й прийшов до висновку про визнання позову таким, що не підлягає задоволенню за слідуючих підстав:
Судом доведено, що позивач й відповідач перебували в шлюбі з 29.04.2011 року (а.с. 5 т. 1), від шлюбу мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6 т. 1), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний рішенням суду від 14.08.2015 року ( а.с. 12-14).
Позивач ОСОБА_1 з квітня 2017 року прожиає у власній двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 8-10 том 1), в побуті характеризується позитивно (а.с. 11 том 1).
Згідно довідки від 13.09.2016 року № 9340255334 ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 взята на облік, як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає по АДРЕСА_2 (а.с. 50 том 1).
З Витягу з Единого Реєстру досудових розслідувань (а.с. 111 том 1) вбачається, що 25.06.2019 року зареєстрована заява ОСОБА_2 , яка просить прийняти заходи до її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який ухиляється від сплати аліментів. З відповіді Одеської місцевої прокуратури № 4 (а.с. 109 том 1) вбачається, що за кримінальним провадженням № 12019160490002331 від 25.06.2019 року за фактом невиплати аліментів ОСОБА_1 проводиться досудове розслідування за ч. 1 ст. 164 КК України.
З постанов про відкриття виконавчого провадження (а.с. 113-116 том 1) вбачається, що відкриті виконавчі провадження на підставі рішення Новопсковського районного суду Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_3 й ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частки від заробітку. Згідно до розрахунку по сплаті аліментів від 01.07.2019 року (а.с. 119 том 1) заборгованість по аліментних платежах у ОСОБА_1 станом на 01.07.2019 року складала 75 565,01 грн. Згідно до постанови державного виконавця від 22.03.2018 року (а.с. 120-134 том 1) арештовано майно боржника у АДРЕСА_4 ; тимчасово обмежено ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України; тимчасово обмежено в керуванні транспортним засобом; тимчосов обмежено ОСОБА_1 у праві на полювання; тимчасово обмежено в користуванні вогнепальною мисливською зброєю.
За довідкою ТОВ «Атлантіс» (а.с. 128 том 1) ОСОБА_1 звільнений 31.10.2017 року.
Згідно до пояснень від 15.05.2019 року (а.с. 138 том 1) начальнику Суворівського ОГІС від ОСОБА_1 він вказує, що дізнався про рішення суду про стягнення з нього аліментів на початку 2019 року.
Суд, вважає, що надані представником відповідача-адвокатом Гайдай О.М. докази: копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 , укладений в РФ; довідки про навчання дітей в закладах м. Ростова-на-Дону РФ (а.с.257-263 том 1) не можуть бути прийняті судом як докази, що є належними та допустимими, необхідними та достатніми для підтвердження або спростування доводів позову, оскільки вони є копіями документів, виданих іншою державою й не завірені належним чином.
Суд також не долучає до матеріалів справи й не приймає як докази, направлені суду адвокатом Гайдай О.М. й зареєстровані судом 26.10.20 року документи на 17 аркушах (постанови про обмеження ОСОБА_1 , додаткові розрахунки заборгованості по аліментах, тощо), оскільки вони подані з порушенням процедури, визначеною ЦПК України.
Приймаючи рішення, суд керується наступним:
За ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки й піклування або судом.
За ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків.
За ст. 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до 14 років.
Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК України).
За ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки в шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав і законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; право на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого, є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
За висновком постанови Верховного суду України від 14.12.2016 року по справі № 6-2445цс16 при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини з одним з батьків необхідно керуватися принципом: Декларації про права дитини, про те, що для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння, вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної й матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.
В своїй постанові Верховний Суд у складі колегії третьої судової палати Касаційного цивільного суду № 333/1013/17 вказав: «що відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (Конвенція), держави учасниці докладають зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Верховний Суд зауважив, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить особливу увагу звертати на її вік та з`ясовувати з ким з батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким з них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні ухвалювати рішення, яке б як найкраще відповідало інтересам дитини. При цьому, суд враховує, хто з батьків виявляє більшу турботу про них й увагу до дітей, їхній вік, прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи до увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків, сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. Суд зобов`язаний надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються й приділяти цій думці належну увагу.»
Приймаючи до уваги всі вищенаведені законодавчі акти та позиції Конвенції про права дитини, Декларацію про права дитини, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 на надав докази, які дозволяли б суду, надати саме йому перевагу у тому, щоб діти проживали з ним. В обґрунтування свого позову він надав лише доказ, що він має власне житло, що дозволяє йому забезпечити ним дітей. Позивач вказав, що він працює й має можливість утримувати дітей. Проте, підтверджуючих його матеріальний стан (довідку з місця роботи, з органів податкової інспекції, ДФС про розмір свого доходу та інше - він суду не надав). Приймаючи до уваги, що він не сплачує аліменти на утримання дітей та має велику заборгованість, що підтверджується документально (а.с. 119 том 1), відносно нього внесено відомості в ЄРДР та існує кримінальне провадження про ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, суд робить висновок про відсутність у позивача матеріальної спроможності утримувати двох неповнолітніх дітей. Крім того, документально не підтверджені доводи позивача ОСОБА_1 щодо необхідності лікування його молодшої доньки ОСОБА_4 , яке він бажає й зможе забезпечити, оскільки відсутні документи, що підтверджують наявність у дитини будь-яких вад зору. Такими чином, підстав вважати доводи позивача про можливість забезпечення дітей, можливого лікування у суду немає. Позивач ОСОБА_1 не доказав суду, що на час розгляду справи судом, його діти перебувають у небезпеці. Інформація, отримана судом про перебування, проживання, навчання дітей в РФ потребує перевірки, проте, свідчить про відсутність дітей у м.Луганську, на тимчасово непідконтрольній Україні території. Ці обставини не дозволяють суду зробити висновок, що діти позивача знаходяться у небезпеці.
Судом також прийнято до уваги, що позивач не заперечує тієї обставини, що діти перебувають з матір`ю. При цьому, позивач не спілкувався з дітьми тривалий час, міг втратити тісний зв`язок й взаєморозуміння.
Оскільки судом прийняті всі заходи, але неможливо з`ясувати думку дітей щодо визначення їх бажання щодо проживання з батьками, суд приймає рішення оцінюючи тільки ті доводи, що надані позивачем й знаходить їх непереконливими та такими, що не дозволяють суду прийняти рішення на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 160, 161 СК України, ст. 31 ЦК України, Конвенціїї про права дитини; Декларації про права дитини; суд -
У Х В А Л И В :
Відмовити у задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки й піклування Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визначення місця проживання дітей за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд шляхом подачі скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О. В. Ткач
