Справа №443/889/20

Провадження №2/443/1031/20

РІШЕННЯ

іменем України

29 жовтня 2020 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Сливки С.І.,

з участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.,

представника позивача адвоката Швець Д.Ю.,

представника відповідача Яремцьо Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Жидачівська районна лікарня Жидачівської районної ради Львівської області» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Жидачівська районна лікарня Жидачівської районної ради Львівської області» №130 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-хірурга поліклінічного відділення ОСОБА_1.» від 12.06.2020 р., та стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Жидачівська районна лікарня Жидачівської районної ради Львівської області» (код ЄДРПОУ 01996208) на користь ОСОБА_1 понесені ним в ході розгляду цієї справи судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що він працює на посаді лікаря-хірурга поліклініки КНП «Жидачівська ЦРЛ». 10.06.2020 року директору КНП «Жидачівська ЦРЛ» надійшла скарга ОСОБА_2 на дії ОСОБА_1 , в якій зазначено, що він не провів огляд її чоловіка ОСОБА_3 . Того ж дня, КНП «Жидачівська ЦРЛ» видано наказ №128 «Про службове розслідування». 12.06.2020 року директор КНП «Жидачівська ЦРЛ» видав наказ №130 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-хірурга поліклінічного відділення ОСОБА_1 », яким Позивачу було оголошено догану. На думку позивача, вказаний вище наказ є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в ході виконання своїх посадових обов`язків він не допустив жодного порушення порядку надання вторинної медичної допомоги, в тому числі, і чоловікові скаржниці ОСОБА_3 .

Стверджує, що Законом 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» визначено чіткий порядок надання пацієнтам вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, яким передбачено наявність обов`язкового направленням лікуючого лікаря з надання первинної медичної допомоги за винятком, звернення пацієнта до акушера-гінеколога, стоматолога, педіатра, пацієнтам із хронічними захворюваннями, які перебувають на диспансерному обліку в цьому закладі охорони здоров`я або ж пацієнта, який перебуває у невідкладному стані. Однак, у ОСОБА_3 в день звернення до нього не було направлення сімейного лікаря, а його стан не потребував екстреної медичної допомоги. Крім того, у своїх поясненнях ОСОБА_2 вказувала, що на час звернення за допомогою до позивача у них із чоловіком не було відповідного направлення, бо їх лікар перебував у відпустці. Однак, наказом №504 від 19.03.2018 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги» (далі - Наказ №504) передбачено, що первинна медична допомога надається пацієнтам безперервно. У п.5 Розділу IV «Режиму роботи та графік надання ПМД» Наказу №504 вказано, що у період тимчасової відсутності лікаря з надання ПМД у зв`язку з його відпусткою чи іншими обставинами, що зумовлюють тимчасову неможливість здійснювати прийом пацієнтів лікарем з надання ПМД, надавач ПМД зобов`язаний забезпечити безперервність надання послуг з ПМД. Відповідно до п. 6 вищезазначеного розділу Наказу №504, про тимчасову відсутність лікаря з надання ПМД та його заміну на іншого лікаря з надання ПМД надавач ПМД зобов`язаний повідомити осіб, які належать до відповідної практики ПМД, із зазначенням відомостей щодо лікаря з надання ПМД, якого буде залучено на заміну тимчасово відсутнього лікаря з надання ПМД, шляхом забезпечення: розміщення відповідних відомостей на веб- сайтах (веб-сторінках) відповідного надавача ПМД (за наявності); індивідуального повідомлення осіб, які належать до відповідної практики ПМД телефоном чи в інший спосіб, визначений пацієнтами (стосується лише пацієнтів, записаних на прийом до лікаря з надання ПМД). Таким чином, доводи ОСОБА_2 , які викладені у її скарзі не могли бути взяті до уваги вході вирішення питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

На думку позивача, оскаржуваний наказ від 12.06.2020 року не містить жодного покликання на норми чинного законодавства або ж положення посадової інструкції чи інших внутрішніх документів відповідача, які б могли бути порушені позивачем та, відповідно, слугувати підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. В оспорюваному наказі не значено які принципи етики та деонтології були порушені позивачем, у який спосіб порушено та як порушення цих принципів співвідноситься з виконанням його посадових обов`язків як лікаря-хірурга.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 17.09.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

02.10.2020 року директором КНП «Жидачівська ЦРЛ» Л.Яремоко подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задовленні позову. Обгрунтовує відзив тим, що у позовній заяві позивач безпідставно посилається на норми статті 351, 352 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі - Закон 2168 VIII), оскільки відповідно до Наказу від 12.06.2020 року №130 директора КНП «Жидачівська ЦРЛ» лікарю-хірургу ОСОБА_1 оголошено догану за порушенні принципів етики та деонтології по відношенню до пацієнта ОСОБА_3 ,1988 р.н. учасника АТО, інваліда війни. Скарги дружини пацієнта були спричинені грубим неетичним відношенням лікаря-хірурга ОСОБА_1 до її чоловіка. Дотримання вимог медичної етики та деонтології передбачено у Розділі ІV «Функціональні обов`язки» індивідуальної посадової інструкції лікаря - хірурга КНП «Жидачівська ЦРЛ» ОСОБА_1 , затвердженої директором Л.Яремцьо у 2019 році. Окрім цього, відповідно до «Журналу прийому амбулаторних хворих» у хірургічному кабінеті -09.06.2020 лікарем ОСОБА_1 було прийнято 20 пацієнтів, і у жодного з них не було електронного скерування від сімейного лікаря, що в свою чергу підтверджує факт вибіркового підходу, за особистим переконанням, без додержання вимог статей 35-1, 35-2 Закону 2168 VIII.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, як-от: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Дії лікаря-хірурга ОСОБА_1 , які полягають у неетичній поведінці під час розмови із ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_3 , відмові у огляді пацієнта (при тому здійснення прийому інших хворих без електронного скерування включаючи 09.06.2020 р.) свідчать про вибірковий суб`єктивний підхід, зокрема до чоловіка скаржниці ОСОБА_3 .

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надавши у вступному слові пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила позов з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 працює з 17.05.2000 року в за спеціальністю лікаря-хірурга в КНП «Жидачівська центральна районна лікарня».

При виконанні своїх трудових обов`язків лікар-хірург ОСОБА_1 керується індивідуальною інструкцією, затвердженою директором КПН «Жидачівська ЦРЛ» Л.Яремцьо у 2019 році та з якою ОСОБА_1 ознайомлений /а.с.51-52/.

Відповідно до розділу IVвказаної інструкції лікар-хірург поліклініки зобов`язаний, серед іншого виконувати вимоги медичної етики і деонтології.

Наказом директора КНП «Жидачівська ЦРЛ» Яремцьо Л.В. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-хірурга поліклінічного відділення ОСОБА_1 » №130 від 12.06.2020 року /а.с.12/, до останнього застосовано стягнення за порушення принципів етики та деонтології по відношенню до пацієнта ОСОБА_3 у виді догани. Цього ж дня ОСОБА_1 був ознайомлений із зазначеним наказом.

Підставою для винесення зазначеного наказу послужило те, що 09.06.2020 року о 17:15 год. за реєстраційним номером - ГА-10764987 на телефонну гарячу лінію Львівської обласної державної адміністрації надійшло звернення ОСОБА_2 суть якого полягала в наступному: 09.06.2020 року її чоловік ОСОБА_3 1988 року народження, учасник АТО, інвалід війни, звернувся за допомогою до КНП «Жидачівська ЦРЛ» із раною на лівій верхній кінцівці, проте ніякої допомоги від лікаря ОСОБА_1 він не отримав (даний лікар-хірург повідомив чоловіку заявниці, що в нього є свій сімейний лікар, а він з цього, тобто з надання допомоги, нічого не має) /а.с.37/.

10.06.2020 року на ім`я директора КНП «Жидачівська ЦРЛ» надійшла письмова скарга ОСОБА_2 з приводу обставин викладених вище /а.с.6,38/.

Відповідно до повноважень, директор КНП «Жидачівська ЦРЛ» Яремцьо Л.Е. видала наказ від 10.06.2020 № 128 «Про службове розслідування» та створення комісії для проведення такого розслідування з приводу скарги ОСОБА_6 /а.с.7,39/.

11.06.2020 року та 12.06.2020 року ОСОБА_1 надано письмові пояснення з приводу скарги ОСОБА_6 /а.с.40-41, 42-43/, згідно яких останній повідомив, що дійсно 09.06.2020 року до нього в кабінет на прийом прийшов ОСОБА_3 з дружиною та повідомили, що їх сімейний лікар в телефоннному режимі призначив ОСОБА_3 антибіотик і пов`язки з маззю. Оглянувши рану, він дійшов висновку, що така загрози життю та здоров`ю не несе. Він порекомендував продовжити призначене сімейним лікарем лікування і взявши від останнього скерування прийти на повторний огляд. Документів та електронного направлення у них не було.

12.06.2020 року комісією з проведення службового розслідування було складено акт службового розслідування /а.с. 11/, згідно якого комісія встановила наступне: пацієнт ОСОБА_3 , 1988 р.н., житель АДРЕСА_1 , інвалід АТО, 09.06.2020р. звернувся в реєстратуру КНП «Жидачівська ЦРЛ» з проханням зареєструвати його до хірурга. Пацієнт був зареєстрпований на 11.00 09.06.2020р. Прийом вів лікар-хірург ОСОБА_1 . У відповідь на звернення пацієнта, лікар ОСОБА_1 не вислухав пацієнта, не провів детальний огляд, не з`ясував, чи пацієнт отримував профілактичні щеплення, а порекомендував звернутися до сімейного лікаря та отримати електронне направлення на консультацію. На думку комісії, некоректним в даній ситуації було відправляти інваліда АТО до сімейного лікаря за місцем проживання у смт.Гніздичів.

За результатами службового розслідування зроблено наступні висновки: звернення на гарячу лінію та скарга в КНП «Жидачівська ЦРЛ» ОСОБА_2 спричинені некоректною та неетичною поведінкою лікаря-хірурга ОСОБА_1 ; рекомендувати директору КНП «Жидачівська ЦРЛ» Яремцьо Л.В. притягнути лікаря-хірурга ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Спірні правовідносини виникли з приводу притягнення медичного працівника - лікаря-хірурга до дисциплінарної відповідальності за порушення принципів етики та деонтології по відношенню до пацієнта.

Порядок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності врегульовано Кодексом Законів про працю України (далі КЗпП).

Основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері.

У відповідність до ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 грудня 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 - 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» основними принципами охорони здоров`я в Україні є, зокрема: гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення; рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в сфері охорони здоров`я.

Статтею 5 зазначеного Закону встановлено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Відповідно до пункту «г» статті 78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» серед обов`язків медичного працівника визначено дотримуватися вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю.

Всеукраїнським з`їздом лікарських організацій та X З`їздом Всеукраїнського лікарського товариства в м. Євпаторії 27.09.2009 прийнято Етичний кодекс лікаря України.

Етичний кодекс лікаря України прийнято, виходячи з принципів гуманізму та милосердя, Декларацій Всесвітньої медичної асоціації та законодавства України про права

громадян на якісну та доступну охорону здоров`я, декларуючи провідну роль лікарів в системі охорони здоров`я, керуючись Клятвою лікаря України, враховуючи особливий характер взаємовідносин лікаря та пацієнта і необхідність доповнення механізмів правового регулювання цих взаємовідносин нормами медичної етики і деонтології, а також моральну відповідальність лікаря перед медичною спільнотою та суспільством за свою професійну діяльність.

Цей Кодекс призначений для застосування у професійній діяльності лікарів і науковців, сфера професійної діяльності яких охоплює пренатальне та постнатальне життя та здоров`я людини, її народження та смерть.

Життя та здоров`я людини - головні, фундаментальні цінності. Діяльність лікаря спрямована на їх збереження від моменту зачаття та вимагає від нього гуманного ставлення до людини, поваги до її особистості, співчуття та співучасті, доброзичливості, благодійності та милосердя, терплячості, взаємодовіри, порядності та справедливості. Лікар повинен пам`ятати, що головний суддя на його професійному шляху - це, насамперед, совість.

За пунктами 2.2, 2.9, 3.2 Етичного кодексу лікаря України, лікар виконує свої обов`язки з повагою до життя, гідності і особистості кожного пацієнта на основі морально-етичних принципів суспільства, виходячи з Клятви лікаря України та цього Кодексу.

Лікар повинен надавати медичну допомогу за спеціальністю хворим незалежно від віку, статі, раси, національності, віросповідання, соціального стану, політичних поглядів, місця проживання, громадянства та інших немедичних ознак, включаючи матеріальне положення.

У ситуаціях надання допомоги хворому, за обставин які не передбачені законодавством, нормативними актами і посадовими інструкціями, лікар зобов`язаний враховувати, насамперед, інтереси хворого, принципи лікарської етики і моралі.

У судовому засіданні з`ясовано, що порушення принципів етики та деонтології лікарем-хірургом ОСОБА_1 полягало в його некоректній та неетичній поведінці по відношенню до ОСОБА_3 , яке проявилось у відмові огляду та при цьому здійснення прийому інших пацієнтів без електронного скерування, що свідчить про вибірковий суб`єктивний підхід до прийому пацієнтів.

Як вбачається із копії витягу з Журналу прийому хворих у хірургічному кабінеті /а.с.48-49/, 09.06.2020р. лікарем ОСОБА_1 було прийнято 20 пацієнтів без електронного скерування від сімейного лікаря, серед яких ОСОБА_3 відсутній.

Витягом з електронного варіанту «Журналу реєстрації амбулаторних пацієнтів» ф.074/о /а.с.50/ підтверджується і той факт, що 09.06.2020 року лікарем ОСОБА_1 не було прийнято жодного хворого за електронним скеруванням сімейного лікаря.

Даючи оцінку встановленим судом фактичним обставинам справи та беручи до уваги наведені норми Закону, суд дійшов висновку, що відповідачем було дотримано порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбаченого ст.ст.147-1 - 149 КЗпП, та вірно встановлено факт порушення позивачем своїх професійних обов`язків, а саме порушення вимог професійної етики та деонтології, відмовивши у огляді пацієнта ОСОБА_3 (інваліда війни, учасника АТО) та при цьому, приймаючи інших пацієнтів без електронного скерування сімейного лікаря.

При цьому, суд погоджується із доводами позивача про те, що ним не порушено порядку надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, передбаченого ст.35-2 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», однак, як уже зазначалось вище, останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за порушення професійної етики та деонтології, а не порядку надання вторинної медичної допомоги, а тому такі доводи жодним чином не свідчать про незаконність оскаржуваного наказу.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи наведене, зважаючи на те, що відповідачем повністю спростовані належними та допустимими доказами обставини, зазначені у позовній заяві, тобто доведено законність та обгрунтованість оскаржуваного наказу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 19, 76-81, 258, 259, 263, 265, 273, 274-279, 353, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Жидачівська районна лікарня Жидачівської районної ради Львівської області» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2020 року

Суддя С.І Сливка