Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 175/2487/14-ц

провадження № 61-7392св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 2006 року вона почала спільно проживати однією сім`єю з ОСОБА_3 , а 18 серпня 2007 року між ними було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2014 року. За цей час ними за спільні кошти було придбано рухоме і нерухоме майно, разом з тим, між сторонами не досягнуто згоди щодо його поділу.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 2006 року та поділити спільне майно подружжя.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року у складі судді Озерянської Ж. М. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлений представник позивача без поважних причин не з`явилася у судове засідання, клопотання про розгляд справи у їх відсутність не надходило, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у зв'язку з неявкою позивача та його представника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявні у справі телефонограми, надіслані 26 вересня 2019 року і 22 листопада 2019 року представнику позивача - ОСОБА_2 , про виклик до суду у судові засіданні 21 листопада 2019 року і 05 лютого 2020 року відповідно, не є належним доказом виконання судом вимог статей 128-130 ЦПК України, оскільки, за загальним правилом, повідомлення учасників справи телефонограмою не відповідає встановленому порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Тому відсутні визначені процесуальним законом докази належного повідомлення представника позивача про призначений розгляд справи, що свідчить про помилковість залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду за відсутності умов, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, провадження № 61-36375св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, а саме: положень частини п`ятої статті 223, статті 257 ЦПК України, оскільки апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неналежне повідомлення позивача.

Касаційна скарга мотивована тим, що, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, не врахував, що представник позивача хоча і не була повідомлена про дату і час судового засідання у порядку, визначеному статтею 128 ЦПК України, однак була обізнана про призначення судом розгляду справи на 05 лютого 2020 року, що не заперечується позивачем та її представником.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 до суду із цим позовом звернулася у червні 2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2014 pоку відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя.

Тобто справа розглядається з 2014 року.

18 вересня 2019 року від представника позивача до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява про відкладення судового засідання, призначеного на 18 вересня 2019 року на іншу дату.

18 вересня 2019 року розгляд справи було відкладено на 21 листопада 2019 року.

Відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання, наявної у матеріалах справи, 21 листопада 2019 року суддя Озерняська Ж. М. знаходилася у нарадчій кімнаті по кримінальній справі та слухання цієї справи відкладено до 05 лютого 2019 року.

22 листопада 2019 року секретарем судового засідання у телефонному режимі повідомлено представника позивача про судове засідання, призначене на 05 лютого 2020 року о 12:30 год., про що складено відповідну телефонограму.

Ухвалою Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя залишено без розгляду, оскільки належним чином повідомлений позивач та її представник повторно не з`явилася у судові засідання 18 вересня 2019 року і05 лютого 2020 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.

У статті 211 ЦПК України визначено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Порядок повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання визначено у статті 128 ЦПК України.

Частиною другою і п`ятою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Частиною 5 статті 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі і його неявка перешкоджає розгляду справи.

Крім того, умовою для застосування пункту 3 частини першої статті 257 і частини п`ятої статті 223 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду.

Судом установлено, що позивачу взагалі не було надіслано жодних судових повісток про розгляд справи 21 листопада 2019 року, 05 лютого 2020 року.

18 вересня 2019 року від представника позивача надійшла заява про відкладення судового засідання, призначеного на 18 вересня 2019 року на іншу дату.

18 вересня 2019 року розгляд справи було відкладено на 21 листопада 2019 року.

Відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання, наявної у матеріалах справи, 21 листопада 2019 року суддя Озерняська Ж. М. знаходилася у нарадчій кімнаті по кримінальній справі та слухання цієї справи відкладено до 05 лютого 2019 року.

22 листопада 2019 року секретарем судового засідання у телефонному режимі повідомлено представника позивача про судове засідання, призначене на 05 лютого 2020 року о 12:30 год., про що складено відповідну телефонограму.

У частині дев`ятій статті 128 ЦПК України визначено, що суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

З указаного вбачається, що повідомлення учасника справи телефонограмою передбачено лише у випадках термінової необхідності. Разом з тим, виходячи з часу, на який було призначено нове судове засідання, термінова необхідність була відсутня.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 522/19433/17, за загальним правилом повідомлення учасників справи телефонограмою не відповідає встановленому порядку повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні визначені процесуальним законом докази належного повідомлення позивача та його представника про судове засідання, призначене на 21 листопада 2019 року та 05 лютого 2020 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що залишення судом першої інстанції позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду за відсутності умов, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є помилковим.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, провадження № 61-36375св18, не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини наведеної справи і цієї справи є різними.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта