ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 921/358/15-г/6 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув заяву №UOP2.2-11107 від 23.10.2020 (вх. №7758 від 29.10.2020) Державного концерну «Укроборонпром» про видачу дубліката виконавчого документа

у справі

за позовом Державного концерну "Укроборонпром" (вул. Дегтярівська, 36, м. Київ 119, 04119)

до відповідача Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" (вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, 46400)

про cтягнення 3561723,01 грн заборгованості.

Суть справи.

29.10.2020 Державний концерн «Укроборонпром» звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою №UOP2.2-11107 від 23.10.2020 про видачу дубліката виконавчого документа, в якій просив суд видати дублікат наказу Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 № 921/358/15-г/6.

Заяву мотивовано втратою оригіналу наказу від 25.05.2015 у даній справі, що підтверджується актом Відділу документообігу концерну від 21.10.2020. На момент видачі наказу від 25.05.2015 №921/358/15-г/6, строк пред`явлення його до виконання становив один рік. З врахуванням постановленої у даній справі ухвали від 29.02.2016 (про розстрочку виконання судового рішення по жовтень 2019 року включно) було перервано строк для пред`явлення наказу до виконання. Відповідно до п. 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, з 01.11.2019 продовжено перебіг строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання з врахуванням строків, зазначених у ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016. Станом на 30.06.2020 заборгованість Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" не погашено, а тому рішення від 30.04.2015 залишається не виконаним.

Розглянувши заяву, оцінивши докази, подані на її обґрунтування, суд вважає, що остання підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/358/15-г/6 за позовом Державного концерну "Укроборонпром" до відповідача Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" про cтягнення 2830000 грн - основного боргу, 32741,10 грн - 3% річних, 359980 грн - витрат від інфляції, 339001,91 грн - пені.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.04.2015 у справі №921/358/15-г/6 позов задоволено частково; стягнуто з Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" на користь Державного концерну "Укроборонпром" 2830000 грн - основного боргу, 32379,46 грн - 3% річних, 359980 грн - інфляційних нарахувань, 339001,91 грн - пені, 71227,23 грн - судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України (в редакції станом на 25.05.2015) виконання рішення господарського суду провадилось на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21.04.1999 (в редакції на момент видачі наказу) було передбачено, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання становив один рік.

З врахуванням цієї норми, 25.05.2015 судом видано наказ на примусове виконання вищевказаного рішення суду, строк пред`явлення якого до виконання складав один рік - до 25.06.2016.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.02.2016: задоволено заяву Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" №112 від 17.02.2016 про розстрочку виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.04.2015 по справі №921/358/15-г/6; розстрочено виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.04.2015 по справі №921/358/15-г/6 наступним чином: листопад 2017 року - 219617,29 грн (з урахуванням судового збору у сумі 71227,23 грн), решта місяців з грудня 2016 року по жовтень 2019 року рівними частинами - по 148390,06 грн.

Пункт 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21.04.1999 передбачав, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21.04.1999).

Враховуючи наведене, строк пред`явлення наказу №921/358/15-г/6 від 25.05.2015 до виконання був перерваний по 31.10.2019 включно.

Стягувач - Державний концерн "Укроборонпром" звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою №UOP2.2-11107 від 23.10.2020 про видачу дублікату наказу від 25.05.2015 у справі № 917/358/15-г/6 у зв`язку з втратою оригінала останнього.

Згідно ст. 338 ГПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено розділом V (ст. 326 - ст. 338) ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207 із наступними змінами), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень якого зазначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016).

У частині 1 статті 120 ГК України зазначено, що господарські об`єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об`єднання підприємств, передбачені законом.

Концерном визнається статутне об`єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об`єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну. Державні і комунальні господарські об`єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об`єднання (комбінат, трест тощо) (ч.5, ч. 6 ст. 120 ГК України).

У абзаці 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Враховуючи зміст вищевказаних понять, стягувач у даній справі - Державний концерн "Укроборонпром" не належить до державних органів - стягувачів, виконавчі документи яких можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, строк для пред`явлення наказу від 25.05.2015 у справі № 921/358/15-г/6 складає з 01.11.2019 по 01.11.2022.

Відповідно 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Зі змісту наведених норм чинного процесуального законодавства слідує, що вимог до змісту і форми заяви про видачу дублікату наказу законом не висувається. Суду не надано права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості та чинне законодавство не зобов`язує стягувача або державного виконавця наводити причини втрати наказу.

За своєю правовою природою така процесуальна дія як видача дублікату наказу не стосується вирішення господарського спору по суті, а носить виключно процесуальний характер.

З огляду на це, особа, яка подала заяву про видачу дублікату виконавчого документа, повинна довести лише сам факт його втрати. З цією метою, обов`язковим є подання заявником доказів на підтвердження цього, за загальними правилами ГПК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г зазначає про те, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Крім цього суд враховує, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка аналогічна ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі.

Натомість, відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.01.2019 у справі 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З аналізу усталеної практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції", рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

В матеріалах справи міститься акт б/н від 21.10.2020, складений відділом документообігу Державного концерну "Укроборонпром" про те, що у ДК "Укроборонпром" відсутній наказ Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 у справі №921/358/15-г/6.

З огляду на це суд приходить до висновку, що вказаний виконавчий документ втрачено.

Оскільки, оригінал наказу Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 №921/358/15-г/6 втрачено, строк пред`явлення його до виконання не закінчився, суд прийшов до висновку, що подана Державним концерном «Укроборонпром» заява №UOP2.2-11107 від 23.10.2020 про видачу дубліката виконавчого документа підлягає до задовлення.

Дублікат наказу оформляється за правилами ст.327 ГПК України і має містити відомості, передбачені ч.3 ст.327 ГПК України. Окрім того, наказ повинен містити позначку "Дублікат".

У п.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз`яснено, що дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату видачі останнього (а не дату видачі дубліката).

З огляду на усе вищенаведене, керуючись ст. ст. 18, 234, 235, 326, 327, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного концерну «Укроборонпром» №UOP2.2-11107 від 23.10.2020 (вх. №7758 від 29.10.2020) про видачу дубліката наказу Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 у справі № 921/358/15-г/6, задоволити.

2. Видати Державному концерну «Укроборонпром» дублікат наказу Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 у справі № 921/358/15-г/6 про стягнення з Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" 2830000 грн основного боргу, 32379,46 грн 3% річних, 359980 грн витрат від інфляції, 339001,91 грн пені, 71227,23 грн судового збору, у зв`язку з його втратою.

3. Ухвала, в порядку ч.2 ст. 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її підписання - 02.11.2020.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст ухвали складено 02.11.2020.

Суддя І.П. Шумський