ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2020 р. Cправа № 902/371/20

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )

до: Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" (вул. Олега Антонова, буд. 19, м. Вінниця, 21034)

про визнання недійсними рішення загальних зборів та змін до установчих документів

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивачів Олійник Р.О. згідно ордерів;

відповідача Мельник В.О. згідно ордеру

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 17.04.2020 громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з вимогами до Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" від 12.07.2018 про задоволення заяви ОСОБА_6 про вихід зі складу КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" та виключення його зі складу членів КМНУ ""Спецсільгоспмонтаж", оформлене протоколом № 2 від 12.07.2018;

- визнання недійсним рішення загальних зборів Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" від 12.07.2018 про виключення із членів КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_7 в зв`язку зі смертю та виплату 9 759,00 грн (паю) внеску до статутного капіталу спадкоємцям, які отримають свідоцтво про спадщину та звернуться із відповідною заявою до КМНУ "Спецсільгоспмонтаж", оформлене протоколом № 2 від 12.07.2018;

- визнання недійсним рішення загальних зборів Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" від 12.07.2018 про зменшення розміру статутного капіталу КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" на суму пайових внесків вибувших членів в зв`язку із виходом (виключенням) із членів КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оформлене протоколом № 2 від 12.07.2018;

- визнання недійсним рішення загальних зборів Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" від 12.07.2018 про звільнення із посади голови правління КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_8 та обрання на посаду голови правління КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_9 , вступ до виконання обов`язків Голови правління з 12.07.2018 та надання ОСОБА_9 права першого підпису, оформлене протоколом № 2 від 12.07.2018;

- визнання недійсним рішення загальних зборів Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" від 12.07.2018 про затвердження статуту КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" в новій редакції, проведення державної реєстрації змін до установчих документів на предмет зміни складу учасників підприємства шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій, оформлене протоколом № 2 від 12.07.2018;

- визнання недійсними зміни внесені до статуту Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" в частині змін до п. 4.3. Статуту в редакції від 30 листопада 2011 року та доповнення його пунктом 4.9.

В позовній заяві позивачами заявлено клопотання б/н від 17.04.2020 про звільнення їх від сплати судового збору, а разі, якщо суд дійде висновку про неможливість звільнення позивачів від сплати судового збору, просили хоча б зменшити розмір судового збору, або принаймні відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалами суду від 22.04.2020 частково задоволено клопотання позивачів б/н від 17.04.2020; зменшено розмір судового збору за позовною заявою № б/н від 17.04.2020 ОСОБА_1 до 2 647,34 грн, ОСОБА_2 до 1 653,07 грн, ОСОБА_3 до 1437,75 грн, ОСОБА_4 до 3 264,61 грн; позов залишено без руху на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачам строк для усунення виявлених недоліків: 10 днів з дня вручення ухвали суду.

04.05.2020 до суду надійшов лист б/н від 30.04.2020 з додатками за підписом представника позивачів адвоката Цвик А.О. на виконання ухвали суду від 22.04.2020.

Ухвалою суду від 07.05.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/371/20 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.06.2020.

01.06.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач наводить заперечення проти позовних вимог, зазначає, що доводи позивачів є такими, що не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Ухвалою суду від 04.06.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у судовому засіданні у справі № 902/371/20 задоволено клопотання представників сторін, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 09.07.2020.

07.07.2020 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заву де позивачі заперечують доводи відповідача.

В судовому засіданні 09.07.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 09.07.2020 про закриття підготовчого провадження та перехід у судовому засіданні згідно частини 3 статті 201 ГПК України до розгляду справи по суті 09.07.2020, оголошено перерву в судовому засідання до 01.09.2020.

Ухвалою суду від 01.09.2020 розгляд справи по суті відкладено на 22.09.2020.

22.09.2020 до канцелярії суду подано доповнення б/н від 21.09.2020 до відповіді на відзив.

За результатами судового засідання 22.09.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 22.09.2020 про залишення без розгляду доповнень б/н від 21.09.2020 до відповіді на відзив, відкладення розгляду справи по суті на 22.10.2020.

12.10.2020 до канцелярії суду подано пояснення за підписом представника позивачів - адвоката Олійника Р.О.

На визначену судом з`явились представники позивачів та відповідача.

Представник позивачів позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі посилається на наступне.

Як стверджують позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами КМНУ «Спецсільгоспмонтаж». ОСОБА_4 є власником частки в статутному капіталі КМНУ «Спецсільгоспмонтаж» згідно договору дарування, укладеного 19.03.2018 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Позивачі стверджують, що процедура проведення та скликання загальних зборів членів Колективного монтажно-налагоджувального управління «Спецсільгоспмонтаж» 12.07.2018, яка була передбачена Статутом вказаного підприємства була порушена, в зв`язку з чим усі рішення що були прийняті на вказаних зборах підлягають визнанню недійсними.

Так, за доводами позивачів, участь в загальних зборах 12.07.2018 приймали 5 членів або їх представники, тобто половина від загальної кількості членів. Відтак, кворум, необхідних для проведення зборів досягнутий не був. Тому, в силу п. 8.6.1. Статуту КМНУ «Спецсільгоспмонтаж», загальні збори 12.07.2018 були неправомочними.

В судовому засіданні представник відповідача щодо позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд у позові відмовити. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне.

За доводами відповідача рішення загальних зборів КМНУ «Спецсільгоспмонтаж» від 12.07.2018, оформлених протоколом № 2 від 12.07.2018 жодним чином не порушують права або законний інтерес позивачів, з огляду на наступне.

Так, ОСОБА_4 не є членом КМНУ «Спецсільгоспмонтаж» та ніколи ним не був, а отже не має права на управління підприємством та участь у вищому органі управління.

Заперечує відповідач доводи позивачів щодо відсутності кворуму при проведенні загальних зборів 12.07.2018 посилаючись на те, що на момент проведення зборів ОСОБА_6 не втратив статусу члена підприємства. Відтак, загальні збори підприємства 12.07.2018 були повноважними.

В судовому засіданні 22.10.2020 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 22.10.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Колективне монтажно-налагоджувальне управління «Спецсільгоспмонтаж» (надалі також - КМНУ «Спецсільгоспмонтаж») зареєстроване рішенням №23 від 15.01.1992 виконавчого комітету Замостянської районної ради в місті Вінниці, на основі підприємницької ініціативи засновника - трудового колективу, за взаємною згодою його членів, шляхом об`єднання майнових і грошових вкладів та інтересів.

Відповідно до пункту 4.1 статуту членами Підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, виявили бажання і підтвердили здатність брати участь у його діяльності, пропрацювавши на Підприємстві не менше 5 календарних місяців та сплативши пайовий внесок (вклад) в розмірі не менше трьох мінімальних заробітних плат.

Згідно із пунктом 4.2 статуту питання про прийняття до членів Підприємства вирішується загальними зборами протягом місяця після надходження письмової заяви про вступ. Вступники до Підприємства мають право бути присутніми на зборах при розгляді питання про прийняття їх до членів Підприємства.

Відповідно до пункту 4.7 статуту члени Підприємства зобов`язані: - дотримуватись положень цього статуту і правил внутрішнього розпорядку; - бути працівником підприємства, сумлінно працювати і дотримуватись трудової дисципліни; - підвищувати свою кваліфікацію, вивчати і удосконалювати навички самоврядування; - вносити додаткові внески в порядку і розмірах визначених Зборами; - сприяти здійсненню Підприємством своє діяльності, брати участь в управлінні через органи самоврядування; - не розголошувати інформацію про діяльність Підприємства.

Згідно із пунктом 5.3 статуту Підприємство має статутний капітал (пайовий фонд) у розмірі 56 734 грн.

Відповідно до пункту 8.1 статуту вищим органом самоврядування Підприємства є загальні збори членів, в подальшому - збори.

У пункті 8.4 статуту зазначено, що до складу зборів входять всі члени трудового колективу, в подальшому - члени.

12.07.2018 проведено загальні збори членів Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж", результати яких оформлено протоколом №2.

Згідно з протоколом №2 на зборах були присутні шість членів управління, зокрема, ОСОБА_10 (особисто) та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 в особі їх представника ОСОБА_14 , який діяв на підставі довіреностей. Крім того, на зборах також був присутній запрошений ОСОБА_9 .

При цьому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на збори не з`явились, ОСОБА_7 відсутня в зв`язку із смертю.

Із змісту протоколу загальних зборів № 2 від 12.07.2018 вбачається, що порядок денний складався із наступних питань:

1. Розгляд заяв про вихід із членів КМНУ "Спецсільгоспмонтаж";

2. Виключення із складу членів (учасників, засновників) КМНУ "Спецсільгоспмонтаж";

3. Зменшення розміру статутного капіталу (пайового фонду) КМНУ "Спецсільгоспмонтаж";

4. Переобрання голови правління КМНУ "Спецсільгоспмонтаж";

5. Затвердження статуту КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" в новій редакції та проведення державної реєстрації;

6. Різне.

За результатами обговорення загальними зборами було прийнято наступні рішення щодо питань викладених у порядку денному:

1. Про вихід із членів КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" - слухали ОСОБА_14 , який повідомив про надходження нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 про вихід із складу підприємства.

Вирішили: Виключити зі складу членів КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_6 на підставі заяви та рішення щодо статутного капіталу (пайового фонду) на розмір внеску - 5 612 грн прийняти на протязі року.

2. Про виключення із складу членів (учасників, засновників) КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" - слухали ОСОБА_14 , який повідомив, що 21.11.2016 померла член КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_7 у зв`язку із чим запропонував виключити її із складу членів підприємства.

Вирішили: Виключити із членів КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_7 в зв`язку із смертю та рішення щодо статутного капіталу (пайового фонду) на розмір внеску - 9 759 грн прийняти на протязі року. Виплатити 9 759 грн (паю) внеску до статутного капіталу спадкоємцям які отримають свідоцтво про спадщину та звернуться із відповідною заявою до Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж".

3. Про зменшення розміру статутного капіталу (пайового фонду) КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" - слухали ОСОБА_14 , який повідомив про необхідність зменшення розміру статутного капіталу на суму пайових внесків вибувших членів.

Вирішили: Зменшити розмір статутного капіталу КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" на суму пайових внесків вибувших членів в зв`язку із виходом (виключенням) із членів КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

4. Про переобрання голови правління КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" - слухали ОСОБА_14 , який повідомив про надходження заяви від ОСОБА_8 про звільнення із посади голови правління за власним бажанням. ОСОБА_10 запропонував обрати головою правління ОСОБА_9 та надати йому право першого підпису.

Вирішили: Звільнити із посади голови правління КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_8 та обрати на посаду голови правління ОСОБА_9 з наданням йому першого підпису.

5. Про затвердження статуту КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" в новій редакції та проведення державної реєстрації - слухали ОСОБА_10 , який повідомив, що у зв`язку із зміною поштової адреси та зменшенням статутного капіталу необхідно затвердити статут в новій редакції.

Вирішили: Затвердити статут КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" в новій редакції. Провести державну реєстрацію змін до установчих документів на предмет зміни складу членів підприємства, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій. Уповноважити ОСОБА_9. представляти інтереси КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" у державного реєстратора (нотаріуса) з питань державної реєстрації змін.

Позивачі, посилаючись на відсутність кворуму при проведення зборів звернулися до суду з позовом про визнання недійсними рішення зборів членів КМНУ "Спецсільгоспмонтаж", оформлених протоколом № 2 від 12.07.2018.

Вирішуючи даний спір суд виходять з наступного.

При вирішенні спору у справі господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Верховний Суд України у Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України вказав наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що першочергово до предмета дослідження в межах розгляду даної справи відноситься питання щодо порушення права позивачів оскаржуваним рішенням загальних зборів Колективного монтажно-налагоджувального управління «Спецсільгоспмонтаж».

Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами Колективного монтажно-налагоджувального управління «Спецсільгоспмонтаж». При цьому спірним є питання щодо набуття ОСОБА_4 статусу члена Колективного монтажно-налагоджувального управління «Спецсільгоспмонтаж».

У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на висновки суду у справі № 902/377/19, наполягає на тому, що ОСОБА_4 не є членом КМНУ «Спецсільгоспмонтаж».

Як встановлено судом, на розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/377/19 за позовом ОСОБА_4 до Колективного монтажно - налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" про визнання права власності на частку в пайовому фонді (статутному капіталі) і визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) та розміру частки учасника товариства, за результатами якої судом 02.07.2019 ухвалено рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2019 у справі №902/377/19 задоволено частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2019 у справі №902/377/19 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання за позивачем права власності на частку в пайовому фонді відповідача в розмірі 5 612,00 грн.. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано за ОСОБА_4 право власності на частку в пайовому фонді (статутному капіталі) Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" в розмірі 5 612,00 грн. Резолютивну частину рішення про відмову у задоволенні позову в частині визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" в розмірі 82346 грн. і розміру частки ОСОБА_4 в пайовому фонді (статутному капіталі) Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" в розмірі 5612 грн. залишено без змін, доповнивши її мотивувальну частину. Стягнуто з Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" на користь ОСОБА_4 1921 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Колективне монтажно-налагоджувальне управління "Спецсільгоспмонтаж" оскаржило постанову суду апеляційної інстанції до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 902/377/19 касаційну скаргу Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 902/377/19 в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на частку в пайовому фонді (статутному капіталі) в розмірі 5 612,00 грн скасовано, та в цій частині залишено в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2019 у даній справі. Змінено постанову Північно-західного апеляційного господарського суду в частині позовних вимог щодо визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" в розмірі 82346 грн і розміру частки ОСОБА_4 в пайовому фонді (статутному капіталі) колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" в розмірі 5612 грн, з мотивів викладених у даній постанові, та в цій частині залишено без змін рішення Господарського суду Вінницької області. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" судовий збір у розмірі 5 763,00 грн, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відтак, рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2019 у справі № 902/377/19 набуло законної сили 24.12.2019.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Відтак, обставини, встановлені при розгляді справи № 902/377/19 мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доведенню.

Так, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.07.2019 у справі № 902/377/19 встановлено, що 01.03.2018 ОСОБА_6 видано Мартиновському Сергію Борисовичу довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В.Б. та зареєстрована в реєстрі за №1535, відповідно до якої надано представнику право на продаж, міну або дарування ОСОБА_4 усієї належної йому частки в статутному капіталі колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж".

19.03.2018 між ОСОБА_4 (обдарований) та ОСОБА_6 , в особі представника Мартиновського С.Б , який діяв на підставі довіреності від 01.03.2018 (дарувальник) укладено договір дарування частки в статутному капіталі Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж".

Згідно п. 1.1 договору, дарувальник зобов`язується безоплатно передати у власність обдарованого частку в статутному капіталі в Колективному монтажно-налагоджувальному управлінні "Спецсільгоспмонтаж", а обдарований зобов`язується прийняти цю частку.

В п. 1.3.1 договору зазначено, що розмір частки статутного капіталу, що передається - 5612 грн.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що підписання даного договору сторони підтверджують, що дарувальник передав, а обдарований прийняв частку в статутному капіталі Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж", обдарований вважається повноправним членом підприємства в частині майнових прав на частку, яку йому передав дарувальник, з моменту підписання договору та прийняття частки в статутному капіталі підприємства.

Згідно п. 3.1 договору частка в статутному капіталі в Колективному монтажно-налагоджувальному управлінні "Спецсільгоспмонтаж" передається дарувальником обдарованому безоплатно.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за настанням обставин зазначених в п. 2.1 цього договору, обдарований стає стосовно підприємства членом в частині майнових прав на частку, яку йому передав дарувальник.

Відповідно до п. 5.2 договору, обдарований з моменту отримання частки в підприємстві зобов`язується виконувати вимоги установчих документів підприємства, а також нести всі обов`язки члена, що випливають з установчих документів та чинного законодавства.

Договір підписаний повноважними представниками.

ОСОБА_6 подав до Загальних зборів нотаріально посвідчену заяву від 29.03.2018 про вихід із складу Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж".

06.05.2019 ОСОБА_4 надіслав Колективному монтажно-налагоджувальному управлінню "Спецсільгоспмонтаж" звернення із заявою про вступ до числа (учасників). Водночас із даним позовом звернувся до суду 11.05.2019. При цьому, за змістом пункту 4.2 Статуту відповідача питання про прийняття до членів Підприємства вирішується загальними зборами протягом місяця після надходження письмової заяви про вступ.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився Верховний Суд, встановивши недоведеність позивачем, відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, факту порушення відповідачем його права або охоронюваного законом інтересу, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Обгрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом в даній справі (№ 902/371/20) ОСОБА_4 посилається на договір дарування від 19.03.2018, за яким набув статусу члена Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж".

Управління і діяльність підприємства колективної власності (об`єднання громадян на засадах членства, що базується на їх особистій трудовій участі та об`єднанні майнових пайових внесків; кожний член має один голос) здійснюється відповідно до його установчих документів (статуту), положень Господарського кодексу України (глава 10 "Підприємства колективної власності" розділу II "Суб`єкти господарювання" ГК України), інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Колективне монтажно-налагоджувальне управління «Спецсільгоспмонтаж» є підприємством колективної власності, враховуючи що відповідно до його статуту це підприємство є об`єднанням громадян на засадах членства, що базується на їх особистій трудовій участі та об`єднанні майнових пайових внесків, при цьому кожний член має один голос незалежно від розміру пайового внеску.

Тобто діяльність Колективного монтажно-налагоджувального управління «Спецсільгоспмонтаж» регулюється статутом, ГК України та іншими нормативно-правовими актами з питань кооперації, що регулюють діяльність господарських товариств, зокрема, товариств з обмеженою відповідальністю як найбільш подібного до діяльності колективного монтажно-налагоджувального управління.

До нормативно-правових актів з питань кооперації відноситься, зокрема, Закон України «Про кооперацію», який відповідно до преамбули визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про кооперацію», вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його (затвердження визначається статутом кооперативу).

Аналогічна норма міститься і в ч. 3 ст. 98 ГК України, відповідно до якої вступ до виробничого кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви громадянина. Член кооперативу робить вступний та пайовий внески в порядку, визначеному статутом виробничого кооперативу. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття у члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Отже, чинне законодавство виділяє такі стадії набуття особою членства в кооперативі (підприємстві колективної власності):

поданий заяви особою, яка виявила бажання стати членом кооперативу, та сплата нею вступного й пайового внесків;

розгляд заяви правлінням (головою) кооперативу й ухвалення рішення щодо прийнятті особи в члени кооперативу або відмови в цьому;

затвердження рішення правління (голови) кооперативу про прийняття особи в члени кооперативу загальними зборами членів кооперативу.

Аналіз визначеного законодавством України порядку набуття особою членства в кооперативі дає підстави для висновку про те, що особа набуває права членства в кооперативі лише з моменту затвердження рішення загальними зборами членів кооперативу.

Такі висновки узгоджуються і з позицією Верховного Суду, за якими право безпосередньої участі у товаристві третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства (постанова Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/605/18).

Як встановлено господарським судом при розгляді справи № 902/377/19, заяву про вступ до складу членів Колективного монтажно-налагоджувального управління «Спецсільгоспмонтаж» ОСОБА_4 подано 06.05.2019.

При цьому, відповідно до пояснень представника відповідача, заява останнього не розглядалась на загальних зборах Колективного монтажно-налагоджувального управління «Спецсільгоспмонтаж», і на даний час є нерозглянутою. (протокол судового засідання від 22.10.2020)

Наведене свідчить, що станом на момент звернення з позовом до суду та на день ухвалення судового рішення в даній справі ОСОБА_4 не набув статусу члена Колективного монтажно-налагоджувального управління «Спецсільгоспмонтаж» в установленому законом та Статутом порядку.

Окрім того, як слушно зауважив відповідач в відзиві на позовну заяву, ОСОБА_4 звернувся до Колективного монтажно-налагоджувального управління «Спецсільгоспмонтаж» із заявою лише 06.05.2019, тобто майже через 10 місяців з дати оскаржуваного рішення. Відтак, оскаржуване рішення не може плинути на його права, позаяк такого права останній не набув.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що рішення загальних зборів Колективного монтажно-налагоджувального управління «Спецсільгоспмонтаж», оформлене протоколом № 2 від 12.07.2018, не впливає на права та обов`язки ОСОБА_4 , як члена підприємства.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 917/467/17, від 25.06.2018 у справі № 910/24249/16, від 17.07.2018 у справі № 910/237/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Розглядаючи позовні вимоги позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 83 Господарського кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки (частини 1 та 3 статті 62 Господарського кодексу України).

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки (частина 3 статті 62 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 93 Господарського кодексу України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

Згідно з пунктами 1.3, 4.1, 5.2, 8.1, 8.2, 8.4, 8.4.1, 8.5, 8.6.1 статуту Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж", затвердженого протоколом № 5 від 30.11.2011 загальних зборів трудового колективу, підприємство діє на основі статуту, статутний капітал якого формують грошові та матеріальні внески членів підприємства, які не можуть бути меншими як три мінімальні заробітні плати. Вищим органом самоврядування підприємства є загальні збори трудового колективу, а виконавчим органом управління підприємством є Правління, яке очолює Голова правління, який здійснює керівництво у період між засіданнями. До складу Зборів входять всі члени трудового колективу, а кожен член володіє тільки одним голосом. Прийняття рішень здійснюється простою більшістю голосів членів, що присутні на зборах. Збори вважаються правомочними, якщо на них присутні більше половини членів трудового колективу.

Отже, позивачі є членами підприємства колективної власності (об`єднання громадян на засадах членства, що базується на їх особистій трудовій участі та об`єднанні майнових пайових внесків; кожний член має один голос), управління і діяльність якого здійснюється відповідно до його установчих документів (статуту), положень Господарського кодексу України (глава 10 "Підприємства колективної власності" розділу II "Суб`єкти господарювання" ГК України), інших нормативно-правових актів з питань кооперації. І лише в частині, не врегульованій цими актами, за аналогією можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України та інших законів, якими регулюються діяльність господарських товариств, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю (стаття 8 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 145 ЦК України та ст.29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції чинній на момент проведення загальних зборів) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

У відповідності до п.п.8.1, 8.2 статуту, вищим органом самоврядування підприємства є загальні збори трудового колективу, а виконавчим органом управління підприємством є правління, яке очолює голова правління, який здійснює керівництво у період між засіданнями.

Як визначено ч. 1 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства.

Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства (ч.4 ст.98 ЦК України).

Пунктом 8.6.2 статуту передбачено, що правління скликає збори, визначає порядок, день, місце і час їх проведення, забезпечує своєчасне запрошення на засідання із зазначенням порядку денного, місця і часу проведення не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів.

Про проведення зборів члени повідомляються письмово із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Не пізніше, як за 10 днів до скликання зборів надається можливість ознайомитися з документами, внесеними у порядок денний зборів. (п.8.7.1 статуту).

Наведене кореспондується із положеннями ч.3 ст.32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про кооперацію" (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про кооперацію" членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

Згідно з п.8.4, 8.4.1 статуту, до складу зборів входять всі члени трудового колективу, а кожен член володіє тільки одним голосом.

Відповідно до п. 8.6.1. статуту збори вважаються правомочними, якщо на них присутні більше половини членів трудового колективу.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 904/9431/15).

При цьому, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: 1) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; 2) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; 3) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; 4) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів. (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 902/671/18).

Відповідно до протоколу загальних зборів Колективного монтажно-налагоджувального управління «Спецсільгоспмонтаж» від 12.07.2018 на зборах були присутні шість членів управління, зокрема, ОСОБА_10 (особисто) та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 в особі їх представника ОСОБА_14 , який діяв на підставі довіреностей. Крім того, на зборах також був присутній запрошений ОСОБА_9 .

За доводами відповідача оскражуване рішення було прийнято за наявності кворуму повноважним складом членів підприємства, оскільки на момент проведення зборів ОСОБА_16 не втратив статус члена підприємства.

З такими доводами суд не може погодитись з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_6 подав нотаріально посвідчену заяву від 29.03.2018 про вихід із складу Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж".

Відповідно до усних пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні 22.10.2020, заява ОСОБА_6 отримана підприємством на наступний день після складання, тобто 30.03.2018. (протокол судового засідання 22.10.2020)

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Статтею 116 ЦК України унормовано права учасників господарського товариства. Так, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти з товариства.

Частиною першою статті 148 ЦК України в редакції, чинній до 17 червня 2018 року, було встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Отже, за змістом частини першої статті 148 ЦК України член підприємства мав право вийти з підприємства у будь-який строк незалежно від згоди інших учасників та самого підприємства. Підставою припинення участі у підприємстві міг бути юридичний факт подання учасником заяви про вихід з підприємства.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду наведеної у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18 реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству. З огляду на наведені вище норми, право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульовано як безумовне суб`єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві. Тобто вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником. Такий правочин, хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов`язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк. Тому неодмінною умовою для реалізації учасником вчиненого ним волевиявлення на припинення участі в товаристві є повідомлення товариства про прийняте рішення. Відтак, вихід з товариства є безпосередньою дією учасника, спрямованою на припинення корпоративних відносин з товариством з ініціативи учасника товариства, вчинення якої реалізується учасником шляхом подання до товариства заяви в письмовій формі, підписаної учасником. У зв`язку із цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку.

З огляду на те, що заява про вихід подана ОСОБА_6 до Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" 30.03.2018, останній втратив статус члена Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" саме 30.03.2018.

За таких обставин, зважаючи на відсутність у ОСОБА_6 станом на 12.07.2018 статусу члена підприємства, суд дійшов висновку, що участь у загальних зборах членів Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж", які відбулися 12.07.2018, приймали 5 із 10 членів. Тобто загальні збори КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" 12.07.2018 проведені за відсутності кворуму.

Як наголошено вище, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення, отже вказана обставина є самостійною та достатньою підставою для визнання рішень загальних зборів членів КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" недійсними.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення з мотивів наведених вище.

Слід звернути увагу, що при прийнятті рішення суд керувався таким.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що законним є рішення, ухвалене господарським судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно із ч.4 ст.4 ГПК України суд, зокрема, застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як визначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України", яке 10.05.2011 року набрало статусу остаточного, одним із критеріїв обґрунтованості судового рішення є те, щоб продемонструвати сторонами, що вони почуті.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 року та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998).

З огляду на те, що судом детально досліджено усі наявні у справі матеріали, розглянуто та заслухано доводи усіх учасників процесу та не залишено поза увагою жодний їхній аргумент, у суду наявні правові підстави вважати прийняте рішення законним та обґрунтованим, з огляду на що у сторін не повинно виникнути сумнівів, що вони почуті.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає завданням господарського судочинства, що цілком узгоджується із положеннями ст.2 та ч. 3 ст.236 ГПК України.

Щодо розподілу судових витрат, то в силу положень ст.129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , понесені ними витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача. Витрати позивача ОСОБА_4 залишаються за ним у зв`язку з відмовою у задоволенні його вимог.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_4 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволити.

Визнати недійсним рішення загальних зборів Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" (вул. Олега Антоновича, буд. 19, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 00911003) від 12.07.2018 про задоволення заяви ОСОБА_6 про вихід зі складу КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" та виключення його зі складу членів КМНУ "Спецсільгоспмонтаж", оформлене протоколом № 2 від 12.07.2018.

Визнати недійсним рішення загальних зборів Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" (вул. Олега Антоновича, буд. 19, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 00911003) від 12.07.2018 про виключення зі складу членів КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_7 в зв`язку зі смертю та виплату 9 759,00 грн (паю) внеску до статутного капіталу спадкоємцям, які отримають свідоцтво про спадщину та звернуться із відповідною заявою до КМНУ "Спецсільгоспмонтаж", оформлене протоколом № 2 від 12.07.2018.

Визнати недійсним рішення загальних зборів Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" (вул. Олега Антоновича, буд. 19, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 00911003) від 12.07.2018 про зменшення розміру статутного капіталу КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" на суму пайових внесків вибувших членів у зв`язку із виходом (виключенням) зі складу членів КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оформлене протоколом № 2 від 12.07.2018.

Визнати недійсним рішення загальних зборів Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" (вул. Олега Антоновича, буд. 19, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 00911003) від 12.07.2018 про звільнення із посади голови правління КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_8 та обрання на посаду голови правління КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" ОСОБА_9 , вступ до виконання обов`язків Голови правління з 12.07.2018 та надання ОСОБА_9 права першого підпису, оформлене протоколом № 2 від 12.07.2018.

Визнати недійсним рішення загальних зборів Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" (вул. Олега Антоновича, буд. 19, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 00911003) від 12.07.2018 про затвердження статуту КМНУ "Спецсільгоспмонтаж" в новій редакції, проведення державної реєстрації змін до установчих документів на предмет зміни складу учасників підприємства шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій, оформлене протоколом № 2 від 12.07.2018.

Визнати недійсними зміни внесені до статуту Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" (вул. Олега Антоновича, буд. 19, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 00911003) в частині змін до п. 4.3. Статуту в редакції від 30 листопада 2011 року та доповнення його пунктом 4.9.

Стягнути з Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" (вул. Олега Антоновича, буд. 19, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 00911003) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 647 грн 34 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" (вул. Олега Антоновича, буд. 19, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 00911003) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 1 653 грн 07 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Колективного монтажно-налагоджуваного управління "Спецсільгоспмонтаж" (вул. Олега Антоновича, буд. 19, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 00911003) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 1 437 грн 75 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Витрати ОСОБА_4 зі сплати судового збору в розмірі 3 264 грн 61 коп. залишити за ОСОБА_4 .

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 02 листопада 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

3 - ОСОБА_17 ( АДРЕСА_2 )

4 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

5 - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )

6 - КМНУ "СПЕЦСІЛЬГОСПМОНТАЖ" (вул. Олега Антонова, буд. 19, м. Вінниця, 21034)