Справа № 635/1987/20

Провадження № 2/635/1697/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року смт Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

секретар судового засідання Письменна В.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз»,

представник відповідача Мар`їна Ірина Олегівна,

треті особи - Антимонопольний комітет України,

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», Треті особи: Антимонопольний комітет України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», Треті особи: Антимонопольний комітет України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», в якій просить:

зобов`язати відповідача негайно припинити дії, які порушують права позивача як побутового споживача по договору розподілу, а саме припинити при здійсненні обліку природного газу, використаного позивачем як побутовим споживачем приводити об`єми природного газу до стандартних умов;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок обсягу спожитого газу за період жовтень 2018 року - квітень 2020 року за кодом ЕІС 56XM34A51104029J (вулиця Саржинка, 51, місто Харків, Харківська область, 61070), керуючись фактичними показниками лічильника, а також повідомити позивача та постачальників природного газу за вищезазначеним кодом ЕІС (ТОВ "Харківгаз збут" та ТОВ "ГК "Нафтогаз України") про результати такого перерахунку;

зобов`язати відповідача негайно відновити здійснення обліку природного газу, використаного позивачем як побутовим споживачем за фактичними показами лічильника.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що одержує послугу з розподілу природного газу на підставі договору розподілу природного газу, укладеного з оператором газорозподільних систем - ПАТ "Харківміськгаз" на основі Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498. Починаючи з жовтня 2018 року відповідачем здійснюється передача до постачальника природного газу (до 31 жовтня 2019 року - ТОВ "Харківгаз збут", з 1 листопада 2019 по сьогодні - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") даних про обсяги спожитого газу не за фактичними показниками лічильника, а за показниками, приведеними до стандартних умов. Оплату, відповідно до рахунків постачальників, позивач має здійснити саме за приведений до стандартних умов об`єм газу. Вважає, що така ситуація стала наслідком порушення з боку відповідача, який відповідно до Договору розподілу і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, відповідає за передачу даних про об`єм (обсяг) розподілу та споживання природного газу постачальнику, з яким у позивача укладений договір постачання природного газу побутовим споживачам на основі типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015. Зокрема, відповідачем передаються значення об`єму природного газу, приведеного до стандартних умов, які не можуть використовуватися постачальником для визначення об`єму споживання природного газу та виставлення ним рахунків споживачу.

Тому позивач вважає дії відповідача неправомірними та вимушена звернутися за захистом прав споживача до суду.

08.04.2020 ухвалою Харківського районного суду Харківської області позовну заяву залишено без руху.

13.04.2020 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

14.04.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

19.05.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обґрунтування зазначає, що ПАТ «Харківміськгаз» (відповідач) є оператором газорозподільних систем (Оператор ГРМ) та здійснює свою діяльність з розподілу природного газу в межах території м. Харкова, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації на підставі ліцензії на розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ, виданої за рішенням НКРЕКП №814 від 19.06.2017. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем , положеннями якого встановлено порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів. Пунктом 1 глави 4 розділу ІХ ГРМ встановлено, що визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставах даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Відповідно до п. 5.3 типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем. П.1.2 договору зазначено, що умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу ГРМ. У зв`язку з викладеним дії відповідача в частині приведення обсягів природного газу до стандартних умов є правомірними, позовні вимоги в цій частині- безпідставними, внаслідок чого сатисфакція та моральна шкода не доведена та відповідно не підлягає задоволенню.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25.05.2020 року клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено.

01.06.2020 позивачем надано відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, можливість використання за розрахункову одиницю поставленого природного газу метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов передбачена лише у відносинах постачання природного газу з непобутовим споживачем і не передбачена для відносин із побутовим споживачем. Вважає, що приведення об`єму спожитого природного газу до стандартних умов не передбачено Правилами постачання природного газу.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника АТ "Харківміськгаз" Мар`їної І.О. про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», Треті особи: Антимонопольний комітет України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», про захист прав споживачів.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01.09.2020 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 повідомлена про час та місце судового засідання своєчасно та належним чином, у судове засідання не з`явилась, звернулась до суду із заявою, в якій просила проводити слухання справи за її відсутності.

Представник відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» Мар`їна І.О. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - Антимонопольного комітету України перший заступник Голови Антимонопольного комітету України державна уповноважена Піщанська О.С. в судове засідання не з`явилась, надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що норми кодексу ГРМ не містять положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовим споживачам до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (куб.м.) та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів. Норми ГРМ щодо приведення до стандартних умов для побутових споживачів застосовуються виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу в куб.м. в енергетичні одиниці та надання їх побутовим споживачам інформаційно. Просила розглядати справу без її участі оскільки рішення у зазначеній справі не впливає на права, свободи, інтереси або обов`язки Комітету.

Представник третьої особи - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, надав до суду письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, судове засідання просить проводити без його участі за наявними матеріалами.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» про час та місце судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином, представником ОСОБА_2 надано до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Крім того, надано письмові пояснення в яких зазначено, що оператором ГРМ правомірно та обґрунтовано при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приведено об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 одержує послугу з розподілу природного газу на підставі договору розподілу природного газу, укладеного з оператором газорозподільних систем - ПАТ "Харківміськгаз" на основі Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі відповідної ліцензії, виданої на підставі постанови НКРЕКП від 29 червня 2017року № 842.

З жовтня 2018 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» здійснювало донарахування обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов природного газу поставленого побутовим споживачам на підставі положень Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства від 30 травня 2003 року № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за № 570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та від 30травня 2003 року № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за № 571/7892(далі - Методики № 264), та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства від 21 жовтня 2003 року № 595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25грудня 2003 року за № 1224/8545 (далі - Методика № 595).

Відповідно до Протоколу засідання НКРЕКП від 23 листопада 2018 року № 68, комісія вирішила прийняти постанови щодо заборони ряду суб`єктів господарювання, серед яких і Акціонерне товариство«Оператор газорозподільноїсистеми «Харківміськгаз», приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов при здійснені комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.

Зокрема, з вказаного вище протоколу вбачається, що плановані обсяги виробничо-технологічних витрат (далі - ВТВ), які використані при розрахунку тарифу, обчислені на підставі Методик № 264 та Методики № 595.

Розміри нормативних витрат (далі - НВ) і ВТВ природного газу в газорозподільних мережах останній раз були затверджені на 2016 рік наказом Міненергетики від 25грудня 2015 року № 847 та з того часу не переглядались. Покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, проте, за наявною у НКРЕКП інформацією та з публічних джерел з`ясовано, що переважна більшість Операторів газорозподільних систем у платіжних документах за жовтень 2018 року здійснила перерахувала побутовим споживачам обсяги, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов. Тобто, за позицією Комісії, різниця (обсягів газу) у приведенні газу до стандартних умов є неправомірним. На підставі зазначених висновків 23 листопада 2018 року НКРЕКП прийняла постанову № 1493, відповідно до якої:

1) заборонила АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами;

2) у разі приведення у жовтні 2018 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, підприємству необхідно здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.

Проаналізувавши спірні правовідносини суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1- 3ст. 1 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»(далі - Закон № 1540-VIII) НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор (НКРЕКП) є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

Згідно зіст. 3 Закону № 1540-VIIIКомісія здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1)нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Комісії (Регулятора) є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2)сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Частинами 1, 2ст. 14 Закону № 1540-VIIIвизначено, що засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюєтьсязаконом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.

Відповідно до ч. 1ст. 15 Закону № 1540-VIIIпідготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно доЗакону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

При цьому за визначенням, наведеним уст. 1 Закону України від11 вересня 2003року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно дозакону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

З аналізу зазначених вище законодавчих положень убачається, що постанова НКРЕКП від 23 листопада 2018 року № 1493 не є регуляторним актом, оскільки положення даної постанови не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Крім того, вказана постанова, хоча і направлена на неодноразове застосування, однак не скасовує, не встановлює та не змінює норми права, а направлена, у свою чергу, стосовно конкретно визначеної особи - АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз».

Відповідно дост. 17 Закону № 1540-VIIIдля ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції, а також забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та регулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів Комісії.

Також, НКРЕКП має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання; вимагати від операторів газотранспортної та газорозподільчих систем за необхідності змінювати умови і положення, у тому числі тарифи або методики, з метою забезпечення їх пропорційності і застосування на недискримінаційній основі.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач з жовтня 2018 року здійснював нарахування обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов, та в середньому склали 1-1,5% від обсягу фактичного споживання згідно з показами засобів обліку. Тобто, за позицією позивача, покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат із побутових споживачів є неправомірним, оскільки такі витрати вже включені у тариф та сплачуються побутовими споживачами.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 1.1-1.5 наказу Міненергетики від 23 листопада 2011 року № 737 «Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах», річні обсяги НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методик № 264 та №595.

При цьому, згідно з вказаними методиками газорозподільні підприємства самостійно розраховують річні обсяги НВ і ВТВ природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів НВ і ВТВ природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.

Затверджені розміри НВ і ВТВ природного газу є максимально допустимими для певного року.

У разі непогодження розрахованих газорозподільним підприємством річних обсягів НВ і ВТВ природного газу Міненергетики надає йому вмотивовану відмову.

Отже, НВ і ВТВ природного газу визначаються із застосуванням Методик № 264 та №595, а визначення питомих витрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, здійснюється із урахуванням Методики № 595.

Стосовно доводів позивача що норми Кодексу ГРС щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одинці, в той час як розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має виключно інформаційний характер, суд зазначає слідуюче.

Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі врегульовано розділом ІХ Кодексу ГРС.

Так, за п. 1, 2 глави1розділу ІХ вказаного Кодексу комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРС, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цьогоКодексу.

При цьому, як зазначалося вище, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», як оператор ГРС відповідно до вимог п. 2-3 глави 2 розділу і Кодексу ГРС, виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу, а також здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.

Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРС (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XVцього Кодексу.

З аналізу зазначених законодавчих положень убачається, що Комісією помилково вказано, що такі норми стосовно приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об`єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці, оскільки фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2)переведення об`єму газу, приведеного до стандартних умов, в одиниці енергії.

Крім того, за приписами п. 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС оператор ГРС зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж (абз. 3 п. 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС).

Таким чином на відповідача покладено обов`язок при комерційному обліку газу, у тому числі, здійснювати дві окремі процедури:

1) приведення газу до стандартних умов;

2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.

Суд звертає увагу, що у відповідності до абз. 1 п. 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРС, та з урахуванням вимог цьогоКодексу.

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 17 Закону №1504-VIIІдля ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.

На виконання зазначених вище законодавчих вимог 30 вересня 2015 року НКРЕКП прийняло постанову №2498 «Про затвердження типового договору розподілу природного газу».

Так, за п. 1.2 Типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно доЗакону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу»(далі - Закон № 329-VIII) і Кодексу ГРС.

Згідно з п. 37 ч. 1ст. 1 Закону № 329-VIIIспоживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до п. 4 розділу 1 Глави І Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

За приписами п. 5.1 Типового договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРС та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРС та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором (п. 5. 2 Типового договору).

У пункті 5. 3 Типового договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРС.

Таким чином, аналізуючи наведені положення, суд вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно відсутності в нормах Кодексу ГРС положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (м куб.).

У свою чергу, за змістом абз. 2 п. 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРС питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV Кодексу ГРС.

Разом з тим, п. 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міненергетики від 26 лютого 2004року №116 (далі - Методика № 116), яка призначена для приведення об`єму природного газу, який вимірюється побутовими лічильниками газу в робочих умовах, до стандартних умов за результатами вимірювання об`єму газу низького тиску лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни температури та тиску газу.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що Кодекс ГРС не містить положень, які регулюють процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, адже це поширюється виключно на суб`єктів господарювання. За позицією НКРЕКП, жодним нормативно-правовим актом не визначено коефіцієнтів приведення до стандартних умов обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами.

Відповідно до п. 2 Методики № 116, її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.

Однак, п. 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС передбачено необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики № 116, а не власне самої Методики № 116.

Тобто дана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком, процедурою чи колом споживачів, що визначені Методикою № 116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї Методики.

Відповідні коефіцієнти містяться в додатках до Методики № 116, а тому є безпідставними посилання відповідача, що величини коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні розрахунків із побутовими споживачами відсутні.

За таких обставин, обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу визначений саме нормами Кодексу ГРС та Типового договору, у зв`язку з чим проведення відповідачем таких дій в жовтні 2018 року є правомірним.

Відповідно до ч. 1ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів»захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 ІІПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 6статті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Враховуючи викладене, суд не вбачає достатніх правових підстав для заборони відповідачу приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ.

Відповідно з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо стягнення сатисфакції, оскільки в судовому засіданні не встановлено неправомірність дій відповідача, а тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та шкодою, про яку зазначає позивач.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст.141,142 ЦПК України.

За приписами частини 1статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з положень ч. 2 ст.137, п.1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовної заяви відмовлено, суд приходить до висновку, що відповідні судові витрати повинні бути покладені на позивача.

Однак, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, відповідно дост. 141 ЦПК Українисудові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями4,17,21,22 Закону України "Про захист прав споживачів", статтями12,76-81,141,258-265,268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», Треті особи: Антимонопольний комітет України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», про захист прав споживачів - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», місце реєстрації: м.Харків, вул.Москалівська, б.57/59, код ЄДРПОУ 03359552.

Третя особа: Антимонопольний комітет України, місце реєстрації: м.Київ, вул.Митрополита Василя Липцівського, 45, код ЄДРПОУ 00032767.

Третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, місце реєстрації: м.Київ, вул.Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», місце реєстрації: м.Київ, вул.Шолуденка, б.1, код ЄДРПОУ 40121452.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», місце реєстрації: м.Харків, вул.Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621.

Повний текст рішення складено 29.10.2020.

Суддя Д.М.Савченко