Справа № 638/7147/20

Провадження № 2/638/3561/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.

секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення матеріальної допомоги при звільненні працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, -

ВСТAНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 15.05.2020 року до винесення рішення по справі; стягнути з відповідача заборгованість по виплаті матеріальної допомоги при звільненні працівника за власним бажання у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 764500 грн без урахування податків; стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 30000 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.05.2020 року відповідач видав позивачу трудову книжку та не здійснив виплату належних їй коштів матеріальної допомоги, яка передбачена п.6.25.2 колективного договору через складний фінансовий стан та відсутність коштів, що є порушенням норм трудового законодавства.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи про непередбачувані та непереборні події, що відбулись незалежно від волі та бажання підприємства, а саме: критичною епідемічною ситуацією на території України, і зв`язку із закриттям з 17.03.2020 року пунктів пропуску через державний кордон суттєво знизилася інтенсивність авіаперельотів над територією України та, як наслідок, попит в отриманні аеронавігаційних послуг. З огляду на заборону авіасполучення в період карантину та падіння обсягів повітряного руху вжито низку антикризових заходів, зокрема введено простій відповідно до ч.1 ст.4 КЗпП України, суттєво знижено оплату праці операційного персоналу, знижено експлуатаційні витрати до мінімально можливого рівня, призупинено всю інвестиційну діяльність за власні кошти підприємства, також прийнято рішення здійснювати лише обов`язкові виплати відповідно до п.14.1 КД, наявність власних коштів у підприємства пряма умова виконання КД. Украерорух згідно свого статуту є державним комерційним підприємством, яке не отримує жодного фінансування з державного бюджету. Крім того, Украерорух входить до ОЦВС та є підприємством державної форми власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, крім того карантин визнаний форс-мажором. Оскільки КД передбачається не законодавчо встановлена соціальна гарантія, а додатково встановлений соціальний захист для працівників Украероруху, то законні підстави для виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні відсутні. Також відповідач просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

У судове засідання сторони не з`явились, надали суду заяви про слухання справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ст.ст.13, 81 ЦПК Українисуд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки Харківського РСП №22.2-24-56 ОСОБА_1 з 01.10.1993 року по 15.05.2020 року працювала на посаді диспетчерського тренажеру тренажерного центру в Харківському регіональному структурному підрозділі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Наказом №112/0 від 14.05.2020 року позивач звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. За повідомленням відповідача згідно п.6.25.2 колективного договору розмір матеріальної допомоги складає 764500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами укладено колективний договір.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Згідно ст. 13 КЗпП Україниколективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди»встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою (ст. 9Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Пунктами 6.25.1 - 6.25.2 Колективного договору розділу 6 «Соціальні гарантії, пільги та компенсації» визначено, що на підприємстві діє Програма соціального захисту (Додаток 19). У випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі:

- при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом;

- за кожний повний рік роботи понад 5 роківпо 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік.

В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів.

Згідно п.14.1 колективного договору усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів Украероруху (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком 26 до цього договору.

Наказом Украерорух № 197 від 16 березня 2020 року на підприємстві установлено початок простою з 18 березня по 31 травня 2020 року.

Згідно звіту про фінансовий стан станом на 30.06.2020 рік на початок звітного періоду на рахунках в банках відповідача 463105 тис. грн, на кінець звітного періоду 97495 тис. грн.

Додатком 26 до колективного договору встановлено черговість фінансування заходів на соціальне та матеріальне забезпечення працівників підприємства згідно договору.

Законом України № 530-IX від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню іпоширенню корона вірусної хвороби» карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, буввнесений до перелікуобставин непереборної сили (форс-мажору).

За загальним правилом непереборна сила є обставиною, яка «звільняє» особу від відповідальності (ст. 617 ЦК України). Відповідна норма поширюється як на громадян, так і підприємства, як на договірні, так і недоговірні зобов`язання, зокрема випадки завдання шкоди (ч. 3 ст.1166, ч. 5 ст.1187 ЦК, ч. 2 ст.1209 України).

Незважаючи на те, що карантин віднесений до переліку форс-мажорних обставин, це не означає автоматичне звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності. Останні мають довести, що порушення зобов`язання (умов договору) сталося внаслідок запроваджених обмежень. Окремі наслідки як карантину, так і обмежувальних рішень органів місцевої влади, які вже мають місце або можуть виникнути в майбутньому не визнаються форс-мажором. До таких випадків належать, зокрема, фінансова, економічна криза, дефолт, зростання курсів іноземної валюти, порушення обов`язків партнерами, відсутність потрібних для виконання зобов`язання товарів або грошових коштів. Форс-мажор засвідчуються за кожним окремо зобов`язанням (договором, окремим податковим, іншим зобов`язанням чи обов`язком), і тягар доведення виникнення, існування та впливу таких обставин для конкретного обов`язку лежить саме на заявнику.

Так, відповідач зазначає про відсутність коштів для фінансування витрат понад законодавчо гарантовані виплати працівникам та критичні виробничі витрати, проте вказане твердження суперечить звіту про фінансовий стан станом на 30.06.2020 року.

Щодо посилань представника відповідача на внесення змін до п.6.25 колективного договору, суд звертає увагу, що позивач звільнилася 15.05.2020 року, а відповідні зміни, як зазначено у відзиві на позовну заяву, зареєстровані 28.05.2020 року, тобто після звільнення позивача.

У п. 10.1 розділу «Порядок внесення доповнень та змін до договору» Колективного договору вказано, що зміни і доповнення до колективного договору можуть вноситись протягом усього терміну його дії за взаємною згодою сторін у встановленому цим розділом порядку. Внесення змін та доповнень до договору відбувається шляхом переговорів у зв`язку зі зміною чинного законодавства України, Генеральної чи Галузевої угоди або за ініціативою однієї зі сторін на засіданні постійно діючої комісії з проведення колективних переговорів та розгляду змін і доповнень до колективного договору, склад якої визначається сторонами та затверджується наказом директора підприємства.

Результати засідання комісії оформляється протоколом, який підписується співголовами комісії. На підставі цього протоколу формується окремий документ «Зміни до договору», що підписується підписантами договору, згідно п. 1.4 договору, та підлягає повідомній реєстрації у тому самому порядку, що й договір, місцевими органами державної виконавчої влади.

Відповідно дост.21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідност. 22 цього Закону- суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Так, згідно ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди»зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Враховуючи викладене, оскільки зміни до колективного договору вступили в силу вже після звільнення позивача, останні не поширюються на спірні правовідносини не поширюються.

Як зазначено в п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тобто, при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі, відповідач зобов`язаний утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Врахуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості по виплаті матеріальної допомоги при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом не пенсію у розмірі 764500 грн без урахування податків підлягають задоволенню.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогоПостановою КМУ від 08.02.1995 за № 100.

Відповідно дост. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно дост. 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

У пункті 81 постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1статті 9 ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомустаттею 117 КЗпП України.

Крім того,пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачу в день звільнення не виплачені всі належні їй суми у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України, а повного розрахунку на момент ухвалення рішення не проведено, то наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком позивача, яка зазначає, що з 18.03.2020 року на підприємстві установлений простій, а відтак береться середньоденна заробітна плата за два місці до початку простою, виходячи з наступного.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного. Порядок обчислення середньої заробітної плати закріпленийПостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за ч. 3 п. 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно ч.3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 8Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про доходи за березень-квітень 2020 року, що передували дню звільнення, позивачу виплачено 70136,75 грн, робочі дні за вказаний період 42, а відтак середньоденна заробітна плата становить 1669,92 грн.

Суд вважає помилковим розрахунок середньої заробітної плати позивача, оскільки його зроблено не за останні 2 календарні місяці, що передували місяцю звільнення як це передбачено у п. 8Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Оскільки, період затримки виплати заробітної плати за який нараховується середній заробіток згідност.117 КЗпП Україниповинен вираховуватися у робочих днях,таким чином суд визначає, що для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 15 травня 2020 року (перший робочий день 18.05.2020 року) по день ухвалення рішення слід використовувати період, який становить 111 робочих днів. Враховуючи викладене, виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача, який становить 1669 грн 92 коп., та періоду затримки виплати заробітної плати у 111 робочих днів, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно дост. 117 КЗпП Українистановить 185361 грн 12 коп. (111*1669,92).

Частиною 1ст. 133 ЦПК Українивстановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).

Ст. 137 ЦПК Українипередбачає підстави та порядок вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі№ 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмовиу задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомогипозивачем надано договір про надання правової допомоги, додаткову угоду, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, акт приймання передачі виконаних робіт, квитанцію №2 від 25.05.2020 року оплата за надану правову допомогу у розмірі 30000 грн. Як вбачається з розрахунку витрат вартість представництва інтересів позивача в суді становить 15000 грн, разом з тим, всі судові засідання проведені без участі сторін по справі, а відтак представництво в суді не представляло значної складності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення стягнення суми витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 15000 гривень, які слід стягнути з позивача на користь відповідачів.

Згідно з частиною 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч.1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст.10,13,116, 117 КЗпП України, ст.81, ст.137, ч.1 ст.141, 274-279, 263-265, 352, 354-355ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» (Київська обл., м.Бориспіль-1, Аеропорт, а/с 115, код ЄДРПОУ 19477064) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення матеріальної допомоги при звільненні працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті матеріальної допомоги при звільненні працівника за власним бажання у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 764500 (сімсот шістдесят чотири) грн без урахування податків.

Стягнути з Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 185361 (сто вісімдесят п`ять тисяч триста шістдесят одна) грн 12 коп..

Стягнути з Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий