Справа № 509/1198/17

Номер провадження:1-кп/521/27/20

У Х В А Л А

29 жовтня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

потерпілого - ОСОБА_8 ,

представника потерпілого - ОСОБА_9 ,

у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 14 ч. 1, 27 ч. 3, 115 ч. 2 п. 11 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Захисник ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, підтриманим захисником ОСОБА_10 і обвинуваченим, в якому просив суд: 1) скасувати заходи безпеки, застосовані відносно свідка ОСОБА_11 ; 2) витребувати від Суворовського районного суду м. Одеси копії ухвал про обрання та скасування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_12 у кримінальних справах №№ 523/16517/15-к, 523/5194/15-к; 3) витребувати від Приморського районного суду м. Одеси копії ухвал про обрання та скасування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_12 у кримінальній справі № 522/17325/15-к; 4) зобов`язати прокурора надати суду справжню анкетну інформацію про свідка ОСОБА_11 .

Прокурор, потерпілий та представник потерпілого заперечували проти задоволення клопотання сторони захисту.

Вислухавши думку сторін, суд прийшов до наступних висновків.

В ході досудового розслідування встановлено, що відносно свідка ОСОБА_11 були застосовані заходи безпеки, а саме органом досудового розслідування прийняте рішення про забезпечення конфіденційності відомостей про особу, яка повідомила про вчинення злочину (свідка), шляхом зміни його анкетних даних. Зазначене підтверджується довідкою начальника слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури АР Крим (т. 2 ар. 219).

Застосування заходів безпеки до учасників кримінального провадження та проведення процесуальних дій із такими учасниками кримінального провадження регламентовано положеннями Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Відповідно до ст.ст. 1, 2 п. «д» Закону, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, в тому числі свідків, здійснюється правоохоронними органами шляхом застосування заходів, направлених на захист життя, житла, здоров`я та майна цих осіб від протиправних посягань з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.

Одним із заходів безпеки згідно з п. «ж» ч. 1 ст. 7 Закону є забезпечення конфіденційності відомостей про особу, яке, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону може, серед іншого, здійснюватися шляхом обмеження відомостей про особу в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження, заміни прізвища, імені, по батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, дізнавача, прокурора або за ухвалою слідчого судді, суду про зміну анкетних даних. Ці постанови (ухвали) до матеріалів справи не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Частиною 4ст.6Закону визначено,що відомостіпро заходибезпеки таосіб,взятих підзахист,є інформацієюз обмеженимдоступом.Учасникам судовогопровадження щодообвинуваченого ОСОБА_6 такий доступне надавався.

Крім того, положеннями п. «в» ч. 2 ст. 6 Закону встановлено, що з клопотанням про скасування здійснюваних заходів безпеки можуть звертатися до суду, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, лише належні державні органи, які забезпечують безпеку. Відповідно ж до ч. 2 ст. 21 Закону приводом для скасування заходів безпеки може бути заява учасника кримінального судочинства, члена його сім`ї або близького родича, щодо якого були застосовані заходи безпеки.

У цьому кримінальному провадженні відповідні державні органи, а також визначені Законом особи з таким клопотанням до суду не зверталися.

Положеннями ст.21Закону визначеніпідстави дляскасування заходівбезпеки,а саме: закінчення строку конкретного заходу безпеки; усунення загрози життю, здоров`ю, житлу і майну осіб, взятих під захист; систематичне невиконання особою, взятою під захист, законних вимог органів, що забезпечують безпеку, якщо ця особа письмово була попереджена про можливість такого скасування. Зазначений перелік є вичерпним.

Як встановленоч.5ст.22Закону, рішення про скасування заходів безпеки приймається за наявності підстав, зазначених у ст. 21 Закону.

Однак, у цьому кримінальному провадженні стороною захисту не доведено, що наявні визначені ст. 21 Закону підстави для прийняття судом рішення про скасування заходів безпеки, застосованих до свідка.

Суд вважає, що скасування заходів безпеки щодо свідка ОСОБА_11 або встановлення дійсних даних про його особу не є необхідним і не є мірою, яка виправдовувала б досягнення завдань і дієвості цього кримінального провадження. При цьому суд враховує, що свідок ОСОБА_11 з`явився до залу суду та був допитаний з урахуванням п. 9 ч. 2 ст. 65 КПК України. Право обвинуваченого не захист в даному випадку ніяким чином не було порушено, а забезпечено шляхом проведення допиту свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні в залі суду в присутності сторони захисту відповідно до положень ст. 352 КПК України, із наданням можливості перехресного допиту, можливості ставити запитання і користуватися всіма правами, передбаченими ст. 42 КПК України. У зазначених правах і можливостях сторона захисту не була обмежена.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що у деяких випадках може виникати необхідність не розкривати певні докази стороні захисту з метою забезпечення основних прав інших осіб або захисту важливих суспільних інтересів, адже їхнє життя, свобода чи безпека також можуть бути поставлені під загрозу. Про це, зокрема, йдеться у рішеннях ЄСПЛ у справах «Леас (Leas) проти Естонії» від 06.03.2012, § 78, «Якуба проти України» від 12.02.2019 року, § 44, «Доорсон (Doorson) проти Нідерландів», 26.03.1996 року, § 70. У таких випадках у кримінальному провадженні виникають конкуруючі інтереси, такі як національна безпека або необхідність захищати свідків у випадку ризику переслідування або використання таємних методів розслідування злочину, які повинні бути протиставлені правам обвинуваченого.

Право на розкриття відповідних доказів згідно з правовими позиціями ЄСПЛ не є абсолютним. Однак, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції допускаються лише такі заходи, які обмежують права захисту, що є суворо необхідними (рішення ЄСПЛ у справі « Ван Мехелен ( Van Mechelen ) та інші проти Нідерландів» від 23 квітня 1997 року, § 58). Крім цього, для того, щоб гарантувати обвинуваченому справедливий судовий розгляд, будь-які труднощі, які викликають обмеження захисту своїх прав, повинні бути належним чином урівноважені та компенсовані процедурами, яких дотримуються національні судові органи (mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справах «Роу та Девіс (Rowe та Davis) проти Сполученого Королівства» від 16 лютого 2000 року, § 61, «Леас (Leas) проти Естонії», цит. вище, § 78).

З огляду на зазначені правові позиції ЄСПЛ, враховуючи реалізацію стороною захисту права на допит свідка сторони обвинувачення, суд вважає, що відсутні підстави для скасування заходів безпеки, застосованих до свідка у цьому кримінальному провадженні.

Що стосується клопотання захисника ОСОБА_7 в частині витребування доказів, то суд враховує наступне.

Захисник просить суд витребувати рішення, ухвалені іншими судами м. Одеси відносно ОСОБА_12 у інших кримінальних провадженнях, до яких обвинувачений ОСОБА_6 і потерпілий ОСОБА_8 не мають відношення.

Законом встановлено, що збирання доказів здійснюється не судом, а сторонами кримінального провадження та іншими особами, визначеними ч. 1 ст. 93 КПК України. Порядок збирання доказів стороною захисту у кримінальному провадженні визначено ч. 3 ст. 93 КПК України.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, зокрема, принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України). Разом з тим, до повноважень суду не входить збирання доказів, у тому числі і шляхом їх витребування від будь-яких осіб.

Суд не уповноважений збирати докази на підтвердження або спростування припущення захисника про те, що свідок ОСОБА_11 фактично є ОСОБА_12 і має статус обвинуваченого у інших кримінальних провадженнях, що розглядаються судами м. Одеси. Більше того, дії суду, направлені на витребування доказів у вигляді документів, могли би бути розцінені сторонами кримінального провадження, потерпілим як підстави для сумніву в неупередженості суду.

З огляду на викладені обставини суд вважає клопотання захисника таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 350 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування заходів безпеки та витребування доказів залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1 ,

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3