ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

Львів

Справа № 140/11033/20 пров. № А/857/10709/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря Ратушної М.І.,

представника відповідача Берези Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції – Волдінер Ф.А.,

час ухвалення рішення – 29.07.2020 року,

місце ухвалення рішення – м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – 29.07.2020 року,

в с т а н о в и в :

ТзОВ “Волиньтабак” звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.07.2020 №54765, в частині прийняття рішення щодо відповідності ТОВ “Волиньтабак” п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість та внесення до Журналу ризикових платників, зобов`язання відповідача виключити ТОВ “Волиньтабак” з переліку ризикових платників податку на додану вартість.

28.07.2020 позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.07.2020 №54765, в частині прийняття рішення щодо відповідності ТОВ “Волиньтабак” п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість та внесення до Журналу ризикових платників. Дане клопотання обґрунтоване тим, що неправомірне включення позивача до переліку ризикових платників податків стає причиною зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що у свою чергу призводить до негативних наслідків для підприємства, а саме: погіршення ділової репутації, а також до можливих прямих і непрямих збитків підприємства, шляхом виставлення штрафних санкцій контрагентами позивача та розірвання ділових відносин. За вказаних обставин товариство не отримує прибуток, відсутні кошти на оплату оренди, виплати заробітної плати працівникам, сплати митних та податкових платежів, що, як наслідок, може призвести до припинення діяльності товариства.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак” про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.07.2020 №54765, в частині прийняття рішення щодо відповідності ТОВ “Волиньтабак” п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість та внесення до Журналу ризикових платників.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вона прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вважає, що внесення контролюючим органом патинка податку до переліку ризикових платників податків є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка само по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Крім цього, вважає, що позивачем не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позивач подав заяву до суду апеляційної інстанції про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції клопотання про забезпечення позову задовольнив з тих підстав, що порушення свободи здійснення господарської діяльності підприємства у зв`язку із зупиненням реєстрації накладних, є необхідними підставами, які свідчать про обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Так, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, 28.07.2020 ТОВ “Волиньтабак” внесене до переліку ризикових платників податків згідно з рішенням Комісії ГУ ДФС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.07.2020 №54765, в частині прийняття рішення щодо відповідності ТОВ “Волиньтабак” п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість та внесення до Журналу ризикових платників.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає про те, що неправомірне включення позивача до переліку ризикових платників податків стає причиною зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що у свою чергу призводить до негативних наслідків для підприємства, а саме: погіршення ділової репутації, а також до можливих прямих і непрямих збитків підприємства, шляхом виставлення штрафних санкцій контрагентами позивача та розірвання ділових відносин. За вказаних обставин товариство не отримує прибуток, відсутні кошти на оплату оренди, виплати заробітної плати працівникам, сплати митних та податкових платежів, що, як наслідок, може призвести до припинення діяльності товариства.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Як уже зазначалось вище, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Пленумом Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” також висвітлено правову позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Відповідно до ч.2 ст. ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Оцінка такої відповідності та співмірності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Також колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне покликатись на ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо необхідності вжиття ефективного та своєчасного судового захисту порушеного права заявника, за захистом яких він звернувся.

Невжиття заходів забезпечення позову ускладнить та унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, адже основна діяльність заявника є фактично припиненою і наслідком припинення такої основної діяльності є завдання позивачу збитків та призводить до наявності правових підстав для застосування до заявника контролюючими органами відповідних негативних наслідків.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України проведення суб`єктом господарювання у встановлені терміни реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що адмініструє орган ДПС, легалізує здійснення таким суб`єктом операцій з постачання товарів (послуг) та є підставою для покупця для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, при цьому пунктом 201.16 статті 216 цього Кодексу передбачено, що реєстрація податкової накладної може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених КМУ.

01.02.2020 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 “Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних”, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Порядок №1165).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, постановлення рішення про відповідність заявника критеріям ризикованості платника податків має наслідком зупинення реєстрації податкових накладних не лише за господарськими операціями та з контрагентами, що стали підставою для винесення такого рішення, а й за всіма іншими господарськими операціями та контрагентами заявника.

28.07.2020 ТОВ “Волиньтабак” внесене до переліку ризикових платників податків згідно з рішенням Комісії ГУ ДФС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.07.2020 №54765, в частині прийняття рішення щодо відповідності ТОВ “Волиньтабак” п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість та внесення до Журналу ризикових платників.

Відтак, із наявних у справі доказів слід дійти висновку про те, що включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником. При цьому, такі наслідки носять для платника негативний характер, оскільки строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а сам по собі факт включення платника податків до переліку ризикових платників податків покладає на платника додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів та за результатами їх розгляду комісією центрального рівня.

Негативні наслідки виникають також у контрагентів платника податків, оскільки до реєстрації податкової накладної є неможливим формування податкового кредиту по господарських операціях.

Колегія суддів вважає , що даних правовідносин не слід застосовувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 08.10.2020 року у справі №280/2284/20, оскільки з вищевказаної постанови вбачається, що висновки судів, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для господарської діяльності позивача не підтверджений оцінкою суду будь-яких доказів. Так само, не зазначено, на підставі яких саме доказів визнано доведеними доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Колегія суддів оцінює надані позивачем докази, що свідчать про настання негативних та незворотних наслідків для господарської діяльності позивача, а саме.

В листі ТзОВ «Компанія Екоінвест» від 23.10.2020 року, дане товариство вказує, що включення ТзОВ «ВолиньТабак» до переліку ризикових платників податків створює неможливість скористатися їхнім правом на податковий кредит, що змушує припинити співпрацю в межах договору поставки №1/04-19Т від 09.04.2019 року. Відновлення співпраці можливе за умови скасування рішення комісії та реєстрації податкових накладних.

Згідно листа ОСОБА_1 від 22.10.2020 року, 20.06.2020 року нею було придбано в позивача тютюнові вироби, за результатами чого вона отримала право на податковий кредит. Однак, під час складання податкової звітності було виявлено, що податкові накладні, складені позивачем зупинені. Вважає, що несвоєчасна реалізація права на податковий кредит шкодить її економічним інтересам. Вважає подальшу співпрацю по договору №Ч279 від 11.02.2020 року недоцільною.

Як вбачається з листа ФОП ОСОБА_2 від 21.10.2020 року, остання 25.06.2020 року отримала від позивача тютюнові вироби, відповідно до умов договору поставки №3/14-03/19 від 20.03.2020 року. Однак, відповідно до бухгалтерської інформації, податкові накладні, складені ТзОВ «Волиньтабак» зупинені через віднесення Товариства до категорії ризикових на підставі рішення від 16.07.2020 року. Вважають, що даний факт шкодить господарським відносинам з неможливістю подальшої співпраці на умовах договору №3/14-03/19 від 20.03.2020 року.

Колегія суддів зазначає, що з врахуванням наведеного слід дійти висновку про те, що включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість тягне за собою правові наслідки, які носять для платника негативний характер, оскільки строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а сам по собі факт включення платника податків до переліку ризикових платників податків покладає на платника додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, негативні наслідки виникають у контрагентів платника податків, оскільки до реєстрації податкової накладної є неможливим формування податкового кредиту по господарських операціях, що зумовлює настання негативних та незворотних наслідків для господарської діяльності позивача.

При здійсненні судочинства суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні “Пантелеєнко проти України” від 29 червня 2006 року зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні “Дорани проти Ірландії” від 31 липня 2003 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у вищевказаних рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Враховуючи вищевказані норми законодавства та практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції вірно вважав, що порушення свободи здійснення господарської діяльності підприємства у зв`язку із зупиненням реєстрації накладних, є необхідними підставами, які свідчать про обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Крім того, заходи забезпечення адміністративного позову щодо зупинення дії оскаржуваного рішення, про вжиття котрих у заяві просить позивач, відповідають предмету позову, водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.

Також з урахуванням того, що подання позову та відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову, суд, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та враховуючи наявність зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог у даній справі, вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення від 28.07.2020 №54765 в частині внесення ТОВ “Волиньтабак” до переліку ризикових платників.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

Додатково, колегія суддів зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в справі №140/11033/20, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16 липня 2020 року № 54765. Зобов`язано Головне управління ДПС у Волинській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак з переліку ризикових платників податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року про забезпечення позову у справі № 140/11033/20 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

А. Р. Курилець

судді

О. І. Мікула

В. В. Ніколін

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2020 року