Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/619/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд",

до відповідача: Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради,

про стягнення заборгованості в сумі 560 387 грн 30 к., з них: 395 494 грн 15 к. - борг з активної електричної енергії, 130 347 грн 91 к. - пеня, 22 709 грн 55 к.- інфляційні, 11 835 грн 69 к. - 3% річних

за участю:

від позивача: Курник Оксана Андріївна - адвокат (довіреність №47 від 01.06.20 )

від відповідача: представники не з`явилися

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 560 387,30 грн., з них: 395 494,15 грн. - борг з активної електричної енергії, 130 347,91 грн. - пеня, 22 709,55 грн.- інфляційні, 11 835,69 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем по справі умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №250603 від 01.01.2019 року, зокрема в частині повної оплати за отримання (споживання) електричної енергії.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2020 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 11.08.2020 року.

Ухвалою - повідомленням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2020 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 08.09.2020 року.

21 серпня 2020 року на адресу Господарського суду Івано-Франківської області від відповідача по справі надійшов відзив на позов (вх.№10792/20 від 21.08.2020 року) відповідно до якого відповідач проти позову заперечив та просив суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтував тим, що відповідач повністю розрахувався за поставлену позивачем електроенергію, а нарахування 3% річних та інфляційних втрат по справі є безпідставними та необгрунтованими. Разом з тим, вказує, що дія спірного договору закінчилась 01.01.2020 року, а тому позивач повинен був припинити поставку електричної енергії по спірному договору.

Ухвалою - повідомленням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.09.2020 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 18.09.2020 року.

Ухвалою суду від 18.09.2020 року Господарський суд Івано-Франківської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду справи по суті на 06.10.2020 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві (вх.№ 10305/20 від 20.07.2020 року) та відповіді на відзив (вх.№12103/20 від 16.09.2020 року) і просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для забезпечення реалізації відповідачем права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 202 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

За таких обставин беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (по договору - постачальник/по справі - позивач) та Комунальним підприємством "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (по договору - споживач/по справі - відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачяу №250603 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору вказаний вище договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статтей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього Договору.

Згідно п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

За умовами Договору невід`ємними частинами даного Договору є : Заява1- приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг, Комерційна пропозиція до Договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг та договірні обсяги постачання електричної енергії споживачу.

Згідно п.3.1 Договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднання. Згідно з підписаною відповідачем заявою-приєднання споживач керуючись ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, ознайомившись на сайті електропостачальника в мережі інтернет з умовами Договору про постачання електроенергії споживачу, приєднався до умов Договору на умовах комерційної пропозиції постачальнику згідно даної заяви-приєднання дата початку постачання - 01.01.2019 року.

Відповідно до п.5.1 Договору сторони погодили, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

З 01.01.2019 року відповідачем по справі обрана комерційна пропозиція "Плановий платіж", а з 01.09.2019 року змінено на комерційну пропозицію "По факту" (відповідно до додатків №2 до договору про постачання електроенергії №250603 від 01.01.2019 року та від 01.09.2019 року).

Згідно з пунктами 2, 6 Комерційної пропозиції від 01.09.2019 року розрахунковим періодом вважається період, який починається з першого числа поточного місяця. Термін оплати рахунків - 5 (п`ять) робочих днів від дати отримання рахунка.

У відповідності до п. 7 вказаної вище Комерційної пропозиції здійснення розрахунків, отримання рахунків, актів, повідомлень сторони проводять на веб-сайті постачальника. Такі електронні документи визначаються сторонами як офіційні. Споживач самостійно отримує рахунок на оплату електричної енергії не пізніше четвертого календарного дня, наступного за розрахунковим періодом у Персональному кабінеті. У разі відсутності отримання/відправлення електронних документів через персональний кабінет споживач зобов`язаний подати/отримати документи в паперовому вигляді нарочно у центрі обслуговування клієнтів постачальника не пізніше четвертого календарного дня , наступного за розрахунковим періодом.

Відповідно до п.5.9 Договору розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок. Оплата вважається здійсненна після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно п. 5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені комерційною пропозицією.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції від 01.09.2019 року визначено, що за порушення термінів оплати за спожиту електроенергію, визначених відповідним договором споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, 3% річних та інфляційні збитки.

27 лютого 2020 року у відповідності до п. 10.1, 10.2 Договору та розділу 6.1 Правил споживачем (відповідачем по справі) здійснено заміну електропостачальника, що підтверджується долученим до матеріалів справи Листом №342 від 26.02.2020 року.

Згідно п. 6.1.20 та 6.1.22 Правил у визначену дату зміни електропостачальника постачальник послуг комерційного обліку в присутності споживача та/або оператора системи повинен зняти фактичні покази засобу (засобів) вимірювальної техніки або забезпечити їх зчитування автоматизованою системою комерційного облік. Якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника.

27 лютого 2020 року було знято фактичні дані комерційного обліку по всіх точках обліку споживача КП "Водотеплосервіс" по договору №250603, про що свідчать відомості про зняття показників, які долучені до матеріалів справи.

05 березня 2020 року на основі вказаних вище даних приладів обліку позивачем було виставлено рахунок на електроенергію №250603/1 від 29.02.2020 року за лютий 2020 року на 312796кВт/год на суму 642 349 грн 13 к., який був направлений відповідачу через персональний електронний кабінет (про вказаний факт свідчать скріншот з програми, який долучено позивачем до позовної заяви при її поданні) та направлений поштою, про що свідчить фіксальний чек АТ "Укрпошта" від 12.03.2020 року.

По даному рахунку КП "Водотеплосервіс" в березні 2020 року проведена часткова оплата на суму 246 854 грн 98 к.

30 березня 2020 року позивач по справі звернувся до відповідача з Претензійною вимогою б/н (копія долучена до матеріалів справи), в якій повідомив відповідача по справі про наявність у останнього заборгованості та необхідність її погашення.

Листом вих.№445 від 10.04.2020 року, відповідач по справі визнав заборгованість за електроенергію та зазначив про відсутність у нього можливості щодо її погашення та вказав, що не відмовляється здійснити повну оплату фактичних обсягів використаної електроенергії у випадку отримання вмотивованого рішення суду. Станом на 01.07.2020 року заборгованість за активну електроенергію на суму 395 494 грн 15 к. відповідачем не погашено.

Зазначені вищі обставини зумовили позивача звернутись з даним позовом до суду.

З урахуванням вищевказано, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 ЦК України. За приписами ч.2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема , є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є діїї осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу №250603 від 01.01.2019 року.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено в частинах 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч.1 ст.530 ЦК України.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання договірних зобов`язань позивач здійснював постачання електричної енергії в обсягах визначених договором.

Вказане підтверджується відомістю за спожиту електроенергію в лютому 2020 за договором № 250603 поданим споживачем в електронній формі через Персональний кабінет, згідно якого кількість спожитої електроенергії склала 312796 кВт/год.

Рахунок за електроенергію від 05.03.2020 щодо оплати заборгованості за спожиту електроенергію надіслано постачальником боржнику через онлайн-систему "Персональний кабінет", а також направлений поштою, що підтверджується фіксальним чеком АТ "Укрпошта" від 12.03.2020 року.

Однак, доказів сплати коштів споживачем по рахунку за спожиту в лютому 2020 року електроенергію в сумі 395 494 грн 15к. матеріали справи не містять, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально.

Щодо заперечення відповідача про припинення 01.01.2020 року дії Договору про постачання електричної енергії споживачу №250603 від 01.01.2020 року, то суд, спростовує їх наступним.

Правовідносини щодо постачання електричної енергії споживачем регулюються відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії " та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року (далі - Правил).

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносини між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку електричної енергії.

А у відповідності до п.1.2.7 Правил постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Як зазначено у п. 1.2.15 правил на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів , передбаченими цими Правилами.

З наведеного слідує, що основним договором, що регулює порядок та умови постачання електричної енергії енергопостачальником споживачам є договір про постачання електричної енергії. А договір про закупівлю електричної енергії за державні кошти №250603 від 30.01.2020 року був укладений у відповідності до вимог Закону України "Про публічні закупівлі". При чому вказаний договір був укладений на поставку конкретно визначеної кількості товару (402500,00 кВт/год на суму 995000 грн 00к.). А всі інші відносини, що виникають у процесі постачання електричної енергії та не врегульовані даним договором, вирішуються у відповідності до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги на умовах обраної комерційної пропозиції (п.5 Договору про закупівлю від 30.01.2020 року).

З наведеного вище слідує, що укладення договору про закупівлю електроенергії не припиняє дії договору про постачання і не звільняє сторони від виконання зобов`язань по даному договору постачання електроенергії №250603 від 01.01.2019 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у відповідності до п. 13.1, 13.3 Договору про постачання електроенергії споживачу №250603 від 01.01.2019 року вказаний договір набирає чинності з моменту його укладення і припиняється, зокрема, у разі зміни електропостачальника.

Згідно з умовами комерційної пропозиції від -1.09.2019 року термін дії договору електроенергії встановлюється наступним чином: - для власників об`єктів - до кінця поточного року з умовою пролонгації договору на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення договору жодною із сторін не буде заявлено про його припинення; - для користувачів об`єктів - на термін зазначений у документі, який підтверджує право користування; - для всіх споживачів в частині зобов`язань, що виникли під час його дії - до повного виконання зобов`язань.

Як встановлено судом із долучених до матеріалів справи доказів, відповідач не звертався до позивача за місяць до закінчення строку дії договору із заявою про розірвання Договору №250603 від 01.01.2019 року. Послуги з електропостачання позивачем надавались відповідачу по справі включно до 27.02.2020 року, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рахунків та платіжні доручення на їх оплату.

Щодо твердження відповідача про те, що він повністю розрахувався з позивачем за поставлену електроенергію, спростовується долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості та гарантійним листом віл 13.02.2020 року, в якому визнається відповідачем наявність заборгованості на суму 748 145 грн 02 к. Доказів їх погашення відповідачем по справі суду не надано.

Щодо твердження відповідача про припинення зобов`язань по Договору постачання № 250603 від 01.01.2019 року, з підстав, що дія вказаного договору закінчилась і позивач повинен був припинити постачання відповідачу по справі електроенергії з 01.01.2020 року, то суд вважає їх теж безпідставними виходячи з наступного.

Як встановлено ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд із належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного зарахування). Однак зобов`язання невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Аналогічного висновку дотримується Верховний суд у постанові від 19.03.2019 року по справі №916/626/18.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час , впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Разом з тим, твердження відповідача у відзиві про те, що з 01.01.2020 року позивач по справі повинен був припинити постачання електричної енергії для відповідача суперечить позиції з цього питання КП "Водотеплосервіс", адже як підтверджується долученими до матеріалів справи копії Листів №233 від 13.02.2020 року та №243 від 13.02.2020 року, відповідач по справі звертався до позивача з проханням не припиняти електропостачання на його об`єкти , оскільки це може призвести до до залишення сімдесятитисячного міста без водопостачання та водовідведення, що може спричинити непередбачені наслідки техногенно-екологічного характеру.

Крім того, відповідно до ст. 59 Закону України "Про ринок електроенергії" у разі зміни електропостачальника до припинення дії договору постачання електричної енергії споживачу, електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії споживачу на умовах чинного законодавства.

Відповідачем надано суду копію договору №0702-20/1 від 07.02.2020 року про постачання електричної енергії, укладений з ТОВ "ЕРНЕРІНГ", в якому, зокрема, п.3.1 Договору зазначено, що початком постачання електричної енергії є дата зазначена у заяві приєднання. Копії заяви-приєднання відповідачем по справі не надано.

Разом з тим, з оглянутих Листів відповідача №233 від 13.02.2020 року, №342 від 26.02.2020 року та №243 від 18.02.2020 року судом встановлено, що послуги з електропостачання до 27.02.2020 року надавались саме позивачем по справі, а не ТОВ "ЕРНЕРІНГ".

Причому відповідно до Гарантійного листа №233 від 13.02.2020 року, як уже зазначалось вище, відповідач визнавав наявність заборгованості перед позивачем на суму 748 145 грн 02 к. та зобов`язувався погасити борг до 01.03.2020 року.

Спростовуються судом і твердження відповідача про те, що він немає можливості оплатити суму за більший обсяг електроенергії, ніж це передбачено договором №250603 від 30.01.2020 року, саме рахунками заборгованості за використану електроенергію, копії яких долучені до матеріалів справ. Зокрема, згідно вказаних рахунків відповідачем по справі оплачено позивачу з 31.01.2020 року по 18.03.2020 року 1 775 000 грн 00к. за послугт електропостачання, в той час як договором від 30.01.2020 року передбачено 995 000 грн 00к. Крім того, в жодному платіжному дорученні, копії яких долученні до матеріалів справи, в призначенні платежу не вказано, що оплата проводиться саме на підставі Договору про закупівлю електричної енергії за державні кошти від 30.01.2020 року, в призначеннях платежу зазначалось, що оплата проводиться згідно договору та рахунків від 31.12.2019 року, від 31.01.2020 року та за лютий 2020 року, які видавались на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №250603 від 01.01.2019 року.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 395 494 грн 15 к. та такої, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п. 8 Комерційної пропозиції, що є додатком до даного Договору, за порушення термінів оплати за спожиту електроенергію, визначених відповідним договором споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, 3% річних та інфляційні збитки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку щодо оплати спожитої активної електричної енергії не виконав.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано до стягнення з відповідача, з посиланням на п. 8 Комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до договору про постачання електричної енергії №250603, пеню в сумі 130 347 грн 91 к., 3% річних в сумі 11 835 грн 69 к. та інфляційних втрат в сумі 22 709 грн 55к.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем, пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановив, арифметично вірне їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то суд зазначає наступне.

Судові витрати по справі складаються із судового збору в сумі 8405 грн 81 к. (1, 5% від суми заявленого позову) та попередні (орієнтовні) витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 12700 грн 00к.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі задоволення позову витрати понесені позивачем в зв`язку з розглядом справи, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Щодо заявленого клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12700 грн 00к., то слід зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем на підтвердження заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не надано суду відповідного договору про надання позивачу професійної правничої допомоги, не представлено доказів понесення відповідних витрат, зокрема не долучено документів в підтвердження фактично виконаних робіт (акта виконаних робіт, який згідно умов договору є підставою для оплати) та їх сплати (платіжного доручення).

Враховуючи вимоги ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №910/8682/18).

Таким чином, за відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача, щодо заявлених до відшкодування витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

В судовому засіданні з урахуванням вимог приписів ст. 129, зокрема, його п.8 позивачем заявлено усне клопотання про подання позивачем протягом 5-ти днів, після ухвалення судом рішення, належних доказів по понесенню витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розрахунок яких зазначався у позовній заяві.

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Керуючись ст. 59 Закону України "Про ринок електроенергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, ст. 11, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 714 Цивільного кодексу України, ст. 173, 180, 193, 216, 230, 275, 276 Господарського кодексу України, 42, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 560 387 грн 30 к., з них: 395 494 грн 15 к. - борг з активної електричної енергії, 130 347 грн 91 к. - пеня, 22 709 грн 55 к.- інфляційні, 11 835 грн 69 к. - 3% річних - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, ( вул. Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301, код 32364207) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (вул. Надрічна, 4-Б, м. Івано-Франківськ, 76018, код 42129720) - 560 387 грн 30 к. (п`ятсот шістдесят тисяч триста вісімдесят сім гривень тридцять копійки) - заборгованості, з них: 395 494 грн 15 к. (триста дев`яносто п 'ять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні п`ятнадцять копійки) - борг з активної електричної енергії, 130 347 грн 91 к. (сто тридцять тисяч триста сорок сім гривень дев`яносто одна копійки) - пеня, 22 709 грн 55 к. (двадцять дві тисячі сімсот дев`ять гривень п`ятдесят п`ять копійки) - інфляційні, 11 835 грн 69 к. (одинадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять гривень шістдесят дев`ять копійки) - 3% річних та 8 405 грн 81к. (вісім тисяч чотириста п`ять гривень вісімдесят одна копійка) - судового збору.

Судове засідання по розгляду витрат на правову допомогу позивача призначити на 27.10.2020 року о 12:00 год.

Судове засідання відбудеться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 32.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.10.2020

Суддя Фанда О. М.