ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4002/20За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод", м. Мелітополь Запорізької області

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 34 745,10 грн.

та

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод", м. Мелітополь Запорізької області

про стягнення 10 108,80 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Шахрай О.В., адвокат

Від відповідача: Добровольський А.Т., адвокат

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким, з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" заборгованість у розмірі 34745,10 грн., з яких:

- пеня у розмірі 24 372,54 грн.;

- 3 % річних у розмірі 3 548,00 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 6 824,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1904139 від 23 липня 2019 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 08.02.2020 по 21.07.2020 у сумі 3 548,00 грн. та інфляційні збитки за лютий-липень 2020 року у розмірі 6 824,56 грн.

На підставі пункту 10.3 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 24 372,54 грн. за загальний період з 08.02.2020 по 21.07.2020.

Відповідач не погоджується із твердженнями позивача, які наведені у позовній заяві. Так, 21.11.2019 постачальником здійснена часткова поставка товару в кількості 2 160 шт. на суму 505 440,00 грн. з ПДВ, що підтверджується штемпелем ввезення товару на видатковій накладній №242 від 28.11.2019; 24.12.2019 постачальником здійснена остаточна поставка товару в кількості 2 160 шт. на суму 505 440,00 грн. з ПДВ, що підтверджується штемпелем ввезення товару на видатковій накладній № 337 від 23.12.2019. АТ "НЗФ" зазначає, що ТОВ "МЛЗ" 28.01.2020 надало покупцю знижку у загальному розмірі 20 217,60 грн. на товар, вказаний у Специфікації № 1/1904141 від 23.07.2019, що підтверджується коригуючими видатковими накладними № 242/1 від 28.01.2020 та №337/1 від 28.01.2020, рахунком № 45 від 28.01.2020 та розрахунками коригування до відповідних податкових накладних від 28.01.2020. Враховуючи зменшення постачальником вартості товару і надання відповідних документів лише 28.01.2020, відповідач вважає, що саме від цієї дати необхідно обраховувати строк виконання позивачем господарського обов`язку щодо оплати товару. За контррозрахунком відповідача розмір пені становить 1 704,79 грн., трьох процентів річних - 330,72 грн., інфляційних втрат - 397,14 грн., відтак розмір позовних вимог становить виключно 2 432,65 грн.

Також відповідач не погоджується із розміром витрат на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн. і заперечує проти їх стягнення.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що доказів звернення відповідача із вимогою про надання документів, зазначених у п. 3.5 даного договору, щодо будь-якої із спірних поставок відповідачем не надано, та таких обставин у відзиві не зазначено.

Позивач не погоджується з встановленням іншого строку оплати за товар у зв`язку з коригуванням вартості товару внаслідок надання знижки, оскільки умови договору поставки, специфікації не містять умов відстрочення терміну оплати у зв`язку зі зміною вартості після фактичної поставки товару. Товаророзпорядчі документи на товар, відповідно до п.3.5 договору, відповідач отримав у день поставки товару 28 листопада 2019 року та 23 грудня 2019 року, у зв`язку з чим, відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України зобов`язаний сплатити за товар у строк відповідно до умов договору, специфікації. У зв`язку з тим, що коригування вартості товару відбулося у бік зменшення суми, це жодним чином не впливає на строк виконання зобов`язання щодо оплати за фактично поставлений товар.

Крім того позивач зазначає, що у складі понесених ним витрат на правову (правничу) допомогу є витрати, пов`язані з детальним аналізом господарських договорів та супутньої первинної документації.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що сторони спору умовами пунктів 4.6, 4.7 договору № 1904139 від 23.07.2019 та пункту 2 Специфікації № 1/1904141 від 23.07.2019 встановили іншій порядок і строк оплати товару ніж той, що передбачений ч. 1 ст.692 ЦК України. Приймаючи до уваги зменшення постачальником вартості товару і надання відповідних документів лише 28.01.2020, АТ "НЗФ" вважає, що саме від цієї дати необхідно обраховувати строк виконання відповідачем господарського обов`язку щодо оплати за товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

17 серпня 2020 року до Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі надійшов зустрічний позов Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод" пені у розмірі 10 108,80 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом умов договору поставки №1904139 від 23.07.2019 в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 прийнято зустрічний позов до розгляду разом із первісним позовом та призначено його розгляд у судове засідання на 07 жовтня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 постановлено перейти до розгляду справи №904/4002/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07 жовтня 2020 року.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ТОВ "Мелітопольський ливарний завод" зазначає, що зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на таке:

- товариство виконало всі взяті за договором поставки зобов`язання та вимоги покупця щодо умов, які викладені у договорі поставки та Специфікації, а саме: в строк виготовило продукцію; письмово повідомило про готовність продукції до відвантаження; здійснило відвантаження продукції одразу після отримання інформації для оформлення супроводжуючих документів; надало усі супровідні документи, згідно умов Специфікації;

- належне виконання зобов`язань ТОВ "МЛЗ" було забезпечено банківською гарантією. Акціонерним товариством "Банк Альянс" було забезпечено виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод" зобов`язань за договором з поставки товару №1904139 від 23.07.2019, а також: сплату неустойки (пені, штрафів), передбачених договором, нарахованих з моменту виникнення у АТ "Нікопольський завод феросплавів" права на їх нарахування.

Позивач за зустрічним позовом не скористався своїм правом на отримання суми пені за договором банківської гарантії №14022-19 від 30.08.2019.

Порушення зобов`язання ТОВ "МЛЗ" щодо поставки товару у строк виникло не з вини постачальника, а з вини покупця, оскільки ним було порушено вимоги договору щодо забезпечення своєчасного надання доручення на отримання товару. Крім того, стягнення пені можливе лише за несвоєчасно виконане грошове зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

ТОВ "МЛЗ" вважає, що має місце зловживання позивачем за зустрічним позовом власними цивільними правами, і пред`явлення даного позову не зумовлене настанням обставин, з якими чинне законодавство пов`язує сплату коштів, а фактично спрямоване на отримання позивачем додаткової вигоди.

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву позивач за зустрічним позовом зазначає, що умови договору та правила Інкотермс (приймаючи до уваги базис поставки DDР, склад покупця) не зобов`язують покупця завчасно надавати постачальнику будь-які доручення на особу, яка уповноважена прийняти товар. Відтак, ТОВ "МЛЗ" зобов`язане було поставити товар, обумовлений Специфікацією № 1/1904141 від 23.07.2019 до договору саме у строки, які сторони обумовили. Можливість стягнення з відповідача пені за порушення строків поставки товару за договором не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією.

09 вересня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод" до господарського суду надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" заборгованість у розмірі 34 745,10 грн., з яких: пеня у розмірі 24 372,54 грн.; 3 % річних у розмірі 3 548,00 грн.; інфляційні втрати у розмірі 6 824,56 грн.

Клопотання мотивоване тим, що відповідно до платіжного доручення №243093 від 31.08.2020 відповідачем за первісним позовом було сплачено суму основного боргу 36 025,00 грн.

23 09.2020 АТ "Нікопольський завод феросплавів" надало заперечення на відповідь на відзив, наполягає на тому, що, у зв`язку із зменшенням постачальником вартості товару та надання відповідних документів лише 28.01.2020, саме від цієї дати і слід обраховувати строк виконання обов`язку щодо оплати товару. Відповідач не погоджується із розміром витрат на професійну правничу допомогу, просить в їх задоволенні відмовити (а.с.177-181).

Ухвалою суду від 07.10.2020 закрито підготовче провадження у справі №904/4002/20, справу призначено до судового розгляду на 21.10.2020. У судовому засіданні 21.10.2020 оголошувалась перерва до 27.10.2020.

У судовому засіданні 27.10.2020 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

23.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод" (постачальник) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (покупець) було укладено договір Поставки №1904139.

Відповідно до пункту 1.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, ціна та інші характеристики якого зазначаються у Специфікації, що є невід`ємною його частиною, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік з дати його укладання, але не раніше повного виконання зобов`язань. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін на тих же умовах, підписавши додаткову угоду до цього договору (п.12.1. договору).

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики Товару міститься у специфікаціях, які є додатками до цього Договору (п.2.1.).

Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар у спосіб та на умовах, зазначених у специфікації (додатка) до цього Договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2010 року, яка є погодженою Сторонами (далі - Інкотермс) (п.3.1, 3.3. договору).

Згідно п.3.4. договору поставка товару здійснюється постачальником відповідно до п.3.1. договору лише після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця, що має бути направленою постачальнику одним із таких способів: поштовим відправленням на юридичну адресу постачальника або факсимільним зв`язком за телефоном, що вказаний у цьому договорі або в електронному виді на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 . постачальника. Постачальник у відповідь на заявку покупця зобов`язаний направити покупцю письмове підтвердження про отримання ним заявки на постачання товару з призначенням дати для можливого завантаження товару на складі одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу покупця, що вказана в цьому договорі, або в електронному виді на електронну адресу (e-mail) ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постачальник вважається таким, що передав покупцеві товар, одержання якого передбачено безпосередньо на складі постачальника або на складі третьої особи (вантажовідправника) або на складі перевізника, тільки у разі одержання від уповноваженої особи з боку покупця письмового доручення, складеного на заводському фірмовому бланку або на чистому аркуші паперу з відбитком кутового штампа за підписом комерційного директора, або особи, яка його заміщує та скріплення печаткою.

Разом із товаром, але не пізніше дати поставки, постачальник зобов`язаний надати Покупцю оригінали документів, оформлених державною мовою відповідно до вимог діючого законодавства України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, а саме:

- рахунок-фактуру (оригінал державною мовою), крім випадків, коли для здійснення попередньої оплати Постачальником надається оригінал специфікації, підписаної з обох сторін;

- видаткову накладну на відпуск Товару (оригінал державною мовою);

- залізничну накладну (оригінал) з відображенням у залізничній накладній інформації про власника Товару, відправника Товару та одержувача Товару, за умови поставки залізничним транспортом, або товаротранспортну накладну (оригінал) за умови поставки, вантажним автотранспортом постачальника;

- Акт прийому-передачі товару;

- Сертифікат якості виробника товару, а також інші документи згідно з п.2.3. договору;

- у разі, якщо товар підлягає сертифікації - сертифікат походження та відповідності за системою сертифікації УкрСЕПРО, гігієнічний, екологічний сертифікат тощо (повний перелік документів викладено в п.3.5. договору).

Відповідно до п.3.8. договору постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю в строки, визначені п.3.3. цього договору.

Ціна товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього договору (п.4.1.).

Ціна товару є договірною. Порядок оплати і форма розрахунків вказуються в специфікаціях до даного договору. Додатково сторони погодили, що покупець має право відтермінувати сплату за товар у випадках, передбачених п.4.7. цього договору, при цьому таке одностороннє відтермінування не буде вважатися порушенням умов цього договору (п.4.4., 4.6 договору).

Відповідно до п.4.7. договору у разі, якщо сторони, у порядку, зазначеному в п.4.6. договору встановили термін оплати - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар після надання постачальником документів, зазначених у п.3.5. договору. При простроченні терміну надання цих документів термін оплати збільшується на термін прострочення надання постачальником документів; у цьому разі покупець не несе будь-якої відповідальності за прострочення оплати.

Сторонами підписані Специфікація №1/1904141 від 23.07.2019 та №2 від 06.09.2019 до договору.

Згідно Специфікації №1/1904141 від 23.07.2019 сторонами договору узгоджено поставку продукції 2019 року випуску, а саме: Колосник (ГОСТ 21-3705-00) на загальну суму 1010880,00грн у т.ч. ПДВ 168480,00грн та узгоджено терміни поставки кожної партії товару:

перша партія у кількості 2160шт поставляється - до 25 листопада 2019 року,

друга партія у кількості 2160шт - до 25 грудня 2019 року.

ТОВ "Мелітопольський ливарний завод" є виробником даної продукції.

Пунктом 2 Специфікації №1 від 23.07.2019 до Договору визначено, що Покупець здійснює оплату поставленого Постачальником Товару за фактом поставки за умови прийнятності якості протягом 60-ти календарних днів, з моменту надання рахунків-фактури та податкових накладних зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактично поставлений Товар на склад Покупця за умови виконання п.3.5 цього Договору. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку Покупця.

Датою переходу прав власності до Покупця на Товар (продукцію), є дата складання акту прийому-передачі про отримання товару (продукції), а у разі його відсутності дата складання видаткової накладної, підписаної обома сторонами (пункт 4 Специфікації №1 від 23.07.2019).

Факт порушення зобов`язань з боку постачальника підтверджується такими документами: письмовою вимогою покупця, адресованою банку-гаранту, з посиланням на цю гарантію та на невиконання постачальником зобов`язань за даним договором, підписаною уповноваженою особою покупця; копією даного договору та невід`ємними додатками (специфікацією до нього); оригіналом гарантії виконавця, якщо її випущено на паперовому носії, копію, якщо її випущено в електронному вигляді.

Специфікацією №2 від 06.09.2019 до Договору поставки сторони внесли зміни до проектно-конструкторської документації в частині маркування продукції (а.с.51-52).

Відповідно до письмового повідомлення про готовність Товару до відвантаження від 22.11.2019 року, направленого електронною поштою на адресу АТ "НЗФ" (провідному економісту Салащенко А.А), було повідомлено про готовність першої партії товару до відвантаження 25 листопада 2019 року у кількості 2160 штук (дві тисячі сто шістдесят) (а.с.53).

28.11.2019 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату по замовленню №3000000149 на суму 505 440,00грн. (а.с.54).

На виконання умов Договору поставки від 23.07.2019 №1904139 ТОВ "Мелітопольський ливарний завод" поставив на адресу АТ "НЗФ" Колосник 21-3705-00 на загальну суму 1010 880,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №242 від 28.11.2019 на суму 505 440,00грн (а.с.55), дорученням № 975 на отримання ТМЦ від 27.11.2019 (а.с.56), товарно-транспортною накладною № Р242 від 28.11.2019 (а.с.57), та Актом № 19 від 16.12.2019 щодо приймання продукції виробничо-технічного призначення по якості (а.с.59-60).

Товар за цією накладною отримано відповідачем 29.11.2019, про що свідчить відмітка на видатковій накладній.

Відповідно до коригувальної видаткової накладної № 242/1 від 28.01.2020 до видаткової накладної №242 від 28.11.2019 ТОВ "Мелітопольський ливарний завод" внаслідок зміни договірної ціни було зменшено загальну суму поставки по видатковій накладній №242 на 10108,80грн у т.ч. ПДВ 1684,80грн. (Загальна сума поставки по видатковій накладній з урахуванням коригування склала 495331,2грн.) (а.с.58).

Постачання другої партії продукції підтверджується видатковою накладною №337 від 23.12.2019, колосник 21-3705-00 у кількості 2160шт. на загальну суму 505440,00грн у т.ч. ПДВ 84240,00грн. Товар отримано 24.12.2019 ОСОБА_1 за дорученням на отримання ТМЦ від 20.12.2019 №1009 (а.с.62-63).

Підтвердженням отримання товару є також Товарно-транспортна накладна №Р337 від 23.12.2019, з відмітками про перевезення та отримання. Перевезення здійснювалось автомобільним транспортом на замовлення Продавця, автомобілем ДАФ АВ 9339 СМ, причіп НОМЕР_1 , перевізник ФОП Козлов С.Є. (а.с.64).

Відповідно до коригувальної видаткової накладної № 337/1 від 28.01.2020 до видаткової накладної № 337 від 23.12.2019 ТОВ "Мелітопольський ливарний завод" в наслідок зміни договірної ціни було зменшено загальну суму поставки по видатковій накладній №337 на 10108,80грн у т.ч. ПДВ 1684,80грн. (Загальна сума поставки по видатковій накладній з урахуванням коригування склала 495331,2грн.) (а.с.65).

28.01.2010 відповідачу було виставлено рахунок на оплату по замовленню №45 від 28.01.2020 на суму 990 662,4грн. (а.с.66).

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" частково своє зобов`язання щодо оплати за фактично поставлений товар виконав, а саме, згідно платіжного доручення №241904 від 30.03.2020 сплатив 954637,40грн з призначенням платежу: за колосник по рахунку №149, 179 від 23.12.2019, договір від 23.07.2019 (а.с.67).

03.06.2020 позивачем на адресу відповідача направлено претензія щодо сплати заборгованості в сумі 36025,00грн. (990 662,4грн -954637,40грн), яка станом на дату звернення з позовом до суду залишена без відповіді та задоволення (а.с.68).

Заборгованість в сумі 36025,00грн. була сплачена відповідачем 31.08.2020 згідно платіжного доручення №243093 (а.с.122).

Позивач за первісним позовом просить стягнути пеню в сумі 24372,54грн, інфляційні втрати в сумі 6824,56грн, 3% річних в сумі 3548,00грн, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності у вигляді пені, 3% та інфляційних втрат за порушення строків оплати поставленого товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом п.2 Специфікації №1 від 23.07.2019 до Договору визначено, що Покупець здійснює оплату поставленого Постачальником Товару за фактом поставки за умови прийнятності якості протягом 60-ти календарних днів, з моменту надання рахунків-фактури та податкових накладних зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактично поставлений Товар на склад Покупця за умови виконання п.3.5 цього Договору. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку Покупця.

Датою переходу прав власності до Покупця на Товар (продукцію), є дата складання акту прийому-передачі про отримання товару (продукції), а у разі його відсутності дата складання видаткової накладної, підписаної обома сторонами (пункт 4 Специфікації №1 від 23.07.2019).

Тож, строк оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №242 від 28.11.2019 на суму 505 440.00грн. настав - 29.01.2020, а за видатковою накладною №337 від 23.12.2019 на суму 505 440,00грн. настав - 21.02.2020.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В установлений договором строк відповідач свої зобов`язання не виконав, оплата здійснена з прострочкою платежу 30.03.2020 та 31.08.2020.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

А отже, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів належного виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого за договором товару, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування відповідальності за порушення строків оплати у вигляді пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції.

Так, пунктом 10.3. договору поставки передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар згідно з цим договором більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11 календарного дня такого прострочення. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Позивач просить стягнути пеню в сумі 24 372,54грн. за загальний період прострочки з 08.02.2020 по 21.07.2020.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми "Законодавство", господарський суд зазначає, що вказані суми є вірними, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову.

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод" пеню у розмірі 10 108,80 грн.

В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що ТОВ "Мелітопольський ливарний завод" порушені встановлені договором строки поставки товару.

Предметом дослідження у справі за зустрічним позовом є наявність /відсутність підстав для нарахування та стягнення пені за порушення строків поставки товару.

Судом встановлено, що 23.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод" (постачальник) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (покупець) було укладено договір Поставки №1904139, відповідно до умов якого (пункт 1.1.) Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, ціна та інші характеристики якого зазначаються у Специфікації, що є невід`ємною його частиною, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в строки обумовлені в Специфікаціях до Договору.

Так, згідно п. 3.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар у спосіб та на умовах, зазначених у Специфікації (Додатку) до договору. Відповідно до Специфікації № 1/1904141 (Додаток 1) від 23.07.2019 до Договору Товар (Колосник) у загальній кількості 4 320 шт. на загальну суму 1010 880,00 грн. мав бути поставлений у наступній період:

2 160 шт.-до 25.11.2019;

2 160 шт.-до 25.12.2019.

Відповідно до п. З Специфікації № 1/1904141 (Додаток 1) від 23.07.2019 до Договору, сторони погодили умови поставки товару - DDP, склад Покупця м. Нікополь, згідно з Правилами Інкотермс.

Згідно п.3.4. договору поставка товару здійснюється постачальником відповідно до п.3.1. договору лише після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця, що має бути направленою постачальнику одним із таких способів: поштовим відправленням на юридичну адресу постачальника або факсимільним зв`язком за телефоном, що вказаний у цьому договорі або в електронному виді на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 . постачальника. Постачальник у відповідь на заявку покупця зобов`язаний направити покупцю письмове підтвердження про отримання ним заявки на постачання товару з призначенням дати для можливого завантаження товару на складі одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу покупця, що вказана в цьому договорі, або в електронному виді на електронну адресу (e-mail) ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постачальник вважається таким, що передав покупцеві товар, одержання якого передбачено безпосередньо на складі постачальника або на складі третьої особи (вантажовідправника) або на складі перевізника, тільки у разі одержання від уповноваженої особи з боку покупця письмового доручення, складеного на заводському фірмовому бланку або на чистому аркуші паперу з відбитком кутового штампа за підписом комерційного директора, або особи, яка його заміщує та скріплення печаткою.

02.10.2019 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод", який є виробником продукції, що поставляється за договором, направлено письмову заявку на поставку товару по Специфікації №1/1904141 від 23.07.2019 до договору (лист №2019.09.26/33-4043) (а.с.92).

Заявка отримана 16.10.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5320004918005, а.с.93.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами:

29.11.2019 Постачальником здійснена часткова поставка Товару в кількості 2 160 шт. на суму 505 440,00 грн з ПДВ, що підтверджується штемпелем ввезення Товару на видатковій накладній № 242 від 28.11.2019. Термін прострочення даної часткової поставки Товару за даною накладною склав 4 дні;

24.12.2019 Постачальником здійснена остаточна поставка Товару в кількості 2 160 шт. на суму 505 440,00 грн з ПДВ, що підтверджується штемпелем ввезення Товару на видатковій накладній № 337 від 23.12.2019.

З урахуванням пункту 3.1. договору поставки поставка товару була прострочена на 4 (чотири) дні.

Статтями 662, 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотивів, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 612 ЦК України, зокрема, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом, враховуючи умови пункту 3.1. договору, встановлено, що перша партія товару у кількості 2 160 шт. мала бути поставлена в строк - до 25.11.2019; друга партія у кількості 2 160 шт. - до 25.12.2019.

Проте постачальник передав покупцю товар з порушенням строків поставки, встановлених Договором, у зв`язку з чим АТ НЗФ нарахувало Товариству пеню у сумі 10108,8грн за період прострочення поставки товару з 26.11.2019 по 29.11.2019.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Умовами пункту 10.2. Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки товару згідно з цим договором постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від суми Товару, що вказана у Специфікації (додатку) до цього Договору, за кожний день прострочення, із розрахунку з наступного дня від кінцевої дати поставки і до дня фактичної поставки (включаючи останній день поставки). У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10 % від суми непоставленого (недопоставленого) Товару.

З огляду на те, що факт порушення Товариством своїх зобов`язань зі своєчасної поставки товару АТ "НЗФ" є доведеним, тобто мало місце порушення Товариством "МЛЗ" строків поставки товару, встановлених у Договорі, та враховуючи те, що у Договорі передбачено право АТ "НЗФ" на нарахування штрафних санкцій (пені) як захід відповідальності постачальника за порушення строків виконання зобов`язання, заявлені АТ "НЗФ" позовні вимоги про стягнення пені визнані судом обґрунтованими та доведеними.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за порушення строків виконання зобов`язання з поставки, суд встановив, що стягненню підлягає 10108,8грн пені, нарахованої за період прострочення поставки товару з 26.11.2019 по 29.11.2019.

За встановлених обставин, вимоги АТ "НЗФ" про стягнення пені в сумі 10 108,8грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову ТОВ "МЛЗ" зазначає, що порушення виконання зобов`язання виникло не з вини постачальника, а саме з вини покупця, оскільки саме покупцем були порушені вимоги договору щодо забезпечення своєчасного надання доручення на отримання товару.

Суд відхиляє заперечення ТОВ "МЛЗ", оскільки умовами поставки товару є - DDР, склад Покупця м. Нікополь, згідно з Правилами Інкотермс, що вказує на зобов`язання Постачальника поставити Товар на склад покупця. Договором не встановлені строки видачі покупцем довіреності на отримання товару, постачальник зобов`язаний був поставити товар відповідно до умов договору. Товар отримано ОСОБА_1 за дорученням на отримання ТМЦ від 27.11.2019 №975. Підтвердженням отримання товару є також Товарно-транспортна накладна №Р242 від 28.11.2019, з відмітками про перевезення та отримання АТ "НЗФ" товару саме 29.11.2019.

Також, ТОВ "МЛЗ" зазначає, що вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, так як АТ "НЗФ" мав звернутися до банку гаранту із вимогою про стягнення із постачальника банківської гарантії.

За змістом п.5.1. Специфікації №1 до спірного договору поставки, гарантом виконання договору є АТ "Банк Кредит Дніпро", ПАТ КБ "ПриватБанк" чи інший банк (у разі попередньої домоленості сторін), Бенефіціар - АТ "НЗФ".

30.08.2019 між АТ "Банк Альянс" (гарант) та ТОВ "МЛЗ" укладено договір про надання банківської гарантії №1402-19 від 30.08.2019 по договору поставки №1904139 від 23.07.2019.

Згідно платіжного доручення №3 від 06.04.2020 грошові кошти в сумі 22745,00грн., надані в забезпечення договору банківської гарантії, у зв`язку із закінченням строку дії гарантії, було повернуто ТОВ "МЛЗ".

Відповідно до частини першої статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійний лист) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог правомочної сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане в ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Згідно зі статтями 610-611 ЦК України, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі скоєння якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За своєю природою неустойка має акцесорний (додатковий) характер, яка у всіх випадках є елементом забезпеченого зобов`язання. До неакцесорних способів забезпечення виконання зобов`язань належить банківська гарантія, оскільки передбачене нею зобов`язання гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання, на забезпечення виконання якого вона видана, навіть якщо в гарантії є посилання на це зобов`язання (ст. 370 ГК України).

Незважаючи на те, що загальною фактичною підставою виникнення права кредитора на отримання коштів як господарської санкції та за банківською гарантією є порушення боржником своїх зобов`язань, неустойка і банківська гарантія вважаються різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не с взаемовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності.

Та обставина, що АТ "НЗФ" не звернулося до Банку з вимогою про стягнення банківської гарантії в межах простроченого зобов`язання, не свідчить про втрату АТ "НЗФ" права на стягнення неустойки, за умови, якщо буде встановлено неналежне виконання зобов`язань за договором постачальником.

Щодо адвокатських витрат: за розгляд первісного позову.

Позовна заява ТОВ "МЛЗ" містить вимогу про стягнення з АТ "НЗФ" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 15 000,00грн., які складаються з: 1 000,00 грн. за досудове врегулювання спору; 1 000,00 грн. за 2 години аналізу судової практики; 4000,00 грн. за складання та подання позовної заяви; 5 000,00 грн. попередньо узгоджена сума гонорару; 3 000,00 грн. за 3 години складання відповіді на відзив відповідача;1000,00 грн. за участь в одному судовому засіданні.

Відповідач проти стягнення витрат на користь позивача за надання професійної правової допомоги заперечує, вважає ці витрати необгрунтованими.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження судових витрат до суду подано:

договір №9 НПД про надання правової допомоги від 12.05.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод" та Шахраєм Олександром Вікторовичем ; заявка (завдання) від 16 липня 2020 року; рахунок-фактура на оплату №1 від 17.07.2020 на загальну суму 10000,0грн; акт здачі-приймання наданих послуг від 31 липня 2020 року на суму 10000,0грн; платіжне доручення від 04.09.2020 №879 про сплату за послуги, згідно рахунку №1 від 17.07.2020; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1854.

Так, згідно договору №9НПД про надання правової допомоги від 12.05.2020, укладеного між адвокатом Шахрай Олександром Вікторовичем та товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод", виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню замовнику правової допомоги (правничої, юридичної) на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а замовник зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом внесення замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця через відділення банку або готівкою на підставі рахунків. За надані послуги замовник сплачує виконавцю гонорар в обумовленому сторонами розмірі за результатами обсягу виконаної в інтересах замовника роботи (наданих йому послуг) (п.3.1.,3.2. договору).

Згідно п.3.3. договору гонорар виконавця встановлюється в розумному обсязі та в залежності від складності справи, кваліфікації і досвіду виконавця в конкретній категорії справи, фінансового стану замовника та інших обставин. При встановленні гонорару виконавця обов`язково враховується витрачений виконавцем час для надання правової допомоги замовнику (п.3.4. договору).

16 липня 2020 року була підписана сторонами заявка (завдання) щодо надання правової допомоги на загальну суму 10 000,00грн (а.с.135).

В п.3 цієї Заявки зазначено, що попередньо погоджена сума гонорару 5000,00грн підлягає сплаті Клієнтом, після виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості з боржника. Сплата гонорару здійснюється клієнтом протягом п`яти банківських днів з моменту виставлення рахунку - фактури та підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг) від 31 липня 2020 року за договором про надання правничої допомоги від 12.05.2020 виконавець надав таку правничу допомогу:

аналіз первинної документації за фактом поставки товару на адресу АТ "Нікопольський завод феросплавів" до договору поставки та Специфікацій до нього -2 години - 1000,00грн,

вжиття заходів досудового врегулювання спору - 2 години - 1000,00грн,

аналіз судової практики - 2 години - 1000,00грн,

складання позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій, підготовка документів, сплата судового збору та направлення документів - 4 години - 4000,00грн, складання відповіді на відзив відповідача, заперечення, клопотання - 2 години - 2000,00грн,

моніторинг руху справи, призначених судових засідань, ухвалених судових рішень - 2 години - 1000,00грн.

Загальна вартість наданих послуг складає 10 000,00грн.

Зазначена сума повністю сплачена адвокату Шахрай О.В. згідно платіжного доручення №879 від 04.09.2020 (а.с.112).

Посилаючись на зазначене, представник позивача за первісним позовом Шахрай О.В. вважав, що є підстави для стягнення цих витрат, оскільки доказами підтверджено надання професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтами розмірі, а також здійснення позивачем часткової оплати вказаних послуг.

Господарський суд, розподіляючи витрати, понесені ТОВ "МЛЗ" на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд погоджується з аргументами відповідача про те, що:

надання правової допомоги у вигляді досудового врегулювання спору вартістю 1000,00 (направлення відповідачу претензії від 18.05.2020), не є необхідною, адже за рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 в справі №1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спору) таке врегулювання не є обов`язковим;

справа є малозначною, невеликої складності, розрахунки зроблені за первісним позовом лише за двома видатковими накладними та невеликий період. Щодо аналізу судової практики протягом 2 годин, то слід зазначити, що надання правової допомоги це професійний обов`язок адвоката, який знає закон та судову практику, спори про стягнення заборгованості по сплаті за поставлений товар, нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляції не є складними, за цією категорією спорів склалася усталена судова практика. Крім того, жодної правової позиції Верховного Суду, яка б аналізувалася та застосовувалася адвокатом при складенні позовної заяви позивачем не надано.

Отже, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз первинної документації, вжиття заходів досудового врегулювання спору, аналіз судової практики, складання позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій, підготовка документів, сплата судового збору та направлення документів, складання відповіді на відзив відповідача, заперечення, клопотання, моніторинг руху справи, призначених судових засідань, ухвалених судових рішень), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вжиття заходів досудового врегулювання спору, аналіз судової практики, складання відповіді на відзив відповідача, заперечення, клопотання, моніторинг руху справи, призначених судових засідань, ухвалених судових рішень та значимості таких дій у справі, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову в сумі 2102,00грн покладаються на АТ "НЗФ", а витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00грн. за розгляд зустрічного позову покладаються на ТОВ "МЛЗ".

Відповідно до приписів частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Враховуючи вищевикладене, та з урахуванням положень частини 11 статей 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд.310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд.188/2, ідентифікаційний код 25485576) стягується пеня в сумі 14 263,74грн (24 372,54 грн - 10108,8грн), 3 % річних в сумі 3 548,00 грн., інфляційні втрати в сумі 6 824,56 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00грн,

із того розрахунку, що:

за первісним позовом підлягає до стягнення пеня в сумі 24 372,54 грн., 3 % річних в сумі 3 548,00 грн., інфляційні втрати в сумі 6 824,56 грн., витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2102,00грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00грн,

а за зустрічним позовом підлягає до стягнення неустойка (пеня) в сумі 10108,8грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов про стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд.310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд.188/2, ідентифікаційний код 25485576) пені в сумі 24 372,54 грн, 3 % річних в сумі 3 548,00 грн., інфляційні втрати в сумі 6 824,56 грн. - задовольнити.

Зустрічний позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд.188/2, ідентифікаційний код 25485576) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд.310, ідентифікаційний код 00186520) пені в сумі 10 108,80грн - задовольнити.

Провести зустрічне зарахування та стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд.310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський ливарний завод" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд.188/2, ідентифікаційний код 25485576) пені в сумі 14 263 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят три)грн 74коп, 3 % річних в сумі 3 548 (три тисячі п`ятсот сорок вісім)грн 00коп, інфляційні втрати в сумі 6 824 (шість тисяч вісімсот двадцять чотири)грн.56коп, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00коп, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.10.2020

Суддя Н.М. Євстигнеєва