Справа № 461/4486/20 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 33/811/1133/20 Доповідач: Белена А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі:

судді Белени А.В.

за участю: особи притягнутої до адміністративної

відповідальності ОСОБА_1 ,

представника - адвоката Гординського М.В.,

прокурора - Вітковської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-6 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Гординського М.В. на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 10 липня 2020 року,

встановив :

Цією постановою Галицького районного суду м. Львова від 10.07.2020

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українця, уродженця м. Львова, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави 420,40 грн. судового збору.

ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він, будучи звільненим із посади заступника начальника УВП із соціально-виховної та психологічної роботи начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19), являючись згідно пункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до статті 172-6 КУпАП, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасне, без поважних причин, подав декларацію (після звільнення) особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Адвокат Гординський М.В. подав апеляційну скаргу, в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить поновити строк апеляційного оскарження; постанову суду скасувати та закрити провадження по даній справі. Вважає, що дана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства обставинам і матеріалам справи.

Щодо строку оскарження, то 10.07.2020 повного тексту постанови оголошено не було і він та його клієнт змогли ознайомитися з прийнятим рішенням лише 16.07.2020, в день оприлюднення його на сайті «Судова влада», тобто для належного оформлення апеляційної скарги у них не було змісту повного тексту постанови і відповідно не було обґрунтування суду першої інстанції.

По суті апеляційних вимог апелянт звертає увагу, що до повноважень Національної поліції не належить систематичний аналіз стану законності у сфері запобігання корупції, моніторинг Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Основні повноваження Національної поліції визначені в ст. 23 Закону України «Про національну поліцію». За змістом своїх повноважень поліція належить до правоохоронних, а не контролюючих органів.

З 2017 року саме НАЗК проводить контроль щодо своєчасної подачі декларацій через працівників структурного підрозділу його апарату, а не інший спеціально уповноважений суб`єкт у сфері протидії корупції.

Апелянт покликається, що ОСОБА_1 був адресований лист повідомлення від 21.06.2019, відправлений 23.06.2019, та отриманий останнім 02.07.2019, де зазначено про виявлення несвоєчасної подачі декларації і вказано необхідність подання декларації в 10 денний строк, яку ОСОБА_1 подав 09.07.2019, тобто у вказаний в листі НАЗК строк. Однак, працівниками поліції лише 29.05.2020, майже через рік після виявлення НАЗК порушення порядку подачі декларації та усунення недоліків ОСОБА_1 , був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП. Таким чином працівники поліції вийшли за межі своїх повноважень, адже у них не було відповідного звернення НАЗК.

Апелянт наполягає, що протокол не може вважатися допустимим доказом, оскільки складений з порушенням процедури - без висновку НАЗК, та за відсутності повноважень на самостійне здійснення перевірки дотримання антикорупційного законодавства.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор усуді апеляційноїінстанції заперечилаапеляційні вимогиадвоката Гординського М.В.при цьомупояснивши,що днемвиявлення адміністративногоправопорушення пов`язаногоз корупцієющодо несвоєчасної подачідекларації призвільнені єдата складенняпротоколу, тобто 29.05.2020. Декларацію за 2018 рік ОСОБА_1 повинен був подати до 01.04.2019 , а після цього числа почався строк, встановлений ч.3 ст. 38 КУпАП, для накладення адміністративного стягнення, тобто не пізніше двох років з дня вчинення правопорушення, який завершується 01.04.2021. Фактично ОСОБА_1 подав декларації за 2018 рік лише 09.07.2019, відповідно поза межа часу наданого державою для виконання своїх обов`язків, передбачених при звільненні з державної служби.

Заслухавши в суді апеляційної інстанції думку ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги, підтриману його представником, міркування прокурора, яка заперечила апеляційні вимоги та просила залишити постанову суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.

Відповідно до вимог ч. 7 ст.294КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 256 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та його вина у вчиненні зазначеногоадміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Частина 1ст. 172-6 КУпАПпередбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Відповідно до вимог КУпАП, одним із завдань провадження у адміністративних справах цієї категорії є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247 і 280 КУпАП, звертаючи особливу увагу на з`ясування таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні; чи належить вона до суб`єктівцього правопорушення; чи немістить правопорушення ознакзлочину; чи не закінчилися на моментрозгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.

Суди мають з`ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність мотиву, причинного зв`язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, суди зобов`язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Отже, з аналізу системного зв`язку ЗаконуУкраїни «Про запобігання корупції», із приписами ч.1 ст. 172-6 КУпАП вбачається, що наявність умислу є обов`язковою складовою цього адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, тобто несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Стосовно твердження захисника щодо неналежного доказу у справі, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки такий складений з порушенням встановленої процедури - без висновку НАЗК та за відсутності повноважень на самостійне здійснення перевірки дотримання антикорупційного законодавства - суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні, адміністративні правопорушення. Згідно ст. 33 цього ж Кодексу, поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідно для виконання поліцейських повноважень.

Статтею 254 КУпАП встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Відповідно до пп.1 п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП органи внутрішніх справ (Національної поліції) уповноважені на складання адміністративних протоколів за ст. 172-4 - 172-9 КУпАП. Також, відповідно до ч.2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначені статтею 255 КУпАП.

Тому перевірка дотримання особою вимоги закону, зокрема щодо вчасного подачі відповідальною особою декларації, не передбачає повної перевірки такої декларації. У даному випадку органом поліції в межах наданих законом повноважень встановлюється лише факт порушення встановленої законом вимоги.

Представник - адвокат Гординський М.В. у судовому засіданні стверджує про те, що ОСОБА_3 , вчасно подана декларація (після звільнення), оскільки лист-повідомлення НАЗК №44-01/52449/19 від 21.06.2019, щодо виявлення факту несвоєчасної подачі ОСОБА_3 декларації та про необхідність подачі такої протягом 10 днів з часу одержання даного листа, який було адресовано ОСОБА_4 (відправлено 25.06.2019), отримано 02.07.2019 та виконано ОСОБА_3 09.07.2019. Тобто до спливу 10- денного строку, вказаного НАЗК.

Окрім цього, на думку представника правопорушника, факт несвоєчасного подання ОСОБА_3 декларації (після звільнення) був виявлений 21.06.2019 року НАЗК. Порушення ОСОБА_3 було усунуто у встановлений строк, а за вищевказаним фактом протоколу щодо ОСОБА_2 . НАЗК не складало та інформацію в інші органи для складання протоколу не скеровувало.

Суд вважає необгрунтованим твердження апелянта про те, що ОСОБА_3 вчасно подана декларацію (після звільнення) за 2018 рік, оскільки відповідно до пункту З пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за №959/29089, декларація суб`єкта декларування, який припинив діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пунктах «а», «в» пункту частини першої статті 3 Закону, подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітнім роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітній рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Тобто, враховуючи те, що ОСОБА_5 16.08.2018 звільнений з посади заступника начальника УВП із соціально-виховної та психологічної роботи - начальника відділу соціально - виховної та психологічної роботи державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» відповідно до наказу №65 о/с від 14.08.2018. у останнього виник обов`язок подати декларацію (після звільнення) за 2018 рік до 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2019 року.

Також, як вбачається з повідомлення НАЗК від 21.06.2019, вищевказаним органом встановлено, що ОСОБА_3 своєчасно не подано декларації після звільнення за 2018 рік та відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_5 повинен подати декларацію протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення.

Стосовно твердження представника щодо закінчення строку розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та закриття провадження у справі, так як датою виявлення порушення є 21.06.2019, а адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язане з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення - суд зазначає наступне.

Згідно ізроз`ясненнямиКомітету ВерховноїРади Україниз питаньзаконодавчого забезпеченняправоохоронної діяльності,скерованим 11.09.2018голові Національноїполіції України,дане положенняозначає,що визначенийстаттею 254КУпАП строк для складання протоколу починає свій відлік лише після того, якв посадовоїособи,уповноваженої складатипротокол,буде достатньофактичних данихдля висновкупро наявністьв діяхчи бездіяльностіособи виниу вчиненніправопорушення,наявності всіхдостатніх данихдля заповненнята складанняпротоколу,а моментомвиявлення особи,яка вчинилаадміністративне правопорушенняє момент,коли особа, уповноважена на складання протоколу, здобула можливість за участі особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, здійснити дії, визначені частинами 2-4 статті 256 КУпАП, в тому числі щодо надання пояснень.

Адміністративне провадження розпочинається складанням протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, в якому фіксується подія правопорушення (сукупність фактичних обставин, які вказують на наявність у діянні складу адміністративного правопорушення). Він також є процесуальною підставою для розгляду справи в суді. Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складення можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення. Але факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення (встановлено об`єкт, об`єктивну сторона, суб`єкт, суб`єктивну сторона), зазначається тільки при складанні протоколу і саме з дати його складання слід рахувати строк накладання стягнення, який зазначається при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.

Верховний Суду постановіпо справі№815/5818/15від 10.06.2019зазначив, що рапорт та лист органів МВС не відносяться до документів, які фіксують об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення та не є матеріалами правоохоронних органів, які є підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій. Разом з тим, протокол є основною і обов`язковою формою фіксації факту адміністративного правопорушення, який повинен відповідати вимогам, що висуваються до його процесуальної форми і змісту і регламентовані статтями 254-256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Фактичним моментом виявлення вчиненого правопорушення за статтею 172 КУпАП є дата з`ясування всіх необхідних даних, зібрання доказів щодо наявності (або відсутності) ознак складу правопорушення, що у свою чергу співпадає з датою складання протоколу, оскільки за вимогами частини 1 статті 254 КУпАП протокол уповноваженою особою складається саме про вчинення правопорушення. Натомість, пунктом 1 частини 1 статті 247 цього Кодексу визначено, що провадження не може бути розпочато за відсутності події і складу правопорушення.

Згідно з ч.3 ст.38 КУпАП ( зі змінами №114-IX від 19.09.2019, які набрали чинності 19.04.2020) адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Строк притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП розпочалося 29.05.2020, тобто з дня його виявлення і складення протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно, строки притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не пропущені.

При обранні міри адміністративного стягнення суд враховує обставини та характер правопорушення, ступінь провини та дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

постановив :

Поновити представнику - адвокату Гординському М.В. строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу адвоката Гординського Михайла Васильовича, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 10 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя

Львівського апеляційного суду А.В. Белена