Ухвала

Іменем України

27 жовтня 2020 року

м. Київ

Провадження № 51 5150 впс 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянув клопотання ОСОБА_5 про направлення матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018040010000203 від 15 травня 2020 року, за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Суть питання та встановлені судом обставини

До Верховного Суду надійшло клопотанняобвинуваченого ОСОБА_5 про направлення матеріалів кримінального провадження № 42018040010000203 з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області до Миколаївського районного суду Миколаївської області або до Заліщицького районного суду Тернопільської області.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, під час дислокації військової частини польова пошта НОМЕР_1 на загальновійськовому полігоні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » «біля АДРЕСА_1 ».

Зазначає, що згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ДАЛІ ЄДРПОУ), загальновійськовий полігон «Широкий Лан» військова частина НОМЕР_2 зареєстровано за кодом ЄДРПОУ 08335007 за адресою: 57116, Україна, Миколаївська область, Миколаївський район с.Михайлівка, що розташований на території органу місцевого самоврядування Ульянівської сільської ради, тобто в межах територіальної юрисдикції Миколаївського районного суду Миколаївської області.

Разом з тим, ОСОБА_5 у своєму клопотанні вказує про неможливість його прибуття у судові засідання до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у зв`язку з надзвичайною ситуацією епідемією поширення коронавірусу (COVID-19), зростанням кількості інфікованих серед працівників судових установ Дніпропетровської області й введення особливого режиму роботи судів, а також відміни продажу квитків залізничного сполучення на станції Тернопіль та віднесення території його місця проживання до червоної зони карантинних вимог.

Мотиви Суду

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права .

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).

Положеннями ст. 32 КПК України встановлено правила територіальної підсудності, за якими, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. І лише якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Під місцем вчинення злочину слід розуміти передбачену диспозицією кримінально-правової норми ознаку об`єктивної сторони складу злочину, яка характеризує певну територію , де суб`єкт, під час перебування на ній, вчинив передбачену кримінальним законом дію або бездіяльність.

Пунктом 1 частини 1 статті 34 КПК України передбачено передачу кримінального провадження на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів вирішується колегією суддів Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.

Із обвинувального акту встановлено, що ОСОБА_5 , проходячи військову службу за контрактом, перебуваючи у військовому званні «старший солдат», наказом № 265 від 11 листопада 2015 року зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду гранатометник 3 механізованого відділення 1механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_1 , 12 червня 2016 року, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану,самовільно залишив розташування цієї частини, яка дислокувалась у АДРЕСА_2 , та незаконно перебував за її межами до 9 червня 2018 року.

В подальшому, старший солдат ОСОБА_5 9 червня 2018 року прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та заявив про себе.

Початковим моментом самовільного залишення є день, коли військовослужбовець самовільно покинув розташування військової частини чи місце служби. Злочин є закінченим у момент, коли військовослужбовець прибув до військової частини (до місця служби), або був затриманий, або з`явився з повинною до органу дізнання, слідчого або військового прокурора, або з`явився до військової комендатури чи військового комісаріату тощо.

В даному випадку місцем вчинення злочину є військова частини польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 ,отже місце вчинення даного злочину чітко визначене.

Таким чином, відповідно до приписів ч. 1 ст. 32 КПК України, підсудність кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 відноситься до територіальної юрисдикції Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 32, 34 КПК України, Суд вважає, що клопотання ОСОБА_5 про передачу кримінального провадження не підлягає задоволенню.

З цих підстав Суд постановив:

Клопотання ОСОБА_5 про направлення матеріалів кримінального провадження № 42018040010000203 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3