ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/867/19 пров. № А/857/6725/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року, ухвалене суддею Ващиліною Р.О. у м. Ужгороді Закарпатської області, повний текст якого складений 06 квітня 2020 року, у справі №260/867/19 за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державної архітектурно-будівельного контролю, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Ужгород", про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2019 року позивач Державна авіаційна служба України звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Ужгород", у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.120-122) просив:

-зобов`язати Раду Олену Золтанівну виконати рішення Державної авіаційної служби України від 14.03.2019 №149 «Про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території»;

- зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво за за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вказаного об`єкта будівництва;

-визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затверджених наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 19.10.2017 №35, та скасувати їх;

-визнати протиправними дії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09.01.2020 №ЗК 141200090228 та скасувати її.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22.02.2019 на адресу Державіаслужби надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород 11.02.2019.

На момент перевірки приаеродромної території аеродрому Ужгород комісією виявлено, зокрема, об`єкт, будівництво якого ведеться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування та без погодження Державіаслужби за адресою: м. Ужгород, вул. Л.Толстого, 27-а.

Зазначає, що згідно приписів ч.10 ст.69 Повітряного кодексу України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

На виконання вимог наведеної норми, Положення про Державну авіаційну службу № 520 вд 08.10.2014, на підставі Акту, в.о. Голови Державіаслужби 14.03.2019 винесено рішення № 149 про припинення будівництва з моменту винесення такого рішення за адресою: м. Ужгород, вул. Л.Толстого, 27-а, що здійснюється Радою О.З.

Враховуючи те, що рішення Державіаслужби про припинення будівництва на приаеродромній території від 14.03.2019 № 149, отримане 26.03.2019, фізичною особою не виконується в добровільному порядку, та зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, вирішення питання щодо виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку є єдиним способом захисту порушених прав Державіаслужби.

Позивач наголошує, що відповідно до ст.1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки», додатку 1 до п.14 Методики ідентифікації потенційно небезпечеих об`єктів, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23.02.2006 №98, Переліку суб`єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов`язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2016 №763, аеропорти відносяться до об`єктів підвищеної небезпеки, на території яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій державного, регіонального та місцевого рівня.

Недотримання порядку отримання погодження місця розташування об`єктів будівництва та визначення умов забудови на приаеродромній території з експлуатантом аеродрому «Ужгород» та Державіаслужбою призвело до надання Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради з порушенням вищевказаних норм містобудувного законодавства, будівельних норм, стандартів та правил, а також законодавства у сфері безпеки цивільної авіації, містобулівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Частиною третьою статті 68 Повітряного кодексу України визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Окрім цього, позивач зазначив, що спеціально уповноваженим органом державного контролю (нагляду) у сфері містобудування проігноровано обґрунтоване звернення Державіаслужби про порушення вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, санітарних норм, а також законодавства про безпеку цивільної авіації, та всупереч вимог підпункту 3 пункту 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698, не призначено позапланової перевірки з вказаних питань та не вжито передбачених законом заходів реагування щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та декларації про початок будівельних робіт за вказаною адресою, що свідчить про бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та Управління державної архітектурно- будівельної інспекції у Закарпатській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 09 грудня 2019 року замінено у даній адміністративній справі відповідача Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (01133, м. Київ, буд. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) на належного - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що відповідач ОСОБА_1 не отримувала погодження позивача щодо проведення будівництва об`єкта нерухомості, порушивши вимоги законодавства щодо будівництва на приаеродромній території, а рішення Державіаслужби про припинення будівництва від 14.03.2019 № 149, винесене на підставі закону, не оскаржені та не скасовані у визначеному порядку, а тому підлягають негайному виконанню. Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено поширення на відповідача ОСОБА_1 вимог щодо питань обов`язковості погодження об`єкта будівництва та, відповідно, виконання рішення Державіаслужби №149. Скаржник зауважує, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання ОСОБА_1 виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 №149, виходив з того, що висота об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 є меншою, ніж 45 метрів, а тому не підлягає погодженню з Дердавіаслужбою. Разом з тим зазначає, що судом не враховано, що з Державіаслужбою підлягають погодженню не тільки об`єкти заваишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі 50 кілометрів, а також об`єкти у межах смуг повітряних підходів до аеродромів, а також поза межами цих смуг у радіусі 10 кілометрів від контрольної точки аеродрому.

Крім того, згідно з ч.3 ст.69, п.2 ч.1 ст.79 Повітряного кодексу України дотримання вимог щодо використання приаеродромної території віднесено до повноважень місцевих органів виконавчої влади, визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної у ч.2 ст. 69 Повітряного кодексу України, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації. Отже, законодавством чітко встановлено, що органи місцевого самоврядування здійснюють визначення умов забудови, використання земля та споруд та здійснення зокрема будівництва на приаеродромній території за погодження з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою. Водночас у Повітряному кодексі України не міститься застережень щодо здійснення такого погодження лише за умови доведення інформації про розміри приаеродромної території. Відтак, на думку скаржника невчинення Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради дій щодо погодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 з Державіаслужбою є протиправню бездіяльністю, що має наслідком зобов`язання судом вчинення таких дій вказаним відповідачем.

Також вказує на те, що Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради не враховано наявності планувальних обмежень, а саме, розташування об`єкта будівництва у межах приаеродромної території аеродрому Ужгород.

Скаржник, вказуючи на видання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з порушенням норм законодавства, зазначає, що прийняті на їх основі документи, зокрема декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09.01.2020 №ЗК 141200090228 також є такими, що підлягають скасуванню, а дії щодо їх видачі - протиправними.

З огляду на наведене, оскаржуваний об`єкт будівництва носить ознаки самочинного, є таким, що створює загрозу небезпеці цивільної авіації та у разі непогодження із Державіаслужбою підлягає знесенню.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції з наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 22.02.2019 на адресу Державної авіаційної служби України надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород 11.02.2019 (далі ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород) (т.1 а.с. 50 56).

Із змісту згаданого акту слідує, що обстеження було проведено у період з 15.11.2018 по 25.01.2019 комісією за участі представників СБУ в Закарпатській області на підставі наказу від 14.11.2018 №102.

Відповідно до п. 3 акту при обстеженні приаеродромної території на предмет виявлення фактів будівництва з порушенням вимог Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, були здійснені виїзди на об`єкти будівництва, що ведуться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування, без погодження, серед яких, за адресою: АДРЕСА_1 , вид об`єкта Реконструкція з розширенням банківської установи під офісно-житлові приміщення, забудовник ОСОБА_1 .

На підставі акту обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, враховуючи здійснення будівництва на приаеродромній території аеродрому Ужгород без попереднього погодження місця розташування і висоти такого об`єкта будівництва з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування, Державіаслужбою винесено рішення №149 від 14.03.2019 про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території, яким Державіаслужба вимагала негайно припинити будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється Радою О.З. ( АДРЕСА_2 ) до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства. Окрім того, ОСОБА_1 або уповноважену особу зобов`язано невідкладно вжити заходів щодо погодження місця розташування та висоти об`єкта на приаеродромній території відповідно до вимог пунктів 56, 57, 60 Положення про використання повітряного простору України та у спосіб, передбачений Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (т.1 а.с. 26).

В подальшому, 04 квітня 2019 року Державіаслужбою на адресу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, Ужгородської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради (далі Управління ДАБК) було скеровано звернення щодо надання копій документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, по об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, в вказаному зверненні Державіаслужба просила зазначених суб`єктів владних повноважень в межах компетенції вжити заходи, спрямовані на припинення будівництва без передбачених чинним законодавством України погоджень, про результати яких додатково повідомити уповноважений орган (т.1 а.с. 27-30, 33-36).

Однак, зазначеними у зверненні адресатами витребувані документи надані не були.

Так, за наслідком розгляду згаданого звернення Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області листом №1007-1-18/471 від 18.04.2019 роз`яснено, що відповідно до законодавчих змін з 10 вересня 2016 року функції державного архітектурно-будівельного контролю на території м. Ужгород здійснює Управління ДАБК Ужгородської міської ради, а тому щодо порушених у зверненні питань рекомендовано звернутися до уповноваженого органу (т.1 а.с. 42 43).

Виконавчий комітет Ужгородської міської ради за наслідком розгляду згаданого звернення листом №1210/03-06 від 06.05.2019 повідомив Державіаслужбу про те, що суб`єктами правовідносин на предмет погодження наміру забудови та здійснення будівництва на приаеродромній території є Державіаслужба, експлуатант аеродрому, орган місцевого самоврядування, яким надані вихідні дані для проектування, а також фізичні та юридичні особи, які здійснюють будівництво в межах приаеродромної території, оскільки саме на етапі видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки вчиняються зазначені дії. Разом з тим, функції державного архітектурно-будівельного контролю здійснюються на етапі виконання підготовчих та будівельних робіт, а також прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Тому органи державного архітектурно-будівельного контролю на вказаному етапі забудови вправі перевіряти тільки наявність у замовника будівництва містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, належним чином розробленої проектної документації на будівництво, проходження такою експертизи у разі її обов`язковості, здійснення будівельних робіт у відповідності до проектних рішень та будівельних норм, а також вихідних даних на проектування. Отже, не погодження наміру забудови у порядку, визначному Повітряним кодексом України, у разі відсутності посилання на необхідність здійснення такого в містобудівних умовах та обмеженнях не може бути належною підставою для відмови забудовнику у видачі дозвільних документів (т.1 а.с. 37 41).

У відповідь на скероване Державіаслужбою звернення Управлінням містобудування та архітектури листом від 23.05.2019 надано відповідь, за змістом якої при наданні містобудівних умов та обмежень перевіряється відповідність цільового і функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, якою в даному випадку є генеральний план м. Ужгорода, затверджений рішенням ХХІХ сесії Ужгородської міської ради ІV скликання №313 від 04.06.2004, яким передбачено перенесення регулярних рейсів на аеродром Мукачево та скорочення злітно-посадкової смуги аеродрому Ужгород. Проте на момент надання зазначених містобудівних умов та обмежень експлуатантом аеродрому не було надано графічні матеріали схеми планувальних обмежень та схеми меж приаеродромної території, які б візуалізували необхідні обмеження (т.1 а.с. 31 32).

Вважаючи протиправними дії ОСОБА_1 та вищезазначених суб`єктів владних повноважень щодо видачі дозвільних документів та здійснення будівництва на приаеродромній території без погодження з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, оскільки такі можуть призвести до негативних наслідків в результаті можливої авіаційної події, враховуючи невиконання рішення у добровільному порядку у встановлені строки, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 19 жовтня 2017 року було видано ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Реконструкція з розширенням банківської установи під офісно-житлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 97-99).

22.02.2019 на адресу Державіаслужби надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород 11.02.2019 (далі - Акт).

На момент перевірки приаеродромної території аеродрому Ужгород комісією виявлено, зокрема, об`єкт, будівництво якого ведеться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування та без погодження Державіаслужби за адресою: м. Ужгород, вул. Володимирська, 63Е.

На підставі Акту в.о. Голови Державіаслужби 14.03.2019 винесено рішення № 149 про припинення будівництва з моменту винесення такого рішення за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням в добровільному порядку рішення Державіаслужби про припинення будівництва на приаеродромній території від 14.03.2019 №149 фізичною особою, та зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, Державіаслужба звернулася за захистом порушених прав та вирішення питання щодо виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що погодженню з уповноваженими органами підлягає не будь-яке будівництво чи реконструкція, що здійснюється на приаеродромній території, а тільки те, що відповідає критеріям, визначеним в п. 57 Положення №954 та п. 147 Положення №401 (що діяло на момент видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень). Суд виснував, що акт обстеження приаеродромної території №01 від 11.02.2019, на який покликається позивач в обгрунтування заявлених вимог, не є належним та достатнім в розумінні норм КАС України доказом, оскільки жодних відомостей чи документальних підтверджень того, що об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 відповідає критеріям, визначеним в п. 57 Положення №954, такий не містить та згідно наданих відповідачу ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень, граничнодопустима висотність зазначеного об`єкта будівництва становить 15,5 м від планувальної позначки землі, що менше, ніж 45 метрів відносно контрольної точки аеродрому, тобто мінімальної висоти, з досягнення якої об`єкт будівництва вважається таким, що може вплинути на безпеку польотів та роботу засобів зв`язку, навігації та спостереження, а тому отримання погодження від позивача на видачу дозвільних документів чинним законодавством в даному випадку не передбачено.

Однак, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520, визначено, що Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Відповідно до пункту третьої цього Положення основними завданнями Державіаслужби, зокрема є: здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування.

Пунктом 4 Положення передбачено, що Державіаслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює комплексні заходи щодо забезпечення безпеки польотів, авіаційної, екологічної, економічної та інформаційної безпеки; погоджує місця розташування, висоту об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

Згідно з п. 1.2 Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 № 721, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які займаються будівництвом об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, провайдерів аеронавігаційного обслуговування та експлуатантів аеродромів (вертодромів).

Відповідно до п. 3.4 Порядку № 721 Державіаслужба України розглядає матеріали, проводить оцінку розміщення об`єктів, що проектуються з урахуванням Висновку експлуатанта, Висновку провайдера, та надає висновок щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (додаток 4 до цього Порядку), або готує обґрунтовану відмову у наданні погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (додаток 5 до цього Порядку).

Згідно з приписами пункту 10 статті 69 Повітряного кодексу України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

У постанові від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Державіаслужба є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, до повноважень якого належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації. За рішенням Державіаслужби органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані припинити будівництво до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Суд вказав, що звертаючись до суду з позовом про зобов`язання виконати рішення про припинення будівництва, знести самочинне будівництво та привести в попередній стан земельні ділянки на приаеродромних територіях, мотивуючи такий позов порушеннями норм, що регламентують будівництво на цих територіях, а також містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, Державіаслужба діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства.

Аналіз наведених вище положень статті 69 Повітряного кодексу України у взаємозв`язку з нормами Положення № 520 та Порядку № 721 дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, Державіаслужба приймає рішення про припинення будівництва до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства, яке є обов`язковим для органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності, які допустили це порушення.

Так, позивач зазначає, що під час проведення перевірки при аеродромних територій аеродрому були встановлені будівництва не погоджені з Державіаслужбою.

Зокрема, процедура звернення суб`єктів за погодженням місця розташування та висоти об`єктів на при аеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, передбачено Порядком № 721 .

В матеріалах справи відсутні докази погодження з Державіаслужбою об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється відповідачем ОСОБА_1 відсутні. Вказана обставина сторонами не заперечується.

Оскільки ОСОБА_1 не погодила будівництво з Державіаслужбою, у позивача були законні підстави для прийняття рішення №149 від 14.03.2019 про припинення будівництва об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється відповідачем ОСОБА_1 .

Доказів виконання зазначеного рішення матеріали справи не містять, виконання оскаржуваних рішень відповідачем у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не підтверджено.

Колегія суддів дійшла переконання, що спірний об`єкт будівництва може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 не виконала рішення Державіаслужби щодо погодження будівництва за вказаною адресою, зокрема не вчинила будь-яких дій щодо отримання необхідних дозволів, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання ОСОБА_1 виконати рішення Державіаслужби 14.03.2019 № 149.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині непогодження умов забудови, використання землі і споруд та здійснення будівництва за адресою АДРЕСА_1 , що здійснюється ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 69 Повітряного кодексу України визначено, що будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден. На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать, зокрема, будівництво.

Відповідно до частин третьої-четвертої цієї ж статті визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території. Розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.

Згідно з пунктом 149 Розділу ХІ «Порядок розташування, будівництва, реконструкції та маркування об`єктів, що можуть створити загрозу безпеці повітряного руху» Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401 (в редакції чинній на час видачі містобудівних умов та обмежень -19.10.2017), з метою запобігання забрудненню атмосферного повітря транспортними та іншими пересувними засобами і установками та зменшення впливу пов`язаних з ними фізичних факторів на здоров`я людей, діяльність підприємств, установ та організацій для кожного аеродрому встановлюються зони обмеженняжитлово-цивільного, культурно-побутового та промислового будівництва, межі яких повідомляються власником аеродрому (аеропорту) чи уповноваженою ним особою відповідним органам місцевого самоврядування для врахування під час планування, будівництва і розвитку населених пунктів, а також будівництва і реконструкції промислових, сільськогосподарських та інших об`єктів.

Підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів у районах аеродрому, повинні погоджувати таке розміщення з відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, яким належать або підпорядковані ці аеродроми (п.150 Положення №401).

Державіаслужба, Генеральний штаб Збройних Сил, інші державні органи, органи місцевого самоврядування та старші авіаційні начальники аеродромів у межах своїх повноважень забезпечують контроль за виконанням вимог цього розділу (п.157 Положення №401).

Водночас згідно з п. 147 Положення №401 в Державіаслужбі підлягає погодженню вибір майданчиків для проектування, будівництва, розширення, реконструкції і технічного переобладнання:

1) аеродромів, постійних та тимчасових злітно-посадкових майданчиків;

2) об`єктів у межах смуг повітряних підходів до аеродромів, а також поза межами цих смуг у радіусі 10 кілометрів від контрольної точки аеродрому (КТА);

3) об`єктів заввишки 50 метрів і більше стосовно висоти аеродрому на відстані від 10 до 30 кілометрів від КТА;

4) ліній зв`язку, електропередачі, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, кар`єрів тощо), які можуть створити перешкоди в функціонуванні аеродрому, його радіотехнічних засобів або радіотехнічних пристроїв повітряних трас незалежно від їх розміщення;

5) об`єктів заввишки 50 метрів і більше незалежно від їх розміщення;

6) об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів незалежно від їх розміщення;

7) вибухонебезпечних об`єктів незалежно від їх розміщення.

Відтак, висновки суду, що об`єкт будівництва (реконструкції) не підлягає погодженню за відсутності відповідності критеріям, визначеним в п. 57 Положення №954 та п. 147 Положення №401 колегія суддів вважає помилковими, оскільки з Державіаслужбою підлягають погодженню не лише об`єкти заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів, а також об`єкти у межах смуг повітряних підходів до аеродромів, а також поза межами цих смуг у радіусі 10 кілометрів від контрольної точки аеродрому, тобто наявність інших критеріїв, які вимагають погодження з Державіаслужбою для проектування.

Відповідно до ч.2 ст. 69 ЗК України на приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать: 1) будівництво, вибухові роботи; 2) діяльність, що сприяє скупченню птахів; 3) установлення радіовипромінювальних пристроїв; 4) роботи, пов`язані з використанням лазерних пристроїв, що можуть випромінювати у повітряний простір; 5) роботи, пов`язані із запуском ракет, метеорологічних радіозондів та куль-пілотів; 6) діяльність, пов`язана з польотами літальних апаратів, з викидами диму та газів, що можуть погіршувати видимість у районі аеродрому; 7) будівництво високовольтних повітряних ліній, висадка та вирощування дерев або зелених насаджень.

Запровадження особливого режиму використання земель на приаеродромній території встановлений також ч.2 ст.72 Земельного кодексу України.

Дотримання вимог щодо використання приаеродромної території відповідно до п.2 ч.1 ст. 79 ПК україни віднесено до повноважень місцевих органів виконавчої влади.

Відповідно до ч.3 ст. 69 ПК України визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Отже наведеними нормами чітко встановлено, що органи місцевого самоврядування здійснюють визначення умов забудови, використання землі та споруд та здійснення будівництва на приаеродромній території за погодження з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою.

При цьому, нормами законодавства не встановлено, що таке погодження здійснюється виключно після доведення експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради непогодженням об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 допустило протиправну бездіяльність, а відтак наявні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради вчинити дії щодо погодження умов забудови, використання землі і споруд та здійснення будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Недотримання порядку отримання погодження місця розташування об`єктів будівництва та визначення умов забудови на приаеродромній території з експлуатантом аеродрому «Ужгород» та Державіаслужбою призвело до надання Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради містобулівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з порушенням норм містобудувного законодавства, будівельних норм, стандартів та правил, а також законодавства у сфері безпеки цивільної авіації.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства № 109 від 07.07.2011 затверджений Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (далі - Порядок № 109).

В розумінні пункту 2.2 Порядку № 109 та пункту 8 частини статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

За змістом ст. 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 29 зазначеного Закону (в редакції, чинній на час видання містобудівних умов та обмежень) встановлено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування (частина 1).

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина 4).

Відповідно до ч.5 ст.29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Тобто, планувальні обмеження є складовою частиною містобудівних умов та обмежень і без врахування всіх передбачених законодавством планувальних обмежень, містобудівні умови та обмеження не можуть вважатись такими, що відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до ч.8 ст.29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.

З огляду на наведене, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, затверджені наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 19.10.2017 №35, які видані з порушенням ч.3 ст.69 Повітняного кодексу України та не містять зазначення планувальних обмежень, підлягають скасуванню, а дії суб`єкта владних повноважень щодо їх видання слід визнати протиправними.

За приписами пунктів 6 та 7 частини 1 статті 7 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється зокрема шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Згідно з ч.7 цієї статті право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю. Відомості про скасування права на виконання будівельних робіт вносяться до реєстру.

Статтею 39 Закону №3038-VI визначено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

За частиною 1 цієї статті прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

При цьому за частиною шостою цієї статті орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. Рішення про реєстрацію або повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права реєстрації декларації), або оскаржено до суду.

Механізм ж прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим Постановою кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №750).

Згідно з п.17 Порядку №461 Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації: щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною удодатку 3до цього Порядку.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру (п.18 Порядку№461).

У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації (п.19 Порядку№461).

Відповідно до Додатку №3 Порядку №461 у Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) зазначається інформація про проектну документацію.

Так, за визначенням, наведеним у п.11 ч.1 ст.1 Закону №3038-VI проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Відповідно до ч.1 ст.31 №3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється упорядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Пунктом 21 Порядку №461 передбачено, що рішення про реєстрацію або повернення декларації може бути розглянуто у порядку нагляду (без права реєстрації декларації) Держархбудінспекцією або оскаржено до суду.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, зокрема встановлення судом надання ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з порушенням законодавчих норм, документи, які прийняті на їх основі, а саме декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 09.01.2020 № ЗК141200090228 також є такими, що не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягають скасуванню як протиправні.

Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, при цьому знесенню передує направлення забудовнику припису, надання можливості добровільного виконання припису та приведення об`єкту будівництва у відповідність до вимог законодавства та тільки в разі невиконання припису можливе звернення з позовами про знесення самочинного об`єкту будівництва.

За таких обставин позовні вимоги Державіаслужби в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_1 знести самочинне будівництво задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 242, 308, 309, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України задовольнити частково, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі №260/867/19 скасувати.

Адміністративний позов Державної авіаційної служби України до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державної архітектурно-будівельного контролю, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Ужгород", про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання до вчинення дій задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 виконати рішення Державної авіаційної служби України від 14.03.2019 №149 «Про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території».

Визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язати вчинити дії щодо погодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затверджених наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 19.10.2017 №35, та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, затверджені наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 19.10.2017 №35.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09.01.2020 №ЗК 141200090228 та скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09.01.2020 №ЗК 141200090228.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скаргибезпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 27.10.2020.