ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Справа № 906/705/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

прокурора - Безпалова А.В.

позивача Житомирської обласної державної адміністрації - не з`явився

позивача Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - не з`явився

відповідача - не з`явився

третьої особи Державного підприємства "Укрриба"- не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2019 р. ухваленого суддею Кудряшовою Ю.В. у м.Житомирі, повний текст складено 16.12.2019 р.

у справі № 906/705/19

за позовом Керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі

1) Житомирської обласної державної адміністрації

2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства "Укрриба"

про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 145,9 га на території Карабчиївської сільської ради, скасування державного акту на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ТОВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" про припинення права постійного користування 8 земельними ділянками, розташованими на території Ружинського району Житомирської області; скасування відповідних державних актів на право постійного користування спірними земельними ділянками, виданими Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; скасування записів про реєстрацію Державних актів на право простійного користування відповідними землями; зобов`язання ТОВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації визначені позовом 8 земельних ділянок водного фонду /а.с. 5-28 у т.1/.

Відповідно до ухвали суду першої інстанції від 10.07.2019 р. роз`єднано позовні вимоги та виділені в окремі провадження щодо кожної з земельних ділянок водного фонду /а.с. 240-249 у т.1/, зокрема - позовні вимоги керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 145,9 га, розташованою на території Карабчиївської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", яке здійснюється на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-14 № 000009, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 05-14 № 000009, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; скасування запису про реєстрацію Державного акту на право простійного користування землею серії ЖТ 05-14№ 000009, зареєстрованого в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за № 14; зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 145,9 га, розташовану на території Карабчиївської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується Товариством, до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі.

Отже, у даній справі № 906/705/19 судом першої інстанції вирішений спір стосовно земельної ділянки площею 145,9 га, розташованою на території Карабчиївської сільської ради Ружинського району Житомирської області, межі якої визначені державним актом на право постійного користування землею серія ЖТ 05-14 № 000009, виданого 22.12.1994 р.

Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2019 р. у справі № 906/705/19 задоволено позов Керівника Бердичівської місцевої прокуратури повністю.

Припинено право постійного користування земельною ділянкою, площею 145,9 га, розташованою на території Карабчиївської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", яке здійснюється на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-14 № 000009, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству.

Скасовано державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ 05-14 № 000009, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству.

Скасовано запис про реєстрацію державного акту на право простійного користування землею серії ЖТ 05-14 № 000009, зареєстрованого в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за № 14.

Зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 145,9 га, розташовану на території Карабчиївської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується Товариством з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області, відповідач Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2019 р. у справі та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим, безпідставним та таким, що ухвалене при неповному та неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи, внаслідок невірної оцінки доказів, що у свою чергу призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме ст.ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 108, 257. 261 ТІК України, ст, 141 ЗК України, ст.ст. 37, 38 Цивільного кодексу УРСР, відтак рішення підлягає скасуванню.

Доводить, що посилання в оскаржуваному рішенні суду на те, що до статутного капіталу СВАТ «Житомиррибгосп» не увійшли ставки та гідротехнічні споруди і, як свідчить інформація Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 30.06.2000 р. № 1568, у переліку нерухомого майна, яке передано у власність СВАТ "Житомиррибгосп", відсутні земельні ділянки та водні об`єкти, не свідчить про незаконність користування відповідачем земельною ділянкою водного фонду, тому що зазначені об`єкти не повинні були передаватись до статутного капіталу чи у власність СВАТ «Житомиррибгосп», оскільки відповілно до ст. 108 ЦК України СВАТ «Житомиррибгосп», а в подальшому і відповідач здійснювали користування такими земельними ділянками на підставі відповідних державних актів.

Наполягає, що відповідно до ст. 108 ЦК України та п. 6 Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженим постановою КМУ від 11.09.1996 р. № 1099, з моменту державної реєстрації СВАТ «Житомиррибгосп» та ТзДВ «Житомиррибгосп» стали правонаступниками прав і обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, в т.ч. - в частині права користування земельною ділянкою водного фонду відповідно до Державного акту на право постійного користування землею.

Посилається при цьому на судову практику, а саме на правові позиції, викладені у постанові ВСУ від 21.02.2011 р. у справі № 21-3а11, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.07.2015 р. у справі № 2а/0270/5766/11, постанові ВГСУ від 25.05.2017 р. у справі № 927/845/16, де зазначено, зокрема, що приписи ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Пояснює, що всупереч положенням ст. 38 чинного на той час Цивільного кодексу УРСР, прокуратурою не додано до позовної заяви рішення відповідного органу, за рішенням якого утворюються державні організаціі, про припинення Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства на момент його реорганізації, а посилання в рішенні на наказ РВ ФДМУ № 70-ВА «Про створення акціонерного товариства» як на підставу припинення вказаного держпідприємства неправомірно, оскільки у зазначеному наказі така інформація відсутня.

Звертає увагу, що з урахування рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 р., яким визнано неконституційними положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, ТзДВ «Житомиррибгосп» як правонаступник СВАТ «Житомиррибгосп» та Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства правомірно користується земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею, який був виданий Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству.

Також не погоджується з висновком суд першої інстанції, що прокуратурою обґрунтовано подано позовну заяву до суду в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Вважає, що в порушення ст. 131-1 Конституції України в рішенні суду не зазначено, в чому полягає виключність звернення прокуратури в інтересах держави до суду із позовом, враховуючи, що є недостатнім формальне посилання в позовній заяві на те, що уповноважені органи не здійснюють або неналежним чином здійснюють відповідні повноваження. Вважає, що в такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо. Проте до позовної заяви прокурором не долучені докази прокурорського реагування відповідно до вимог процесуального закону та/або вирок суду, відтак, рішення суду є незаконним.

В оскаржуваному рішенні не зазначено жодних причин неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Доводить таким чином, що зважаючи на норми ч. З ст. 4 ГПК України (яка визначає осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб) та положення ст.53 ГПК України (яка визначає передумови для звернення прокурора до суду в інтересах держави та наявність процесуальної дієздатності), у Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області відсутня процесуальна дієздатність у даному спорі.

Також звертає увагу, що в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про пропуск Бердичівською місцевою прокуратурою Житомирської області строку позовної давності для звернення до суду, однак суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що до позовних вимог позовна давність не поширюється.

Пояснює, що про імовірне порушення прав особи, в інтересах яких подано позов - Житомирська обласна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, повинні були дізнатись 30.07.1999 р., тобто з моменту видання регіональним відділенням ФДМУ по Житомирській області наказу № 70-ВАТ від 30.07.1999 р. «Про створення акціонерного товариства» (згідно якого в ході проведення приватизації на базі Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько- рибоводного підприємства було створено СВАТ «Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство») та з моменту видання розпорядження Ружинської райдержадміністрації Житомирської області № 283 від 30.07.1999 р. «Про державну перереєстрацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства у СВАТ «Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство».

Доводить, що перебіг строку позовної давності для звернення до суду осіб, в інтересах яких подано позов, почався 30.07.1999 р., при цьому ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність для звернення до суду тривалістю у три роки, тому прокуратурою пропущений встановлений законом строк позовної давності для звернення до суду із зазначеною позовною заявою. При цьому суд першої інстанції у рішенні неправильно встановив вказані обставини та прийшов до помилкового висновку, що до позовних вимог позовна давність не поширюється.

Скаржник просить суд апеляційної інстанції врахувати викладене та скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2019 р. у справі № № 906/705/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру до ТзДВ «Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» про припинення права користування земельною ділянкою, скасування державного акту на право постійного користування землею, скасування запису про реєстрацію державного акту на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Бердичівська місцева прокуратура подала суду відзив на апеляційну скаргу, де заперечує доводи скаржника, що СВАТ «Житомиррибгосп» та ТзДВ «Житомиррибгосп» стали правонаступниками прав та обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства в частині права користування земельною ділянкою водного фонду відповідно до вищевказаного Державного акту на право постійного користування.

Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що у разі припинення діяльності (реорганізація чи ліквідації) державних чи комунальних підприємств, установ і організацій право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва до нової (новоствореної, реорганізованої) особи не переходить. Таким чином, з моменту припинення Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства припинено право користування спірною земельною ділянкою.

Доводить, що прокурором обґрунтовано подано позовну заяву до суду в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області відповідно до ст.131-1 Конституції України, ст.53 ГПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», у позовній заяві належним чином обґрунтовано наявність порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, а також зазначені органи, які уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та встановлено їх бездіяльність по захисту державних інтересів.

Також заперечує, що пропущені строки позовної давності для звернення до суду, оскільки на спірні правовідносини позовна давність не поширюється - ТзДВ «Житомиррибгогсп» використовує спірну земельну ділянку за відсутності оформленого у встановленому законом порядку права з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст. 92,116, 122,123, 124, 125, 134 Земельного кодексу України, і таке порушення триває в часі.

Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Житомирська обласна державна адміністрація подала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує позовні вимоги Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області в повному обсязі. Вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2019 р. у справі № 906/705/19 є обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.

Посилається на норми ст. 92, 116, 123, 141, 212 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» і доводить, що земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до норм Земельного кодексу України.

Доводить, що відсутні належні підстави для використання відповідачем спірних земельних ділянок, тому їх використання є самовільним.

Пояснює, що своїми діями відповідач порушує інтереси держави, і земельні ділянки, що є предметом спору та фактично використовуються ТзДВ «Житомиррибгогсп», за рішенням суду підлягають поверненню Житомирській обласній державній адміністрації до земель державної власності.

Просить суд відмовити у задоволені апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2019 р. у справі № 906/705/19 без змін.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відзиву на апеляційну скаргу суду не подало.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від "22" вересня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Укрриба".

Третя особа Державне підприємство "Укрриба" подало суду відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що Київським апеляційним господарським судом розглядались аналогічні, за предметом позову та обґрунтуванням позовних вимог, справи № 927/845/16 та № 927/846/16 про припинення права користування земельними ділянками, де встановлено наступне: «…перетворення державного підприємство у відкрите акціонерне товариство не відносилось до форм припинення юридичної особи, навпаки при перетворенні всі права та обов`язки від державного підприємство переходили до відкритого акціонерного товариства. Також, припинення права користування за нормою пункту 3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України № 561-XII від 18.12.1990 р. передбачало прийняття відповідною Радою рішення про припинення права користування, чого в даному випадку зроблено не було».

Також посилається на постанову Верховного суду України у справі № 21-3а11 від 21.02.2011 р., де розглядалось питання застосування судами касаційної інстанції пункту «в» ч. 1 ст. 141 ЗК України і встановлено наступне: «У частині 1 статті 141 ЗК наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, у пункті "в" цієї частини (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) такою підставою визначено припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. На думку Верховного Суду України, наведені норми слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво», тоді як в даному випадку відповідач є правонаступником.

У судовому засіданні 13.10.2020 р. представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосвдарсько-рибоводне підприємство" та директор Державного підприємства "Укрриба" надали пояснення і підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

В усних поясненнях представник відповідача посилався також на Науково-експертний висновок щодо права користування земельними ділянками водного фонду згідно державних актів на право постійного користування землею від 10.02.2020 р., складений Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України, а саме Третяк М., копія якого залучена до матеріалів справи на а.с. 237-249 у т.2. Так, згідно висновку від 10.02.2020 р. СВАТ «Житомиррибгосп» та ТзДВ «Житомиррибгосп» з моменту державної реєстрації стали правонаступниками прав і обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарського підприємства, зокрема, в частині права користування земельними ділянками водного фонду, згідно державних актів на право постійного користування землею.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав свої пояснення по суті спору.

В судове засідання 13.10.2020 р. і 19.10.2020 р. після оголошеної в судовому засіданні перерви представники Житомирської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосвдарсько-рибоводне підприємство" та Державного підприємства "Укрриба" не з`явились. Про дату і час судового засідання учасники справи повідомлялись судом в установленому порядку, що підтверджено розпискою-повідомленням наявним в матеріалах справи /а.с. 231 у т. 3/. Водночас, відповідач Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосвдарсько-рибоводне підприємство" та третя особа Державне підприємство "Укрриба" подали суду клопотання про розгляд справи без участі повноважних представників /а.с. 236-240 у т.3/.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачам Житомирській обласній державній адміністрації та Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області Північно-західний апеляційний господарський суд направляв ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції, призначення до розгляду справи та відкладення розгляду справи. Ухвали надіслані позивачам рекомендованим листом з повідомленням та вручені Житомирській обласній державній адміністрації та Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень /а.с. 228-229 , 293, 295у т.2; а.с. 55, 58, 70-71, 109-110, 244-245 у т.3/. Отже, Житомирська обласна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги, однак не реалізували право на участь в судовому засіданні.

Відповідно до норм ч.12 ст.270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі. Колегія суддів дійшла висновку, що наявні у справі матеріали є достатніми для постановлення обґрунтованого рішення, явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалась, тому є можливим завершити розгляд апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення прокурора, представників Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та Державного підприємства "Укрриба", перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

У позовній заяві прокурор зазначає, що Бердичівською місцевою прокуратурою за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження в березні 2019 року встановлено порушення вимог земельного законодавства, яке полягає у безпідставному використанні відповідачем земельної ділянки водного фонду державної власності площею 145,9 га, розташованоі на території Карабчиївської сільської ради Ружинського району Житомирської області, межі якої визначені державним актом на право постійного користування землею серія ЖТ 05-14 № 000009, виданим 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, що призводить до спричинення шкоди державним інтересам, оскільки порушено встановлений законодавством порядок використання земель водного фонду України і до бюджету не надходять належні кошти від використання земельної ділянки.

Колегією суддів встановлено наступне.

Рішенням сесії Ружинської районної ради народних депутатів від 16.12.1994 р. в постійне користування Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству передано земельну ділянку водного фонду, зокрема площею 145,9 га на території Карабчиївської сільської ради та видано Державний акт на право постійного користування серія ЖТ 05-14 № 000009, зареєстрований в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користувачі землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за №14 від 22.12.1994 р. /а.с. 120-123 у т. 1/.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області № 32-ДП від 15.02.1996 р. прийнято рішення про приватизацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства /а.с. 45 у т.1/.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" та наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області № 70-ВАТ від 30.07.1999 р. /а.с. 66 у т. 1/ в ході приватизації на базі Житомирського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства створено СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство".

Відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, затвердженого заступником начальника регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 30.03.1999 р. /а.с. 47-49 у т.1/, та Плану приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, затвердженого заступником начальника регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 28.11.1999 р. /а.с. 70-81 у т. 1/, до статутного капіталу СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство" (СВАТ "Житомиррибгосп") не увійшло державне майно - об`єкти, які не підлягають приватизації, зокрема ставки та гідротехнічні споруди.

За Переліком нерухомого майна, яке передається у власність відкритому акціонерному товариству «Житомирське обласне сількогосподарсько-рибоводне підприємство», 30.06.2000 р. Регіональне відділення передало відкритому акціонерного товариству 84 одиниці нерухомого майна /а.с. 67-69 у т. 1/. До Переліку не ввійшли ставки, гідротехнічні споруди тощо.

Наказом регіонального відділення фонду державного майна України по Житомирській області від 15.05.2003 р. № 289 завершений процес приватизації СВАТ "Житомиррибгосп" /а.с. 116 у т. 3/.

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» до сфери управління Міністерства аграрної політики України передані гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства; наказано регіональним відділенням Фонду державного майна України в місячний термін забезпечити приймання-передачу майна на баланс Державного підприємства «Укрриба» у порядку, визначеному Положенням про порядок передачі об`єктів державної власності», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998 р. Додатком до цього наказу є перелік господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, майно (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації) яких передається на баланс державного підприємства "Укрриба". До цього переліку увійшло ВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство".

На виконання цього наказу 22.08.2003 р. гідротехнічні споруди СВАТ "Житомиррибгосп" (в т.ч. рибопітомники, нагульні стави, виросні стави, плотини, дамби тощо на загальну залишкову суму 10379626,00 грн.) передані ДП "Укрриба" відповідно до акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" від 22.08.2003 р. з додатком /а.с. 60-64 у т. 1/. В подальшому 31.12.2003 р. Державне підприємство "Укрриба" вказані гідротехнічні споруди передало в оренду СВАТ "Житомиррибгосп" на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності /а.с. 90-92 у т.3/. Перелік гідротехнічних споруд, які знаходяться на балансі ДП «Укрриба» і передаються в оренду СВАТ «Житомиррибгосп» /а.с.94-95 у т.3/, є ідентичним, в т.ч. за вартістю, переліку у акті приймання-передачі гідротехнічних споруд від 22.08.2003 р. /а.с.60-64 у т.1/.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та громадських формувань СВАТ "Житомиррибгосп" зареєстроване на підставі розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації № 283 від 30.07.1999 р.

23.01.2012 р. СВАТ "Житомиррибгосп" реорганізовано шляхом перетворення в Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (ТДВ "Житомиррибгосп").

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-піднриємців та громадських формувань у статутному капіталі ТзДВ "Житомиррибгосп" відсутня частка держави. Регіональне відділення ФДМУ підтвердило такі дані у інформація від 31.05.2019 р., наданій Бердичівській місцевій прокуратурі /а.с.43-44 у т.1/.

Відповідно до Статуту ТзДВ "Житомиррибгосп"/відповідача товариство створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Житомирське обласне Сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» (протокол загальних зборів акціонерів №10-1 від 25.10.2011 р.). Одночасно у Статуті зазначено, що ТзДВ "Житомиррибгосп" є правонаступником всіх прав та обов`язків Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство», заснованого відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України у Житомирській області від 30.07.1999 р. № 70-ВАТ шляхом перетворення Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводне підприємство /а.с.200 у т.1/.

Відповідач у справі не заперечує, що використовує спірну земельну ділянку водного фонду площею 145,9 га, однак доводить, що земельна ділянка використовується ним правомірно на підставі Державного акту серії ЖТ 05-14 № 000009 на право постійного користування землею, який виданий Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, оскільки ТзДВ "Житомиррибгосп" є правонаступником цього державного підприємства після перетворення СВАТ «Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство». Наголошує при цьому на положеннях статуту та звертає увагу, що відповідно до даних ЄДР є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 00476843, за яким раніше було зареєстровано Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство», що, в свою чергу, також указує на обставини правонаступництва за Житомирським обласним державним виробничим сільськогосподарсько-рибоводне підприємством.

Колегія суддів враховує, що статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Колегією суддів встановлено, що за інформацією Бердичівського управління ГУ ДФС у Житомирській області у базі даних за кодом ЄДРПОУ 00476843 рахується СВАТ "Житомиррибгосп" та його правонаступник ТзДВ "Житомиррибгосп", тобто не підтверджено присвоєння новоствореній юридичній особі коду Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства. Відповідно до п. 6 Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499) ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас в кожному випадку помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Доводи відповідача щодо правонаступництва за Житомирським обласним державним виробничим сільськогосподарсько-рибоводне підприємством спростовані вище переліченими доказами у справі.

Так, Планом приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, затвердженого заступником начальника регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 28.11.1999 р. /а.с. 70-81 у т. 1/, Переліком нерухомого майна, яке передається у власність відкритому акціонерному товариству «Житомирське обласне сількогосподарсько-рибоводне підприємство» від 30.06.2000 р. № 1568 /а.с. 67-69 у т. 1/, актом приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" від 22.08.2003 р. з додатком, а передані ДП "Укрриба"/а.с. 60-64 у т. 1/ підтверджено, що до нерухомого майна, яке передано у власність СВАТ "Житомиррибгосп", не увійшли (не передані) водні об`єкти (ставки) та гідротехнічні споруди, а також - права на земельні ділянки, зокрема і право на спірну земельну ділянку.

Посилання відповідача на Науково-експертний висновок щодо права користування земельними ділянками водного фонду згідно державних актів на право постійного користування землею від 10.02.2020 р., складений Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України, колегія суддів до уваги не бере, оскільки такий висновок не є доказом у розумінні вимог Господарського процесуального кодексу України. При цьому колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Тоді як наданий відповідачем висновок не містить інформації, що він надається суду і не містить відомостей про обізнаність спеціаліста про відповідальність за виклад неправдивої чи помилкової інформації.

За змістом цього висновку /а.с. 237-249 у т.2/ СВАТ «Житомиррибгосп» та ТзДВ «Житомиррибгосп» з моменту державної реєстрації стали правонаступниками прав і обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарського підприємства, зокрема, в частині права користування земельними ділянками водного фонду згідно державних актів на право постійного користування землею, однак такий висновок суперечить чинному законодавству та конкретним обставинам у справі.

Відповідно до норм ст.27 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 18.12.1990 р. № 561-ХП та в редакції Закону від 13.03.1992 р.) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до норм ч.1 статті 92 Земельного кодексу України (в редакці Закону від 25.10.2001 р. ) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності можуть набувати вичерпне коло осіб, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Пунктом "в" ч.1 ст. 141 Земельного Кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Статтею 37 ЦК УРСР та ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції на момент завершення приватизаціі) визначено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (перетворення). Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992 р.) і ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001 р.) надання земельних ділянок юридичним особам у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Земельний кодекс України в редакції від 13.03.1992 р. і Земельний кодекс України в редакції від 25.10.2001 р. не передбачають жодних виняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів.

Отже, перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство без державної частки є юридичним фактом для припинення права на користування земельною ділянкою. Автоматичне переоформлення прав землекористування законодавством не передбачено.

Враховується при цьому, що відповідно до ч.1 ст.58 Земельного кодексу України та ст.4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. При цьому на землі водного фонду України, зокрема, зайняті як у даному випадку водостоками, штучними водоймами (водосховища/, ставки) поширюється окремий порядок надання і використання.

Отже, наказом регіонального відділення фонду державного майна України по Житомирській області від 15.05.2003 р. № 289 завершений процес приватизації СВАТ "Житомиррибгосп". Планом приватизації не передбачено передачі майнових прав на земельну ділянку. При цьому відповідно до Плану приватизації гідротехнічні споруди, ставки тощо (за переліком у акті приймання-передачі від 22.08.2003 р. з додатком) на спірній земельній ділянці не увійшли до статутного капіталу новоствореного акціонерного товариства, а були передані в подальшому іншому державному підприємству. Оскільки відповідно до норм ст.ст. 22, 27 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990 р., ст. ст. 92, 141 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001 р. після припинення діяльності (реорганізація чи ліквідація) державного чи комунальних підприємств, установ та організацій право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва до нової (новоутвореної, реорганізованої) особи не переходить, тому за наведених вище обставин приватизації з моменту припинення Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства припинено право користування на вищевказану земельну ділянку водного фонду, що розташована на території Карабчиївської сільської ради Ружинськогоу району, згідно з державним актом серії ЖТ 05-14 № 000009, виданого 22.12.1994 р.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів не погоджується із такими висновками та зазначає, що позовна вимога заявлена до ТДВ "Житомиррибгосп", яке не має права на користування земельною ділянкою і не набувало його, в тому числі і в порядку правонаступництва за СВАТ "Житомиррибгосп", відповідно, позовна вимога про припинення права постійного користування земельними ділянками ТзДВ "Житомиррибгосп", якого немає у відповідача, є безпідставною і не може бути задоволена. Тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Також колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про скасування Державного акту серії ЖТ 05-14 № 000009, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, та про скасування запису щодо державної реєстрації цього акту.

Прокурор, посилаючись на інформацію Відділу в Ружинському районі Головного правління Держгеокадастру в Житомирській області, згідно якої, зокрема, спірна земельна ділянка рахуються за Житомирським обласним державним сільськогосподарсько-рибоводним підприємством, а Державний акт на право постійного користування землею зареєстрований в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійною користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів, просить скасувати запис про реєстрацію Державних актів.

Державні акти про право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Право власності та постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником чи користувачем документа, що посвідчує відповідне право та його державної реєстрації. Законодавство не передбачає видачу автоматичну видачу нового державного акту на право постійного користування земельною ділянкою або відповідного свідоцтва у разі зміни назви або організаційно-правової форми землекористувача.

Крім того, у зв`язку із набранням чинності Закону України "Про державний земельний кадастр", постанови КМУ від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру" та відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності чи користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме органом державної реєстрації прав. Тобто з 01.01.2013 р. територіальні органи Держгеокадастру України позбавлені повноважень щодо реєстрації прав власності та користування земельною ділянкою; внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України.

У спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видані відповідні державні акти, так і самі акти про право постійного користування.

Прокурор не оспорює підстави і правомірність видачі державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Враховуючи, що Державний акт серії ЖТ 05-14 № 000009 був виданий і зареєстрований в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійною користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за №14 від 22.12.1994 р. /а.с. 120-123 у т. 1/ Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, а не відповідачеві, і відповідач не є правонаступником цього підприємства, отже відсутні підстави для покладення на ТзДВ "Житомиррибгосп" відповідальності щодо скасування Державного акту серії ЖТ 05-14 № 000009, виданого 22.12.1994 р., та про скасування запису щодо державної реєстрації цього акту.

Відповідно до норм ст.59 Земельного кодексу України землі водного фонду надаються у постійне користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ч.5 ст.122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинам третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, розпорядження спірною земельною ділянкою водного фонду здійснюється Житомирською обласною адміністрацією, яка є позивачем у спорі про скасування Державного акту, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, та про скасування запису щодо державної реєстрації цього акту. Таким чином, відповідач не може відповідати за діяльність органу влади, позовні вимоги про скасування Державного акту, виданого Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, та про скасування запису щодо державної реєстрації цього акту заявлені прокурором до відповідача безпідставно, тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог підлягає скасуванню в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду в частині повернення відповідачем спірної земельної ділянки державі в особі Житомирської обласної адміністрації.

Як зазначено вище, судом встановлено і не оспорюється відповідачем, що ТзДВ "Житомиррибгосп" використовує земельну ділянку водного фонду площею 145,9 га на територіі Карабчиївської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції на момент звернення з позовом), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.59 Земельного кодексу України, землі водного фонду надаються у постійне користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Таким чином, відповідно до норм Земельного кодексу України обов`язковими умовами для одержання земельної ділянки у користування є прийняття відповідного рішення уповноваженим органом, розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки та проведення земельних торгів щодо продажу права оренди цієї земельної ділянки.

Також, ст. 92 Земельного кодексу України передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право власності або користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.ст. 125, 126 ЗК України).

Як встановлено вище, відповідач не є правонаступником за Житомирським обласним державним виробничим сільськогосподарсько-рибоводним підприємством, тому його твердження про правомірне використання спірної земельної ділянки на підставі державного акту серії ЖТ 05-14 № 000009, виданого 22.12.1994 р., є безпідставними. Інших право встановлювальних документів на право користування земельної ділянки немає (як зазначено вище, земельна ділянка продовжує обліковуватись за Житомирським обласним державним виробничим сільськогосподарсько-рибоводним підприємством). В кожному випадку після реорганізації новоствореній юридичній особі необхідно звернутися із клопотанням до відповідного органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою переоформлення права постійного користування земельними ділянками у порядку, встановленому статтею 123 цього ж Кодексу. Матеріали справи не містять доказів звернення із такими заявами СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводие підприємство", а в подальшому ТзДВ "Житомиррибгосп" щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою до компетентних органів, рішення щодо передачі земельної ділянки у власність або користування не приймалися.

В своїх поясненнях суду апеляційної інстанції представник відповідача, крім того, що доводив правонаступництво за державним підприємством, пояснив, що ТзДВ "Житомиррибгосп" звернувся за дозволом на розробку проекта землеустрою для передачі земельної ділянки в оренду, однак будь-яких доказів такого суду не надано в порядку ст.74 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів встановила, що СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому відповідач ТзДВ "Житомиррибгосп" протягом тривалого часу користуються спірною земельною ділянкою водного фонду державної власності без жодної правової підстави, всупереч вимогам законодавства, зокрема ст.ст. 59, 92, 116, 122, 123, 124, 125 Земельного кодексу України.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України і Водного кол держави та відповідної територіальної громади, і власник земельної ділянки вправі вимагати повернення земельної ділянки впродовж усього часу тривання порушення права законного володільця земельної ділянки водного фонду.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Норми глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Норми глави 83 цього кодексу застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 1 статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Як зазначено вище, судом встановлено, що рішення про передачу спірної земельної ділянки у користування ТзДВ "Житомиррибгосп" уповноваженими державними органами не приймалися, проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування Товариству не розроблялися та не затверджувалися, і ТзДВ "Житомиррибгосп" користується земельною ділянкою водного фонду безпідставно всупереч вимогам законодавства. Крім того, відповідно до інформації Головного управління ДФС у Житомирській області Державної фіскальної служби України від 06.03.2019 р. ТДВ "Житомиррибгосп" (код ЄДРПОУ 00476843) перебуває на обліку в Попільнянській ДПІ (Ружинській район) Бердичівського управління ГУ ДФС у Житомирській області на загальній системі оподаткування зі сплатою земельного податку з юридичних осіб у 2018 та 2019 роках /а.с. 143 у т.1/. тоді як чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього може бути орендна плата (пп. 14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з ст. 122 Земельного кодексу України органами, уповноваженими здійснювати функції держави в даному випадку є Житомирська обласна державна адміністрація. Позивач Житомирська обласна державна адміністрація повністю підтримує позовні вимоги прокурора у даній справі.

Тому спірні земельні ділянки на вимогу власника підлягають поверненню до земель державної власності Житомирській обласній державній адміністрації, і відповідно до оскаржуваного рішення суд першої інстанції правомірно задоволив позов Керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що прокурор в позовній заяві зазначає, що повернення спірної земельної ділянки має відбутися шляхом складання акту прийому передачі. Вимога у такій формі свідчить про те, що прокурор просить встановити порядок виконання рішення в цій частині.

Відповідно до ст.239 ч.1 ГПК України суд, який ухвалив рішення може визначити порядок його виконання. Колегія суддів вважає за неможливе визначити порядок виконання рішення, який визначив прокурор, оскільки такий порядок ускладнить виконання рішення, так як в зв`язку з відсутністю законодавчої врегульованості форми та змісту такого акту, вказівка в рішення про складання такого акту може призвести до зловживань з боку боржника та звузить коло повноважень державного виконавця в разі примусового виконання рішення суду.

Відповідач, заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву, просив суд застосувати строки позовної давності, які на його думку розпочалися з 30.07.1999 р.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 268 Цивільного кодексу України визначено вимоги на які позовна давність не поширюється. Але цей перелік вимог не є вичерпним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 268 ЦК України законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред`явити такий позов у будь який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову. Така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Великої Паалати Верховного Суду від 28.11.2018 р. у справі № 504/2864/13-ц, 12.06.2019 р. у справі 487/10128/14-ц, 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, і колегія суддів у даній справі не вбачає підстав для відступлення від цієї правової позиції.

Стосовно позовних вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою; скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 05-14 № 000009, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, та скасування запису про реєстрацію Державного акту на право простійного користування землею то строк позовної давності відповідно до норм ст.261 ЦК України застосуванню не підлягає, оскільки у позові відмовлено за безпідставністю матеріально-правових вимог.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив заяву відповідача про залишення позову без розгляду з тої підстави, що прокурор, на думку відповідача/скаржника не має процесуальної дієздатності для звернення до суду з даним позовом, оскільки не зазначені причини неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами, захисту порушених прав та інтересів в судовому порядку самостійно.

У даному випадку органами, уповноваженими звертатися до суду є Житомирська обласна державна адміністрація як орган державної влади, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України є розпорядником земельної ділянки водного фонду загальною площею 145,9 га, розташованої поза межами населених пунктів, та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області як орган, який організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, починаючи з 30.07.1999 р., тобто з моменту припинення права Житомирського обласного державного виробничого сільськогосгюдарсько-рибоводного підприємства користування вищевказаними земельними ділянками водного фонду.

Так, згідно з ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Серед основних завдань Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Матеріалами справи підтверджено, що Житомирська обласна державна адміністрація та ГУ Держгеокадастру в Житомирській області з метою захисту майнових прав до суду не звертались та належним чином до цього часу не реалізували право вимоги про усунення спочатку СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому ТзДВ "Житомиррибгосп" порушень земельного законодавства при використанні земельних ділянок водного фонду на території Ружинського району, не вчиняли дій щодо отримання належної плати за користування земельною ділянкою, і такі обставини підтверджується листами долученими прокурором до позовної заяви.

Так, 11.06.2019 р. та 13.03.2019 р. Бердичівська місцева прокуратура на адресу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області та Житомирської обласної державної адміністрації направила листи /а.с. 191-193, 195-197 у т. 1/ для вжиття відповідних заходів реагування на усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства.

10.05.2019 р. Житомирська обласна державна адміністрація у відповідь на звернення прокурора повідомила, що обласна адміністрація довела Товариству з додатковою відповідальністю "Житомиррибгосп" умови користування земельними ділянками водного фонду державної власності згідно з вимогами чинного законодавства та рекомендувала укласти договори оренди на земельні ділянки водного фонду /а.с 194 у т. 1/. Інших заходів не вжито на час ухвалення судового рішення.

Листом від 19.06.2019 р. Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області повідомило прокурору, що у Відділі контролю за використанням та охороною земель в Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Ружинському та Чуднівському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відсутня інформація стосовно вказаних порушень Товариством "Житомиррибгосп" вимог земельного законодавства при використанні на території Ружинського району земельних ділянок водного фонду; заходи державного контролю з використанням та охоронною земельне проводились; акти реагування не вносились /а.с. 198 у т.1/. Про бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області свідчить також пасивна позиція у даній справі.

19.06.2020 р. Бердичівська місцева прокуратура в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надіслала Головному Управлінню Держгеокадастру в Житомирській області та Житомирській обласній державній адміністрації повідомлення (відповідно листи № (06-34)2945-вих -19 та № (06-34)2942-вих -19) про звернення до суду за захистом майнових прав держави та у зв`язку із бездіяльністю уповноважених органів, починаючи із 1999 року /а.с.212-223 у т.1/.

Таким чином прокурор довів, що для захисту прав та інтересів держави є підстави відповідно до норм ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки має місце усвідомлена пасивна поведінка уповноважених суб`єктів владних повноважень, коли органам відомо (мало бути відомо при належному здійснені відповідних повноважень) про порушення інтересів держави, яке полягає у неправомірному користуванні земельною ділянкою водного фонду протягом значного періоду часу, при цьому Головне Управління Держгеокадастру в Житомирській області та Житомирська обласна державна адміністраціїю мають відповідні повноваження для захисту порушеного права та інтересу, але всупереч цим інтересам ефективних способів реагування не вчинили, обмежились листуванням з прокурором та відповідачем, за захистом до суду не звертались.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, ч.3 ст.23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Колегією суддів на підставі доданих до позовної заяви документів встановлено, що прокурор відповідно до норм ч.3,5,6 ст.162 ГПК України виклав обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, та докладно виклав обставини, якими підтверджує підстави представництва, а також додав такі докази до позовної заяви. Суд встановив, що прокурор у позовній заяві зазначив про невжиття уповноваженими органами протягом тривалого періоду часу жодних заходів на усунення порушень чинного законодавства.

Вказані органи протягом тривалого періоду часу та після отримання повідомлення прокурора самостійно не звернулись до суду з позовом в інтересах держави і не вживали будь яких інших ефективних заходів до забезпечення інтересів держави, тобто - неналежним чином здійснюють захист законних інтересів держави як власника земель водного фонду, що є достатнім для підтвердження підстав представництва. За наведених обставин колегія суддів вважає, що прокурором належним чином обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з даним позовом. Доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції з урахуванням вище викладеного.

Разом з тим, бездіяльність компетентних органів не звільняє відповідача від обов`язку використовувати земельні ділянки відповідно до чинного законодавства.

Посилання сторін на практику судів касаційної інстанції різних років колегія суддів не бере до уваги, оскільки у наведених справах вивчали неоднорідні правовідносини, і правові позиціі судів не є однаковими.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення в частині задоволення позовних вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 145,9 га; скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 05-14 № 000009, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; скасування запису про реєстрацію Державного акту на право простійного користування землею серії ЖТ 05-14 № 000009, зареєстрованого в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за № 14 відповідно до п.3,4 ч.1 ст. 277 ГПК України. Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову та апеляційної скарги, витрати на оплату судового збору згідно зі ст.129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" задоволити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.2019 р. у справі № 906/705/19 скасувати частково і викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задоволити частково.

Товариству з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації до земель державної власності земельну ділянку водного фонду загальною площею 145,9 га, розташовану на території Карабчиївської сільської ради Ружинського району Житомирської області і межі якої визначені в Державному акті на право постійного користування землею серія ЖТ05-14№000009, який виданий 22.12.1994 р.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (13600, Житомирська область, смт.Ружин, вул.Київська,60; код 00476843) на користь Прокуратури Житомирської області (10014 м. Житомир вул. Леха Качинського, 2; код ЄРДПОУ 02909950) 1921,00 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви.»

Стягнути з Прокуратури Житомирської області (10014 м. Житомир вул. Леха Качинського, 2; код ЄРДПОУ 02909950) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (13600, Житомирська область, смт.Ружин, вул.Київська,60; код 00476843) 8644,50 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 906/705/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 26 жовтня 2020 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.