ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 633/403/18

Провадження № 22-ц/818/1316/20

22 жовтня 2020 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

сторони справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2

відповідачі - головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокуратури Харківської області на рішення Печенізького районного суду Харківської області, ухвалене 13 листопада 2019 року у складі судді Смирнова В.А.

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Харківська місцева прокуратура №2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3615-СГ, просила зобов`язати ОСОБА_1 повернути у віддання держави в особі Головного управління (надалі ГУ) Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 4,8367 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1077 та скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області (надалі Печенізька РДА) Гаспаряна Г.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29846125 від 01 червня 2016 року.

Позов мотивований тим, що розпорядженням голови Печенізької РДА 20.11.2012 № 453 затверджений проект землеустрою та надані в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 101,8581 га (рілля) для ведення фермерського господарства. У подальшому розпорядженням голови Печенізької РДА від 14.11.2013 № 30 внесені зміни до вищезазначеного розпорядження, а саме: надано в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 101,8581 га в т.ч. земельна ділянка № 1 площею 39,5459 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1061) та земельна ділянка № 2 площею 62,3122 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1062), які в подальшому на підставі договорів оренди вказаних земельних ділянок передані ОСОБА_2 в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства.

14.04.2015 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Фермерського господарства (надалі ФГ) «Олта», відповідно до якого ОСОБА_2 стала власником 90 % статутного капіталу товариства, право власності по 5% кожна отримали ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Рішенням загальних зборів членів ФГ «Олта» ( протокол № 4) прийнято в користування ФГ «Олта» земельні ділянки з кадастровими номерами 6324681000:02:001:1061 та 6324681000:02:001:1062. Таким чином, ОСОБА_2 не було створене нове фермерське господарство для обробки спірних земельних ділянок, а землі були передані вже існуючому господарству. Це стало підставою звернення до суду з позовом про визнання незаконними та скасування розпоряджень про передачу в оренду земельних ділянок ОСОБА_2 та визнання недійсним договору оренди , але ОСОБА_2 усунула допущені нею порушення і 15.07.2015 створила та зареєструвала ФГ «Олта-А».

09.09.2015 ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про поділ земельних ділянок та отримала відповідний дозвіл, на підставі якого здійснила поділ земельної ділянки № 6324681000:02:001:1062, площею 62,3122 га, на 13 земельних ділянок. 01.03.2016 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 30.12.2014, відповідно до якої в оренду ОСОБА_2 передаються 13 земельних ділянок загальною площею 62,3122 га з кадастровими номерами з 6324681000:02:001:1067 по 6324681000:02:001:1079, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1077, площею 4, 8367 га.

02.04.2016 відбулися загальні збори засновників ФГ «Олта - А» на яких прийняте рішення про приватизацію земельної ділянки № 6324681000:02:001:1062, площею 62,3122 га, яка вже була розподілена на 13 земельних ділянок між засновниками та членами ФГ. 04.05.2016 ГУ Держгеокадастр видало наказ № 3612-СГ про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6324681000:02:001:1077 ОСОБА_1 на підставі його особистої заяви. В наказі містяться недостовірні дані про те, що земельна ділянка перебуває в користуванні ОСОБА_2 . Рішенням засновників ФГ «Олта - А» ( протокол № 6) подальше використання земельної ділянки № 6324681000:02:001:1062, площею 62,3122 га, припинене. На теперішній час ФГ «Олта - А» знаходиться в процесі ліквідації на підставі рішення засновників.

Вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_2 не мала на меті створення та ведення фермерського господарства, наказ про передачу земельних ділянок у приватну власність члена ФГ «Олта-А» ОСОБА_6 прийнятий з порушенням чинного законодавства, спірна земельна ділянка перебувала у власності держави і в оренді у ОСОБА_2 як фізичної особи, тобто член ФГ «Олта-А» не мав законних підстав для отримання її безоплатно у приватну власність.

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що прокурор не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для задоволення позову. На час приватизації спірної земельної ділянки ОСОБА_1 був членом ФГ «ОЛТА-А», яке в свою чергу було засноване на базі двох земельних ділянок, загальною площею 101,8581 га, в тому числі земельна ділянка № 1 площею 39,5459 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1061) та земельна ділянка № 2 площею 62,3122 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1062), які перебували в оренді у ОСОБА_2 на підставі Договорів оренди від 30 грудня 2014 року і які остання внесла до статутного капіталу ФГ «ОЛТА - А». Зазначене свідчить про використання земельних ділянок фермерським господарством і дотримання вимог Закону України «Про фермерське господарство». Відповідно до вимог ст.13 зазначеного закону ОСОБА_1 , як член ФГ « Олта - А», мав право на приватизацію земельної ділянки та виконав встановлену процедуру приватизації. Прокурор не довів, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням. Відсутність у ФГ «Олта-А» зареєстрованої сільськогосподарської техніки не свідчить про те, що дане господарство створене фіктивно, з метою отримання додаткових земельних ділянок на позаконкурсній основі. Прокурором не доведено на підставі належних та достовірних доказів наявності порушень зі сторони Головного управління Держгеокадастру у Харківській області при передачі у власність фізичній особі ОСОБА_1 земельної ділянки. Позбавлення ОСОБА_1 права на земельну ділянку призведе до порушення права власності/права подальшого використання земельної ділянки. Оскільки право власності на земельну ділянку отримане ОСОБА_7 на законних підставах, воно має бути захищено у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлює право кожної фізичної та юридична особи на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В апеляційній скарзі прокуратура Харківської області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. А саме, суд не дав належної оцінки доказів того, що ОСОБА_2 не мала на меті отримати земельні ділянки саме для створення та ведення фермерського господарства відповідно до вимог Закону України «Про фермерське господарство», а також не бажала в подальшому використовувати надані їй землі для ведення фермерського господарства одноособово або з членами своєї сім`ї, зокрема, з відповідачем ОСОБА_6 . Дії ОСОБА_2 були спрямовані на отримання вказаних земельних ділянок в користування за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст.124,134 Земельного кодексу України. Накази про передачу земельних ділянок у приватну власність членів ФГ «Олта-А» (у т.ч. відповідача ОСОБА_1 ) прийняті з порушенням чинного законодавства. Судом не взято до уваги, що при прийнятті наказів порушено вимоги ч. 1 ст. 32 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство», відповідно до яких безоплатно можуть бути передані земельні ділянки лише у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, а площа земельної ділянки 6324681000:02:001:1077 ( 4,8367 га, ) перевищувала середній розмір паю, що викладено у висновку судової оціночно-земельної експертизи від 25.05.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Чернишов Кирило Олександрович , діючи в інтересах ГУ Держгеокадастру у Харківській області, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Посилається на те, що 30.12.2014 на підставі розпорядження Печенізької РДА № 453 від 20.11.2012 зі змінами, внесеними розпорядженням від 14.02.2013 № 30, між ГУ Держземагентства та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельних ділянок площею 39,5459 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1061) та площею 62,3122 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1062). ФГ «Олта-А» було створене 15.07.2013 після отримання земельних ділянок в оренду. Після цього ФГ стало фактичним землекористувачем за договорами оренди від 30.12.2014 й посилання прокурора на недостовірність відомостей у наказі № 3615-СГвід 04.05.2016 в частині фактичного землекористувача є безпідставними. ГУ Держгеокадастру у Харківській області в межах наданих йому законодавчих повноважень перевірило надані ОСОБА_1 документи до заяви про передачу йому земельної ділянки у власність, установило відповідність цих документів вимогам законодавства і правомірно передало ОСОБА_1 земельну ділянку у власність. Оскільки надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка утворена шляхом поділу більшої за площею земельної ділянки, для чого розроблялася відповідна технічна документація, безпідставним є посилання позивача на необхідність розроблення проекту землеустрою відносно земельної ділянки ОСОБА_1 .

ОСОБА_9 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу також заперечує проти її задоволення. Посилається на те, що у спірних правовідносинах є два органи, в інтересах яких мала би діяти Харківська місцева прокуратура №2, - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру й Міністерство аграрної політики та продовольства України. Прокурор у своїй позовній заяві не вказує в інтересах якого конкретно органу держави він діє, чим порушує вимоги ст. 56 ЦПК України. Зазначене свідчить про те, що прокурор у даній справі є неналежним позивачем. В іншій частині представник ОСОБА_1 погодився із підставами, викладеними судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

У відповідності до статті 367 Цивільного процесуально кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Моргун Маргарита Юріївна, діючи в інтересах ГУ Держгеокадастру у Харківській області, направила 22.10.2020 на електронну адресу Харківського апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням у м. Харків карантину.

ОСОБА_9 просив відкласти розгляд справи, призначений на 22.10.2020, подавши особисто до Харківського апеляційного суду заяву з посиланням на те, що він в цей же час приймає участь у судовому засіданні у Другому апеляційному адміністративному суді.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25.03.2020 № 239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24.04.2020 на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22.04.2020 № 291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11.05.2020 усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 22.05.2020 на усій території України.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 Постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

На виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини першої статті 152, частини п`ятої статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 № 169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

Оскільки клопотання представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області про відкладення розгляду справи, призначеного на 22.10.2020, не містить викладу обставин, які б свідчили про неможливість представника відповідача прийняти участь у судовому засіданні у зв`язку з запровадженням карантину особисто або із використанням власних технічних засобів поза приміщенням Харківського апеляційного суду, колегія суддів уважає, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи за клопотанням Моргун М.Ю .

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Із заяви ОСОБА_9 вбачається, що причиною його неявки до Харківського апеляційного суду є надання переваги участі у розгляді іншої справи.

Колегія суддів не може визнати таку причину неявки в судове засідання поважною, ОСОБА_9 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, тому зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України) колегія суддів уважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ОСОБА_1 .

Зазначена позиція відповідає й позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19).

Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї в межах вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, уважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Харківської області підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.п. 3,4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №3615-СГ від 4 травня 2016 року передано громадянину - члену ФГ «ОЛТА-А» ОСОБА_1 у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради, площею 4,8367 га, в тому числі рілля площею 4,8367 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1077), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 24 лютого 2016 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 863676163246) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді ФГ «ОЛТА-А» згідно з Договором оренди землі від 30 грудня 2014 року, розташовану за межами населених пунктів на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області (т.1 а.с. 25-26).

Для отримання у власність вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 12 квітня 2016 року звернувся із заявою від 08.04.2016 до виконуючого обов`язки начальника ГУ Держгеокадастру у Харківській області, що містить перелік доданих в копіях документів: договору оренди землі №б/н від 30 грудня 2014 року, Додаткової угоди до договору оренди землі №б/н від 01 березня 2016 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, довідки про середній розмір земельної частки (паю) на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, Протоколу № 4 загальних зборів членів фермерського господарства від 02 квітня 2016 року, Статуту фермерського господарства «ОЛТА-А», відомості з ЄДРПОУ, виписки з державної реєстраційної служби, копія паспорту та ідентифікаційного коду ( т.1 а.с. 42).

Матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка 4,8367 га, в тому числі рілля площею 4,8367 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1077) була утворена в результаті поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 62,3122 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1062), що у 2014 році надана у користування ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на підставі договору оренди землі від 30.12.2014 в редакції додаткової угоди від 01.03.2016 (т.1 а.с. 27 - 39).

Дані про укладення договору оренди спірної земельної ділянки з ФГ «Олта - А» в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про фермерське господарство» № 973-IV від 19 червня 2003 року (надалі Закон № 973-IV) відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (надалі ЗК України), цим законом та іншими нормативно-правовими актами України. При цьому Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, а ЗК - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону (в редакції закону, що діяла на час створення ФГ «ОЛМА - А») .

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV ).

Згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 Закону № 973-IV передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV ).

Доказів надання ОСОБА_2 даних щодо перспектив діяльності фермерського господарства при наданні їй земельної ділянки, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062 площею 62,3122 га, розташованої на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, матеріали справи не містять.

Натомість докази, що містяться в матеріалах справи, доводять, що 15.07.2015 ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_11 було засноване фермерське господарство « ОЛТА - А», яке з 18.01.2017 знаходиться в стані припинення (т.1 а.с. 76 - 77). Дані про оброблення зазначеним фермерським господарством наданої земельної ділянки, про сплату ОСОБА_2 орендної плати, земельного податку за користування спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог частин 4, 5 ст. 1 Закону № 973-IV в редакції закону № 1067-VIII від 31 березня 2016 року, що набрав чинності 01.05.2016, тобто діяв на час діяльності та прийняття рішення про припинення ФГ « ОЛТА - А», фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське

господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок

прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім`ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.

ОСОБА_1 не надав суду доказів прийняття та затвердження статуту ФГ «ОЛТА - А», прийняття його до зазначеного фермерського господарства як члена сім`ї ОСОБА_2 , розмір його земельної частки ( паю) відповідно до статуту та здійснення ним особистої праці на спірній земельній ділянці.

Тому висновок суду про те, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 13 Закону № 973-IV як член фермерського господарства мав право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) є передчасним.

Позивач правомірно посилається на незаконність наказів та недійсність договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324681000:02:001:1062 площею 62,3122 га, на підставі якого ОСОБА_2 набула право користування спірною земельною ділянкою. Проте оспорювання зазначених правочинів не було б ефективним способом захисту прав держави, оскільки ОСОБА_2 втратила право оренди вищезазначеної земельної ділянки (договір з нею було розірвано), а право володіння окремою частиною земельної ділянки перейшло до інших осіб, в тому числі - до відповідача. Тому повернення спірної земельної ділянки у відання держави можливе шляхом пред`явлення дійсного позову.

Подібні висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 11.02.2020 у справі 922/614/19.

Колегія суддів уважає, що належна перевірка при передачі земельної ділянки ОСОБА_2 , а відповідно і ФГ «Олта-А» та ОСОБА_6 проведена не була, ці особи не мали наміру на спірній земельній ділянці вести фермерське господарство, виробляти сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, доказів того, що вони приступили або здійснювали таку діяльність суду не надано.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні.

ОСОБА_6 , в порушення ст. 134 ЗК України та ст. 7, 13 Закону України № 973-IV скористався правом на отримання земельної ділянки у пільговому порядку, з метою уникнення участі у земельних торгах, тому в ГУ Держгеокадастру у Харківській області не було правових підстав для передачі у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства 04 травня 2016 року та відповідно для державної реєстрації прав та їх обтяжень 01 червня 2016 року.

Внаслідок таких дій та рішень ГУ Держгеокадастру у Харківській області спірна земельна ділянка вибула з володіння держави та держава була позбавлена можливості здійснити реалізацію права оренди земельних ділянок на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку, що свідчить про безумовне порушення інтересів держави.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що оспорений прокурором наказ прийнято з порушенням вимог ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, ст. ст. 7, 13 Закону № 973-IV.

За змістом пунктів 2, 3 оспорюваного наказу право власності ОСОБА_1 належить оформити після припинення ФГ « ОЛТА - А» у визначеному законом порядку дії договору оренди землі від 30.12.2014 ( т. 1 а.с. 25 - 26).

Проте ОСОБА_1 здійснив реєстрацію права власності на земельну ділянку 01.06.2016, тобто до припинення ФГ « ОЛТА - А». Рішення про ліквідацію останнього прийнято засновниками 17.01.2017 ( т. 1 а.с. 76 - 77), дані про виключення зазначеної юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у матеріалах справи відсутні.

Тому колегія суддів уважає, що відповідач ОСОБА_1 безпідставно набув спірну земельну ділянку і вона підлягає поверненню у відання держави.

При цьому суд першої інстанції помилково вважав, що при задоволенні позову буде порушена ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке вирішення справи не порушує вказану статтю, яка передбачає, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Обставини справи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання майна, був обізнаний про можливість допущення правових порушень з боку ГУ Держгеокадастру у Харківській області (органу публічної влади), адже він не мав дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, а мав намір отримати землю поза конкурсом, без належного обґрунтування як розмірів, так і кількості земельних ділянок.

На підтвердження зазначеного висновку говорить і те, що ОСОБА_1 набувши у власність земельну ділянку з цільовим призначенням - ведення фермерського господарства в супереч вимог ст. 1 Закону № № 973-IV за цільовим призначенням її не використовує. Оскільки особисто фермерського господарства не створив та фермерську діяльність на спірній земельній ділянці не здійснює, що підтверджується даними договору оренди № 10 від 05.05.2017 про передачу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в користування ФОП ОСОБА_11 (т.2 а.с. 23 - 27).

Щодо доводів відповідачів про те, що прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва, що виключає можливість звернення до суду за захистом інтересів держави, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Із наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Оскільки позов прокурора у дійсній справі обґрунтований саме тим, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області як орган, покликаний захищати інтереси держав, допустив порушення вимог законодавства, колегія суддів уважає, що прокурор правомірно пред`явив дійсний позов в інтересах держави без зазначення органу, в інтересах якого прокурор діє.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Оскільки позивачем були заявлені тільки немайнові вимоги: визнання наказу незаконним та недійсним, скасування рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність та зобов`язання ОСОБА_1 повернути її у відання держави, судова колегія вважає, що рішення суду у дійсній справі не вплине на права та обов`язки ОСОБА_2 (договір оренди спірної земельної ділянки з якою було розірвано), ФГ « ОЛМА - А» ( члени якого прийняли рішення про припинення своєї діяльності) та ФОП ОСОБА_11 (питання про витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 дійсним рішенням не вирішено).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви прокуратурі належало сплатити судовий збір у розмірі 5286 грн, при подачі апеляційної скарги - 7929 грн. Зазначені кошти були сплачені позивачем (т.1 а.с. 14, 159), тому з ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області належить стягнути по 6607 грн 50 коп. судового збору з кожного.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про передачу земельної ділянки у власність» від 4 травня 2016 року № 3615-СГ.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 4,8367 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1077.

Скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень№ 29846125 від 01 червня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) на користь Прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) по 6607 (шість тисяч шістсот сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок судового збору з кожного.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 жовтня 2020 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді Н.П. Пилипчук

О.В. Маміна