Справа № 539/2805/19

Провадження № 2/539/30/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді Іващенка Ю.А.,

при секретарі Мирна Т.Ф.,

з участю : представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він відповідно до договору дарування від 02.11.2000 року став власником 13/20 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 . В цьому житлі він проживає разом зі своєю сім`єю.

Зазначений житловий будинок складається із 2 квартир та знаходиться у спільній частковій власності. Земельна ділянка, на якій розташований будинок, не приватизована.

В другій частині будинку, тобто в квартирі АДРЕСА_2 , на час набуття ним права власності на квартиру, проживав ОСОБА_6 .

Приблизно в 2006 році квартиру АДРЕСА_2 у ОСОБА_6 купив ОСОБА_2 .

В середині липня 2017 року ОСОБА_7 без його згоди, як співвласника будинку, та дозволу містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради на реконструкцію житлового будинку, збільшив віконний отвір впритул до стіни веранди його квартири в несучій стіні будинку зі сторони АДРЕСА_3 , в який встановив вхідні двері.

Встановивши двері впритул до стіни веранди його квартири, які відчиняються в бік стіни його квартири, відповідач ОСОБА_2 створив йому ряд незручностей. Тепер він не може частково обслуговувати зовнішню стіну веранди з боку встановлених ОСОБА_2 дверей, оскільки під час відкривання двері можуть його травмувати. Крім того, під час відкривання установлених дверей ОСОБА_2 став стукати ними по стіні веранди його квартири, утворюючи тим самим в його квартирі звуки, схожі на постріли із вогнепальної зброї, а тому його сім`я не знала спокою як в денний так і в нічний час.

На його прохання прибрати незаконно встановлені вхідні двері і продовжувати користуватися тими вхідними дверима, які були раніше, відповідач ОСОБА_2 не реагував. А 16.07.2018 року відповідач подарував належну йому квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_5 .

Нова власниця квартири також відмовляється демонтувати незаконно встановлені вхідні двері.

На підставі викладеного, позивач прохав суд зобов`язати власника квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_5 провести демонтаж вхідних дверей в свою квартиру, що межують впритул зі стіною веранди квартири АДРЕСА_5 в цьому ж будинку, що належить йому на праві власності, які в середині липня 2017 року самочинно встановив попередній власник квартири ОСОБА_2 та в стінний отвір демонтованих дверей встановити вікно на місце демонтованого перед реконструкцією.

Представник позивача адвокат Кривошей О.М. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обгрунтовував позовні вимоги обставинами, викладеними в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 , а також представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, оскільки на початку літа 2012 року ОСОБА_2 , не змінюючи конструкції в несучій стіні, яка знаходиться під іншим перекриттям частини житлового будинку, ним було замінено вікно на вхідні двері без втручання в несучу стіну належної йому частини житлового будинку. Під час встановлення вхідних дверей було вийнято лише цеглу з нижньої частини під віконним отвором. Незручності щодо обслуговування ОСОБА_4 зовнішньої стіни веранди належної йому частини квартири та сильних стуків по цій стіні під час відкривання дверей є надуманими, оскільки ОСОБА_2 ніколи не перешкоджав ОСОБА_4 обслуговувати та мати доступ до стіни веранди частини житлового будинку, що розташована біля вхідних дверей його частини будинку. А для запобігання стуків по стіні веранди вхідними дверима ОСОБА_2 встановлено стопор (фіксатор) відкривання дверей. Встановлення дверей на місці віконного отвору не потребує дозвільних документів і після закінчення робіт об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, оскільки виконання даних робіт не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування. Прохали в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, застосувати до вимог позивача строк позовної давності, оскільки двері було встановлено в 2012 році.

Представник відповідача виконкому Лубенської міської ради в судове засідання не з`явився. Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він прохав виключити із числа відповідачів виконавчий комітет Лубенської міської ради, оскільки ними права позивача не порушувалися та між виконкомом і ОСОБА_4 відсутній предмет спору.

Ухвалою суду від 31.01.2020 року позовну заяву ОСОБА_4 в частині позовних вимог до відділу ДАБК Лубенської міської ради залишено без розгляду.

Вислухавши сторони, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_4 відповідно до договору дарування є власником 13/20 частини житлового будинку (квартира АДРЕСА_6 .

Вказаний будинок складається з двох квартир. Земельна ділянка, на якій знаходиться будинок, не приватизована і належить територіальній громаді м. Лубни в особі Лубенської міської ради.

Власником інших 7/20 частини житлового будинку (квартира АДРЕСА_2 ) відповідно до договору дарування від 16.07.2018 року на даний час являється відповідач по справі ОСОБА_5 .

Попереднім власником квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 було проведено реконструкцію зазначеної частини будинку шляхом її перепланування та переобладнання. Внаслідок перепланування був влаштований вхід зі сторони дворового фасаду, шляхом демонтажу підвіконної частини стіни та влаштуванням дверей вхідної групи, що не оспорюється учасниками справи.

У зв`язку з проведенням вищевказаної реконструкції між власниками квартир виник спір. Так, позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 , встановивши двері впритул до стіни веранди його квартири, створив ряд незручностей, а саме, неможливість часткового обслуговування зовнішньої стіни веранди з боку встановлених ОСОБА_2 дверей та стук по стіні веранди.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суду пояснювали, що влітку 2017 року відповідачем ОСОБА_2 біля стіни веранди позивача ОСОБА_4 було встановлено вхідні двері, що створює позивачу перешкоди в обслуговуванні зовнішньої стіни веранди і, крім того, двері постійно стукають по стіні веранди позивача ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що в 2014 році він бачив, що в частині будинку, належній ОСОБА_2 були переустановлені вхідні двері.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснювала, що в січні 2013 року вона робила відкоси в частині будинку, належній ОСОБА_2 і пам`ятає, що в нього були поставлені пластикові вікна та переустановлені залізні коричневі двері.

Відповідно до листа відділу ДАБК виконавчого комітету Лубенської міської ради №11-22/35 від 12.07.2019 року до п.1 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 406 віднесені роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків(відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Розширення віконного прорізу у несучій стіні з метою влаштування входу, що передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції можливе після оформлення необхідних дозвільних документів (будівельний паспорт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта).

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку (квартири) має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, зі змісту наведеної норми закону витікає, що під об`єктом самочинного будівництва законодавцем розуміється нерухоме майно, котре відповідає хоча б одній з таких кваліфікуючих ознак: 1) об`єкт розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена під мету будівництва; 2) об`єкт зведений без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт; 3) об`єкт споруджений без належно затвердженого проекту; 4) наявні істотні порушення будівельних норм і правил, котрі зумовлюють неможливість збереження.

Відповідно «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за №582/5773 роботи з переобладнання та перепланування, що виконуються при наявності відповідної дозвільної документації, передбаченої чинним законодавством: демонтування зовнішніх стін, вікон, дверей або підвіконної частини стіни для влаштуванні проходу; {Абзац пункту 3.2 розділу 3 в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №404 (z1538-12) від 09.08.2012}».

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №61-19 від 28.12.2019 року, влаштованого входу зі сторони дворового фасаду шляхом демонтажу підвіконної частини стіни та влаштуванням дверей вхідної групи квартирі АДРЕСА_4 , на час проведення експертизи в 7/20 частині житлового будинку, що розташований на земельній ділянці площею 0, 0532 га (кадастровий номер 5310700000:007:056:0019, код 02.1 за цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд), яка не є приватизованою і належить територіальній громаді м. Лубни в особі Лубенської міської ради в повному господарському веденні по АДРЕСА_3 попереднім власником ОСОБА_2 проведена реконструкція будинку з демонтажем віконного отвору, з розбиранням підвіконної частини зовнішньої стіни та улаштування вхідного отвору. При цьому дослідженням встановлено, що основні конструктивні елементи будинку знаходяться в задовільному стані. Ушкодження конструкцій будинку, що можуть виникнути під час, або після проведених будівельних робіт по ремонту, або реконструкції будинку не виявлені. Що до стуку по стіні веранди вхідними дверми, то дане питання можливо вирішити шляхом встановлення стопора (фіксатора) відкривання дверей. При цьому веранда, що знаходиться в користуванні ОСОБА_4 збільшена за умовну лінію розподілу житлового будинку в бік частини будинку ОСОБА_5 на 1,20 м.

З фотографій, доданих до матеріалів справи, вбачається, що позивачем встановлено стопор (фіксатор) відкривання дверей щодо якого було зазначено у висновку експерта (а.с. 86,87), вказаний факт не заперечується і учасниками справи.

В судовому засіданні стороною позивача не доведено наявність порушеного відповідачем права позивача внаслідок перепланування та влаштування входу зі сторони дворового фасаду, шляхом демонтажу підвіконної частини стіни та влаштуванням дверей вхідної групи.

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

В судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований будинок АДРЕСА_3 не є приватизованою і належить територіальній громаді м. Лубни в особі Лубенської міської ради.

Порядок користування даною земельною ділянкою не визначався, сервітут не встановлювався.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів(земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За змістом ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ч.1 ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У відповідності до ч.3 ст.402 ЦК України, у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно з ч.1 ст. 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладення та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, позивач ОСОБА_4 в подальшому, за умови виникнення перешкод в обслуговуванні зовнішньої стіни веранди належної йому квартири, не позбавлений можливості ставити питання про встановлення сервітуту для задоволення своїх потреб.

Питання щодо застосування до позовних вимог строку позовної давності, про що заявлено стороною відповідача, судом не вирішується, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2020 року.

Суддя Ю. А. Іващенко