Справа № 461/2904/19 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження № 22-ц/811/4130/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Категорія: 84
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2020 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М.,
суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,
секретаря: Матяш С.І.
з участю: представника третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_1 , Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, Голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича про визнання протиправними дій, -
в с т а н о в и в:
В квітні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Львівської міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_1 , Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, Голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича про визнання протиправними дій Львівської міської ради щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність на безоплатній основі земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0373 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку.
В обгрунтовання заявленого позову покликалась на те, що 04 вересня 2018 року вона звернулась на підставі ст. 118 ЗК України до Львівського міського голови з клопотанням про виділення на безоплатній основі земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0373 га, кадастровий номер № 4610136800:01:002 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку. Відповіді на дане звернення позивач не отримала, тому 19 жовтня 2018 року було повторно надіслано аналогічне клопотання. Листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 26 листопада 2018 року на вказані клопотання було надано роз`яснення, в якому зазначено, що позивачу необхідно представити нотаріально засвідчену згоду, в даному випадку ОСОБА_1 на вилучення з користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Тому, позивач вважає, що згадане неконструктивне роз`яснення, це фактично відмова, яку вважає протиправною, оскільки не відповідає критеріям законності та обґрунтованості. На підставі викладеного просила позов задовольнити.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Львівської міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_1 , Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, Голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича про визнання протиправними дій - відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_3 , Львівська міська рада.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Звертає увагу суду на те, що 04 вересня 2018 року вона звернулась на підставі ст. 118 ЗК України до Львівського міського голови з клопотанням про виділення на безоплатній основі земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0373 га, кадастровий номер № 4610136800:01:002 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку. Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 26 листопада 2018 року на вказані клопотання було надано роз`яснення, а не конкретну відповідь у відповідності до вимог пункту 2 статті 123 Земельного кодексу України. Вважає, що покликання суду першої інстанції на те, що договір оренди є продовженим не відповідає матеріалам справи, адже Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради готувало і виносило 20.09.2018 року на засідання 15-ї сесії проект ухвали «Про продовження оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 », яку депутати не підтримали. Також вважає, що третя особа ОСОБА_1 не ставив жодних самостійних вимог про продовження орендних відносин з Львівською міською радою на спірну земельну ділянку, а тому суд не мав права встановлювати факт продовження таких орендних відносин між третіми особами.
Враховуючи наведене просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В своїй апеляційній скарзі Львівська міська рада зазначає, що у сьомому абзаці п`ятої сторінки оскаржуваного рішення зазначено те, що суд бере до уваги те, що строк Договору оренди від 16.03.2009 року закінчився 23.10.2018 року, то враховуючи відсутність заперечень ЛМР проти продовження дії договору протягом місяця, такий вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Проте, з вказаним не погоджуються, оскільки договір оренди не поновлювався, додаткова угода до договору оренди не укладалась. Звертають увагу на те, що на адресу Львівської міської ради від ОСОБА_1 не надходило проекту додаткової угоди, за відсутності такого рішення неможливо визнати договір оренди землі укладеним або поновленим, оскільки таке визнання суперечитиме вимогам законодавства.
Враховуючи наведене просить рішення суду змінити, шляхом виключення з мотивувальної частини сьомого абзацу п`ятої сторінки, в решті рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заперечення апеляційних скарг,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задоволити частково, а апеляційну скаргу Львівської міської ради - задоволити.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради №2158 від 23.10.2008 року «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 » затверджено гр. ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано земельні ділянки на АДРЕСА_1 за рахунок земель, що не надані у власність або користування: площею 0,1 га (у тому числі площею 0,003 га у межах червоних ліній) у власність для обслуговування індивідуального житлового будинку за функцією використання - землі житлової забудови; площею 0,059 га у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років для ведення садівництва за функцією використання - землі сільськогосподарського призначення; площею 0,0373 га в оренду терміном на 10 років для ведення садівництва за функцією використання - землі сільськогосподарського призначення.
На підставі зазначеної ухвали укладено договір оренди землі від 16.03.2009 року №С-1336, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі С-3 вчинено запис.
Згідно п.8 вищевказаного договору оренди землі, договір укладено на 10 років - до 23.10.2018 року.
05 вересня 2018 року третя особа ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про продовження договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0373 га, для ведення садівництва.
На підставі вказаної заяви Львівською міською радою підготовлено проект ухвали «Про продовження гр. ОСОБА_1 терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 », який розглядався на пленарному засіданні 15-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання від 20.09.2018 року, однак, згідно протоколу пленарного засідання 15-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання від 20.09.2018 року, не набрав достатньої кількості голосів.
14 листопада 2018 року третя особа ОСОБА_1 звернувся до Львівської міської ради із заявою про повторне винесення на розгляд сесії міської ради звернення №3-М-86819/АП-2403 від 05.09.2018 року про продовження договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0373 га, однак, згідно ухвали відповідача «Про розгляд питання оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 », вирішено не продовжувати гр. ОСОБА_1 термін оренди.
Також, 12.09.2018 року (вх.№3-М-90513-24) та 19.10.2018 року (вх.№3-М-106668-24) від позивача на адресу відповідача надійшли листи про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність на безоплатній основі тієї ж самої земельної ділянки, що передана в оренду третій особі, на АДРЕСА_1 , площею 0,0373 га, кадастровий №4610136800:01:002:0032 для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Листом Львівської міської ради від 26.11.2018 року (вих.№2403-5862) роз`яснено позивачу, що запитувана земельна ділянка надана в оренду гр. ОСОБА_1 терміном на 10 років; до того ж, останній має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. А тому, в цьому випадку, необхідно представити нотаріально засвідчену згоду на вилучення з користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 .
Вказана відмова відповідача і стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Згідно із ст. 19 Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року в справі № 1-9/2009 зазначено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад (ст.122 ЗК України).
У ч. 1 ст. 93 ЗК України визначається право оренди земельної ділянки - як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, а ч. 8 даної статті ЗК України передбачено, що пов`язані з орендою землі, регулюються законом.
Спеціальним законом, який діє у сфері оренди землі, є Закон України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV.
За змістом ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано порядок поновлення строку дії договору оренди землі та зокрема передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відповідно до п. 69 Розділу XI ухвали Львівської міської ради "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради" від 08 липня 2010 року № 3704 до повноважень департаменту містобудування Львівської міської ради віднесено зокрема "на підставі рішення міської ради або рішень судів укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, договорів оренди землі, договорів про земельні сервітути, договорів (угод) про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування".
Вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди землі є обов`язковими для договірних сторін та носять категоричний характер, а відтак не можуть мати розширеного трактування.
Фактично спір у цій справі виник між позивачем та органом місцевого самоврядування з приводу оскарження протиправних, на думку позивача, дій органу місцевого самоврядування щодо відмови у наданні їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність на безоплатній основі земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0373 га, кадастровий №4610136800:01:002:0032 для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позивачем по справі не представлено суду належних та допустимих доказів протиправності дій Львівської міської ради щодо відмови у наданні їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Як підтверджено матеріалами справи, на час звернення позивача до відповідача із заявами від 12.09.2018 року (вх.№3-М-90513-24) та від 19.10.2018 року (вх.№3-М-106668-24) у третьої особи ОСОБА_1 існувало дійсне речове право саме на ту земельну ділянку, про яку зазначала позивач у вищезгаданих заявах. Процедури припинення права користування третьою особою спірною земельною ділянкою, як-то передбачено ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, не проведено.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд в мотивувальній частині рішення вказав, що враховуючи відсутність заперечень ЛМР проти продовження дії договору оренди від 16.03.2009 року протягом місяця, такий вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбаченні договором.
Проте, з вказаним колегія суддів не погоджується, оскільки договір оренди не поновлювався, додаткова угода до договору оренди не укладалась.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 19 Основного Закону встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень шляхом прийняття рішень.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Львівська міська рада, у відповідності до ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м.Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.
Відповідно до п.34 ст.26, п 2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії.
Частиною 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист- повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
За відсутності такого рішення неможливо визнати договір оренди землі укладеним або поновленим, оскільки таке визнання суперечитиме вимогам законодавства.
Відповідно до п. 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов`язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб`єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов`язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору. Водночас визначено, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.
Відповідно до вищенаведеного, продовження договору оренди земельної ділянки можливе тільки на підставі ухвали Львівської міської ради.
Таким чином, апеляційна скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновок суду першої інстанції, який міститься на 5 сторінці 7 абзацу про продовження строку дії договору оренди від 16.03.2009 року та поновлення його на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Врешті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 2, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволити частково.
апеляційну скаргу Львівської міської ради - задоволити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 листопада 2019 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення суду висновок суду першої інстанції, який міститься на 5 сторінці 7 абзацу про продовження строку дії договору оренди від 16.03.2009 року та поновлення його на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 22.10.2020 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Крайник Н.П.
Мельничук О.Я.
