Справа № 522/9083/20
Провадження № 2/522/4905/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2020 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Свяченої Ю.Б.,
при секретарі судового засідання Шеян І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 08 липня 2000 року сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін є спільні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що подружнє життя з відповідачем не склалось у зв`язку з несумісністю характерів, різними поглядами на шлюб, сім`ю та плани на майбутнє. Сімейні стосунки постійно погіршувались, між ними постійно виникали конфлікти, тривалий час сторони проживають окремо. В результаті вищевказаного вони втратили почуття любові, дружби та взаємоповаги.
Ухвалою суду від 24 червня 2020 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження на 21 жовтня 2020 року.
У судове засідання 21 жовтня 2020 року з`явились позивач та відповідач.
Позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. ст. 110, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Тоді суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 08 липня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Іллічівської райадміністрації виконкому Одеської міськради був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 08 липня 2000 року, актовий запис № 225 від 08 липня 2000 року.
Від шлюбу у сторін є спільні діти:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 01 листопада 2001 року;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16 вересня 2004 року;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 14 серпня 2007 року;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 08 травня 2012 року.
Подружнє життя у сторін не склалось у зв`язку з несумісністю характерів. Сімейні стосунки постійно погіршувались, між ними постійно виникали конфлікти. В результаті вищевказаного вони втратили почуття любові, дружби та взаємоповаги.
Кожен з них живе своїм життям, не турбуючись проблемами один одного. Сторони разом не проживають. Примирення між ними неможливе, а подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам.
Майнового спору та спору з приводу проживання дітей між сторонами немає.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст. 119 ЦПК повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.
Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.
За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім`ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
За ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
За таких обставин суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя суперечить інтересам сторін та унеможливлює їх примирення, тому його слід розірвати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тож, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн., які сплачені за подачу позову про розірвання шлюбу.
Керуючись ст. 51 Конституції України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 76-81, 206, 258, 263, 265, 266 ЦПК України, ст. ст. 110, 112, 113, 114 СК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 зареєстрований 08 липня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Іллічівської райадміністрації виконкому Одеської міськради, актовий запис № 225 від 08 липня 2000 року.
Неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишити на утриманні матері ОСОБА_7 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) 80 коп.
Відповідно ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до Приморського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлено 23 жовтня 2020 року.
Суддя: Ю.Б. Свячена
