ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 331/5291/19 Головуючий у 1 інстанції: Гнатик Г.В.

№ 22-ц/807/2626/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого : Крилової О.В.

суддів: Полякова О.З.

Онищенка Е.А.

секретар: Бабенко Т.І.

розглянувши цивільну справу заапеляційними скаргами ОСОБА_1 та її представника адвоката Нінчук-Худякової Олени Миколаївни на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького Академічного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області про визнання недійсним та скасування наказів про відсторонення від занять учнів, які не щеплені за віком,

ВСТАНОВИВ

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Запорізького Академічного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області про визнання недійсним та скасування наказів про відсторонення від занять учнів, які не щеплені за віком.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що її донька ОСОБА_2 , з 01.09.2018 року навчається у Запорізького Академічного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області. 02.09.2019 року відповідачем видано Наказ № 218р, яким ОСОБА_2 тимчасово (на період з 03.09.19 по 10.09.19) заборонено відвідування навчального закладу до надання довідки про проведення щеплення або висновку ЛКК про можливість дитини відвідувати навчальний заклад. 10.09.19 року Відповідачем видано Наказ № 252р, яким ОСОБА_2 відсторонено від відвідування очної (денної) форми здобуття освіти. Позивач зазначає, що оскаржувані накази Відповідача є незаконними та підлягають скасуванню. Оскільки чинним законодавством, в тому числі і ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», не визначений механізм відсторонення учня від освітнього процесу у разі не проходження вакцинації. В посадовій інструкції директора Запорізького академічного ліцею, прямо не встановлено функції з відсторонення. Крім того зазначила, що у її дитини після обов`язкового щеплення, яке проводилось раніше, виникали серйозні алергічні реакції, нервові розлади, тому батьки дитини згоди на щеплення дитини не давали. Медична документація залишена за попереднім місцем постійного проживання на тимчасово непідконтрольній території. Відмова від щеплення дитини, ґрунтується на праві батьків здійснювати захист інтересів дитини.

Посилаючись на вищезазначене просила суд, визнати недійсним та скасувати наказ директора Запорізького Академічного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області від 02.09.2019 року № 218р про тимчасову заборону ОСОБА_2 відвідувати заклад освіти; визнати недійсним та скасувати наказ директора Запорізького Академічного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області від 10.09.2019 року № 252р про відсторонення відвідування очної (денної) форми здобуття освіти.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13). ОСОБА_2 , навчається у Запорізькому Академічному ліцеї Запорізької міської ради у 4-Б класі.

Листами адміністрації Запорізького Академічного ліцею від 06.03.2019 року № 097 та від 02.09.2019 року № 213, адміністрація ліцею, попереджала ОСОБА_1 про можливе відсторонення її дитини ОСОБА_2 від занять у зв`язку із відсутністю щеплень з КПК, ОПВ, реакції Манту та повідомила про необхідність звернутись до ЛКК для отримання висновку, що дитина здорова і може відвідувати навчальний заклад. Одночасно запропоновано інші форми здобуття освіти відповідно до ст.9 Закону України «Про освіту» (а.с.78, 80).

02.09.2019 року відповідачем видано Наказ № 218р, яким ОСОБА_2 тимчасово (на період проходження вакцинації або ЛКК) заборонено відвідування навчального закладу з 03.09.19 по 10.09.19 до надання довідки про проведення щеплення або висновку ЛКК про можливість дитини відвідувати навчальний заклад (а.с. 9-10).

10.09.19 року відповідачем видано Наказ № 252р, яким ОСОБА_2 відсторонено від відвідування очної (денної) форми здобуття освіти з 11.09.2019 року до надання довідки про проведення щеплення або висновку ЛКК. Запропоновано батькам ОСОБА_2 інші форми здобуття освіти згідно ст. 9 ЗУ «Про освіту» (а.с. 11-12).

З вищезазначеними наказами позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена.

На переконання відповідача зазначені накази винесені на виконання Законів України «Про освіту», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», спільного листа Міністерства освіти та науки України та Міністерства охорони здоров`я України від 29.09.2014 року.

Як зазначила позивач при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції, вона відмовилася від щеплень та проведення ревакцинації та біопроб дитини, у зв`язку із з можливими ускладненнями після щеплення. Відмова від щеплення зафіксована у медичній картці форми 026/о (а.с. 81-82). З медичної картки форми 026/о також вбачається, що відомості про щеплення відсутні, зі слів матері дитина щеплена від БЦЖ.

На час розгляду справи позивачка вже реалізувала своє право на обрання способу навчання дитини, позаяк 13.02.2020 року звернулась до директора Академічного Запорізького ліцею з заявою про тимчасове (на час вирішення правомірності відсторонення дитини від занять у судовому порядку) переведення її доньки ОСОБА_2 на індивідуальну форму здобуття освіти (екстернат).

Наказом директора ліцею №009-у від 13.02.2020 року ОСОБА_2 переведено на індивідуальне навчання у формі екстернату.

Суд першої інстанції при вирішенні справи врахував наступні положення закону.

З огляду на те, що на державу покладено обов`язок забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя, стаття 10 Основ законодавства України про охорону здоров`я (Закон від 19.11.1992 №2801-XII) визначає, що громадяни України зобов`язані, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

З аналізу наведених правових норм суд першої інстанції зробив висновок, що рішення про проведення щеплень дітям у віці до п`ятнадцяти років приймають їх батьки або інші законні представники. Закон дає право батькам відмовитися від проведення обов`язкових щеплень дитині.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями. Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячого закладу не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв`язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Згідно з п. 4 розділу 2 Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом МОЗ України від 29.11.2002р. № 434, питання відвідування загальноосвітнього навчального закладу дітьми, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, вирішується індивідуально за рішенням лікарсько-консультативної комісії з залученням епідеміолога територіальної санепідемстанції згідно розділу III ст. 15 вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається. що позивачем не був дотриманий встановлений законом порядок звернення до консиліуму відповідних лікарів.

Серед доводів апеляційної скарги, позивач послалася на порушення прав дитини на освіту.

Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про освіту» особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх. Основними формами здобуття освіти є: - інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); - індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);- дуальна.

При цьому, відповідно до ст. 53 вказаного Закону здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці, а також зобов`язані відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров`я, здоров`я оточуючих, довкілля.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки несуть відповідальність за стан здоров`я дитини, її фізичний розвиток.

Відповідно до положень статті 3 Конвенції про права дитини у всіх питаннях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращим інтересам дитини.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, судова колегія враховує. що право дитини на здобуття освіти не порушене, позаяк для дітей, які не можуть відвідувати заклад освіти за відсутності щеплень, встановлені альтернативні способи отримання освіти та продовження навчання в тому числі в навчальному закладі. Позивачем таке право реалізоване шляхом переведення дитини на екстернатну форму навчання.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у даній справі, індивідуальне право відмовитися від щеплення матір`ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, протиставляється загальному праву інших батьків та їх дітей, які провели щеплення, як перед направленням дитини для здобуття освіти, так і під час навчання відповідно до календарю щеплень, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантовано ст.3,27,49 Конституції України.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004р. №15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої ст.8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у пп. 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Про необхідність забезпечення справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, йдеться також у ряді рішень Європейського Суду з прав людини (рішення у справі «Ст`єрна проти Фінляндії» (Stjerna v. Finland № 18131/91) та рішення у справі «Юханссон проти Фінляндії» (Johansson v. Finland № 10163/02).

Тож суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що держава, встановивши заборону відвідувати навчальний заклад дитиною, яка не має профілактичних щеплень, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в т.ч. самої не щепленої дитини.

В той же час, в силу приписів ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» керівники дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів не мають права відмовити відвідувати такий заклад дітям, у яких відсутні обов`язкові профілактичні щеплення. Питання відвідування загальноосвітнього навчального закладу такими дітьми вирішується індивідуально за рішенням лікарсько-консультативної комісії відповідного закладу охорони здоров`я.

Як встановлено судом, мати неповнолітньої ОСОБА_2 , відмовилась від щеплень. Мотиви такої відмови не мають в даному випадку правового значення. Незважаючи на відсутність щеплень, дитина була зарахована до загальноосвітнього навчального закладу та її право на здобуття освіти не порушене.

Мати ОСОБА_2 не зверталась до лікарсько-консультативної комісії для отримання висновку, згідно з яким дитина, що не має щеплень, може відвідувати навчальний заклад.

Її посилання при апеляційному розгляді на те, що дитина має право на отримання очної освіти як більш якісної, не є переконливим, до того ж вона не позбавлена права вирішити питання щодо можливості очного навчання дитини шляхом звернення за відповідним висновком ЛКК.

Колегія суддів також звертає увагу, що за аналогічних обставин Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року (справа № 682/1692/17) зазначив, що керівництво дошкільного навчального закладу діяло у відповідності до норм чинного законодавства України, адже у силу приписів статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» до навчального закладу не може бути прийнято дитину без проведення відповідного медичного обстеження та надання висновку лікарсько-консультативної комісії (у разі відсутності у дитини обов`язкових щеплень).

За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідачем були порушені права позивача. Адже як правильно зазначив суд першої інстанції, за ч.3 ст.2 Закону України «Про освіту», суб`єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про освіту», керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Згідно п.5.2 статуту Запорізького Академічного ліцею, директор ліцею забезпечує дотримання вимог законодавства щодо охорони дитинства, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, безпеки життєдіяльності та охорони праці.

Пунктом 3.1 посадової інструкції директора Запорізького Академічного ліцею Запорізької міської ради Запорізької області, директор має право в межах своєї компетенції видавати накази.

Відповідно до п.4.1 посадової інструкції директора, директор ліцею несе відповідальність за життя та здоров`я учнів і працівників ліцею, а за невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку школи, інших локальних нормативних документів, законних розпоряджень органів управління освітою, посадових обов`язків, в тому числі за невикористання наданих прав, директор несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством; за порушення правил пожежної безпеки, охорони праці, санітарно-гігієнічних правил організації навчально-виховного процесу директор школи притягується до адміністративної відповідальності в порядку і у випадках, передбачених адміністративним законодавством; за завдані школі чи учасникам освітнього процесу у зв`язку з виконанням (невиконанням) своїх посадових обов`язків збитки директор несе матеріальну відповідальність в порядку і в межах, встановлених трудовим і/чи цивільним законодавством.

Таким чином, суд першої інстанції зробив переконливий висновок про те, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст.15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», в даному випадку правомірно, в межах законодавства прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_2 від занять.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника адвоката Нінчук-Худякової Олени Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2020 рокупо цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2020 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді : О.З. Поляков

Е.А. Онищенко