ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2020Справа № 910/11621/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" (02002, м. Київ, вул. Митрополита А. Шептицького, 24)

до 1) Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (02100, м. Київ, вул. Червоноткацька, 2)

2) Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6)

про стягнення моральної шкоди

за участю представників

від позивача: Цімейко Б.А.

від відповідача-1: не з`явились

від відповідача-2: не з`явились

У судовому засіданні 20.10.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" (надалі- позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до 1. Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (надалі-відповідач 1), 2. Державної казначейської служби України (надалі- відповідач 2) про стягнення моральної шкоди у розмірі 4 850 560,00 грн.

Позовна заява мотивована неправомірними діями відповідача-1, які полягають у незаконному порушенні кримінальних справ, внаслідок чого позивачу було завдано моральну шкоду та привело до зупинення господарської діяльності позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 припинено провадження у справі №910/11621/16 в частині стягнення 1 896 091 грн моральної шкоди. В частині стягнення 2 954 469 грн моральної шкоди відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі №910/11621/16 скасовано частково, а саме в частині припинення провадження у справі №910/11621/16 щодо стягнення 1 896 091 грн моральної шкоди та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2020 суд задовольнив касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала", скасував рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020, направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні позову ПП "Дім Вина "Скала" про відшкодування моральної шкоди, обмежившись лише посиланням на недоведеність позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами відповідно до норм статей 76-79 ГПК України наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкоди, причинний зв`язок між ними) для застосування такої міри деліктної відповідальності як відшкодування моральної шкоди, не врахували наведені вище положення чинного законодавства, якими урегульовано питання відшкодування моральної шкоди, завданої особі неправомірними діями органів державної влади та підстави такого відшкодування, не надали належної правової оцінки наведеним позивачем доречним і вагомим доводам/міркуванням та поданим ним доказам на підтвердження позовних вимог; не з`ясували правового змісту позовних вимог; фактичних обставин, якими вони обґрунтовані, та наявність/відсутність всіх елементів складу деліктної відповідальності правопорушення завданою державними органами.

Разом із тим суди попередніх інстанцій, пославшись на безпідставне визначення позивачем заявленого до стягнення розміру моральної шкоди із застосуванням методики професора Ерделевського А.М. , взагалі не дослідили та не навели обґрунтування визначеного у розділі 8 цієї Постанови.

За результатами проведення автоматизованого розподілу справи №910/11621/16, остання була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г., що відображено у витязі з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 суд прийняв справу №910/11621/16 до свого провадження, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 02.09.2020.

02.09.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про передачу справи №910/11621/16 на розгляд спеціалізованої фахової колегії суддів Господарського суду міста Києва з питань інтелектуальної власності про що постановити відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 02.09.2020 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 16.09.2020.

16.09.2020 до канцелярії суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з Державного бюджету шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України заподіяну шкоду через підрив іміджу, підрив ділової репутації та зупинення господарської діяльності в сумі 4 850,5 (чотири мільйона вісімсот п`ятдесят тисяч п`ятсот) грн внаслідок незаконного порушення 19.10.2012 кримінальної справи №54-3708 (кримінального провадження від 21.11.2012 ЄРДР №1201200004000005) за ч. 1,2 ст.172 КК України, незаконного порушення 19.10.2012 кримінальної справи "№04-33441 (кримінальне провадження ЄРДР№42013110040000307 від 29.03.2013р.) за ч.1 ст.199 КК України, незаконного притягнення генерального директора ПП «ВДК`Дім Вина «СКАЛА» ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, кримінальна відповідальність за який передбачена ч.1,2 ст.172, ч.1 ст.199 КК України та внаслідок незаконних дій 04.10.2012, що вели до анулювання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та зупинення господарської діяльності ПП «ВДК» Дім Вина «СКАЛА» з 01.07 2017 даний час.

У судовому засіданні 16.09.2020 суд на місці ухвалив відмовити позивачу у задоволення клопотання про передачу справи до розгляду в категорії інтелектуальних спорів. Крім того, суд прийняв до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, яку розцінив як заяву про зміну предмету позову, та відклав підготовче засідання на 30.09.2020.

18.09.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, у якій останній зазначає про допущення ним описок у п. 2 прохальної частини та просить суд читати її у наступній редакції: «стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" 4 850 560,00 грн заподіяної шкоди».

18.09.2020 до господарського суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи звіту про оцінку упущеної вигоди Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" з 18.10.2012 по 18.12.2012 проведеної спеціалістами - оцінювачами ТВ «Адаміл» у 2016 році.

У судовому засіданні 30.09.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті на 20.10.2020.

У судове засідання, призначене на 20.10.2020, з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19.10.2012 Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу № 54-3708 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України. Підставою для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність в діях директора ПП "ВДК "Дім вина "Скала" ОСОБА_2 грубого порушення вимог законодавства про працю.

25.10.2012 було проведено обшук у приміщенні Цімейка Б.А. - директора Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала", по вул. Луначарського, 24, в м. Києві, за результатами якого буцло вилучено комп`ютерну, кадрову та бухгалтерську документацію, алкогольні напої належні Приватному підприємству "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала". Даний обшук був здійснений за відсутності рішення суду, погодження прокурора та без відповідного опису вилучення.

26.10.2012 Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу № 04-33441 за фактом незаконного виготовлення та зберігання з метою використання при продажу товарів, підроблених марок акцизного збору за ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України.

Цією ж датою вказані кримінальні справи відносно ОСОБА_2 було об`єднано в одну та присвоєно їй № 54-3708.

21.11.2012 слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві внесено до ЄРДР відомості про вчинення ОСОБА_2 дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 172 Кримінального кодексу України, № 12012110040000005.

09.12.2012 слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України, № 42013110040000307.

23.02.2013 кримінальні провадження № 12012110040000005 та № 42013110040000307 були об`єднані в одне, об`єднаному провадженню присвоєно № 12012110040000005.

29.03.2013 виділено матеріали кримінального провадження про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України, № 42013110040000307 в самостійне провадження.

23.04.2014 Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві була прийнята постанова про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 42013110040000307, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч.ч. 1, 2 ст. 172 Кримінального кодексу України № 12012110040000005 з обвинувальним актом передано на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19.09.2016 року було виправдано ОСОБА_2 за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 172 Кримінального кодексу України.

Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що внаслідок незаконних дій відповідача-1, які виразились у протиправному порушенні кримінальної справи за ч.ч 1, 2 ст. 172 та ч.1 ст. 199 Кримінального кодексу України, була завдана позивачу органами досудового розслідування шкода у розмірі 4 850 560,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Судом встановлено, що між сторонами виникли деліктні правовідносини, які є одним з видів позадоговірних зобов`язань, і регулюються положеннями ст. 22 і глави 82 ЦК України.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Причиною виникнення спору є незаконні, на думку позивача, дії відповідача-1, що полягали у протиправному порушенні кримінальних справ за частинами першою, другою статті 172 КК України, та за частиною першою статті 199 КК України, у зв`язку з чим органом досудового розслідування була завдана позивачу шкода у розмірі 4 850 560,00 грн, яка із розрахунку позивача, з урахуванням заяви про уточнення, складається з наступного:

- заборгованості податків до Державного бюджету та поточних зобов`язань у розмірі 475 300,00 грн;

- заборгованості з заробітної плати та авторської винагороди за рішенням суду у розмірі 798 900,00 грн;

- заборгованості постачальникам алкогольних напоїв за рішенням суду у розмірі 413 800,00 грн;

- неотриманого доходу з 18.10.2012 по 18.12.2012 у розмірі 406 000,00 грн;

- втраченої вигоди (неодержаного доходу) за 2017-2018 роки у розмірі 2 673 000,00 грн;

- втраченої вигоди (неодержаного доходу) за 8 місяців 2019 року у розмірі 877 807,00 грн.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, заподіяну органом державної влади, зокрема, органом дізнання, досудового розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення заподіяної шкоди.

Отже, відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. В той же час, відповідальність за шкоду, завдану цими органами, настає незалежно від вини.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В силу положень ст. 224 Господарського кодексу України збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.2018 у справі №755/1949/18 за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала", було стягнуто з останнього на користь позивача 119 123,45 грн заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2017 по 19.07.2018 року з утриманням обов`язкових до сплати в бюджет платежів.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.2019 у справі №755/9486/18 з Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" на користь ОСОБА_2 була також стягнута заборгованість по нарахованій та не виплаченій заробітній платі у період з 20.07.2018 по 01.03.2019 в сумі 109772,73 грн. та заборгованість за використання авторського права згідно ліцензійних договору №21-6131 від 29.12.2012 та ліцензійного договору №21-6655 від 29.12.2014 за використання твору декоративно-прикладного мистецтва Малюнок «ГЕРБ», Свідоцтва на знаки для товарів і послуг №25071 від 15.05.2002, Свідоцтва на знаки для товарів і послуг №25070 від 15.05.2002, виданих Державною службою інтелектуальної власності України, у розмірі 480000,00 грн.

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, «Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» п. 72 «В. Оцінка Суду»).

Отже, вищевказані рішення, які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Таким чином, на підставі наведеного, матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем збитків у загальному розмірі 708 896,18 грн, які складаються із заборгованості по нарахованій та невиплаченій заробітній платі у період з 01.07.2017 по 01.03.2019 у розмірі 228 896,18 грн та невиплаченій авторській винагороді (роялті) за використання позивачем об`єктів інтелектуальної власності, зокрема, за використання твору декоративно-прикладного мистецтва Малюнок «ГЕРБ», Свідоцтва на знаки для товарів і послуг №25071 від 15.05.2002, Свідоцтва на знаки для товарів і послуг №25070 від 15.05.2002, виданих Державною службою інтелектуальної власності України, у розмірі 480 000,00 грн.

При цьому, з матеріалів заяви про уточнення вбачається, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині та посилаючись на вищевказані рішення суду, якими було стягнуто 228 896,18 грн невиплаченої заробітної плати та 480 000,00 грн невиплаченої авторської винагороди, допустив помилку в арифметичному обрахуванні, зазначивши загальну суму існуючої заборгованості по вказаним невиплатам у розмірі 798 900,00 грн.

Судом також встановлено, що в результаті систематичних та протиправних дій відповідача-1 щодо позивача, постачальники алкогольних напоїв почали відмовлятись від співпраці з позивачем, припинили поставляти алкогольні напої та в судовому порядку розривали договори поставок та стягували суми завданих їм збитків, пені, інфляції, у зв`язку з чим позивач втратив можливість отримувати дохід від своєї господарської та комерційної діяльності.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 17.12.2015 у справі №910/28994/15 з позивача було стягнуто 17793,17 грн. заборгованості та збитків на користь ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг».

Рішенням Третейського суду від 15.04.2016 у справі №0903/16 з позивача було стягнуто 273474,61 грн заборгованості та збитків на користь ТОВ «Дрінк Дістрібушин Сістем».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.10.2016 у справі №910/14497/16 з позивача було стягнуто 19925,60 грн заборгованості та збитків на користь ТОВ «АТЛАНТІС».

Рішенням Господарського м. Києва від 08.08.2017 у справі №910/9606/17 з позивача було стягнуто 37181,31 грн. заборгованості та збитків на користь ТОВ «Баядера Логістік».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі №910/14825/17 з позивача було стягнуто 20013,93 грн. заборгованості та збитків на користь ТОВ «Стронгдрінк».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.11.2017 у справі№910/18340/17 з позивача стягнуто 46016,53 грн. заборгованості ш збитків на користь ТОВ «ЮЛАНА».

Отже, всього за вищевказаними рішеннями суду, які набрали законної сили, з позивача на користь постачальників алкогольних напоїв було стягнуто 414 405,15 грн. При цьому, у своїй позовній заяві ПП "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала", з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд стягнути збитки лише на суму 413 800,00 грн, які складаються із заборгованості перед постачальниками алкогольних напоїв за вищевказаними рішеннями суду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з вини Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві позивачем було заборговано до сплати в Держбюджет України податки та інші обов`язкові платежі на загальну суму 475 300,00 грн, що підтверджується довідками ПП "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" та фінансовими звітами, балансами позивача за період з 2012 року по 2017 рік.

Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що збитки, заподіяні внаслідок неправомірних дій Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві є обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 1 597 996,18 грн (708 896,18 грн + 413 800,00 грн + 475 300,00 грн).

Що стосується неотриманого доходу у розмірі 406 000,00 грн за період з 18.10.2012 по 18.12.2012 та втраченої вигоди (неодержаного доходу) за 2017-2018 роки у розмірі 2673 000,00 грн та за 8 місяців 2019 року у розмірі 877 807,00 грн, суд зазначає наступне.

Поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

У даній справі збитки полягають не лише в реальних втратах особи, яких вона зазнала або зазнає, а і в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його права.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

За встановленими обставинами відповідач-1 вчинив дії, які виразились у неправомірному притягненні до кримінальної відповідальності, незаконному порушенні кримінальної справи щодо позивача, вилученні алкогольних напоїв, комп`ютерної техніки та бухгалтерської документації, тощо, зірвав проведення у 2012-2017 роках національної спеціалізованої постійно діючої виставки-ярмарку алкогольних напоїв «Україна виноробна «СКАЛА»-2012», «СКАЛА»-2013», CKAJ1A»-2014», CKAJIA»-2015», (розпорядження Кабінету міністрів України від 11.02.2013 №89-р, від 25.06.2014 №605-р, від 2107.2015 №780-р «Про затвердження переліку виставок і ярмарків, що проводяться в Україні, МУ надано статус міжнародних та національних») підрив ділової репутації позивача.

В результаті вищевказаних неправомірних дій з боку відповідача-1, ПП "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" просить застосувати ч.1 ст.1190 ЦК України до даних правовідносин та стягнути солідарно з відповідач-1 на користь позивача 406 000,00 грн спричинених збитків у вигляді проіндексованої на індекс інфляції з 04.10.2012 по 08.11.2017 неотриманого доходу (упущеної вигоди) позивачем у зв`язку з протиправним анулюванням позивачеві ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі з 18.10.2012 по 18.11.2012 в результаті протиправних дій відповідача-1 на підставі Висновку спеціалістів оцінювачів ТОВ «Адаміл» у справі №910/4014/16.

Так, у вищевказаній справі за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Державної казначейської служби України про стягнення грошових коштів, в тому числі 513 338,58 грн не отриманого доходу (упущеної вигоди) внаслідок позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у період з 18.10.2012 по 18.12.2012 та фактичного припинення діяльності з реалізації алкогольних напоїв, Верховний Суд у своїй постанові від 19.12.2018 встановив наступне:

"Позбавлення позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в період з 18.10.2012 по 18.12.2012 сталося не внаслідок дій відповідача-1, а на підставі розпорядження про анулювання позивачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, прийнятого Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України за №3034/10/21-213 від 11.10.2012. При цьому, після 19.12.2012 позивач мав обґрунтовану можливість продати алкогольні напої, які були у нього в наявності.

Як зазначено у п.2.10 цієї постанови, суди дослідили, що за результатами розгляду справи №910/6889/13 стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь позивача 45 353,54 грн упущеної вигоди. При цьому, вимоги позивача у справі №910/6889/13 були мотивовані тими ж підставами та обставинами, що і в цій справі щодо стягнення упущеної вигоди у сумі 513 338,58 грн.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача-1 та зазначеним позивачем розміром неотриманого доходу внаслідок втрати покупців за період з 2012-2016 роки та упущеної вигоди внаслідок позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у період з 18.10.2012 по 18.12.2012".

Судом також прийнято до уваги, що у постанові Верховного Суду у справі №910/6889/13 від 20.02.2018 було обґрунтовано відхилено посилання на висновок про величину неотриманого доходу, проведеного висококваліфікованим спеціалістом-магістром випускником Київського державного економічного університету експертно-оціночної фірми ТОВ "Адаміл", за яким вартість упущеної вигоди-доходу становить 513 338,58 грн станом на 31.08.2016, оскільки в даному висновку включено до розміру упущеної вигоди суми 3% річних і втрати від інфляції на підставі ст.ю 625 ЦК України. Крім того, позивач вираховує упущену вигоду як дохід, що по суті складає повну вартість алкогольних напоїв, які могли б бути реалізовані з 18.10.2012 по 18.12.2012. Разом з тим, суду не подано жодного документального підтвердження того, що у позивача було вилучено товар на таку суму і не повернуто його після поновлення ліцензії.

У вищевказаній справі було взято до уваги висновок експерта №1-18/08 від 18.08.2015, проведеного Українським центр судових експертиз, та встановлено, що розмір доходу, який позивач реально міг одержати за звичайних обставин якби його право не було порушене внаслідок позбавлення ліцензії в період з 18.10.2012 по 18.12.2012 у розмірі 45 353,54 грн.

У даній справі №910/11621/16 позивач також посилається на висновок судового експерта Тихоненко І.П №1-18/08 від 18.08.2015 та здійснюючи розрахунок втраченого середнього доходу за 2017 рік, за 2018 рік та за 8 місяців 2019 року, який за підрахунками останнього складає 3551461,00 грн, застосовує середній неотриманий дохід з розрахунку одного робочого дня за 2011-2012 роки у розмірі 3657,53 грн, виходячи із доходу (виручки) за 18.10.2012 по 18.12.2012 у розмірі 1888973,09 грн. х 20% = 226767,71 грн/ 62 дні. Тобто, у даному випадку позивач виходив із доходу (виручки) за 2011-2012 роки, який включає в себе витрати/собівартість, що не може бути прийнятний при визначені упущеної вигоди, в тому числі за заявлений позивачем період.

Будь-яких клопотань щодо призначення експертизи для визначення розміру втраченої вигоди (неодержаного доходу) за вищевказаний період в межах даної справи позивачем не заявлялось.

Крім того, приймаючи до уваги вищезазначені справи, в яких серед вимог Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" також заявлялась упущена вигода, доводи позивача в цій частині по суті зведені до необхідності повторного встановлення обставин справи та надання оцінки доказам, наявним у ній.

Приймаючи до уваги наведене та зважаючи на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" на суму завданої шкоди у розмірі 1 597 996,18 грн, в частині втраченої вигоди (неодержаного доходу) за заявлений позивачем період слід відмовити.

Що стосується вимог, заявлених до Державної казначейської служби України, то вони не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідач-2 є органом, відповідальним за виконання рішення щодо стягнення з державного органу суми, присудженої до стягнення, та по суті виконує функції банку.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України, шляхом писання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" (02002, м. Київ, вул. Митрополита А. Шептицького, 24, ідентифікаційний код 36972343) заподіяну шкоду у розмірі 1 597 996 (один мільйон п`ятсот дев`яносто сім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн 18 коп.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. У задоволенні позову до Державної казначейської служби України відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.10.2020

Суддя Л. Г. Пукшин