ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа№ 910/15629/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.09.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Відокремленого підрозділу - Виробничого комплексу "Техносервіс"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 16.06.2020 (повне рішення складено 18.06.2020)

у справі № 910/15629/19 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Малого приватного підприємства "Рада"

до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Відокремленого підрозділу - Виробничого комплексу "Техносервіс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві

2. Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області

3. Ірпінське управління ГУ ДФС у Київській області

про стягнення 755091,28 грн збитків,

за зустрічним позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс"

до Малого приватного підприємства "Рада"

про стягнення 734889,56 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Мале приватне підприємство "Рада" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" про (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) стягнення 755091,28 грн збитків.

Позивач вказує на те, що збитки спричинені внаслідок не здійснення відповідачем реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за надані послуги з оренди майна на підставі укладеного із позивачем договору від 16.12.2015 № 1612/2015.

У грудні 2019 року Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Відокремленого підрозділу - Виробничого комплексу "Техносервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Малого приватного підприємства "Рада" про стягнення 374 889, 56 грн, з яких: 635 108, 99 грн осонової заборгованості з орендної плати, 4 770,99 грн інфляційних втрат, 8 835,39 грн. - 3% річних, 52418,67 грн. пені та 31 755,45 грн штрафу.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що за МПП "Рада" утворився борг за орендну плату за період з лютого по листопад 2019 року в розмірі 635108,99 грн., у зв`язку з чим на вказану суму боргу також нараховані 4770,99 грн. інфляційних втрат, 8835,46 грн. трьох процентів річних, 52418,67 грн. пені та 31755,45 грн. штрафу. У подальшому ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, що прийнята судом до розгляду, відповідно до якої просив стягнути заборгованість з орендної плати за період з травня 2019 року по лютий 2020 року в сумі 895036,82 грн., а також нараховані 5753,69 грн. інфляційних втрат, 15965,97 грн. трьох процентів річних, 52418,67 грн. пені та 44751,84 грн. штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва вiд 16.06.2020 у справі № 910/15629/19 позовні вимоги первісного позову Малого приватного підприємства "Рада" задоволено повністю.

За рішенням суду присуджено до стягнення з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" на користь Малого приватного підприємства "Рада" 755091,28 грн збитків, а також 11326,37грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову мотивовано тим, що ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Відокремленого підрозділу - Виробничого комплексу "Техносервіс" з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєструвало податкові накладні, що позбавило МПП "Рада" права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 755091,28 грн, що фактично є збитками.

Позовні вимоги зустрічного позову Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" задоволено частково.

За рішенням суду присуджено до стягнення з Малого приватного підприємства "Рада" на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" 797078, 35 грн основного боргу, 45628,61 грн пені, 17420,23 грн штрафу, 12046, 80 грн трьох процентів річних, 4267, 98 грн інфляційних втрат, а також 13146, 63 грн витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи зустрічний позов у частині, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин прострочення відповідача з оплати орендних платежів, разом з тим, судом здійснено перерахунок нарахованих позивачем сум враховуючи зустрічне зарахування вимог на суму 252000 грн. та укладені між сторонами додаткові угоди від 30.07.2018 № 8 та від 01.11.2019 №9.

Проведено зустрічне зарахування вказаних сум та стягнуто з Малого приватного підприємства "Рада" на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" 121350, 69 грн заборгованості та 1820, 26 грн витрат зі сплати судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Відоктемленого підрозділу - Виробничого комплексу "Техносервіс" звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким первісний позов задовольнити в частині на суму 595 106, 40 грн, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильності встановлення обставин, що мають значення для справи.

Так, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження понесення Малим приватним підприємством "Рада" збитків у сумі 755 091, 28 грн внаслідок втрати МПП «РАДА» права на включення податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки відсутні докази із перерахуванням таких сум на електронний рахунок ПДВ. Відтак, позивачем за первісним позовом не доведено наявності одного із обов`язкових елементів складу господарського правопорушення - заподіяння збитків

Апелянт також зазначає, що у даному випадку сума коштів у розмірі 252000,00 грн, що зарахована внаслідок проведеного взаємозаліку 15.10.2019 не може включатися до розрахунку збитків з ПДВ, оскільки мало місце зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, які виникли на підставі договорів, укладених сторонами, та які поглинули ПДВ із даної суми. Таким чином, внаслідок проведеного розрахунку, сумою, яка може вважатись збитками може бути лише 595106,40 грн, а не 755091,28 грн. Зважаючи на вказану обставин, рішення суду першої інстанції в частині первісного позову оскаржується лише в частині стягнення 159 984, 88 грн, що є різницею між задоволеними позовним вимогами (755091,28 грн) та вирахуваною сумою, яка могла б вважатись дійсною (595106,40 грн).

Щодо зустрічних позовних вимог, апелянт зазначає, що угода про виключення положення про індексацію орендної плати, визначеної у п. 3.3. договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №1612/2015 від 16.12.2015, яке передбачене як Законом України «Про оренду державного ат комунального майна» так і у затвердженій типовій формі договору, за створює правовою природою є нікчемною, яка не створює жодних правових наслідків для сторін та є недійсною в силу закону.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Мале приватне підприємство "Рада" подано відзив, у якому позивач за первісним позовом просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, та зазначає, що чинним податковим законодавством Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Відокремленого підрозділу - Виробничого комплексу "Техносервіс" як продавця товарів/послуг зобов`язано в установлені строки скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому Податковим кодексом України не передбачено обов`язку Малого приватного підприємства "Рада" як покупця товарів/послуг щодо перерахування сум ПДВ на електронний рахунок.

Крім того, Мале приватне підприємство "Рада" зазначає, твердження відповідача за первісним позовом щодо зменшення суми збитків на суму 252000,00 грн внаслідок взаємозаліку однорідних грошових вимог є необґрунтованим, оскільки МПП «Рада» здійснило реєстрацію податкових накладених на загальну суму 252000,00 грн на користь апелянта.

Позивач за первісним позовом також вказує на законність додаткової угоди №8 від 30.07.2018 до договору, оскільки будь-яких судових рішень щодо визнання даної додаткової угоди недійсною відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, третіми особами не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання від 15.09.2020 представники третіх осіб -2, -3 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час, місце та дату судового засідання повідомлені завчасно та належним чином.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що треті особи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, їх явка обов`язковою не визнавалась, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи за присутності представників сторін.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 16.12.2015 між виробничим комплексом "Техносервіс" ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (орендодавець) та МПП "Рада" (орендар) укладено договір № 1612/2015 оренди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до пункту 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно (далі - майно), що перебуває на балансі ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку майна та висновком про вартість об`єкта оцінки станом на 05.10.2015, і становить за незалежною оцінкою 6007554 грн. без ПДВ. Перелік майна, яке передається в оренду, зазначається в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами вказаного договору та акту прийому-передачі майна.

Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку 131050 грн. без ПДВ.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.4 договору орендна плата сплачується на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків в безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа кожного місяця.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати за весь період заборгованості (пункт 3.10 договору).

Пунктом 3.11 договору сторони погодили, що в разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості.

Даний договір укладено строком на п`ять років, що діє з 16.12.2015 до 15.12.2020 включно (пункт 12.1 договору).

У додатку № 1 до договору зазначено перелік майна, що передається орендарю на умовах цього договору.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду індивідуально визначене рухоме майно, вказане в актах приймання-передачі від 31.12.2015, що підписані обома сторонами.

До договору оренди між сторонами укладено ряд додаткових угод, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками.

Додатковими угодами від 04.07.2016 № 1, від 10.10.2016 № 2, від 01.06.2017 № 4 та від 06.09.2017 № 5 сторони за договором оренди погодили внесення зміни до розділу 14 договору "Юридичні адреси та банківські реквізити сторін" у частині зміни відомостей про орендодавця.

Згідно з додатковою угодою від 01.12.2016 № 3 дія пункту 3.3 договору зупинена на період з 01.12.2016 по 31.12.2016 року.

У подальшому, додатковими угодами від 24.10.2017 № 6, від 01.12.2017 № 7 та від 30.07.2018 № 8 сторони погодили внести зміни до додатку № 1 до договору. Так, за угодою № 6 сторони дійшли згоди виключити з переліку позицію "контейнер металевий зелений об`єм 1,1 м. куб." та змінити кількість орендованого майна; викласти пункт 1.3 у наступній редакції: "3.1. Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку 116642 грн. 60 коп. без ПДВ".

Відповідно до положень додаткової угоди від 01.12.2017 № 7 сторони виключили з переліку позицію "автомобіль MAN TGA 26.310 (вантажний сміттєвоз)", змінили кількість орендованого майна та виклали пункт 3.1. договору оренди в новій редакції, зазначивши, що орендна плата за базовий місяць становить 120706 грн. 65 коп. без ПДВ.

Також, додатковою угодою від 30.07.2018 № 8 погоджено змінити кількість орендованого майна, затверджено орендну плату, визначену за результатами конкурсу на право оренди державного майна, за базовий місяць розрахунку в розмірі 79392 гривні 03 копійки без ПДВ. Крім того, пунктами 1.3, 1.4 додаткової угоди № 8 затверджено орендну плату за базовий місяць в розмірі 121325 грн. 88 коп., а пункт 3.3 договору виключено.

На виконання вказаної додаткової угоди № 8 сторонами складено та підписано додаток № 1 та акт приймання-передачі від 30.07.2018 року.

Надалі, сторонами укладено додаткову угоду від 01.11.2019 № 9 до договору, пунктами 1.1, 1.4 якої виключено з додатку № 1 до договору 5 позицій майна та відповідно внесено зміни в указаний додаток у частині орендованого майна шляхом викладення в новій редакції. Крім того, внесено зміни до пункту 3.1 договору, в якому встановлено орендну плату, визначену за результатами конкурсу на право оренди державного майна, за базовий місяць розрахунку у розмірі 59966,27 грн. без ПДВ. Також пунктом 1.3 додаткової угоди № 9 сторонами погоджено, що орендна плата за базовий місяць становить 99018,93 грн. з ПДВ.

У подальшому, 27.11.2019 та 28.11.2019 сторонами складені та підписані акти приймання-передачі орендодавцем з оренди від орендаря 2 одиниці майна, вказаного в пункті 1.1 додаткової угоди № 9.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Київської області від 24.06.2019 у справі № 911/446/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019, задоволено позов ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" про стягнення з МПП "Рада" за період з 16.05.2016 по 31.01.2019 основного боргу за орендну плату в розмірі 875611,60 грн., 43780,55 грн. штрафу, 51486, 03 грн. пені, 54076,91 грн. інфляційних втрат та 19085,14 грн. трьох процентів річних.

Із наявних у матеріалах даної справи копій платіжних доручень слідує, що МПП "Рада" із зазначенням у призначенні платежів "плата за оренду згідно постанови господарського суду № 911/446/19 від 23.09.2019" сплатило ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" протягом листопада 2019 року - лютого 2020 року 522020,10 грн.

Разом із цим, звернувшись з даним позовом до суду, МПП "Рада" зауважило, що за період з 29.06.2017 по 29.02.2020 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" не здійснило реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних щодо наданих послуг оренди на загальну суму 4530547,67 грн., що позбавило МПП "Рада" можливості включити 755091,28 грн. до податкового кредиту та призвело до понесення ним збитків у вказаній сумі.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду з лютого 2018 року по жовтень 2019 року МПП "Рада" зверталася із листами до органів податкової служби та до ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" щодо не реєстрації останнім податкових накладних. До того ж, до таких листів МПП "Рада" надавала підтверджуючі документи щодо придбання послуг та їх оплати за договором від 16.12.2015 № 1612/2015.

Листом від 03.03.2018 № 754/10-36-56 Головне управління ДФС у Київській області повідомило МПП "Рада", що останнім подавалася у складі податкової декларації за грудень 2017 року скарга на ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" через порушення останнім граничних термінів реєстрації податкових накладних. При цьому, заявником не подавалися документи, що підтверджують факт наявності операцій з придбання відповідних товарів/послуг.

У свою чергу, ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" надало МПП "Рада" гарантійний лист від 08.12.2017 № 72 щодо здійснення реєстрації податкових накладних по жовтень 2017 року протягом трьох робочих днів після сплати МПП "Рада" заборгованості за договором оренди від 16.12.2015 № 1612/2015 у сумі 306960,17 грн. у строк до 15.12.2017 року.

Матеріали справи містять копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за період з червня 2017 року по вересень 2019 року, підписані обома сторонами, а також за період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року, які МПП "Рада" не підписані.

Так, між сторонами підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 30.06.2017 № ОУ-0000565 на суму 185711,22 грн., у т.ч. ПОДВ 20 % 30951,87 грн., від 31.07.2017 № ОУ-0000591 на суму 188682,60 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 31447,10 грн., від 31.08.2017 № ОУ-0000628 на суму 189059,95 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 31509,99 грн., від 30.09.2017 № ОУ-0000666 на суму 188870,89 грн. у т.ч. ПДВ 20 % 31478,48 грн., від 31.10.2017 № ОУ-0000675 на суму 192648,30 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 32108,05 грн., від 30.11.2017 № ОУ-0000726 на суму 172247,34 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 28707,89 грн., від 31.12.2017 № ОУ-0000759 на суму 162077,50 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 27012,92 грн., від 31.01.2018 № ОУ-0000016 на суму 179652,06 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 29942,01 грн., від 28.02.2018 № ОУ-0000035 на суму 182346,84 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 30391,14 грн., від 31.03.2018 № ОУ-0000054 на суму 183987,96 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 30664,66 грн., від 30.04.2018 № ОУ-0000072 на суму 186011,82 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 31001,97 грн., від 31.05.2018 № ОУ-0000092 на суму 187499,92 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 31249,99 грн., від 30.06.2018 № ОУ-0000099 на суму 187499,92 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 31249,99 грн., від 31.07.2018 № ОУ-0000116 на суму 183230,50 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 30538,42 грн., від 31.08.2018 № ОУ-0000145 на суму 121325,88 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 20220,98 грн., від 30.09.2018 № ОУ-0000162 на суму 121325,88 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 20220,98 грн., від 31.10.2018 № ОУ-0000181 на суму 123631,08 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 20605,18 грн., від 30.11.2018 № ОУ-0000197 на суму 125732,81 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 20955,47 грн., від 31.12.2018 № ОУ-0000214 на суму 127493,06 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 21248,84 грн., від 31.01.2019 № ОУ-0000014 на суму 128513 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 21418,83 грн., від 28.02.2019 № ОУ-0000033 на суму 129798,14 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 21633,02 грн., від 31.03.2018 № ОУ-0000055 на суму 130447,14 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 21741,19 грн., від 30.04.2019 № ОУ-0000069 на суму 131621,17 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 21936,86 грн., від 31.05.2019 № ОУ-0000098 на суму 132937,38 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 22156,23 грн., від 30.06.2019 № ОУ-0000114 на суму 133867,94 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 22311,32 грн., від 31.07.2019 № ОУ-0000140 на суму 133198,61 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 22199,77 грн., від 31.08.2019 № ОУ-0000156 на суму 132399,42 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 22066,57 грн., від 30.09.2019 № ОУ-0000175 на суму 132002,23 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 22000,37 грн. Також ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" надавало МПП "Рада" на підписання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2019 № ОУ-0000194 на суму 132926,26 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 22154,38 грн., від 30.11.2019 № ОУ-0000213 на суму 99712,06 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 16618,68 грн., від 31.12.2019 № ОУ-0000231 на суму 98089,70 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 16348,28 грн., від 31.01.2020 № ОУ-0000017 на суму 97893,53 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 16315,59 грн., від 29.02.2020 № ОУ-0000019 на суму 98089,32 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 16348,22 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сторони підписали між собою акт звірки взаєморозрахунків за договором станом на 15.10.2019, відповідно до якого борг МПП "Рада" становить 500328,21 грн.

Крім того, 15.10.2019 ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" вручило МПП "Рада" заяву № 72 про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якою зараховані 252000 грн. боргу ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" перед МПП "Рада" за договором від 30.07.2018 № 3007/2018 у рахунок заборгованості МПП "Рада" за договором від 16.12.2015 № 1612/2015 у розмірі 752328,21 грн., у зв`язку з чим борг останнього за вказаним договором становив 500328,21 грн. Відомості щодо визнання даної заяви недійсною матеріали справи не містять.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень МПП "Рада" сплатило на користь ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" наступні платежі: 20.09.2017 № 3661 на суму 30000 грн. "орендна плата за 07/2017", від 06.09.2017 № 3612 на суму 58682,60 грн. "орендна плата за 07/2017", від 02.10.2017 № 3715 на суму 130000 грн. "орендна плата за 08/2017", від 03.11.2017 № 3848 на суму 188870,89 грн. "орендна плата за 09/2017", від 03.11.2017 № 3849 на суму 57935,47 грн. "орендна плата за 10/2017", від 07.12.2017 № 3990 на суму 306960,17 грн. "орендна плата за 10,11/2017", від 22.02.2018 № 5 на суму 50000 грн. "орендна плата за 12/2018", від 27.03.2018 № 189 на суму 100000 грн. "орендна плата за 12/2018", від 29.05.2018 № 349 на суму 100000 грн. "орендна плата за 12/2017, 01/2018", від 04.06.2018 № 258 на суму 50000 грн. "орендна плата за 01/2018", від 05.06.2018 № 358 на суму 50000 грн. "орендна плата за 01,02/2018", від 26.06.2018 № 443 на суму 30000 грн. "орендна плата за 01,02/2018", від 02.07.2018 № 450 на суму 100000 грн. "плата за послугу 01,02/2018", від 26.07.2018 № 542 на суму 100000 грн. "плата за послугу в 01,03/2018", від 20.08.2018 № 642 на суму 100000 грн. "плата за послугу в 01,03/2018", від 29.08.2018 № 681 на суму 93118,05 грн. "плата за послугу договір № 1612/2015, р-ф від 13.04.2018", від 05.10.2018 № 847 на суму 43173,06 грн. "плата за послугу договір № 1612/2015, р-ф від 11.07.2018", від 11.10.2018 № 888 на суму 50000 грн. "плата за послугу договір № 1612/2015, р-ф від 11.07.2018", від 17.10.2018 № 899 на суму 100000 грн. "плата за послугу договір № 1612/2015, р-ф від 11.07.2018", від 13.11.2018 № 1007 на суму 100000 грн. "плата за послугу договір № 1612/2015", від 26.11.2018 № 1083 на суму 25000 грн. "плата за послугу договір № 1612/2015", від 12.12.2018 № 1167 на суму 50000 грн. "плата за оренду договір № 1612/2015", від 28.12.2018 № 1236 на суму 70000 грн. "плата за оренду договір № 1612/2015", від 25.01.2019 № 1304 на суму 116413,02 грн. "плата за оренду договір № 1612/2015", від 08.02.2019 № 1381 на суму 40000 грн. "плата за оренду договір № 1612/2015", від 18.02.2019 № 1410 на суму 50000 грн. "плата за оренду договір № 1612/2015", від 13.03.2019 № 1489 на суму 29100 грн. "плата за оренду договір № 1612/2015", від 18.03.2019 № 1511 на суму 13564,91 грн. "плата за оренду договір № 1612/2015", від 16.04.2019 № 1631 на суму 27208,32 грн. "плата за оренду договір № 1612/2015", від 17.05.2019 № 1745 на суму 7171,61 грн. "плата за оренду договір № 1612/2015", від 27.06.2019 № 1936 на суму 9500 грн. "оплата згідно договору № 1612/2015", від 21.06.2019 № 1905 на суму 5000 грн. "оплата згідно договору № 1612/2015", від 24.07.2019 № 2057 на суму 5000 грн. "оплата згідно договору № 1612/2015", від 18.07.2019 № 2041 на суму 10000 грн. "оплата згідно договору № 1612/2015", від 10.07.2019 № 2008 на суму 22159,83 грн. "оплата згідно договору № 1612/2015", від 16.08.2019 № 2174 на суму 10000 грн. "оплата згідно договору № 1612/2015", від 31.08.2019 № 2167 на суму 10000 грн. "оплата згідно договору № 1612/2015", від 14.08.2019 № 2160 на суму 10000 грн. "оплата згідно договору № 1612/2015", від 07.08.2019 № 2125 на суму 10000 грн. "оплата згідно договору № 1612/2015", від 01.08.2019 № 2089 на суму 2745,68 грн. "оплата згідно договору № 1612/2015", від 16.09.2019 № 2308 на суму 30000 грн. "оплата згідно договору № 1612/2015", від 05.09.2019 № 2258 на суму 10000 грн. "оплата згідно договору № 1612/2015", від 04.09.2019 № 2256 на суму 2493,47 грн., від 16.10.2019 № 2424 на суму 90000 грн. "оплата за оренду згідно договору № 1612/2015", від 16.10.2019 № 2425 на суму 42002,23 грн. "оплата за оренду згідно договору № 1612/2015".

Водночас, внаслідок неповної та несвоєчасної сплати орендних платежів за МПП "Рада" утворилася заборгованість (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) в сумі 895036,82 грн., що слугувало підставою для нарахування пені та компенсаційних виплат і звернення ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" із зустрічним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Положеннями частини 1 статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями, наведеними у частинах першій та другій статті 284 ГК України, об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахування її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації є істотними умовами договору оренди. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 286 ГК України).

У статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на 30.07.2018) зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 8 до договору від 16.12.2015 № 1612/2015, пунктом 1.4 якої виключено пункт 3.3 договору про визначення розміру орендної плати за кожний наступний місяць шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Отже, за волевиявленням обох сторін договору оренди щодо зміни його умов, спрямованої на виключення індексації орендної плати, сторонами вчинений відповідний правочин щодо зміни договору шляхом укладення додаткової угоди про виключення пункту 3.3 договору оренди.

Вказана додаткова угода до договору в установленому законом порядку недійсною не визнавалася.

Стосовно доводів ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" щодо нікчемності такого пункту 1.4 додаткової угоди від 30.07.2018 № 8, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Водночас, законом не встановлена недійсність правочину, тобто його нікчемність, у разі зміни його сторонами в частині визначення розміру орендної плати (індексації). Навпаки, таке право сторін закріплено в статтях 286 ГК України, статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на 30.07.2018).

Відтак, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що починаючи з дати укладення додаткової угоди від 30.07.2018 № 8 до договору, орендна плата мала становити визначений у пункті 1.3 казаної угоди розмір 121325,88 грн. з ПДВ без щомісячної індексації, а з дати укладення додаткової угоди від 01.11.2019 № 9 - 99018,93 грн. з ПДВ.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами частин 1,2 статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, відповідач за первісним позовом із порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєструвало податкові накладні, що позбавило МПП "Рада" права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 755091,28 грн.

Наведені обставини становлять прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту МПП "Рада", а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Відтак, судом першої інстанції встановлено наявність усіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення, що свідчить про обґрунтованість вимог первісного позову.

При цьому судами враховано викладену правову позицію в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі № 917/877/17 та правову позицію щодо належного способу захисту Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18.

Слід зазначити, що зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає з податкового законодавства, яке відносить до податкового кредиту суми податку не лише сплачені, а і нараховані у разі здійснення операцій (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 927/720/18).

Отже, судом відхиляються твердження ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" щодо реєстрації податкових накладних лише в разі погашення заборгованості за орендну плату, оскільки здійснення такої реєстрації має відбуватися не лише в частині оплачених послуг, а й в частині нарахованих.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Податковим кодексом України не передбачено обов`язку покупця товарів/послуг перераховувати суми ПДВ на електронний рахунок.

За таких обставин, здійснивши арифметичний перерахунок заявленої МПП "Рада" суми збитків у розмірі 755091,28 грн., що становлять розмір 20 % ПДВ від суми наданих ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" за період з червня 2017 року по лютий 2020 року орендних послуг за договором від 16.12.2015 № 1612/2015, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення первісного позову.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що кошти у розмірі 252000,00 грн, що зараховані внаслідок проведеного взаємозаліку 15.10.2019 не можуть включатися до розрахунку збитків з ПДВ, оскільки мало місце зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, які виникли на підставі договорів укладених сторонами та які поглинули ПДВ із даної суми, колегія суддів зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог в силу полоень статті 601 Цивільного кодексу України є одним із способів припинення зобов`язання (оплати заборгованості) та не впливає на обов`язок продавця товарів/послуг щодо реєстрації податкових накладних у відповідності до податкового законодавства.

Щодо вимог зустрічного позову, то за проведеним судом першої інстанції арифметичним перерахунком, перевіреним судом апеляційної інстанції, заборгованість МПП "Рада" зі сплати орендних платежів за договором за період з травня 2019 року по лютий 2020 року становить 797078,35 грн.

При цьому, судами враховано проведені МПП "Рада" оплати, зустрічне зарахування вимог на суму 252000,00 грн. та укладення між сторонами додаткової угоди від 30.07.2018 № 8 до договору щодо визначення орендної плати в розмірі 121325,88 грн. з ПДВ без щомісячної індексації, а з дати укладення додаткової угоди від 01.11.2019 № 9 у розмірі 99018,93 грн. з ПДВ. також без щомісячної індексації. Отже, за період з травня 2019 року по жовтень 2019 року МПП "Рада" мала сплачувати по 121325,88 грн. на місяць, а в листопаді 2019 року - 99018,93 грн.

Крім того, судами при перерахуванні встановлено, що за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року розмір нарахованої ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" орендної плати становив менше, ніж погоджено в додатковій угоді від 01.11.2019 № 9, у зв`язку з чим судом при перевірці розрахунку прийняті суми, що зменшені самим позивачем за зустрічним позовом, а саме: за грудень 2019 року - 98089,70 грн., за січень 2020 року - 97893,53 грн., за лютий 2020 року - 98089,32 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пунктів 3.10, 3.11 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати за весь період заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості.

При здійснені арифметичного перерахунку заявленої у зустрічному позову пені суд першої інстанції вірно виходив із розміру орендної плати, встановленої сторонами в додаткових угодах від 30.07.2018 № 8 та від 01.11.2019 № 9, та здійснених оплат, у зв`язку з чим за відповідним перерахунком суду загальний розмір пені становить 45628,61 грн., а саме: за червень 2019 року - 17637,76 грн., за липень 2019 року - 11434,26 грн., за серпень 2019 року - 8346,73 грн., за вересень 2019 року - 6118,68 грн., за жовтень 2019 року - 0 грн. (утворилась переплата за оренду в розмірі 10676,35 грн.), у листопаді 2019 року - 2091,18 грн.

Також, судом перерахований розмір 5 % штрафу, виходячи з того, що існування у МПП "Рада" заборгованості за період не менше ніж три місяці мало місце протягом червня-вересня 2019 року, а не протягом всього позовного періоду зустрічного позову. Таким чином, 5 % штрафу від суми заборгованості 348404,54 грн. за період червень-вересень 2019 року становить 17420,23 грн., що підлягають стягненню з МПП "Рада".

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Суд першої інстанції здійснив арифметичний перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат з урахуванням встановлених вище обставин щодо належного розміру орендної плати згідно додаткових угод № 8, 9 та здійснених оплат, дійшов до правильного висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що стягненню з МПП "Рада" підлягають 12046,80 грн. трьох процентів річних та 4267,98 грн. інфляційних втрат, а саме: за лютий 2019 року - 631,31 грн. трьох процентів річних та 595,33 грн. інфляційних втрат, за березень 2019 року - 138,58 грн. трьох процентів річних та 779,94 грн. інфляційних втрат, за квітень 2019 року - 1415,63 грн. трьох процентів річних та -7,90 грн. інфляційних втрат, за травень 2019 року - 1988,38 грн. трьох процентів річних та -755,34 грн. інфляційних втрат, за червень 2019 року - 2335,82 грн. трьох процентів річних та 634,73 грн. інфляційних втрат, за липень 2019 року - 1629,35 грн. трьох процентів річних та 1011,16 грн. інфляційних втрат, за серпень 2019 року - 1316,40 грн. трьох процентів річних та 1183,34 грн. інфляційних втрат, за вересень 2019 року - 1119,76 грн. трьох процентів річних та 630,89 грн. інфляційних втрат, за жовтень 2019 року - 0 грн. (переплата за оренду становить 10676,35 грн.), за листопад 2019 року - 811,93 грн. трьох процентів річних та -0,35 грн. інфляційних втрат, за грудень 2019 року - 659,64 грн. трьох процентів річних та 196,18 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, щодо задоволення зустрічного позову у частині.

Крім того, судом першої інстанції здійснено зарахування зустрічних вимог.

Так, відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Отже, при здійсненні зустрічного зарахування грошових сум - за первісним позовом 755091,28 грн. та за зустрічним позовом - 876441,97 грн., різниця в розмірі 121350,69 грн. підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/15629/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Відокремленого підрозділу - Виробничого комплексу "Техносервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/15629/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва 16.06.2020 у справі №910/15629/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/15629/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 22.10.2020.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова