Постанова

Іменем України

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 315/334/16-ц

провадження № 61-9807св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: відділ освіти, молоді та спорту Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області, комунальний заклад «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, Воздвижівська сільська рада Гуляйпільського району Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області, у складі судді Яроша С. О., від 29 травня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З., від 26 травня 2020 року.

Короткий зміст позову та його обґрунтування

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу освіти, молоді та спорту Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області, комунального закладу «Воздвижівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Гуляйпільської районної ради Запорізької області (далі - КЗ «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів», Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про стягнення не нарахованих належних доплат за окремі види педагогічної діяльності за одну тарифну тижневу годину педагогічного навантаження з образотворчого мистецтва, надбавки за престижність в розмірі 20 %, індексації заробітної плати, як складових частин заробітної плати вчителя загальноосвітнього закладу; захист трудового права на належні доплати за окремі види педагогічної діяльності, на 20 % надбавки за престижність праці, на індексацію заробітної плати, захист права на отримання справедливого й належного пенсійного забезпечення, стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 09 липня 1987 року він працює вчителем трудового навчання та майстра виробничого навчання в Воздвижівській загальноосвітній школі I-III ступенів. Наказом від 09 квітня 2009 року № 14 йому встановлено кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії», оклад за 11 розрядом єдиної тарифікаційної сітки для працівників бюджетних установ, що підтверджено наказом від 31 березня 2014 року № 40. 28 вересня 2001 року рішенням голови Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області № 309 Воздвижівська ЗОШ I-III ступенів була передана до комунальної власності Воздвижівській сільській раді Гуляйпільського району Запорізької області і перебувала у комунальній власності до 04 січня 2011 року. Районний відділ освіти Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області є головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту» педагогічне навантаження вчителя становить 18 годин на тиждень та включає також інші види педагогічної діяльності як класне керівництво (20-25% до тарифної сітки), завідування майстернями (15-20% від тарифної сітки), навчальними кабінетами (10-15% від тарифної сітки), на які він має законне право відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України від 15 квітня 1993 року № 102, яким було затверджено Інструкцію про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти. Розміри та порядок встановлення доплат за інші види педагогічної діяльності визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 24 серпня 2004 року № 1096 «Про встановлення розміру доплати за окремі види педагогічної діяльності» та постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 року № 643 «Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності». Вважав, що він має право на виплату надбавки за престижність у розмірі 20 %, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2011 року з 01 вересня 2011 року. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 червня 2012 року № 526 роботодавець зобов`язаний провадити індексацію заробітної плати у встановленому законом порядку. Вказував, що роботодавцем порушено його права, а саме не нараховувалися і не здійснювалися виплати за окремі види педагогічної діяльності: з 01 травня 2005 року до 2016 року йому не була нарахована та виплачена доплата за завідування кабінетом трудового навчання і обслуговуючої праці, за завідування кімнатою зберігання зброї за період з 01 січня 2005 року по 04 січня 2011 року з урахуванням індексу споживчих цін у сумі 38 700,61 грн. Також вказував, що йому не нараховано та не виплачено належну надбавку 20 % за престижність за період

з 01 вересня 2014 року по 01 вересня 2015 року, з 01 лютого 2016 року

по 30 квітня 2016 року, індексацію заробітної плати за період з січня по листопад 2015 року, доплати за окремі види педагогічної діяльності за період з 04 січня 2011 року по день подання позову з урахуванням індексації споживчих цін в сумі 56 518,08 грн.

З огляду на зазначене, уточнивши позовні вимоги (уточнення

в останній редакції від 10 жовтня 2017 року) ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь: з Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області - ненараховану та невиплачену за окремі види педагогічної діяльності надбавку: з 01 травня 2005 року до 2016 року за завідування кабінетом трудового навчання і обслуговуючої праці, з 01 січня 2005 року по 04 січня 2011 року за завідування кімнатою зберігання зброї у урахуванням індексу споживчих цін у розмірі 38 700,61 грн; з Воздвижівської загальноосвітньої школи І-III ступенів - ненараховану та невиплачену належну йому надбавку 20 % за престижність за період з 01 вересня

2014 року по 01 вересня 2015 року та з 01 лютого 2016 року по 30 квітня

2016 року, індексацію заробітної плати за період з січня по листопад

2015 року, доплати за окремі види педагогічної діяльності за період

з 01 січня 2011 року по день подання позову з урахуванням індексації споживчих цін у розмірі 56 518,08 грн, зобов`язати відповідачів провести розрахунок з донарахуванням належних доплат до складової заробітної плати помісячно за період з 01 січня 2005 року по дату винесення рішення суду з наступним наданням коригуючих звітів форми ОК-5 до державної фіскальної служби України, які надходять до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України; стягнути на його користь з посадової особи відділу освіти моральну шкоду в сумі 20 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 29 травня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав достовірних, належних та допустимих доказів на підтвердження покладення на нього іншого виду педагогічної діяльності. Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на статтю 25 Закону України «Про загальну середню освіту» з огляду на те, що відсутні докази виникнення у позивача такого права та наявної заборгованості у відповідачів. Суд першої інстанції зазначив, що перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року був викликаний зміною кількості годин з образотворчого мистецтва, а саме проведенням уроків в зведених класах, що не заперечується позивачем, що призвело до зменшення педагогічного навантаження на одну тарифну тижневу годину педагогічного навантаження як вчителю образотворчого мистецтва, що не потребувало письмової згоди позивача, а останній не висловив своєї незгоди, тому відсутні порушення вимог статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту». Також районний суд зазначив, що позивач є працівником установи, яка фінансується з бюджету і оплата його праці здійснюється відповідно до статті 98 КЗпП України у межах бюджетних асигнувань. Крім того, позивач не призначався відповідним наказом керівника класним керівником 10 класу, у складі якого було 4 учня. Судом не встановлено порушення законних прав позивача, тому позивачу відмовлено у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 29 травня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у матеріалах справи докази і надав їм належну правову оцінку та правильно відмовив у позові у зв`язку з недоведеністю порушення прав позивача. Зокрема суд апеляційної інстанції зазначив, що індексація заробітної плати виплачена позивачу у повному розмірі, суми невиплаченої надбавки за вислугу років та престижність праці відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 29 травня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України). Також заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не були досліджені докази, не було з`ясовано дійсні обставини справи. Суди попередніх інстанцій поклали в основу свого рішення лише пояснення відповідачів. ОСОБА_1 наголошує, що розгляд справи триває понад чотири роки. Посилається на те, що суди вибірково застосували норми матеріального права та неправильно витлумачили положення Закону України «Про загальну середню освіту» та Закону України «Про оплату праці». Суди не встановили фактичний обсяг педагогічної роботи позивача. Заявник вказує, що суди не врахували, що трудовий договір вважається укладеним, коли наказу чи розпорядження не видано, але працівника фактично було допущено до роботи. Вважає, що в результаті неправомірних дій відповідачів йому була недоплачена заробітна плата, що призвело до порушення його права на справедливе пенсійне забезпечення. Зазначає, що суд апеляційної інстанції витребував докази, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, та поклав їх в основу судового рішення. Суди не надали відповіді на всі ключові аргументи позивача.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить залучити до розгляду справи відділ освіти, культури, молоді та спорту Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ідентифікаційний код 02136347 належить відділу освіти, культури, молоді та спорту Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області, відомості про правонаступництво відсутні. Зміна найменування юридичної особи не є підставою для правонаступництва, отже у задоволенні клопотання належить відмовити.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу КЗ «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. КЗ «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» вважає, що позивач отримав всі належні йому до виплати суми за виконувану роботу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Гуляйпільського районного відділу народної освіти Запорізької області від 09 липня 1987 року № 94 ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя трудового навчання та майстра виробничого навчання з кваліфікаційною категорією «спеціаліст другої категорії» Воздвижівськіої середньої школи Гуляйпільського району Запорізької області.

28 вересня 2001 року рішенням Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області № 309 КЗ «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» переданий у комунальну власність Воздвижівській сільській раді Гуляйпільського району Запорізької області і перебував у комунальній власності з 01 січня 2002 року по 04 січня 2011 року.

02 січня 2015 року наказом директора КЗ «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» № 1-аг «Про призупинення виплати надбавки» у зв`язку з недостатністю коштів на оплату праці з 01 січня 2015 року припинена виплата надбавок, а саме 20% за престижність та за завідування кабінетом інформатики й майстернями з 01 січня 2015 року по 01 вересня 2015 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 фактично проводив дві тижневі години образотворчого мистецтва (по 45 хвилин на тиждень) у 5, 6 та 7 класах, оскільки у 7 класі 2015-2016 навчального року, 6 класі 2014-2015 навчального року та у 5 класі 2013-2014 навчального року кількість учнів складала 4 особи. З метою економії бюджетних коштів було запроваджене зведення класів з фізкультури, образотворчого мистецтва, музики та основ здоров`я. Відповідно у 2013-2014 навчальному році вчитель фактично проводив один урок у 5-6 класі (зведений) та один урок у 7 класі,

у 2014-2015 навчальному році один урок у 5-6 класах (зведений) та один урок у 7 класі, у 2015-2016 навчальному році один урок у 5 класі, та один урок у 6-7 класах (зведений).

Міністерство освіти і науки України своїм листом від 23 жовтня 2000 року

№ 1/9-435 роз`яснило органам управління освітою, що для забезпечення права громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти в класах з кількістю до п`яти учнів, що не дозволяє організувати навчання у самостійних класах, навчання може бути організоване в класах-комплектах (комбінованих, з`єднаних класах).

09 березня 2016 року постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області у справі № 315/93/16-п директору КП «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Гуляйпільської районної ради ОСОБА_2 оголошено усне зауваження за те, що в період з 01 вересня 2014 року по 01 вересня

2015 року вчителю трудового навчання ОСОБА_1 та іншим працівникам не проведено виплату за престижність та за завідування кабінетами, не нараховувалась та не виплачувалась індексація заробітної плати за січень-червень 2015 року, вересень-жовтень 2015 року.

Відповідно до письмових пояснень директора КЗ «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, наданих на виконання ухвали суду від 14 квітня 2020 року про витребування розрахунків невиплачених позивачу сум, індексація заробітної плати за квітень, травень, червень, липень, грудень 2014 року виплачена у повному обсязі з такими особливостями: за квітень-червень 2014 року нарахована і виплачена у серпні 2014 року у сумі 135,20 грн; за липень

2014 року індексація не нараховувалась, оскільки ОСОБА_1 перебував у щорічній основній відпустці (наказ від 25 червня 2014 року № 25 к/тм); за грудень 2014 року індексація нарахована і виплачена у серпні 2015 року у сумі 235,07 грн. Індексація заробітної плати за 2015 рік виплачена у повному обсязі з такими особливостями: із січня по жовтень 2015 року не нараховувалася, у зв`язку із відсутністю бюджетних призначень, надалі у листопаді-грудні 2015 року індексація нарахована й виплачена в повному обсязі.

Виплата надбавок за вислугу років працівнику ОСОБА_1 проводилась у повному обсязі за весь витребуваний період (дані за 2005 - 2009 роки знаходяться в архіві Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району запорізької області): 2010 рік - 2 903,78 грн; 2011 рік - 3 138,67 грн;

2012 рік - 4 481,70 грн; 2013 рік - 4 683,55 грн; 2014 рік - 5 112,76 грн;

2015 рік - 5 361,21 грн; 2016 рік - 5 773,67 грн; 2017 рік - 10 261,22 грн;

2018 рік - 12 492,00 грн; 2019 рік - 12 861,26 грн.

Невиплачених сум надбавок за вислугу років та престижність праці не встановлено.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 43 Конституції Україникожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою та другою статті 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Статтею 98 КЗпП України визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Аналогічні положення містяться в статті 13 Закону України «Про оплату праці», згідно з якою оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня

1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат, необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту»

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності - це час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу. Педагогічне навантаження вчителя включає 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становлять тарифну ставку. Розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється його керівником і затверджується відповідним органом управління освітою. Педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється тільки за його згодою. Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих предметів, що передбачається робочим навчальним планом, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю.

Також встановлено розмір доплат за класне керівництво - 20-25 відсотків; завідування майстернями - 15-20 відсотків; навчальними кабінетами - 10-15 відсотків.

Відповідно до пункту 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27 травня 1993 року за № 56, з послідуючими змінами і доповненнями, оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з врахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2011 року «Про встановлення надбавки педагогічним працівникам закладів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено надбавку у граничному розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування.

Визначено, що розмір надбавки встановлюється керівником закладу (установи) у межах фонду оплати праці.

Надбавка встановлюється на весь обсяг навчального навантаження, що виконується працівником.

Отже, нарахування вказаної надбавки з березня 2014 року не було безумовним, а здійснювалось за відповідним рішенням керівника у межах фонду оплату праці.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог. Судами було враховано, що позивач не довів покладення на нього обов`язків завідувача кабінетом трудового навчання і обслуговуючої праці, а також завідування кімнатою зберігання зброї та військового приладдя, шкільними майстернями, оскільки відповідні накази керівника навчального закладу щодо цього відсутні.

Також суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач є працівником установи, яка фінансується з бюджету і оплата його праці здійснюється відповідно до статті 98 КЗпП України у межах бюджетних асигнувань. Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 09 березня 2016 року у справі № 315/93/16-п було встановлено, що у серпні 2014 року відділом освіти, молоді та спорту Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області прийнято рішення про призупинення з 01 вересня 2014 року виплати надбавки за престижність для виплати основного фонду заробітної плати, оскільки державні кошти, спрямовані на оплату праці, отримувались не у повному обсязі. Вказане рішення органу освіти позивачем не оспорювалось.

Відповідач на вимогу суду апеляційної інстанції надав докази на підтвердження проведення належним чином оплати праці позивача у відповідності до положень чинного законодавства та відсутності заборгованості із заробітної плати, зокрема із виплати надбавок за вислугу років й за престижність праці.

Позивач не надав належних та допустимих доказів порушення відповідачем його прав та інтересів, отже суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Безпідставним є посилання касаційної скарги на те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому обґрунтовано заявлено відвід, що є підставою для обов`язкового скасування оскаржених судових рішень, оскільки підстави для відводу судді визнано необґрунтованими, про що мотивовано зазначено в ухвалах Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2018 року (т. 6, а. с. 17-18) та від 20 лютого 2018 року (т. 6, а. с. 21).

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Підстави для розподілу між сторонами судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 29 травня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович