РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2020 року Провадження №2/425/282/20

Справа №425/518/20

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого судді Коваленка Д.С., секретар судового засідання Брудницька О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, про стягнення з Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на його користь суму недоотриманої пенсії, яка належала ОСОБА_2 , за період з 01 серпня 2014 року по 30 вересня 2016 року у розмірі 43 483 гривень 84 копійки, яку він отримав у спадок від неї, а також судових витрат в розмірі 840 гривень 80 копійок.

В судове засідання сторони не з`явились, причини неявки суду не повідомили, справу просили розглянути без їх участі.

За таких обставин, а також в силу положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Позиції учасників справи.

Аргументи позивача. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_2 , яка була пенсіонеркою. Після смерті бабусі, будучи спадкоємцем, він звернувся до нотаріуса та отримав свідоцтво про право на спадщину, яка складається з недоотриманої пенсії у розмірі 66699 гривень 12 копійок (яка нарахована відповідачем за період з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2017 року). Після звернення до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії за померлу бабусю, 20 січня 2020 року йому була виплачена недоотримана пенсія, але тільки в сумі 23215 гривень 28 копійок, нарахована за період з 01 серпня 2014 року по 30 вересня 2016 року, тобто в неповному розмірі. Залишок не виплаченої недоотриманої пенсії його бабусі склав 43483 гривні 84 копійки. Але вважаючи ці кошти такими, що входять до складу спадщини після смерті його бабусі, і відмову у її виплаті незаконною, просить стягнути кошти з відповідача в судовому порядку.

Аргументи відповідача. На підставі особистої заяви ОСОБА_2 була взята на облік до управління Пенсійного фонду України у Кремінському районі Луганської області з 01 серпня 2014 року, як внутрішньо перемішена особа. Але розпорядженням управління від 29 вересня 2016 року ОСОБА_2 виплата пенсії була припинена. І ОСОБА_2 з 25 серпня 2014 року до 27 липня 2016 року та з 25 вересня 2016 року із заявою про поновлення виплати пенсії або за роз`ясненнями щодо невиплати пенсії до управління не зверталась. Тобто пенсія їй не виплачувалась з її власної вини. Після її смерті, для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, 15 жовтня 2019 року до управління звернувся представник позивача, як спадкоємця. І, з урахуванням положень статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», управлінням було здійснено перерахунок недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2017 року, розмір якої склав 23215 гривень 28 копійок, і цю суму було виплачено позивачу. Тому, у задоволенню позовну слід відмовити.

Оцінка суду щодо фактів.

На підставі особистої заяви від 27 липня 2016 року, ОСОБА_2 було взято на облік з 01 серпня 2014 року до управління Пенсійного фонду України у Кремінському районі Луганської області (правонаступником якого є Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області), як внутрішньо перемішену особу (а.с. 36-39,40,41).

Розпорядженням управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області від 29 вересня 2016 року виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01 серпня 2014 року, особовий рахунок закритий до з`ясування у зв`язку із непідтвердженням органами соціального захисту населення фактичного місця проживання (а.с.42,43,36-39).

Двадцять шостого жовтня 2017 року, ОСОБА_2 померла в місті Кадіївка Луганської області (а.с.17).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (від 15 жовтня 2019 року) до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , увійшла недоотримана пенсія, сума якої становить 66699 гривень 12 копійок, і спадкоємцем цього майна, є її онук ОСОБА_1 (а.с.5-6,7-9,10,11,12,13,14,15).

При цьому розмір недоотриманої пенсії померлого, на підставі запиту приватного нотаріуса щодо наявності залишку недоотриманої пенсії на ім`я ОСОБА_2 , відповідач розрахував самостійно та повідомив про розмір недоотриманої пенсії приватного нотаріуса довідкою від 19 липня 2019 року № 1983/03.2-31к (а.с. 14,27-29,36-39,43).

П`ятнадцятого жовтня 2019 року до управління із заявою для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 звернувся представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 , і талоном разового доручення від 20 січня 2020 року позивачу було виплачено недоотриману пенсію його бабусі в розмірі 23215 гривень 28 копійок (а.с . 16,19,2021-22,36-39,44).

Але, не погодившись із відмовою у виплаті йому спадщини померлої бабусі, у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 66699 гривень 12 копійок, тобто у повному її розмірі, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом з проханням стягнути на його користь залишок не сплаченої спадщини в розмірі 43483 гривні 84 копійок (а.с. 27-29).

Оцінка суду змісту відносин сторін спору.

Таким чином, із встановлених обставин вбачається, що позивач вступив у відносини спадкування, в межах яких між ним, як спадкоємцем, та відповідачем, як органом пенсійного фонду, в якому знаходиться частина недоотриманої пенсія спадкодавця, виник спір щодо розміру та порядку отримання пенсії спадкодавця її спадкоємцем - позивачем.

Оцінка суду щодо права.

Згідно з пунктом 1 та 7 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права людини і громадянина, гарантії цих прав, а також правовий режим власності.

І, зокрема частина 1 статті 1216 Цивільного кодексу України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). А положення частини 1 статті 1218 вказаного кодексу встановлюють, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

При цьому суд враховує, що за положеннями частини 1 та 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Отже, за вказаними положеннями Цивільного кодексу України та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума недоотриманої пенсіонером пенсії, по місяць смерті включно, входить до складу спадщини. При цьому суд одразу відзначає, що якщо член сім`ї померлого пенсіонера не звернувся до органу пенсійного фонду у шестимісячний строк за виплатою, спадкоємець не втрачає право на її отримання, оскільки вона входить до складу спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17). І до складу її спадщини, увійшло право на отримання пенсії у розмірі 66699 гривень 12 копійок (а.с.14).

Відповідно до положень частини 1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. А згідно з частинами 1 та 2 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його не дійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. При цьому суд враховує, що на підставі частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Позивач надав суду копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 жовтня 2019 року за яким, він є спадкоємцем такого спадкового майна ОСОБА_2 , як недоотримана нею пенсія у розмірі 66699 гривень 12 копійок.

І тому суд не має ніяких сумнівів у тому, що саме позивач, набув право власності на цю пенсію, у порядку спадкування за законом, і на всю вказану у свідоцтві суму пенсії.

Суд узяв до уваги аргументи відповідача про те, що сума пенсії, яка повинна бути виплачена позивачу може бути, на підставі статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зменшена, в залежності від дати звернення спадкоємця із заявою та усіма необхідними документами.

І дійсно, положеннями статті 46 вказаного закону встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Проте суд відзначає, що вказана норма матеріального права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, тобто до відносин спадкування, де спадкоємцем успадковується вся сума недоотриманої пенсіонером пенсії. Вказаної правової позиції дотримується і Верховний Суд, що зазначено ним у постанові від 06 липня 2020 року (справа №750/8819/19).

Але навіть якби така норма права підлягала би застосуванню (з чим суд не погоджується), відповідач повинен був би довести наявність вини померлого пенсіонера у тому, що він не отримав пенсію з власної вини. А суд не бачить будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 не отримала пенсію до дати своєї смерті, з власної вини. Те, що на думку відповідача померла знала про не виплату пенсії і не зверталась про її поновлення, а значить не отримувала її з власної вини - є тільки припущенням, нічим не доведеним і не обґрунтованим з точки зору взаємозв`язку двох фактів: обізнаності про не виплату пенсії та не звернення до відповідача за її поновленням. До того ж позивач спростовує припущення відповідача віком ОСОБА_4 та станом її здоров`я.

До того ж, якщо слідувати логікою відповідача (в частині можливості зменшення розміру як не отриманої пенсії пенсіонеркою за її життя, так і успадкованої пенсії, але після смерті пенсіонерки), то якби пенсіонерка чи позивач звернулись би до суду із позовом поза межами трьох років (за життя ОСОБА_4 - нею самою, або позивачем - після смерті ОСОБА_4 ), то тоді суд, незалежно від причин пропуску такого строку, повинен був би взагалі відмовити у задоволенні позову за спливом три річного строку, що суперечить узятим Україною на себе зобов`язанням за пунктом 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Позаяк позбавлення власності на підставі спливу строку, навіть само по собі, вочевидь є непропорційним заходом, який не відповідає легітимній меті, навіть якщо це передбачено законом.

Тому суд ще раз констатує, що позивач набув право власності на пенсію ОСОБА_2 , у порядку спадкування за законом, і саме на всю вказану у свідоцтві суму пенсії, зокрема на 66699 гривень 12 копійок, яка після часткової її сплати відповідачем складає 43483 гривні 84 копійки.

При цьому суд відзначає, що в силу положень частини 5 статті 1268 ЦК України (за якими незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини), ОСОБА_5 набув право власності на недоотриману пенсію ОСОБА_4 , саме з 26 жовтня 2017 року (з часу відкриття спадщини). А відповідач ніяким чином не довів, що свідоцтво про право на спадщину є скасованим чи не чинним.

Додаткові висновки суду щодо права.

1. Суд врахував положення пункту 1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 (в редакції постанови від 07 липня 2014 року №13-1) яким передбачено, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії. Також суд врахував і положення пункту 2.26. цьогож Порядку де вказано, що для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Тобто суд врахував, що цими положеннями для спадкоємця недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, і була ним успадкована, не встановлено обов`язку подати заяву про її виплату саме особисто. А положеннями частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в України грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тому суд вважає, що позивач мав право звернутись до відповідача із заявою про виплату йому пенсії померлої бабусі і через представника, з нотаріально посвідченою довіреністю, що і відбулось (а.с.36-39). А у розпорядження суду не надано будь-яких доказів того, що ця довіреність була відкликана чи скасована аби суд серйозно розглянув питання щодо недійсності чи нікчемності довіреності представника позивача.

Тож, відповідач отримавши заяву позивача з усіма документами, поданими його представником мав виплатити всю успадковану позивачем суму пенсії.

2. Відповідач посилається на те, що в силу положень постанови Правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року №27-1 "Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсії у 2019 році", з 01 січня 2019 фінансування пенсійних виплат здійснюється відповідним головним управлінням з поточних рахунків ПФУ в областях, тобто головним управлінням ПФУ в Луганській області.

Але суд не може із цим погодитись, оскільки вказана постанова не виключає можливості здійснення виплат, які передбачені законодавством, зокрема і виплат недоотриманої пенсії територіальними управліннями ПФУ, до яких, на підставі пункту 1 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління (що затверджено постановою Правління ПФУ №28-2 від 22 грудня 2014 року і зареєстровано у Мінюсті) відноситься і відповідач.

Який, в силу положень підпунктів 7 та 8 пункту 4 цього ж положення: виплачує пенсії, ... та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, ... та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Вказані пункти положення є діючими, і сам акт зареєстрований у Міністерстві юстиції України.

І, як вказав сам відповідач сплата може відбутись і шляхом оформлення разового доручення. Матеріали справи підтверджують те, що разове доручення було оформлене саме відповідачем, а не Головним управлінням і гроші були сплачені за цим разовим дорученням, після 01 січня 2019 року, зокрема 20 січня 2020 року (а.с.16).

Висновок суду по суті позовних вимог.

З огляду на все вище викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Тобто, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 43483 гривні 84 копійки, як пенсія, яку він набув у порядку спадкування за законом після смерті його бабусі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оцінка і висновок суду щодо судових витрат.

В силу положень частини 1 та частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо судового збору.

З огляду на положення частини 1 та підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", а також положення статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням ціни позову, позивачка правильно визначила і сплатила за подання своєї позовної заяви майнового характеру судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок. І оскільки судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а суд задовольнив позов повністю, всю сума сплаченого позивачкою судового збору підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Отже, керуючись статтями 3,3,5,10,19,23,34,76-83,89,133,137,141,227-247,258,259,263-265,272,273,351-355,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код у ЄДРПОУ: 41245565; місцезнаходження: 93009, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Студентська, будинок 35 А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 43483 (сорок три тисячі чотириста вісімдесят три) гривні 84 (вісімдесят чотири) копійки, як пенсію, яку він набув у порядку спадкування за законом після смерті його бабусі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код у ЄДРПОУ: 41245565; місцезнаходження: 93009, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Студентська, будинок 35 А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти (тридцяти) днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 19 жовтня 2020 року.

Суддя - Д.С. Коваленко