Справа № 308/4805/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Ужгород

Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

у складі: головуючого судді: Данко В.Й.,

з участю секретаря судових засідань: Павлюх Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича про визнання припиненим та скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа Банк», державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. про визнання припиненим та скасування рішення про державну реєстрацію. Обгрунтовуючи вимоги поданого вказує на те, що 02.112007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа Банк») було укладено договір кредиту № 08/297-68 згідно якого позивач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 35 000,00 доларів США для споживчих цілей. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанкк» було укладено іпотечний договір від 02.11.2007 року згідно якого позивачем та іншими іпотекодавцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було надано в іпотеку квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки погашення кредиту відбувалось з порушенням встановленого графіку, то з банку позивачу неодноразово нагадували про необхідність погашення боргу. Під час останньої зустрічі з юристом AT «Укрсоцбанк», яка мала місце 16.04.2019 року позивач довідався, що на даний час вже не являться власником квартири, оскільки банк зареєстрував право власності за собою, на підтвердження чого юрист банку надав ОСОБА_1 копію інформації з державного реєстру речових прав №161892685 від 02.04.2019 року. Із вказаного витягу (інформації) позивач дізнався, що державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району, Закарпатської області Горщар М.В. 01.04.2019 року зареєстроване право власності на квартиру в АДРЕСА_1 за AT «Укрсоцбанк». Відповідно до вказаного витягу підставою виникнення права власності є наступні документи: Договір кредиту №08/297-68 від 02.11.2007 року, Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер: 105, видане 28.01.2019 року AT «Укрсоцбанк», Іпотечний договір №08/297-68, серія та номер: 2632, виданий 02.11.2007 року, видавник: Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. Позивач вказує на те, що про існування якихось судових рішень з цього приводу йому нічого не відомо.

Позивач вказує на те, що державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. було неправомірно прийнято рішення про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на спірний предмет іпотеки оскільки позивачем не було отримано жодної письмової вимоги про усунення порушень, яка відповідно до п.61 Постанови КМУ від 25.12.2015 року за № 1127 «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є необхідною із визначеного переліку документів для реєстрації за іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки. Таким чином, державний реєстратор зобов`язаний був до вчинення реєстраційних дій перевірити дотримання іпотекодержателем процедури, строків та повноти наданих документів вимогам законодавства і лише після цього приймати рішення про проведення реєстраційних дій чи про відмову в їх проведенні. Однак, державним реєстратором цього зроблено не було, що призвело до порушення права власності ОСОБА_1 та права власності інших осіб. Також, позивач вказує на те, що іпотекодаржатель АКБ «Укрсоцбанк» у позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на квартиру, що не було передбачено умовами договору.

Окрім того, позивач зазначає, що приймаючи рішення про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на спірний предмет іпотеки державним реєстратором Гощар М.В. було порушено вимоги ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а саме вказаним законом передбачено, що не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно ізстаттею 5Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або; таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Відповідно до Іпотечного Договору від 02.11.2007 року спірне майно, тобто квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 51,5 кв.м., житлова площа 30,2 кв.м.) являється предметом іпотеки. Згідно Договору Кредиту №08/297-68 від 02.11.2007 р. позивачу було надано у кредит грошові кошти в розмірі 35 000,00 доларів США для споживчих цілей (поточні потреби), тобто основне зобов`язання виникло за споживчим кредитом наданим в іноземній валюті. Як на момент оформлення кредитного та іпотечного договорів, так і на момент звернення стягнення на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .50, а також і на даний час спірне нерухоме майно являється постійним місцем мого проживання позивача, інше нерухома майно у власності позивача не знаходиться. Таким чином, спірне майно повністю відповідає вимогам ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на яке не могло та не може бути, на час дії цього закону звернуто стягнення.

Оскільки, дія мараторію на примусове стягнення майна громадян, яке забезпечене за валютними кредитами, розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення, просить суд задовольнити даний позов, та ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. за індексним номером 46240314 від 01.04.2019 року про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на предмет іпотеки квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка здійснена на підставі Договору кредиту № 08/297-68 від 02.11.2007 року, Іпотечного договору № 08/297-68 від 02.11.2007 року, Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, виданого АТ «Укрсоцбанк» від 28.01.2019 року.

Представник відповідача ОСОБА_4 (яка є представником первісного відповідача АКБ «Укрсоцбанк» та його правонаступника АТ «Альфа Банк») надано суду пояснення на позову заяву, які судом розцінені як відзив на позову заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні даного позову. Обгрунтовуючи свої заперечення проти позову, представник відповідача вказує на те, що застереження в Іпотечному договорі щодо позасудового способу звернення стягнення на предметом іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на Предмет іпотеки також є Договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Також, представник відповідача вказує на те, що 29.01.2019 року на адресу Іпотекодавців та позичальника в тому числі було направлено вимогу про усунення порушень, а тому твердження позивача про те, що була порушена процедура перереєстрації права власності не може братися до уваги, оскільки позивачем не надано підтвердження виконання ним своїх зобов`язань. Окрім того, представник відповідача зазначила проте, що у даному випадку не може братися до уваги застосування приписів ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вимоги даного закону розповсюджуються на примусову реалізацію майна, а стягнення на предмет іпотеки було звернуто у позасудовому порядку.

Представник позивача ОСОБА_5 в останнє судове засідання не з`явився. Однак, в попередніх судових засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, наведених у позові. Представник позивача надав суду заяву, в якій просить суд провести розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в останнє судове засідання не з`явилася. Однак, у попередніх судових засіданнях проти позову заперечила з підстав, заведених у відзиві на позову заяву. Окрім того, представник відповідача пояснила, що ОСОБА_1 обрано невірних спосіб захисту вказала, рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Даний висновок зроблено у п.74 Постанови ВП ВС від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц, яку представник відповідача просила застосувати при розгляді даного позову.

Також представник відповідача ОСОБА_4 надала суду заяву, в якій просила суд відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі та провести слухання справи за її відсутності.

Відповідач державний реєстратор Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. в судове засідання не з`явився повторно, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи. Відзив у визначений судом строк відповідач не подав. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч.3 ст.223 ЦПК України.

Суд констатує, що ухвалою суду від 10.02.2020 року залучено у справі правонаступника відповідача АТ «Альфа Банк» всіх прав та обов`яків АТ «Укрсоцбанк».

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

І. Оцінка суду щодо обраного позивачем способу захисту його права.

Суд констатує, що представник відповідача просить застосувати висновок Постанови ВП ВС від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц, в якому зазначено що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Однак, суд не погоджується із вказаним твердженням представника відповідача з огляду на наступне.

Позивач у травні 2019 року звернувся до суду із вимогами про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд зважає і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Проте, згідно ізЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, яка діє на час ухвалення судом рішення у справі, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20.08.2020 року у справі № 916/2464/19 та від 16.09.2020 року у справі № 352/1021/19, які суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Суд також зауважує, що оцінка обраному способу захисту права позивача та визнання таким належним у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про держану реєстрацію висловлена також у постанові ВП ВС від 19.05.2020 року у справі № 644/3116/18.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата,суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

А тому, суд відкидає твердження представника відповідача, що належним способом захисту права позивача є скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, оскільки такий спосіб захисту порушених прав позивача передбачався у попередній редакціїЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка була врахована на той час постановою ВП ВС № 367/2022/15-ц від 29.05.2019 року.

Таким чином, суд приходить до переконання, що станом на день ухвалення судом рішення вимоги про скасування рішення державного реєстратора, з урахуванням змін доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», такий спосіб захисту прав позивача є належним.

ІІ. Оцінка суду щодо правомірності рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В.

Судом встановлено, що 02.11.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа Банк») було укладено договір кредиту № 08/297-68 згідно якого позивач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 35 000,00 доларів США для споживчих цілей із сплатою 13,50 % річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості: щомісячно рівними частинами до 10 числа починаючи з грудня 2007 року в сумі 194,44 дол. США, а останній платіж становить 195,24 дол. США.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанкк» було укладено Іпотечний договір від 02.11.2007 року згідно якого позивачем та іншими іпотекодавцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було надано в іпотеку квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що 10.09.2019 року Загальними зборами акціонерів AT «Альфа Банк» та єдиним акціонером AT «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію AT «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до AT «Альфа Банк».

Згідно Рішення №5/2019 єдиного акціонера AT «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків AT «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у AT «Альфа Банк» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме з 15.10.2019 року.

Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів AT «Альфа Банк» від 15.10.2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт (п. 2.1. протоколу).

Таким чином, 15.10.2019 року відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1., 5.3., Постанови Правління НБУ № 189 від 27.06.2008 року «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», було затверджено Передавальний акт, у відповідності до якого AT «Альфа Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Згідно п. 1 Передавального акта від 15.10.2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання AT «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є AT «АЛЬФА-БАНК». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків AT «Укрсоцбанк» виникає у AT «Альфа-Банк» з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів AT «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера AT «Укрсоцбанк» а саме з 15.10.2019 року.

Згідно запису відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб 03.12.2019 року AT «Укрсоцбанк» (номер запису 10681120104002827) стан суб`єкта: припинено.

Таким чином, судом встановлено, що АТ «Альфа Банк» у спірний правовідносинах є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк».

Згідно п.п. 4.5.3 Іпотечного договору від 02.11.2007 року Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів: шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку».

ОСОБА_1 не заперечує той факт, що погашення кредиту відбувалось з порушенням встановленого графіку, у зв`язку з чим банку неодноразово нагадував про необхідність погашення боргу.

Із пояснень позивача, наданих у позові останній зазначає, що під час останньої зустрічі з юристом AT «Укрсоцбанк», яка мала місце 16.04.2019 року, позивач довідався, що на даний час вже не являться власником квартири, оскільки банк зареєстрував право власності за собою, на підтвердження чого юрист банку надав ОСОБА_1 копію інформації з державного реєстру речових прав №161892685 від 02.04.2019 року.

Так, із наявного в матеріалах справи вказаного витягу (інформації) вбачається, що державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району, Закарпатської області Горщар М.В. 01.04.2019 року зареєстроване право власності на квартиру в АДРЕСА_1 за AT «Укрсоцбанк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46240314 від 01.03.2019 року.

Відповідно до вказаного витягу підставою виникнення права власності є наступні документи: Договір кредиту №08/297-68 від 02.11.2007 року, Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер: 105, видане 28.01.2019 року AT «Укрсоцбанк», Іпотечний договір №08/297-68, серія та номер: 2632, виданий 02.11.2007 року, видавник: Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д.

Відповідно достатті 1 ЗУ «Про іпотеку»іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору,законуабо рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставізаконуабо рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

За приписами частини першоїстатті 35 ЗУ «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннямистатті 37 ЗУ «Про іпотеку»(в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно ізЗаконом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»(далі - Закон № 800-VI) нормистатті 37 Закону № 898-IVпередбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 ЗУ «Про іпотеку»(в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цимЗакономспособи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесенняЗаконом № 800-VIзмін достатті 36 ЗУ «Про іпотеку»її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127(далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У цьому випадку умовами Іпотечного договору від 02.11.2007 року, зокрема 2.4.3 та 4.1 Іпотечного договору, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов`язання Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечення іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Як було вище зазначено, статтею 34 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З наведеного слідує, що підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу ОСОБА_1 було направлено Повідомлення про звернення про стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 28.01.2019 року № 105.

Однак, суд констатує, що представником відповідача на надано суду належного доказу, який би підтверджував факт отримання позивачем ОСОБА_1 вказаного повідомлення, що в свою чергу свідчить про порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Окрім того, суд зауважує, що 07.06.2014 року набрав чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4Закону України«Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Аналіз наведеної норми права свідчить, що дія Закону України«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» обмежує в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності.

Згідно з пунктом 23статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»(у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»передбачено, що протягом дії цьогоЗаконуінші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьоїстатті 33 ЗУ «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цимЗакономспособи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина другастатті 36 ЗУ «Про іпотеку»).

Отже,Закон України «Про іпотеку»прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняттяЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

ВодночасЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Таким чином, суд констатує, що установлений зазначеним Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника). Крім того, згідно з п.4 цього Закону протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Суд відмічає, предметом іпотеки (спірне майно) є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 51,5 кв.м., житлова площа 30,2 кв.м.) тобто не перевищує законодавчо встановлений розмір. Дані обставини підтверджено доказами, які наведені у цьому рішенні.

Разом із тим, суд не встановив із матеріалів справи, що позивачу ОСОБА_1 , належить на праві власності інше нерухомого житлове майна, адже жодних доказів в підтвердження іншого представником відповідача суду не надано.

З огляду на викладене, приходить до переконання, що квартира площею 51,5 кв.м. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі діїЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АКБ «Укрсоцбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 02.11.2007 року, укладеного в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до переконання, що у державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк».

Згідно вимог ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вказані вище встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, що надані позивачем докази є належними, допустимими а у своїй сукупності достатніми для задоволення даного позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 244, 258 259, 264, 265, 355 ЦПК України, ст.ст. 35, 36, 37 ЗУ «Про іпотеку», ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича про визнання припиненим та скасування рішення про державну реєстрацію задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича за індексним номером 46240314 від 01.04.2019 року про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на предмет іпотеки квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка здійснена на підставі Договору кредиту № 08/297-68 від 02.11.2007 року, Іпотечного договору № 08/297-68 від 02.11.2007 року, Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, виданого АТ «Укрсоцбанк» від 28.01.2019 року.

Стягнути з Акціонернгого товариства «Альфа Банк» на користь ОСОБА_1 частину сплаченого позивачем судового збору в розмірі 384/триста вісімдесят чотири/грн. 20коп.

Стягнути з державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича на користь ОСОБА_1 частину сплаченого позивачем судового збору в розмірі 384/триста вісімдесят чотири/грн. 20коп.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду невідомий, мешканець АДРЕСА_3 .

Відповідач: Акціонерне товариства «Альфа Банк», код за ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Відповідач: Державний реєстратор Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайло Васильович, місцезнаходження: 90453, с. Велятино, вул. Миру, 72, Хустського району, Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко