ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2020Справа № 910/12059/19

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО»

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 42542,26 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Філіпенко О.Ю.;

від відповідача: Шишлов О.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення 42 542,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування, згідно Договору добровільного страхування наземного транспортну № 4862512-02-02-01 від 11.01.2018, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в сумі 42 542,26 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12059/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 10.10.2019.

30.09.2019 відповідачем подано відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що в результаті розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 23.01.2018, встановлено, що передня права фара транспортного засобу марки "Mazda" д.н.з. НОМЕР_1 вже була пошкоджена, в підтвердження чого, відповідачем надано копії матеріалів адміністративної справи № 127/19482/17, в зв`язку з чим, її вартість не має бути включена, при визначені вартості збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 23.01.2018. При цьому, відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що з наданих позивачем доказів, не можливо визначити вартість передньої правої фари.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2019 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/12059/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі № 910/12059/19 призначено 04.12.2019.

22.11.2019 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 04.12.2019 представники сторін не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 15.01.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 15.01.2020 представники сторін не з`явились.

Представником відповідача 11.01.2020 через відділ діловодства суду було подано клопотання про відкладення судового засідання. Суд без виходу до нарадчої кімнати, на місці ухвалив відмовити у його задоволенні, у зв`язку із тим, що відповідач не навів жодних поважних причин для неявки, крім того він не позбавлений можливості залучити іншого представника, а також суд звертає увагу на неодноразову неявку представника відповідача у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 призначено у даній справі комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, провадження у справі зупинено.

19.02.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання експерта.

20.02.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про необхідність оплати вартості проведення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 було поновлено провадження у справі № 910/12059/19, задоволено клопотання судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України задовольнити. Та зобов`язано сторін надати витребувані експертом матеріали необхідні для проведення експертизи, та зупинено провадження у справі.

13.03.2020 та 16.03.2020 представниками сторін було виконано вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 та надано витребувані експертом та судом документи.

04.05.2020 представником відповідача, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про витребування додаткових матеріалів.

08.05.2020 матеріали справи №910/12059/19 були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва разом із висновком експерта №13-3/92 від 27.04.2020.

Ухвалою від 25.05.2020 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.06.2020.

16.06.2020 відповідачем подано заяву про передачу відповідачу пошкоджених деталей автомобіля Mazda, державний номер НОМЕР_1 .

16.06.2020 судом було відкладено підготовче засідання на 01.07.2020.

01.07.2020 підготовче засідання було відкладено на 21.07.2020.

21.07.2020 судом було закрито підготовче провадження та призначену справу до судового розгляду по суті на 02.09.2020.

02.09.2020 розгляд справи по суті було відкладено на 09.09.2020.

04.09.2020 позивачем подані письмові відповіді на запитання, поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

09.09.2020 відповідачем подано заяву про неналежне виконання позивачем вимог ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання, призначене на 09.09.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 судове засідання у справі №910/12059/19 призначено на 30.09.2020.

У судовому засіданні 30.09.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 12.10.2020.

12.10.2020 позивачем подано до Господарського суду міста Києва відповідь на запитання, поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням (ч. 2 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України).

Як зазначено у ч. 3 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка.

У ч. 3 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Враховуючи викладені обставини та беручи до уваги, що представником позивача було надано письмову згоду на допит його як свідка, суд прийняв подані позивачем відповіді на поставлені відповідачем питання.

12.10.2020 відповідачем подано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просив суд витребувати ФОП Мечинського В.В.:

- чи проведено ним в процесі ремонту автомобіля Mazda, державний номер НОМЕР_1 , заміну фари передньої правої?

- якщо так - надати документи на підтвердження проведення заміни;

- кому (куди) було передано пошкоджену передню фару автомобіля Mazda, державний номер НОМЕР_1 , після ремонту?

- надати документи на підтвердження передачі пошкодженої фари.

У судовому засіданні 12.10.2020 судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання відповідача у зв`язку з необґрунтованістю.

Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2020 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.10.2020 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 12.10.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення всіх учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018р. в м. Вінниця за участю автомобіля Mazda-6, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Suzuki Vitara реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода.

За приписами ст. 33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Так, відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються із п.33.2 ст.33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

На виконання Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а також за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Як вбачається з матеріалів справи, водієм автомобіля Mazda-6, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля Suzuki Vitara реєстраційний номер НОМЕР_2 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 23.01.2018р. (європротокол).

Виходячи зі змісту вказаного повідомлення, 23.01.2018р. в м. Вінниця за участю автомобіля Mazda-6, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Suzuki Vitara реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода.

З відомостей, які містяться в повідомленні №б/н від 23.01.2018р. про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Mazda-6, державний номер НОМЕР_1 , під час зупинки завдано пошкодження автомобілем Suzuki Vitara реєстраційний номер НОМЕР_2 , що здійснював виїзд. У пункті 14 повідомлення від 23.01.2018р. водій автомобіля Suzuki Vitara реєстраційний номер НОМЕР_2 свою вину визнав.

Дослідивши зазначений європротокол, суд зазначає, що останній є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі. Означені обставини спростовують заперечення відповідача щодо відсутності підстав вважати надане позивачем повідомлення №б/н від 23.01.2018р. належним доказом вини водія автомобіля Suzuki Vitara реєстраційний номер НОМЕР_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду №б/н від 23.01.2018р. (європротокол) є належним доказом, який підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

11.01.2018р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір №4862512-02-02-01 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Mazda-6, державний номер НОМЕР_1 .

Страховим випадком за вказаним договором є, в тому числі, дорожньо-транспортна пригода.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як свідчать матеріали справи, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 23.01.2018р. відповідно до норм чинного законодавства, була визначена позивачем страховим випадком.

24.01.2018р. страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Страховиком у присутності страхувальника було здійснено огляд транспортного засобу, про що складено відповідний акт. У вказаному акті вказано, що автомобіль за наслідками дорожньо-транспортної пригоди має наступні пошкодження: фара передня права, бампер передній, крило переднє.

На підставі рахунків станції технічного обслуговування позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №01102-02 від 31.01.2018р. (з урахуванням доповнення №1 від 16.02.2018р.)

Позивач, на виконання своїх зобов`язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, перерахував суму страхового відшкодування в розмірі 64 429,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2616 від 31.01.2018р. на суму 21539,53 грн., №2615 від 31.01.2018р. на суму 33100 грн. та №3600 від 16.02.2018р. на суму 9790 грн.

Зважаючи на те, що згідно змісту повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та наявної в ньому схеми руху транспортних засобів, саме з вини водія автомобіля Suzuki Vitara реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем Mazda-6, державний номер НОМЕР_1 , він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний зазначеному автомобілю.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Suzuki Vitara реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС») згідно полісу серії АК №007865828. Згідно зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду майну становить 100 000,00 грн, франшиза 2000,00 грн.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу Suzuki Vitara реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС».

Приватне акціонере товариство "Страхова компанія "Вусо" звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» з регресною вимогою №2333 від 22.03.2018р. на суму 64 429,53 грн.

Проте, вимогу позивача було лише частково задоволено, а саме здійснено відповідачем виплату суми страхового відшкодування в розмірі 19 887,27 грн.

Наразі, за твердженнями позивача, відповідачем безпідставно було відмовлено у сплаті страхового відшкодування позивача в повному обсязі, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що в результаті розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 23.01.2018, встановлено, що передня права фара транспортного засобу марки "Mazda" д.н.з. НОМЕР_1 вже була пошкоджена, в підтвердження чого, відповідачем надано копії матеріалів адміністративної справи № 127/19482/17, в зв`язку з чим, її вартість не має бути включена, при визначені вартості збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 23.01.2018. При цьому, відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що з наданих позивачем доказів, не можливо визначити вартість передньої правої фари.

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому, суд виходить з наступного.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Таким чином, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 23.01.2018р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля Mazda-6, державний номер НОМЕР_1 , до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При цьому, звертає увагу на приписи ст.1188 Цивільного кодексу України, згідно змісту яких шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно з ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.1194 наведеного кодексу, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст.5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Відповідно до ч.1 та п.6 ч.4 ст.6 зазначеного Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видами добровільного страхування можуть бути: 6) страхування наземного транспорту (крім залізничного).

Згідно з п.9 ч.1 ст.7 вказаного Закону в Україні здійснюються такі види обов`язкового страхування: 9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст.27 зазначеного Закону до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2.1. ст.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з ч.22.1 ст.22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 наведеного нормативно-правового акту у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, відповідно до ст.5, п.6 ч.4 ст.6 та п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» добровільне страхування наземного транспорту та обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є двома різними видами страхування.

Згідно з ч.1 ст.6 та ч.1 ст.25 наведеного Закону добровільне страхування, в т.ч. наземного транспорту, - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Отже, розмір страхового відшкодування, його складові та порядок обрахування встановлюються повністю на розсуд сторін такого договору.

Разом з тим, ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування» передбачають, що страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Вказівка «у межах витрат», означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

В свою чергу, наведені ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в т.ч. визначають, які саме витрати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються страховиком цивільної відповідальності.

Частина 2.1. статті 2 наведеного Закону прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, яким в даному випадку є відповідач, підлягають застосуванню саме спеціальні норми ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС») за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, зокрема, вирішення спору сторін щодо вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, судом ухвалою від 15.01.2020р. призначено у даній справі комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На вирішення експерта поставлено наступне питання: Яка вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки "Mazda", державний номерний знак НОМЕР_1 , який було пошкоджено внаслідок ДТП, яка сталась 23.01.2018 в м. Вінниця, по вул. Келецькій, 130а, за участю автомобіля марки "Suzuki" державний номерний знак НОМЕР_3 , станом на 23.01.2018?

За наслідками проведення судової експертизи експертами Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України було складено висновок №13-3/92 від 27.04.2020.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи №13-3/92 від 27.04.2020р., складений експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості. Належних та допустимих доказів зворотного матеріали справи не містять.

У висновку судовим експертом встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Mazda-6, державний номерний знак НОМЕР_1 , який було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 23.01.2018р., станом на 23.01.2018р. могла становить 65 271,46 грн.

Посилання відповідача на те, що передня права фара транспортного засобу марки "Mazda" державний номер НОМЕР_1 вже була пошкоджена, в підтвердження чого, надано копії матеріалів адміністративної справи № 127/19482/17, суд до уваги не приймає, оскільки спростовуючи обставини вказаних обставин, позивачем надано акт огляду від 11.01.2018р. автомобіля, який було складено у відповідності до договору №4862512-02-02-01 від 11.01.2018р., в якому відображена відсутність станом на 11.01.2018р. (тобто, після настання дорожньо-транспортної пригоди, обставини якої встановлено у межах справи № 127/19482/17, та до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди 23.01.2018р.) пошкоджень правої передньої фари автомобіля Mazda-6, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Оцінюючи наведені докази, суд зазначає таке що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019р. по справі №917/1307/18.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, відповідачем обставин, які повідомлено позивачем, більш вірогідними доказами спростовано не було, а отже, відсутності підстав для включення до розміру страхового відшкодування витрат на заміну передньої правої фари не доведено.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення 42 542,26 грн.

Щодо заяви відповідача про зобов`язання позивача передати на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «АРКС» пошкоджені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 23.01.2018р. деталі автомобіля Mazda 6 державний номер НОМЕР_4 бампер передній та фару праву передню, суд зазначає наступне.

З роз`яснень, викладених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27 березня 1992 року вбачається, що суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, має одночасно обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду".

Тобто у разі виплати особі повної вартості речі, яку було знищено, залишки такої речі (спірний напіввагон) слід повернути особі, яка відшкодувала шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до стягнення у складі суми страхового відшкодування вартість заміненої передньої правої фари автомобіля та переднього бампера.

Отже, з огляду на наведене вище, вимоги відповідача в частині зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «ВУСО» передати на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «АРКС» пошкоджені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 23.01.2018р. деталі автомобіля Mazda 6 державний номер НОМЕР_1 фару праву передню та бампер передній підлягають задоволенню.

Керуючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «АРКС» (04070, місто Київ, вул.Іллінська, будинок 8, ЄДРПОУ 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «ВУСО» (03150, місто Київ, вул.Казимира Малевича, буд.31, ЄДРПОУ 31650052) суму страхового відшкодування в розмірі 42 542,26 грн. та судовий збір 1921 грн.

3. Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «ВУСО» (03150, місто Київ, вул.Казимира Малевича, буд.31, ЄДРПОУ 31650052) передати на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «АРКС» (04070, місто Київ, вул.Іллінська, будинок 8, ЄДРПОУ 20474912) пошкоджені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 23.01.2018р. деталі автомобіля Mazda 6 державний номер НОМЕР_1 фару праву передню та бампер передній.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 19.10.2020.

Суддя О.М. Спичак