Справа № 139/757/20

Провадження № 2/139/197/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області у складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю:

відповідача ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про відшкодування майнової шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду 14 вересня 2020 року. Предметом позову є стягнення матеріальної шкоди, спричиненої розтратою ввіреного майна. Підставою для стягнення заборгованості названо притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, звільнення його зі служби та небажання в добровільному порядку усунути шкоду.

Ухвалою від 17 вересня 2020 року у справі відкрито провадження і призначено підготовче провадження (а.с. 45). 06 жовтня 2020 року підготовче провадження було закрито і призначено розгляд по суті (а.с. 50).

Представник позивача помічник командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи ОСОБА_2 (а.с. 40) в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву (а.с. 55), у якій позовні вимоги підтримав та просив провести розгляд справи за його відсутності.

З врахуванням такого клопотання та думки з цього приводу відповідача, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України судом ухвалено про розгляд справи без участі позивача на підставі поданих ним разом з позовом доказів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 28 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 був укладений контракт про проходження військової служби. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28 вересня 2018 року № 229, ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, а, відповідно до наказу від 20 грудня 2018 року за № 65, ОСОБА_1 було призначено на посаду паропровідника-кочегара польової лазні взводу матеріального забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 . 16 червня 2019 року відповідач самовільно залишив військову частину та відсутній на службі по теперішній час. Наказом від 01 липня 2019 року ОСОБА_1 увільнено з посади.

На підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 01 листопада 2019 року було проведено інвентаризацію наявності військової техніки та майна, та встановлено нестачу речового майна. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 23 грудня 2019 року за № 1743 призначено службове розслідування щодо нестачі речового майна та встановлено нестачу майна на суму 15663 гривні, яке перебувало на відповідальному збереженні у ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав та пояснив, що він дійсно з 28 вересня 2018 року служив на підставі контракту у ВЧ НОМЕР_1 та посаді паропровідника-кочегара польової лазні в роті матеріального забезпечення і був матеріально-відповідальною особою. У січні 2019 року він прийняв на відповідальне збереження бавовняні простирадла, наволочки та рушники. Умови служби були вкрай важкими, він кілька разів писав рапорти на звільнення, однак вони залишалися нерозглянутими, а тому він 16 червня 2020 року самовільно залишив військову частину. У зв`язку з цим він не може а ні ствердити про недостачу, а ні спростувати її, а тому визнає позовну вимогу у тому об`ємі, який заявлено.

Розглянувши справу в судовому засіданні, дослідивши та оцінивши всі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 є такими, що підлягають до задоволення, виходячи з наступного:

Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

Цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України). Підставами виникненняцивільних правта обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 12 ЦК України закріплено принцип диспозитивності, за яким суб`єкти цивільного права здійснюють та реалізують свої права вільно, на власний розсуд. Зокрема, у ч. 4 цієї статті передбачено право особи за відплатним або безвідплатним договором передавати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що відповідно до Контракту від 28 вересня 2018 року (а.с. 10) ОСОБА_1 мав проходити військову службу у Збройних Силах України протягом трьох років. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 № 229 від 28 вересня 2018 року (а.с. 11) ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини.

Відповідно до наказу командира від 20.12.2018 за № 65 (а.с. 12) ОСОБА_1 було призначено на посаду паропровідника-кочегара польової лазні взводу матеріального забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Згідно акту передачі майна, яке перебуває в лазні роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 (а.с. 24) паропровідник лазні солдат ОСОБА_1 прийняв майно згідно переліку: простирадло бавовняне 1000 штук, наволочка бавовняна 1000 штук, рушник бавовняний 700 штук.

Доповіддю командира ВЧ НОМЕР_1 (а.с. 29), актом службового розслідування від 05 липня 2019 року (а.с. 30-33) доведено, що ОСОБА_1 з 16 червня 2019 року самовільно залишив службу у Збройних Силах України за контрактом.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 137 від 01.07.2019 (а.с. 36) ОСОБА_1 було увільнено із посади паропровідника-кочегара польової лазні та зараховано до списків особового складу, який знаходиться у розпорядженні командира військової частини з 27 червня 2019 року.

На підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 1458 від 01 листопада 2019 року (а.с. 13-15) у військовій частині з 01 листопада до 25 грудня 2019 року було проведено інвентаризацію, зокрема, військової техніки та майна. Відповідно до рапорту № 7034 від 23 грудня 2019 року (а.с. 16) в ході інвентаризації майна речової служби військової частини НОМЕР_1 встановлено нестачу майна та наказом командира ВЧ НОМЕР_1 № 1743 від 23 грудня 2019 року (а.с. 17) призначено службове розслідування.

Актом службового розслідування від 14 січня 2020 року (а.с. 18-23) встановлено, зокрема, нестачу майна, що перебувало на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 : простирадло бавовняне 458 штук, наволочка верхня бавовняна 624 штуки та рушник вафельний бавовняний 480 штук. Сума нестачі цього майна складає 15663 гривні.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 44 від 19 січня 2020 року (а.с. 25-27) ОСОБА_1 було притягнуто до матеріальної відповідальності на суму 15663 гривні.

ОСОБА_1 було направлено листа за № 331 від 31.01.2020 з проханням досудового врегулювання спору та відшкодування заподіяної нестачею шкоду (а.с. 37), проте, останній проігнорував даний лист та не відшкодував завданої шкоди в розмірі 15663 гривні.

Всі ці факти не заперечуються і стверджуються відповідачем у повному об`ємі.

Частиною 2ст. 15 Цивільного кодексу України(даліЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» ві 21.09.1999, військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Також Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі Закон), визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні прямої дійсна шкода - збитків, завданих військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначенихстаттею 9цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Підпунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону, зазначається, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності

Відповідно до ст. 12 Закону, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1212 ЦК Українивизначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 22 ЦК Українипередбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Отже, позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 є доведеними належними і допустимими доказами, судом встановлено порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб із повним задоволенням.

При вирішенні справи по суті суд, крім іншого, має вирішити питання про розподіл судових витрат.

До судовихвитрат,зокрема,відповідно доч.1ст.133ЦПК Україниналежить судовийзбір. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

При зверненні до суду із цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2102 гривні (а.с. 8) . Суд прийшов до висновку про повне задоволення позову, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2102 гривні судових витрат у вигляді судового збору. Про інші судові витрати позивач доказів суду не надав.

Керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 20, 22, 166, 1212 ЦК України, ст.ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Мурованокуриловецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 20.07.2012, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), р/р НОМЕР_4 , Держказначейська служба України м. Київ; ЄДРПОУ 26616327 майнову шкоду в розмірі 15 663 гривні та судові витрати в сумі 2102 гривні, а всього 17 765 (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень.

Рішенняможе бутиоскаржено сторонамипротягом тридцятиднів змоменту проголошеннядо Вінницькогоапеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Суддя: ___________