Справа № 344/13328/19

Провадження № 2/344/871/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря судового засідання Грегулецької Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про втрату права на користування кімнатою,-

В С Т А Н О В И В:

в позові вказано, що відповідно до ст. 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих ради, міністерств, державних комітетів і відомств. За рішенням Івано-Франківської міської ради від 28/10/2010 №280 LVIII гуртожиток на АДРЕСА_1 прийнято в комунальну власність територіальної громади м. Івано-Франківськ та передано на баланс ЖЕО №3. Рішенням позивача від 19/04/2011 реконструйованому гуртожитку присвоєно адресу під житлові квартири АДРЕСА_1 . За рішенням Івано-Франківської міської ради від 31/01/2012 №580-20 гуртожитки, що перебували на балансах житлово-експлуатаційних організацій передано на баланс КП «Дирекція замовника». Спірна житлова кімната не приватизована. В спірній квартирі зареєстровано відповідача з 15/12/2009 та третю особу з 06/10/2010. КП «Дирекція замовника» неодноразово обстежено спірну кімнату та встановлено, що відповідач в ній не проживає та самовільно вселив в неї іншу особу, яка на 20/09/2018 повідомила, що вже проживає в кімнаті п`ять місяців. На 12/02/2019 проведено огляд кімнати та встановлено, що особа, яку замість себе вселив в кімнату відповідач проживає в кімнаті вже 10 місяців. Отже відповідач не проживає в спірній кімнаті, не виконує покладені на нього законом обов`язки, не оплачує комунальні послуги. На підставі ст. 72 ЖК УРСР позивач просив суд визнати відповідача таким, що втратив право на користування спірною кімнатою в гуртожитку, стягнути з відповідача судовий збір.

Судом встановлено наступні обставини.

За рішенням Івано-Франківської міської ради від 28/10/2010 №280 LVIII гуртожиток на АДРЕСА_1 прийнято в комунальну власність територіальної громади м. Івано-Франківськ та передано на баланс ЖЕО №3.

Рішенням позивача від 19/04/2011 реконструйованому гуртожитку присвоєно адресу під житлові квартири АДРЕСА_1 .

За рішенням Івано-Франківської міської ради від 31/01/2012 №580-20 гуртожитки, що перебували на балансах житлово-експлуатаційних організацій передано на баланс КП «Дирекція замовника».

30/05/2019 Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою повідомив про те, що кімната АДРЕСА_2 не приватизована.

Відповідно до виписки № НОМЕР_1 з будинкової книги ЖК УРСР на квартиру АДРЕСА_2 займають відповідач та третя особа.

Відповідно до ордеру від листопада 2009 року відповідач отримав ордер на житлову площу в гуртожитку по АДРЕСА_1 .

20/09/2018 складено акт обстеження житлового приміщення кімнати гуртожитку АДРЕСА_2 , в якому вказано, що ОСОБА_2 надав пояснення про те, що вселений в кімнату відповідачем замість себе п`ять місяців назад, відповідач в кімнаті не проживає.

12/02/2019 складено акт обстеження житлового приміщення кімнати гуртожитку АДРЕСА_2 , в якому вказано, що ОСОБА_2 надав пояснення про те, що вселений в кімнату відповідачем замість себе десять місяців назад.

22/03/2019 КП «Дирекція замовника» склало відповідь на звернення відповідача, відповідно до якого повідомило відповідача, що незважаючи на його перебування за кордоном відповідач зобов`язаний сплачувати грошові кошти на утримання спірної кімнати, відмовлено в перерахунку заборгованості з підстави не надання відповідачем доказу перебування за кордоном на роботі.

11/09/2019 складено акт обстеження житлового приміщення кімнати гуртожитку АДРЕСА_2 , в якому вказано, що в спірній кімнаті проживає самовільно

ОСОБА_3 ст. 127 ЖК УРСР вказано, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до змісту ордеру на вселення в спірне житло відповідачу у встановленому законом порядку надано в користування спірне житлове приміщення, як особі, яка працює на ВАТ «ІФАЗ».

Суду не надано доказу того, що відповідач припинив трудовий зв`язок з працедавцем.

Разом з цим відповідно до ст. 130 ЖК УРСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже суду не надано доказу укладення договору про умови користування відповідачем жилою площею в гуртожитку та встановлення сторонами в договорі правових підстав виселення відповідача з відповідного гуртожитку.

Крім цього відповідно до ст. 132 Примірного положення про користування гуртожитками від 20 червня 2018 р. сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення. Надаване громадянам у зв`язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу. Осіб, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення. Особи, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, виселяються із спеціальних гуртожитків після поліпшення їх житлових умов у порядку, передбаченому законодавством, або після звільнення їх жилої площі, тимчасово заселеної іншими особами, чи після проходження відповідного курсу лікування. Особам, які пройшли курс лікування і не мають іншої жилої площі, житло надається в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже правові підстави виселення з гуртожитку встановлено нормативно-правовими актами.

При цьому законом передбачено форми юридичної відповідальності за вчинення відповідних неправомірних дій у виді виселення з гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення та виселення без надання іншого житлового приміщення.

Однак позивачем не доведено правових підстав для виселення відповідача.

Так само позивачем не доведено правових підстав для виселення з гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення та виселення без надання іншого житлового приміщення, які вказані в ст. 130 ЖК УРСР та у ст. 132 Примірного положення про користування гуртожитками.

У свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Також в позові позивач просив суд застосувати положення наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 84 від 27.04.2015 Про затвердження Положення про гуртожитки.

Однак зазначений наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 307 від 19.11.2018.

Однак в ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов`язок надання суду доказів на обґрунтування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на позивача.

При цьому в ч. 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже позивач несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням ним дій щодо доведення обставин, які мають значення для справи.

Також в ч. 1 ст. 13 ЦПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 3 ст. 13 ЦПК України вказано, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов`язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов`язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином на позивача покладено обов`язок доведення перед судом обґрунтованості його позову правовими підставами.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про втрату права на користування кімнатою - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.О. Бородовський