ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 500/692/19

адміністративне провадження № К/9901/18219/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс ЛТД" на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.03.2019 у складі судді Мартиць О.І. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у складі колегії суддів: Глушка І.В. (головуючий), Большакової О.О., Макарика В.Я. у справі №500/692/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс ЛТД" до Теребовлянської міської ради Тернопільської області про визнання незаконним і нечинним рішення

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "Фенікс ЛТД") звернулось до суду з позовом до Теребовлянської міської ради Тернопільської області (далі - відповідач, Міськрада) про визнання незаконним та нечинним рішення "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Теребовля, Теребовлянського району, Тернопільської області" від 28.04.2016 №358 (далі - Рішення №358).

2. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.03.2019, яку залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019, було відмовлено у відкритті провадження у даній адміністративній справі.

2.1. В основу прийняття вказаних судових рішень покладені висновки судів попередніх інстанції про те, що ухвалюючи Рішення №358 Міськрада не діяла як суб`єкт владних повноважень, оскільки після укладення між нею та ТОВ "Фенікс ЛТД" договору оренди землі від 25.03.2014 між сторонами виникли приватноправові відносини, а тому вирішення даного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів та повинно здійснюватися господарським судом і мають місце підстави, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

3. Позивач - ТОВ "Фенікс ЛТД", подав касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що оспорюване Рішення №358 має ознаки нормативно-правового регуляторного акту та підлягає оцінці на предмет дотримання процедури його прийняття у порядку адміністративного судочинства, що відповідає правовим висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №461/8220/13-а.

3.2. Відповідачем - Міськрадою, відзиву на касаційну скаргу подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

4. У відповідності до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

5. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

6. Статтею 264 КАС України визначені особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування і інших суб`єктів владних повноважень і пункт 2 частини 1 цієї статті передбачає, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

7. При цьому визначення поняття нормативно-правового акта міститься у пункті 18 частини 1 статті 4 КАС України, за змістом якого ним вважається акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

8. Як встановлено судами попередніх інстанцій, оспорюваним у цій справі Рішенням №358 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Теребовля, Теребовлянського району, Тернопільської області, в тому числі, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6125010100:03:003:0414 площею 0,5229 га, за адресою: вул. Шевченка, 171, яка перебуває на праві користування у ТОВ "Фенікс ЛТД" на підставі договору оренди від 25.03.2014, укладеного з Міськрадою.

9. У свою чергу, відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

10. Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) визначений перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, серед іншого, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (пункти 34-35 частини 1).

11. Частинами 1-2, 10 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

12. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 №1160-IV, регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

13. Правова позиція про те, що рішення органу місцевого самоврядування з приводу затвердження нормативної грошової оцінки земель відноситься до регуляторних нормативно-правових актів висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14.05.2020 у справі №280/2100/19.

14. Таким чином, оспорюване Рішення №358 підпадає під ознаки нормативно-правового акту, а відтак переданий на вирішення суду спір про визнання його незаконним та нечинним підлягає розгляду адміністративним судом.

15. Аналогічна правова позиція щодо тотожних правовідносин була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №461/8220/13-а, на яку обґрунтовано послався позивач у своїй касаційній скарзі.

16. Що стосується вказівки судів попередніх інстанцій на ту обставину, що з моменту укладення між позивачем та відповідачем договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору, то вона не мала безпосереднього значення для вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки в межах спірних правовідносин позивач оскаржує рішення відповідача, яке є нормативно-правовим актом та спір щодо оскарження якого віднесено до виключної підсудності судів адміністративної юрисдикції.

17. Не заслуговують на увагу покликання судів попередніх інстанцій на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №1917/1188/2012, прийняту в межах правовідносин з приводу оскарження юридичною особою як землекористувачем рішення органу місцевого самоврядування про укладення додаткової угоди до договору оренди землі, яке не є нормативно-правовим актом.

18. Колегія суддів наголошує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

19. За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006).

20. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про те, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та про наявність передбачених нормами пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

21. За приписами частини 1 статті 353 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

22. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс ЛТД" задовольнити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі №500/692/19 - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ.М. Шарапа А.А. Єзеров С.М. Чиркін