КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року м. Київ

Унікальний номер справи № 359/4970/16-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11875/2020

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Добровольської Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Борця Є.О., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», Державна іпотечна установа про визнання права власності на частку в домоволодінні та земельній ділянці, зняття арешту з частки в цих об`єктах нерухомого майна, а також виключення частки в домоволодінні та земельній ділянці з акту опису й арешту майна, -

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року позивач звернулася із позовом до відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, на обґрунтування якого зазначила, що із 17 січня 2003 року перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі під час якого подружжям було набуто в спільну сумісну власність житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0.0898 га кадастровий номер 3220883201:01:005:0004 за вищевказаною адресою.

На підставі договору від 12 листопада 2014 року про поділ майна, подружжя -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились, що вищевказане майно належить позивачці.

Проте постановою державного виконавця Ахмад Н.І. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 29 вересня 2011 року було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 та оголошено заборону його відчуження.

Враховуючи вищезазначене, посилаючись на положення ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», просила визнати право власності на вищевказані житловий будинок та земельну ділянку, зняти арешт з цих об`єктів нерухомого майна, а також виключити домоволодіння та земельну ділянку з акту опису й арешту майна (т. 1 а.с. 1-6).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2016 року за клопотанням представника позивачки - Забродського В.В. залучено ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог (т. 1 а.с. 95-96).

Представник відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області - Венгель Ю.Ю. проти позову заперечувала, зазначала, що на виконанні державного виконавця перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2105/2010 від 25 травня 2011 року Бориспільського міськрайонного суду Київської області про стягнення за набравшим законної сили рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2010 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 16-07-Ид/19 від 23 березня 2007 року у розмірі 4 185 440 грн. та за кредитним договором № 20-08-Ип/19 від 18 квітня 2008 року у розмірі 1 289 733 грн. 90 коп. (т. 1 а.с. 96а-99).

Представник третьої особи ОСОБА_2 - Цирулевська М.В. подала заяву в якій просила задовольнити заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності, зняття арешту з майна та виключення майна з акту опису й арешту, розгляд справи провести за відсутності ОСОБА_2 та його представника (т. 1 а.с. 174-175, 180-181).

Представник третьої особи ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» проти позову заперечував, зазначав, що боржником ОСОБА_2 кредитні кошти не повернуті, а набравшим законної сили рішенням апеляційного суду Київської області від 26 серпня 2014 року відмовлено в позові ОСОБА_1 про визнання права власності на вищевказаний будинок і земельну ділянку в порядку поділу майна подружжя (т. 1 а.с. 161-168).

За протоколом судового засідання від 15 грудня 2016 року, районним судом розпочатий розгляд справи по суті позову, притягнуто як відповідача у справі ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 201-203).

Представник відповідача ОСОБА_2 - Цирулевська М.В. подала заяву в якій просила задовольнити заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності, зняття арешту з майна та виключення майна з акту опису й арешту, розгляд справи провести за відсутності ОСОБА_2 та його представника (т. 1 а.с. 215-216 т. 2 а.с. 15-16, 54-55).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2017 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 359/409/17 за позовомПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя (т. 1 а.с. 233-235)

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року поновлено провадження у справі (т. 2 а.с. 43-44).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2019 року залучено Державну іпотечну установу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т. 2 а.с. 48-49).

19 грудня 2019 року позивачка ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву, в якій зазначила, що підставою поданого нею позову було зазначено набуття житлового будинку та земельної ділянки в спільну сумісну власність під час перебування у зареєстрованому шлюбі та подальший поділ вказаного нерухомого майна на підставі договору від 12 листопада 2014 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Дж.А.Ейвазовим першої Нахічеванської міської нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі № 7/Е-15-8812. Проте, оскільки Верховним Судом дана оцінка вказаного договору, зокрема, що договір є неукладеним, вважала, що визнання за позивачкою права власності на вищевказане майно у цьому провадженні має відбуватись в силу закону, а саме, відповідно до положень ст.ст. 60, 63, 70, 71 СК України, ст. 368 ЦК України.

Поряд з цим, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. та державним виконавцем відділу примусового виконання рішень територіального управління юстиції у Київській області Перепелицею А.В. накладено арешти на житловий будинок та земельну ділянку, які є спільною сумісною власністю подружжя. Тому, зазначала, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

04 березня 2020 року позивачка отримала Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав, з якої їй стало відомо про відсутність обтяження житлового будинку і земельної ділянки з боку приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М., а тому, відносно останнього позивачка заявила, що раніше заявлені позовні вимоги не підтримує.

Враховуючи вищезазначене та остаточно уточнивши позовні вимоги 12 березня 2020 року, позивачка ОСОБА_1 просила:

- визнати за нею право власності на Ѕ частку житлового будинку за належними до нього господарськими спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 330,1 кв.м., жилою площею - 83.1 кв.м., що позначений на плані під літерою «А-11», каналізаційна яма під літерою «К», каналізаційна яма під літерою «Л», каналізаційна яма під літерою «М», навіс під літерою «Б», басейн під літерою «В», гараж під літерою «Г», огорожа під літерою «№1-5», колодязь під літерою «Н», замощення під літерою «№ 1» та на Ѕ земельної ділянки. площею 0.0898 га, що розташована у Київській області, Бориспільському районі, в селі Гора, кадастровий номер 3220883201:01:005:0004, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку;

- зняти арешт з Ѕ житлового будинку за належними до нього господарськими спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 330,1 кв.м., жилою площею - 83.1 кв.м. та Ѕ земельної ділянки. площею 0.0898 га, що розташована у Київській області, Бориспільському районі, в селі Гора, кадастровий номер 3220883201:01:005:0004, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, накладений постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Венгель Ю.Ю. від 17.02.2016 в рамках виконавчого провадження № 28968171; постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ахмад Н.І. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.09.2011 в рамках виконавчого провадження № 28968171, зареєстрований реєстратором Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр Міністерства юстиції України» 29.09.2011 за № 11662968; на підставі акта опису й арешту майна від 24 жовтня 2011 року, складеного головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Ахмад Н.І.; постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Перепелиці А.В. про арешт майна боржника, серія та номер: ВП № 59755034 від 08.08.2019;

- виключити з акту опису й арешту майна від 24 жовтня 2011 року, складеного головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Ахмад Н.І. Ѕ житлового будинку за належними до нього господарськими спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 330,1 кв.м., жилою площею - 83.1 кв.м. та Ѕ земельної ділянки. площею 0.0898 га, що розташована у Київській області, Бориспільському районі, в селі Гора, кадастровий номер 3220883201:01:005:0004, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку. Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 на користь позивачки судові витрати - сплачену суму судового збору, пропорційно заявленим позовним вимогам (т. 2 а.с. 70-77, 142-145).

Представник третьої особи Державної іпотечної установи Кабінету Міністрів України - проти позову заперечував, посилався на встановлені обставини і висновки суду в іншій справі, з якими погодився Верховний Суд, зокрема, щодоговір від 12 листопада 2014 року щодо поділу майна є неукладеним, за його наслідками у сторін не можуть виникнути жодні цивільні права та обов`язки. Крім того, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, проте, ОСОБА_2 не виконав і має непогашене зобов`язання за кредитними договорами в сумі 5 475 173, 90 грн. (т. 2 а.с. 92-95, 105-111).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2020 року залучено Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (місто Київ) в якості відповідача замість управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (т. 2 а.с. 162-163).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2020 року вказаний позов задоволено (т. 2 а.с. 172-181).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2020 року виправлено описку в рішенні суду від 01 червня 2020 року, зазначено в цьому судовому рішенні правильно по батькові позивача « ОСОБА_1 » (т. 2 а.с. 213-215).

Не погодившись з рішенням суду, 18 серпня 2020 року в.о. голови правління Державної іпотечної установи Будник С.І. звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просив оскаржуване рішення районного суду скасувати і ухвалити нове про відмову в позові.

На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував обставин і доказів, які викладені на обґрунтування заперечень проти заявленого позову і дійшов помилкового висновку про його задоволення. Так, районним судом не взято до уваги і не надано оцінки тому, що ТОВ «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», права і обов`язки якого набув апелянт - Державна іпотечна установа, 23 березня 2007 року надав ОСОБА_2 400 000 доларів США кредитних коштів за які був придбаний будинок і земельну ділянку, а 18 квітня 2008 року за іншим кредитним договором ще 100 000 доларів США. ОСОБА_2 не повернув кредитні кошти та за рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2010 року з позичальника стягнуто 5 475 173,90 грн. заборгованості, виданий на підставі вищевказаного рішення виконавчий документ перебуває на виконанні у виконавчій службі. В рамках виконавчого провадження у 2011 році накладений арешт на будинок і земельну ділянку, здійснювалися виконавчі дії щодо стягнення заборгованості з боржника, у т.ч. шляхом примусової реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів. Крім того, суд першої інстанції не врахував вимог законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватись учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу (т. 2 а.с. 216-252).

Представником ОСОБА_1 к. - адвокатом Забродським В.В. було подано відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2013 року, за позовом ОСОБА_1 визнані недійсними іпотечні договори, предметом яких були житловий будинок і земельна ділянка. Оскільки житловий будинок і земельна ділянка набуті у період зареєстрованого шлюбу позивачка є співвласником нерухомого майна та відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» звернулась із позовом про визнання права власності на майно та звільнення цього майна з під арешту. Врахувавши викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, а тому просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення (т. 3 а.с. 13-20).

У судовому засіданні представник Державної іпотечної установи - адвокат Дяченко В.С. підтримав скаргу і просив її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Забродський В.В. заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Представник ОСОБА_2 - адвокат Цирулевська М.В. подала клопотання в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а розгляд справи провести за відсутності ОСОБА_2 та його представника - адвоката Цирулевської М.В. (т. 3 а.с. 55-78).

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 січня 2003 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (т. 1 а.с.7-8).

23 березня 2007 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» кредитний договір №16-07-Ид/19, за яким ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надав кредит в розмірі 400000 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався щомісячно до 22 березня 2027 року повертати кредит по частинам та сплачувати проценти за користування ним в розмірі 12% річних.

23 березня 2007 року ОСОБА_2 уклав два договори купівлі-продажу за якими він придбав житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 330,1 кв.м., жилою площею - 83.1 кв.м.та земельну ділянку площею 0,0898 га з кадастровим номером 3220883201:01:005:0004 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану в с. Гора Бориспільського району (т. 1 а.с.10-13).

В той же день ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» два іпотечних договори, за якими з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором №16-07-Ид/19 від 23 березня 2007 року ОСОБА_2 передав в іпотеку вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0898 га з кадастровим номером 3220883201:01:005:0004 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану в с. Гора Бориспільського району.

18 квітня 2008 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» кредитний договір №20-08-Ид/19, за яким ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надав кредит в розмірі 100000 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався щомісячно до 17 квітня 2023 року повертати кредит по частинам та сплачувати проценти за користування ним в розмірі 16,8% річних.

В той же день ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» два іпотечні договори, за якими з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором №20-08-Ид/19 від 18 квітня 2008 року ОСОБА_2 передав в іпотеку вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0898 га з кадастровим номером 3220883201:01:005:0004 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану в с. Гора Бориспільського району.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 4 листопада 2010 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був стягнутий борг за кредитним договором №16-07-Ид/19 від 23 березня 2007 року в розмірі 4185440 гривень та борг за кредитним договором №20-08-Ип/19 від 18 квітня 2008 року в розмірі 1289733 гривень 90 копійок.

25 травня 2011 року на підставі цього судового рішення Бориспільський міськрайонний суд видав виконавчий лист №2-2105/2010.

Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 29 вересня 2011 року був накладений арешт на житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,0898 га з кадастровим номером 3220883201:01:005:0004 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану в с. Гора Бориспільського району, у виконавчому провадженні №28968171 з виконання вказаного виконавчого документа (т. 1 а.с. 34-35).

24 жовтня 2011 року головний державний виконавець склав акт опису й арешту майна на підставі якого він наклав арешт на ці об`єкти нерухомого майна у вказаному виконавчому провадженні (т. 1 а.с. 36-37).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 4 лютого 2013 року іпотечні договори від 23 березня 2007 року та 18 квітня 2008 року були визнані недійсними. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (т. 1 а.с. 19-25).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 17 лютого 2016 року був накладений арешт на вищевказаний житловий будинок, а також на земельну ділянку площею 0,0898 га з кадастровим номером 3220883201:01:005:0004 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану в с. Гора Бориспільського району, у виконавчому провадженні №28968171 з виконання виконавчого листа №2-2105/2010, виданого 25 травня 2011 року Бориспільським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» боргу за кредитним договором №16-07-Ид/19 від 23 березня 2007 року в розмірі 4185440 гривень та боргу за кредитним договором №20-08-Ип/19 від 18 квітня 2008 року в розмірі 1289733 гривень 90 копійок (т. 1 а.с.38).

Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №203004441 від 4 березня 2020 року вбачається, що постановою державного виконавця від 8 серпня 2019 року був накладений арешт на спірне домоволодіння та земельну ділянку у виконавчому провадженні № 59755034 з виконання вказаного виконавчого документа (т. 2 а.с.146-149).

11 лютого 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклав з Державною іпотечною установою Кабінету Міністрів України договір відступлення права вимоги №17/4-В, за яким ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступив, а Державна іпотечна установа набула право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №20-08-Ип/19 від 18 квітня 2008 року. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 20 квітня 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був замінений на Державну іпотечну установу у виконавчому провадженні № 28968171 (т. 2 а.с.10-13).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 359/409/17-ц, відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору від 12 листопада 2014 року про поділ майна подружжя, посвідченого старшим державним нотаріусом Дж.А.Ейвазовим першої Нахічеванської міської нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі № 7/Е-15-8812. При цьому, Верховним Судом зазначено, що встановивши, що відповідачами під час укладення на території Азербайджанської Республіки договору від 12 листопада 2014 року щодо поділу їхнього майна, яке розташоване на території України, не було дотримано вимог щодо форми правочину, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки оскаржуваний договір є неукладеним, а тому за його наслідками у сторін не можуть виникнути жодні цивільні права та обов`язки (т. 2 а.с. 26-42).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2018 року у справі № 2-2105/2010 замінено стягувача АТ «Банк Фінанси та Кредит» на правонаступника Державну іпотечну установу (т. 2 а.с. 10-13).

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилалась на положення ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ та просила зняти арешт з Ѕ частини земельної ділянки і житлового будинку із належними до нього господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 та виключити з акту опису й арешту вказане майно (т. 2 а.с. 70-77, 142-145).

Колегія суддів перевірила предмет і підстави заявлених позовних вимог і дійшла наступних висновків.

Частиною 1 ст. 59 вищевказаного Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч. 3 ст. 59 вищевказаного Закону).

Відповідно до частини 4 ст. 59 цього Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до частини 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що оскаржувані позивачкою виконавчі дії щодо виконання вищевказаного виконавчого документа за постановою від 29 вересня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження і акта опису і арешту майна від 24 жовтня 2011 року, постанова державного виконавця від 17 лютого 2016 року були вчинені відповідно до положень ч.1, п. 5 ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 40 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (а.с. 13-15).

Постанова державного виконавця від 08 серпня 2019 року була вчинена відповідно до положень чинного Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень ст. 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній на час відкриття виконавчого провадження), ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» і роз`яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" (зі змінами), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом останньої норми, під час вирішення такого спору з`ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв`язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами цивільного судочинства, якщо вони виникають у цивільних правовідносинах.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами розділу VІІ ЦПК України.

За змістом поданої позовної заяви між сторонами у справі немає спору про право власності (користування) на Ѕ частини земельної ділянки і житлового будинку із належними до нього господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 і таке право відповідач Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) не оспорював, при цьому, зазначений відповідач по справі не є ні стягувачем, ні боржником. Оскільки стягувач - Державна іпотечна установа по цій справі є третьою особою і не був притягнутий до участі як відповідач, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту, як пред`явленого до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. ЦПК України не передбачає можливості залучення до участі у справі осіб як відповідачів на стадії апеляційного розгляду, тому вказаний недолік не може бути усунутий апеляційним судом.

Суд апеляційної інстанції відхилив посилання представника позивачки - адвоката Забродського В.В. на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 212/3142/16-ц (провадження № 61-23502св18), оскільки у справі, яка розглядалась судом касаційної інстанції стягувач (Банк), разом із боржником (іншим з подружжя позивача), були залучені саме як відповідачі у справі, а не третьою особою, що свідчить про належний склад відповідачів та інші (відмінні) фактичні обставини в іншій справі порівняно зі справою, що розглянута апеляційним судом (т. 3 а.с. 13-26).

Вищенаведених вимог законодавства і обставин справи суд першої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Оскаржуване рішення районного суду не може бути визнано законним і обґрунтованим, з огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи - задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2020 року - скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», Державна іпотечна установа про визнання права власності на частку в домоволодінні та земельній ділянці, зняття арешту з частки в цих об`єктах нерухомого майна, а також виключення частки в домоволодінні та земельній ділянці з акту опису й арешту майна.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 16 жовтня 2020 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова