ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/2323/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Астапова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 у справі
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства екології та природних ресурсів України; 2. Національного природного парку "Голосіївський" до: 1. Київської міської ради; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1 - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про усунення перешкод та зобов`язання вчинити дії,
за участю представників:
від Офісу Генерального прокурора - Кравчук О. А.;
позивача-1 - Забур`янов В. В.;
позивача-2 - не з`явилися;
відповідача-1 - Пилипчук І. І.;
відповідача-2 - не з`явилися;
третьої особи на стороні позивача - не з`явилися;
третьої особи на стороні відповідача-1 - Гончаров О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У лютому 2018 року Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів (далі - позивач-1), Національного природного парку "Голосіївський" (далі - позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" (далі - відповідач-2, ТОВ "Авеста-Буд") у якому просив суд:
- зобов`язати Київську міську раду та ТОВ "Авеста-Буд" усунути Національному природному парку "Голосіївський" перешкоди в управлінні територією Національного природного парку "Голосіївський" в межах земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063), розташованої на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі міста Києва;
- зобов`язати ТОВ "Авеста-Буд" припинити будівельні роботи на території Національного природного парку "Голосіївський" в межах земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063), розташованої на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі міста Києва;
- відновити становище, яке існувало до порушення і зобов`язати Київську міську раду та ТОВ "Авеста-Буд" привести територію Національного природного парку "Голосіївський" в межах земельної ділянки площею 2, 6495 га (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063), розташованої на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі міста Києва, у попередній стан, у тому числі шляхом звільнення ТОВ "Авеста-Буд" указаної території природно-заповідного фонду від розміщених на ній майна, споруд, об`єктів незавершеного будівництва.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884), 28.10.2010 між Київською міською радою та ТОВ "Авеста-Буд" укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063) для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонами з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшою експлуатацією та обслуговуванням. Прокурор наголошував, що товариством перед початком будівництва вказаного об`єкту здійснено вирубку дерев на території національного парку, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема Законам України "Про природно-заповідний фонд України", "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки впливає на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів, перешкоджає використанню території природно-заповідного фонду за цільовим призначенням.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. 29.10.2009 Київська міська рада прийняла рішення № 532/2601 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.07.08 № 79-6-00632, укладеного між Київської міською радою та ТОВ "Авеста-Буд" для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення, паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва".
2.2. Відповідно до пункту 2 рішення (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) Київська міська рада вирішила укласти з ТОВ "Авеста-Буд" договір оренди земельної ділянки площею 2,69 га на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на умовах, визначених у договорі оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, з урахуванням положень пункту 1 цього рішення, як заміну первісного зобов`язання (новація).
Пунктом 4 рішення визначено, що з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва, укладеного на підставі пункту 2 цього рішення, вважати припиненим договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Авеста-Буд".
Відповідно до пункту 7 рішення вирішено внести зміни до Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, а саме: земельну ділянку площею 2,69 га на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва віднести за функціональним призначенням до території громадських будівель та споруд.
2.3. 28.10.2010 на підставі рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) між ТОВ "Авеста-Буд" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., відповідно до якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.
2.4. Згідно з пунктом 2.1 договору об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - Столичне шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 2, 6495 га; цільове призначення - для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонами з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням; кадастровий номер - 8000000000:90:119:0063.
2.5. Договір укладено на 10 (десять) років (пункт 3.1 договору).
2.6. Відповідно до пункту 6.2 договору право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.
2.7. 29.10.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 28.10.2010 за № 79-6-00791.
2.8. На виконання умов договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010, Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Авеста-Буд" (орендар) складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 29.10.2010, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку, місце розташування - Столичне шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 2,6495 га; цільове призначення - для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонами з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням; кадастровий номер - 8000000000:90:119:0063.
2.9. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Авеста-Буд" 09.11.2015 зареєстровано право власності на незавершене будівництво - господарську будівлю - КТП та допоміжні споруди загальною площею 92 м2 (готовність об`єкта 63 %) на Столичному шосе, 98-Д (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:119:0063), а також 07.09.2016 зареєстровано право власності на незавершене будівництво - автосалон з комплексом АЗК, що складається з фундаменту під будівлю компресорної, будівельна готовність об`єкта - 17 %, належить до житлової нерухомості, будівництво здійснюється на Столичному шосе, 98-Г (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:119:0063) на території урочища Бичок).
2.10. За твердженням прокурора, передана в оренду відповідачу-2 земельна ділянка входить до території Національного природного парку "Голосіївський" та товариством перед початком будівництва вказаного об`єкта здійснено вирубку дерев на території Національного парку, що є предметом розслідування кримінального провадження № 12016100010003845.
Так, в акті про порушення законодавства про природно-заповідний фонд України від 01.09.2016, складеного посадовими особами Національного природного парку "Голосіївський" встановлено, що на території природно-заповідного фонду НПП "Голосіївський" в урочищі Бичок (землі НПП "Голосіївський" без вилучення у землекористувача - КП "ЛПГ "Конча-Заспа") в порушення статті 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд" та ухвали Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі № 910/11164/16 відбувається порушення законодавства - на земельній ділянці площею близько 0,5 га за допомогою важкої техніки здійснюється розчищення від усієї рослинності та корчування пнів від раніше незаконно зрубаних дерев, планування території, копання котловану та встановлення фундаментних блоків. Особи порушників встановити не вдалося.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 (суддя Щербаков С. О.), у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором та позивачами належними та допустимими доказами не доведено, що земельна ділянка, яка є предметом договору від 28.10.2010, укладеного між відповідачами знаходиться в межах Національного природного парку "Голосіївський", а судом не встановлено ознак, необхідних для кваліфікації спірного правочину як такого, що порушує публічний порядок.
3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 (колегія суддів: Агрикова О. В., Чорногуз М. Г., Чорна Л. В.) рішення суду першої інстанції скасоване, ухвалено нове рішення, яким:
"1. Позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України та Національного природного парку "Голосіївський" задоволено повністю.
2. Зобов`язано Київську міську раду та ТОВ "Авеста-Буд" усунути Національному природному парку "Голосіївський" перешкоди в управлінні територією Національного природного парку "Голосіївський" в межах земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063), розташованої на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі міста Києва;
3. Зобов`язано ТОВ "Авеста-Буд" припинити будівельні роботи на території Національного природного парку "Голосіївський" в межах земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063), розташованої на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі міста Києва;
4. Відновити становище, яке існувало до порушення та зобов`язати Київську міську раду і ТОВ "Авеста-Буд" привести територію Національного природного парку "Голосіївський" в межах земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер: 8000000000:90:119:0063), розташованої на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі міста Києва, у попередній стан, у тому числі шляхом звільнення ТОВ "Авеста-Буд" указаної території природно-заповідного фонду від розміщених на ній майна, споруд, об`єктів незавершеного будівництва".
Постанова обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка площею 2,6495 га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва входить в межі Національного природного парку "Голосіївський" та належить до земель природно-заповідного фонду, на якій забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво.
Матеріалами справи не підтверджено, що органом державної влади чи органом місцевого самоврядування приймалося рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:119:0063, що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва.
При цьому колегія суддів зазначила, що незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку як об`єкта природно-заповідного фонду (не оформлення даної земельної ділянки за Національним природним парком "Голосіївський"), не змінює цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки як земель природно-заповідного фонду.
Дії товариства з вирубки дерев на території національного парку суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема Законам України "Про природно-заповідний фонд України", "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки впливають на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів, перешкоджають використанню території природно-заповідного фонду за цільовим призначенням, а також чинять перешкоди в управлінні територією національного природного парку, перешкоджають парку у виконанні ним наданих державою повноважень, спрямованих на збереження національного надбання - території природно-заповідного фонду України.
Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача-2 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не пропущено строк на звернення з даним позовом до суду, оскільки право останнього фактично було порушено з боку відповідача-2 в момент, коли розпочалися роботи щодо підготовки земельної ділянки до забудови, а саме в 2016 році, з моменту, коли відповідач-2 почав проведення на спірній земельній ділянці дій, що призвели б до втрати її цінних властивостей.
4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
4.1. У касаційній скарзі ТОВ "Авеста-Буд" просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
При цьому скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, і не застосовано положення пункту а) частини 2 статті 55 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), які підлягали застосуванню.
ТОВ "Авеста-Буд" наголошує, що спірна земельна ділянка передавалася йому в оренду на підставі рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 та не перебувала в постійному користуванні ані КО "Київзеленбуд", ані КП "ЛПГ "Конча-Заспа", тому ця земельна ділянка не вилучалась і не могла вилучатися у даних осіб, отже, є неправильним посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 150 ЗК України, яка регулює вилучення земельної ділянки з комунальної чи державної власності.
За твердженням скаржника, в матеріалах справи відсутнє та ніколи не приймалося рішення Київської міської ради про віднесення спірної земельної ділянки, як і урочища Бичок, до категорії земель - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Отже, на думку скаржника, висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірна земельна ділянка має цільове призначення землі природно-заповідного фонду - не відповідає фактичним обставинам справи і положенням статті 20 ЗК України.
Водночас ТОВ "Авеста-Буд" акцентує на неможливості застосування до спірних правовідносин положень частини 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", оскільки ця норма набрала чинності 19.03.2010, в той час як рішення Київської міської ради про передачу земельних ділянок урочища Бичок на інвестиційний конкурс під забудову було прийнято 26.06.2007, а рішення Ради про укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Авеста-Буд" - 23.10.2009.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу прокурор наголошує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги ТОВ "Авеста-Буд" є безпідставними.
5.2. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшло.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
6.3. Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
6.4. Згідно із частиною 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
6.5. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
6.6. Відповідно до положень частин 3, 4 статті 53 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
6.7. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
6.8. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
6.9. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
6.10. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
6.11. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
6.12. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
6.13. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
6.14. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
6.15. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
6.16. Судами встановлено, що враховуючи підстави позову, прокурором обґрунтовано визначено позивачами за цим позовом - Міністерство екології та природних ресурсів України та Національний природний парк "Голосіївський".
Проте, оскільки зазначеними особами заходи, спрямовані на поновлення порушеного права шляхом звернення до суду з позовом, не вживалися, що свідчить про неналежне здійснення ними захисту інтересів держави про що їх було повідомлено Заступником прокурора міста Києва, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку прокурором обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України та Національного природного парку "Голосіївський".
6.17. Відповідно до статей 43, 44, 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
6.18. Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, національні природні парки.
6.19. Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи (стаття 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд").
6.20. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України (частина 2 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
6.21. Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання (частини 1, 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд").
6.22. Відповідно до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Голосіївський" від 27.08.2007 № 794/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 30.10.2008 № 976/2008 (976/2008)) на території м. Києва створено національний природний парк "Голосіївський" площею 4 525,52 га, в тому числі 1 879,43 га земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та надаються національному природному парку "Голосіївський" в постійне користування, і 2 646,09 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком до Указу Президента (т. 1, а.с. 20-21).
6.23. Згідно вказаного додатку до Указу без вилучення у землекористувача, Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", до складу національного природного парку "Голосіївський" включаються землі площею 2 406,07 га, в складі яких перебуває і спірна земельна ділянка.
6.24. Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявність права користування за вказаним суб`єктом підтверджується Проектом організації і розвитку лісового господарства Лісопаркового господарства "Конча-Заспа" КМДА Державного комунального об`єднання зеленого будівництва "Київзеленбуд" (Інв. № 32, Том II, книга 1, 1999 рік), зокрема, Викопіюванням із Планшету № 5, (т. 1 а.с.25-63).
6.25. Також суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи наявні матеріали корегування Проекту створення першої черги національного природного парку з робочою назвою "Голосіїв", затвердженні додатком № 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.03.2006 № 619 (т. 2, а.с. 163-266).
6.26. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що Міністерством охорони навколишнього природного середовища України оформлено Охоронне зобов`язання від 29.01.2008 № 1-1-2, яким передано під охорону землекористувачу (КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" території, включені до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача площею 2 406,07 га, в тому числі й квартал 29 Голосіївського лісництва, що являє собою Урочище Бичок та спірну земельну ділянку в його складі (т. 1, а.с. 22-23).
6.27. Згідно із зазначеним Охоронним зобов`язанням від 29.01.2008 на заповідній території забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво.
6.28. Надавши оцінку змісту вказаного документа, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві передало під охорону землекористувачу (КП "ЛПГ "Конча-Заспа") території площею 2 406,07 га, включені до складу НПП "Голосіївський" без вилучення їх у землекористувача, в тому числі й квартал 29 Голосїївського лісництва, що включає урочище Бичок та спірну земельну ділянку в його складі.
6.29. Отже, зазначеними встановленими судом апеляційної інстанції обставинами в їх сукупності підтверджується, що спірна земельна ділянка площею 2,6495 га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва входить в межі Національного природного парку "Голосіївський" та належить до земель природно-заповідного фонду.
6.30. Відповідно до частини 2 статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
6.31. Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування не приймалось рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:119:0063), що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва.
6.32. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку, як об`єкта природно-заповідного фонду (неоформлення даної земельної ділянки за Національним природним парком "Голосіївський"), не змінює цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки як земель природно-заповідного фонду.
6.33. Згідно з частинами 4, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
6.34. Спростовуючи висновок місцевого суду про преюдиціальне значення фактів не входження спірної земельної ділянки до складу територій Національного природного парку "Голосіївський", встановлених судовими рішеннями в адміністративній справі № 2а-6723/11/2670, і покладених в основу скасованого рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що у розумінні частини 4 статті 75 ГПК України вказані обставини не можуть вважатися преюдиціальними, оскільки юридична особа (НПП "Голосіївський"), стосовно якої встановлено ці обставини, взагалі не була учасником цих справ.
6.35. Натомість Верховний Суд враховує як такі, що мають преюдиціальний характер, обставини, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 910/14803/17 (за участю НПП "Голосіївський", Київради і ТОВ "Авеста-Буд"), яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 25.07.2019, зокрема про те, що згідно з Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 "Про створення національного природного парку "Голосіївський" та Проектом створення Нацпарку, затвердженим Додатком № 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.03.2006 № 619, урочище Бичок, в межах якого розташована спірна земельна ділянка, включено до складу 2646,09 га земель парку без вилучення у землекористувача. Постановою суду апеляційної інстанції визнано незаконним рішення Київради від 29.10.2009 № 532/2601, на підставі якого було укладено договір оренди від 28.10.2010.
Керуючись положеннями статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", колегія судді Верховного Суду у постанові від 25.07.2019 у справі № 910/14803/17 зазначила, що зміна меж НПП "Голосіївський" може відбуватися виключно за відповідним рішенням Президента України.
Таким чином, Київська міська рада не мала повноважень вчиняти дії, направлені на зменшення території національного природного парку, оскільки такі дії належать до виключної компетенції Президента України.
При цьому колегія суддів погодилася з висновками апеляційного господарського суду про те, що незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку як об`єкта природно-заповідного фонду, не може мати наслідком втрату статусу території такого об`єкта, її знищення та/або можливість передачі третім особам його складових, в даному випадку земельної ділянки.
6.36. Також Верховний Суд вважає, що преюдиціальний характер мають обставини, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 910/11164/16 (за участю НПП "Голосіївський", Київради і ТОВ "Авеста-Буд"), яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 13.08.2019, зокрема про те, що земельна ділянка площею 2,6495 га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), яка розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва, входить в межі Національного природного парку "Голосіївський" та належить до земель природно-заповідного фонду. Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що неоформлення зазначеної земельної ділянки за Нацпарком не змінює її цільового призначення як такої, що віднесена до земель природно-заповідного фонду та не звільняє Київраду від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 910/11164/16 визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.10.2010 між Київрадою та ТОВ "Авеста-Буд", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00791, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`янченко Т. М.
6.37. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що земельна ділянка площею 2,6495 га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва входить в межі Національного природного парку "Голосіївський" та належить до земель природно-заповідного фонду, на якій забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво, що стало обґрунтованою підставою для скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.
7.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
7.3. Щодо посилань ТОВ "Авеста-Буд" у касаційній скарзі на те, що спірна земельна ділянка передавалася йому в оренду на підставі рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 та не перебувала в постійному користуванні ані КО "Київзеленбуд", ані КП "ЛПГ "Конча-Заспа", тому ця земельна ділянка не вилучалася і не могла вилучатися у даних осіб, отже є неправильним посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 150 Земельного кодексу України, яка регулює вилучення земельної ділянки з комунальної чи державної власності, слід зазначити таке.
Оскільки за змістом частини 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" об`єкти природно-заповідного фонду, в тому числі національні природні парки, створюються як з вилученням, так і без вилучення земель у їх власників або землекористувачів, а спірна земельна ділянка перебуває у складі масиву земель площею 2 646,09 га, які включені до території НПП "Голосіївський" без вилучення у землекористувачів, то необґрунтованим є довід скаржника щодо необхідності надання правовстановлюючого документа на право постійного користування землями парку. Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.
7.4. Твердження скаржника про те, що в матеріалах справи відсутнє та ніколи не приймалося рішення Київської міської ради про віднесення спірної земельної ділянки, як і урочища Бичок, до категорії земель - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, тому, на думку скаржника, висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірна земельна ділянка має цільове призначення землі природно-заповідного фонду - не відповідає фактичним обставинам справи і положенням статті 20 Земельного кодексу України, відхиляється колегією суддів, оскільки спростовується вище викладеним.
7.5. Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції вимог щодо неупередженості та об`єктивності суду, оскільки розгляд даної справи здійснено колегією суддів, яка ухвалювала постанову у справі № 910/11164/16, в зв`язку з чим ТОВ "Авеста-Буд" було подано заяву про відвід колегії суддів, є безпідставними з огляду на наступне.
Як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції від 28.03.2019 заяву ТОВ "Авеста-Буд" про відвід колегії суддів у складі головуючого Агрикової О. В., суддів Чорна Л. В., Чорногуз М. Г. у справі № 910/2323/18 визнано необґрунтованою. Провадження у справі зупинено, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ГПК України для вирішення питання про відвід.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.04.2019 ТОВ "Авеста-Буд" відмовлено у задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді: Агрикової О. В., суддів: Чорної Л. В., Чорногуза М. Г. від розгляду справи № 910/2323/18, оскільки наведені заявником доводи на її обґрунтування, в розумінні статей 35, 36 ГПК України, не можуть бути підставою для відводу вказаних суддів.
Таким чином, доводи ТОВ "Авеста-Буд" щодо неупередженості та об`єктивності зазначеного складу суду були перевірені та спростовані іншою колегією суддів суду апеляційної інстанції.
7.6. Водночас колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги ТОВ "Авеста-Буд" щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень частини 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", оскільки ця норма набрала чинності 19.03.2010, в той час як рішення Київської міської ради про передачу земельних ділянок урочища Бичок на інвестиційний конкурс під забудову було прийнято 26.06.2007, а рішення Ради про укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Авеста-Буд" - 23.10.2009. Проте, це не призвело до прийняття помилкового рішення по суті спору, з огляду на викладені вище обставини.
Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/14803/17.
7.7. Зазначеним також спростовуються доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, і не застосовано положення пункту а) частини 2 статті 55 ЗКА України, які підлягали застосуванню.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
7.8. За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувану постанову у справі прийнято із додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 у справі № 910/2323/18 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. Краснов
Суддя Г. Мачульський
Суддя С. Могил
