ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2020 р. Справа№ 910/18205/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Балабон В.О.

Невальонна Н.М.,

від відповідача - Перепеліцин К.М.,

від третьої особи - не з`явились,

від Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Науковець» - Джалапин М.Б.,

розглянувши апеляційні скарги

Київської міської ради та Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Науковець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 (повний текст рішення складено 04.05.2020)

у справі №910/18205/19 (суддя Підченко Ю.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС"

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К"

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про скасування рішення.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оскільки рішення Київської міської ради № 879/879 від 28.07.2016 року унеможливлює виконання укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" із позивачем договору про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року, будівництво на земельний ділянці кадастровий номер 8000000000:79:130:0009 по вул. Метрологічній, 14-д у Голосіївському районі м. Києва та отримання ТОВ "БАЗА-УРС" 80% квартир та нежитлових приміщень об`єкту, хоча ТОВ "БАЗА-УРС" вже було частково виконано свої обов`язки за договором та оплачено грошові кошти, а ТОВ "БАЗА-УРС" вважає рішення Київської міської ради № 879/879 від 28.07.2016 року незаконним та необґрунтованим та вимушене звертатися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано рішення Київської міської ради №879/879 від 28.07.2016 року "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 року № 79-6-00521, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 року № 304/965". Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач уклав договір про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року, вчинив дії на виконання функцій замовника (отримано містобудівні умови та обмеження, висновки, погодження, технічні умови, укладені договори та інші документи, долучені до справи), тому наявне порушене право позивача. Місцевий господарський суд також встановив, що договором оренди дійсно передбачено порядок одностороннього розірвання договору. При цьому, у п. 11.6. договору оренди чітко вказано, що розірвання цього договору не потребує укладення додаткової угоди, а договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням, однак суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність шкоди, завданої відповідачу, оскільки законодавством прямо встановлена заборона органам місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Окрім цього місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності Товариством з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС" було пропущено з поважних причин оскільки позивач лише 22.10.2019 року дізнався, що договір оренди земельної ділянки розірваний Рішенням Київської міської ради №879/879 від 28.07.2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 року у справі №910/18205/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято Київською міською радою в межах повноважень, з урахуванням вимог чинного законодавства та умов договору оренди, розірвання договору оренди передбачено в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку. Зокрема скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що вжиття позивачем та третьою особою заходів щодо виконання договірних зобов`язань відбулось після спливу понад восьми років з дати нотаріального оформлення договору, що прямо свідчить про тривале порушення з боку орендаря (третьої особи) встановленого у п. 8.4. договору строку забудови земельної ділянки. Крім того скаржник зазначає, що понесені позивачем витрати, пов`язані з виконанням ним договірних зобов`язань за договором про передачу частини функцій замовника будівництва, виникло виключно через провину орендаря (третьої особи), яка приховала факт розірвання договору на підставі спірного рішення. Й наостанок на думку відповідача оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято без врахування висновків встановлених у справі №910/17556/16.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 року у справі №910/18205/19 та призначено розгляд справи на 01.07.2020 року.

16.06.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

26.06.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.07.2020 року Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 року у справі №910/18205/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що земельна ділянка передана Київською міською радою в оренду ще у 2007 році при цьому, протягом всього періоду землекористування спірної земельної ділянки мали місце порушення прав та інтересів органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Науковець», зокрема шляхом порушення забудовниками: «Містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом у пров. Феофаніському, 14-Б, на вул. Метрологічній, 14-Д у Голосіївському районі міста Києва»; ст. 5 Закону України «Про основи містобудування»; ст. 25 Закону України «Про архітектурну діяльність»; рішення Київської міської ради Х сесії IV скликання «Про врахування громадських інтересів та захист прав громадян при проведенні містобудівної діяльності в місті Києві»; ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та інших нормативних актів.

Також, 01.07.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) до Північного апеляційного господарського суду від Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 року відкладено розгляд апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 року на 15.07.2020 року.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець", розгляд справи призначено на 15.07.2020 року.

14.07.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець" надійшли доповнення до апеляційної скарги.

15.07.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС", позивача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з неотриманням апеляційної скарги Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 року об`єднано апеляційні скарги Київської міської ради та Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 року у справі №910/18205/19 в одне апеляційне провадження та відкладено розгляд апеляційних скарг на 02.09.2020 року.

24.07.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець" в якій останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

03.08.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС", позивача у справі, надійшов відзив на доповнення до апеляційної скарги Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець".

01.09.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС", позивача у справі, надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, до набрання законної сили рішення по справі 640/18733/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 року розгляд справи відкладено на 07.10.2020 року.

28.09.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС", позивача у справі, надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, до набрання законної сили рішення по справі 640/18733/20.

07.10.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець" у справі №910/18205/19.

Також 07.10.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від ТОВ «Компанія «Новий дім» надійшла заява про залучення третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача та клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 07.10.2020 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, заперечував проти зупинення провадження у справі, залучення третьої особи та проти закриття провадження за апеляційною скаргою Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець" у справі, а також просив задовольнити апеляційні скарги. Представники позивача надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, не заперечували проти залучення третьої особи, просили закрити провадження за апеляційною скаргою Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець" у справі, зупинити провадження та відмовити у задоволенні апеляційних скарг. Представник Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець" надав усні пояснення, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні клопотань про закриття провадження, про зупинення провадження та задовольнити апеляційну скаргу. Представник третьої особи в судове зсідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі №910/18205/19 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/18733/20 колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування підстав для зупинення провадження у справі №910/18205/19 позивач посилається на те, що підставою подання апеляційної скарги Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець" є порушення його права, які виникли на підставі Рішення Київської міської ради від 06.07.2017 року №725/2887 «Про надання статусу парку відпочинку земельним ділянкам на вул. Метрологічній, 14-д та у пров. Феофанівському, 14-б у Голосіївському районі м. Києва», однак позивач звертає увагу, що Рішення Київської міської ради від 06.07.2017 року №725/2887 оскаржується в Окружному адміністративному суді міста Києва, а саме по справі №640/18733/20 за позовом ТОВ «Компанія «Новий дім» та ТОВ «Конкорд-К» до Київської міської ради про визнання протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 06.07.2017 року №725/2887.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд зупинити апеляційне провадження по справі №910/18205/19 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/18733/20.

В своєму клопотання позивач посилається на п. 5, ч. 1, ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 5, ч. 1, ст. 227 Господарського суду України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Заявляючи клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 640/18733/20 заявником не надано суду належним чином завіреної копії позовної заяви, відтак суд позбавлений можливості з`ясувати пов`язаність справ та встановити чи розглядаються в іншій справі обставини без яких вирішення даної справи є неможливим. Заявник не навів мотивів, на підставі яких він вважає об`єктивно неможливим розгляд даної справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення судом перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків. Сама по собі подібність справ, ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результатів розгляду справи №640/18733/20 апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи №910/18205/19.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні можливістю самостійно встановити обставини справи шляхом дослідження наявних у справі доказів.

З огляду на те, що у справі №910/18205/19 достатньо матеріалів справи для в встановлення всіх обставин справи та враховуючи те, що у справі №910/18205/19 є вимога про скасування рішення Київської міської ради № 879/879 від 28.07.2016 року, що говорить про дослідження даного рішення на відповідність чинному законодавству у даній справи, яке не залежить від вирішення справи №640/18733/20, в якому оскаржується зовсім інше рішення Київської міської ради №725/2887 від 06.07.2017 року «Про надання статусу парку відпочинку земельним ділянкам на вул. Метрологічній, 14-д та у пров. Феофанівському, 14-Б у Голосіївському районі м. Києва», колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання представника позивача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/18733/20.

Щодо залучення ТОВ «Компанія «Новий дім» в якості третьої особи без самостійних вимог у справі №910/18205/19 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Колегія суддів звертає увагу, що рішення Київської міської ради прийняте стосовно правовідносин за договором оренди земельної ділянки від 13.07.2007 року зареєстрованим в реєстрі за №1962 та укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд-К» та Київською міською радою, а тому прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов`язки ТОВ «Компанія «Новий дім».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про залучення ТОВ «Компанія «Новий дім» в якості третьої особи без самостійних вимог у справі №910/18205/19 та про відкладення розгляду справи.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 року колегією суддів вирішено апеляційне провадження у справі №910/18205/19 за апеляційною скаргою Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Науковець» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 року закрити з підстав того, що при прийнятті рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 року №910/18205/19 місцевим судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Науковець", не вирішувалося.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 09.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий дім", Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" (далі разом - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС" (далі також - Сторона-2) укладено договір про передачу частини функцій замовника будівництва (далі - договір про передачу функцій замовника будівництва), згідно з предметом якого Сторона-1 та Сторона-2 зобов`язуються збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: пров. Феофанівський, 14-Б, вул. Метрологічна, 14-Д у Голосіївському районі м. Києва. (а.с. 15-20).

Для реалізації цього договору Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обов`язків, що передаються Стороні-2 для виконання функцій замовника будівництва об`єкту, визначено цим договором. Кожна зі сторін діє в межах функцій та обов`язків, що визначені договором. Кожна сторона самостійно веде фінансовий, бухгалтерський та податковий облік результатів своєї діяльності (п. п. 2.2., 2.3. договору про передачу функцій замовника будівництва).

Відповідно до п. 3.1. договору про передачу функцій замовника будівництва об`єктом забудови є земельна ділянка, яка використовується стороною-1 на праві оренди.

Згідно з п. 3.3. договору про передачу функцій замовника будівництва право користування земельною ділянкою внаслідок виконання цього договору не переходить до сторони-2.

Також відповідно до п.п. 1, п. 4.2.1. договору про передачу функцій замовника будівництва сторона-1 залишає за собою виконання частини функції замовника, зокрема здійснює функції землекористувача земельної ділянки, сплачує орендну плату.

Пунктом 4.4. договору про передачу функцій замовника будівництва передбачено, що Сторона-1 надала Стороні-2 право укладати та підписувати будь-які договори, пов`язані з виконанням нею функцій замовника і самостійно визначати їх умови. Договори укладаються Стороною-2 від власного імені, за винятком договорів із організаціями, що здійснюють електро-, газо-, тепло-, водопостачання та водовідведення, що можуть укладатися від імені Сторони-1, проте всі дії, необхідні для укладення цих договорів, вчиняються Стороною-2.

Відповідно до п. 4.5. договору про передачу функцій замовника будівництва, Сторона-2 отримує висновки, дозволи, погодження, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, технічні умови, інші документи, необхідні для здійснення підготовчих та будівельних робіт та введення об`єкту в експлуатацію на ім`я Сторони-1.

За виконання частини функцій замовника будівництва сторона-2 має отримати у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир та нежитлових приміщень об`єкту, згідно з Актом розподілу, який підписується сторонами після введення об`єкта в експлуатацію, у співвідношенні 80% від загальної площі таких приміщень.

Колегія суддів звертає увагу, що на підставі Рішення Київської міської ради №307/968 від 15.03.2007 року між третьою особою (орендар) та відповідачем (орендодавець) було укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки від 13.07.2007 року (далі - договір оренди), зареєстрований в реєстрі за №1962. Даний договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що було зроблено запис від 20.07.2007 року за №79-6-00521 у книзі записів державної договорів. (а.с. 30-35).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець на підставі Рішення Київської міської ради №307/968 від 15.03.2007 року, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно із пунктом 2.1 договору оренди об`єктом оренди відповідно цього договору є земельна ділянка з наступним характеристиками: місце розташування - вул. Метрологічна 14-д у Голосіївському районі міста Києва; площа - 13430 кв.м.; цільове призначення - для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового комплексу з підземним паркінгом та нежитловими приміщеннями громадського призначення; кадастровий номер - 8000000000:79:130:0009.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди договір укладено на 15 років.

Згідно п. 8.4 договору оренди орендар зобов`язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки, в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, та, зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. (тобто до 20.07.2010 року).

Пунктом 11.3. договору оренди передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу Земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження Земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України, поєднання в одній особі власника Земельної ділянки та Орендаря, ліквідації юридичної особи - Орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди може бути розірваний, зокрема, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням останнього, від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли Орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі відчуження права користування земельною ділянкою третім особам (п. 11.4 договору оренди).

Згідно п. 11.5 договору оренди він може бути розірваний в разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків визначених у пунктах 5.1 та 8.4 договору.

Відповідно до п. 11.6 договору оренди його розірвання не потребує укладання додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

На підставі вказаного договору оренди між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки від 20.07.2007 року. (а.с. 40).

Матеріали справи містять також акт обстеження земельної ділянки від 30.06.2016 року № 16/1177-01, який складено Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), згідно з вказаним актом земельна ділянка частково огороджена металевим гратчастим парканом та для будівництва земельна ділянка не використовується, будівельного паспорта об`єкта не виявлено. (а.с. 158-159).

В матеріалах справ наявний лист №001-10/1 від 14.10.2019 року, яким позивач звернувся до ТОВ «Конкорд-К» за наданням оригіналу договору оренди земельної ділянки від 13.07.2007 року, укладеного з Київською міською радою та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим номером 1962. (а.с. 21).

У відповідь на вище вказаний лист, ТОВ «Конкорд-К» листом №2210/19-1 від 22.10.2019 року повідомило, що вищевказаний договір оренди земельної Ділянки розірваний Рішенням Київської міської ради №879/879 від 28.07.2016 року "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 року № 79-6-00521, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 року № 304/965". (а.с. 22).

В подальшому позивач листом №002-10/1 від 24.10.2019 року звернувся до ТОВ «Конкорд-К» з проханням надати Рішення Київської міської ради №879/879 від 28.07.2016 року "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 року № 79-6-00521, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 року № 304/965". (а.с. 29).

Також позивач листом №004-11 від 19.11.2019 року звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з проханням надати всю наявну інформацію про земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:130:0009 по вул. Метрологічній, 14-д у Голосіївському районі м. Києва. (а.с. 25).

В свою чергу Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надав відповідь №0570202/1-22133 від 27.11.2019 року в якій вказав, що договір оренди земельної ділянки розірваний Рішенням Київської міської ради №879/879 від 28.07.2016 року. Також в даному листі зазначено, що рішенням Київської міської ради від 06.07.2017 року №725/2887 земельній ділянці по вул. Метрологічній, 14-д (кадастровий номер 8000000000:79:130:0009) у Голосіївському районі м. Києва надано статус парку відпочинку. (а.с. 26-27).

В матеріалах справи наявне рішення № 879/879 від 28.07.2016 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 року № 79-6-00521, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 року № 304/965. (а.с. 28-29).

Оскаржуване рішення Київської міської ради прийняте останньою, керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 9, 141 Земельного кодексу України, статтею 31 Закону України "Про оренду землі", статтею 188 Господарського кодексу України та статтею 416 Цивільного кодексу України, пунктами 8.4, 11.4 договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 року N 79-6-00521 та тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" не виконано умов п. 8.4 договору оренди, а саме: не завершено забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, враховуючи численні звернення громадськості.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Колегія суддів зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, звертаючись з даним позовом, позивач в обґрунтування наявності порушеного права зазначає, що рішення Київської міської ради № 879/879 від 28.07.2016 року порушує його право оскільки унеможливлює виконання укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" із позивачем договору про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року, будівництво на земельний ділянці кадастровий номер 8000000000:79:130:0009 по вул. Метрологічній, 14-д у Голосіївському районі м. Києва та отримання ТОВ "БАЗА-УРС" 80% квартир та нежитлових приміщень об`єкту, хоча ТОВ "БАЗА-УРС" вже було частково виконано свої обов`язки за договором та оплачено грошові кошти.

Колегія суддів звертає увагу, що у позивача відсутні будь-які правовідносини з Київською міською радою щодо користування земельною ділянкою по вул. Метрологічній, 14-д (кадастровий номер 8000000000:79:130:0009) у Голосіївському районі м. Києва.

При цьому, приймаючи рішення Київської міської ради № 879/879 від 28.07.2016 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.07.2007 року № 79-6-00521, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 року № 304/965 відповідач керувався своїми договірними відносинами виключно з ТОВ «Конкорд-К», які виходять з договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 року, зі змісту якого вбачається, що ТОВ «БАЗА-УРС» не є стороною даного правочину.

Як встановлено вище, позивач є стороною правочину, а саме договору про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий дім", Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К".

Також, як було вище викладено, з умов договору про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року позивачу було передано частину функцій замовника, які встановлені в розділі 4 даного договору.

При цьому, укладаючи договір про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року сторони передбачили, зокрема в п.п. 3.1., 3.3. та п.п. 1, п. 4.2.1., що об`єктом забудови є земельна ділянка, яка використовується стороною-1 на праві оренди. Право користування земельною ділянкою внаслідок виконання цього договору не переходить до сторони-2. Сторона-1 (ТОВ «Конкорд-К» залишає за собою виконання частини функції замовника, зокрема здійснює функції землекористувача земельної ділянки, сплачує орендну плату.

Тобто, з умов договору про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року вбачається, що всі функції щодо землекористувача спірної земельної ділянки залишились у ТОВ «Конкорд-К», а відтак і всі права на дану земельну ділянку. Відтак, позивачу не було передано прав щодо оренди земельної ділянки по вул. Метрологічній, 14-д (кадастровий номер 8000000000:79:130:0009) у Голосіївському районі м. Києва відповідно до умов договору про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року.

Як вже було зазначено вище, спірне рішення Київської міської ради № 879/879 від 28.07.2016 року стосується виключно правовідносин ТОВ «Конкорд-К» з Київської міською радою, які випливають з договору оренди земельної ділянки від 13.07.2007 року.

З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи спірне рішення № 879/879 від 28.07.2016 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.07.2007 року № 79-6-00521, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 року № 304/965, відповідачем не було порушено будь-яких прав позивача, оскільки, як встановлено вище, останній не є стороною договору оренди земельної ділянки, а також у останнього відсутні будь-які права на земельну ділянку по вул. Метрологічній, 14-д (кадастровий номер 8000000000:79:130:0009) у Голосіївському районі м. Києва.

Колегія суддів також звертає увагу, що уклавши договір про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року, ТОВ «Конкорд-К» залишив за собою всі права землекористувача, а тому питання щодо контролювання строків забудови земельної ділянки, або ж звернення до Київської міської ради щодо продовження таких строків залишилось також за ТОВ «Конкорд-К».

З наведеного вище вбачається, що спірне рішення Київської міської ради стосується виключно прав та обов`язків ТОВ «Конкорд-К».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Конкорд-К» зверталось до суду з позовною заявою до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 879/879 від 28.07.2016 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.07.2007 року № 79-6-00521, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 року № 304/965.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 10.05.2017 року у справі №910/17556/16 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Конкорд-К», та визнано законність оскаржуваного рішення Київської міської ради.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Відповідно до частини 2 статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. Отже, вказана стаття Цивільного кодексу України встановлює чотири випадки, у яких право землекористування припиняється автоматично, та містить посилання на можливість припинення права землекористування у судовому порядку в інших випадках.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 102-1 Земельного кодексу України, у відповідності до якої право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

Отже, вказані статті передбачають автоматичне припинення права землекористування у випадку невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Вказані обставини свідчать про те, що право землекористування ТОВ «Конкорд-К» припинилось автоматично, в силу положень закону, зокрема статті 416 Цивільного кодексу України та статті 102-1 Земельного кодексу України.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Проте у даному випадку право землекористування ТОВ «Конкорд-К» припинилось автоматично в силу закону, який за цих умов не вимагає підтвердження припинення такого права за окремим судовим рішенням. У зв`язку з чим спірне Рішення №879/879 від 28.07.2016 року відповідача права позивача не порушує, оскільки на момент укладання договору про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року у ТОВ «Конкорд-К» права користування земельною ділянкою припинені.

Крім цього, слід звернути увагу, що згідно зі статтею 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Таким чином, дозвіл на виконання будівельних робіт є безумовною правовою підставою для початку будівельних робіт. Однак позивачем не подано жодного доказу (більше того, даний факт визнається та ним не спростовується), що з моменту укладання договору оренди земельної ділянки від 13.07.2007 року, та протягом 3-х років встановлених п. 8.4. вказаного договору для завершення будівництва, дозволу на виконання будівельних робіт ані ТОВ «Конкорд-К», ані ТОВ «БАЗА-УРС» не отримано.

Позивач при розгляді даної справи, посилаючись на формальні порушення своїх прав як забудовника оскаржуваним рішенням, не подав жодного доказу початку будівельних робіт або будь-яких інших дій, які б свідчили про свідоме, належне та добросовісне ставлення ТОВ «Конкорд-К» до свого зобов`язання приступити до забудови земельної ділянки протягом 2007-2010 років. З іншого боку, Київська міська рада діє в інтересах територіальної громади міста Києва, забезпечуючи баланс між інтересами конкретних юридичних та фізичних осіб з одного боку та стратегічного розвитку міста Києва з іншого боку. Саме тому оскаржуване рішення за своєю правовою природою є лише формалізацією припинення землекористування в силу закону та не може свідчити про порушення прав позивача, якій уклав договір про передачу частини функцій замовника будівництва у 2015 році вже після того, як договір оренди земельної ділянки від 15.03.2007 року припинив свою дію в силу закону та умов договору, а саме пункту 11.3., тобто за нормами про, які позивач зобов`язаний був бути обізнаний.

За таких умов посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на відсутність вини останнього у не завершенні будівництва в указаний в договорі оренди строк, не приймаються колегією суддів у даній справі, оскільки, у даному випадку право землекористування ТОВ «Конкорд-К» припинилося автоматично в силу закону, а одностороннє розірвання договору з ініціативи орендодавця шляхом прийняття оскаржуваного рішення є оформленням припинення землекористування в силу Закону.

Крім того, колегія суддів зазначає, що всі докази (а.с. 42-107), що підтверджують вчинення третьою особою та позивачем дій спрямованих на будівництво датуються 2015-2016 роками, тобто такі дії були вчинені вже з порушенням п. 8.4. договору оренди. При цьому колегія суддів підкреслює, що ТОВ «Конкорд-К» за період з 2007 року по 2010 рік не оформлена та не затверджена в установленому порядку дозвільна та проектна документація на будівництво.

Матеріали справи місять повідомлення про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 року №79-6-00521, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Конкорд-К» на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 року №304/965, яке опубліковане у газеті «Хрещатик» від 09.09.2016 року №96(4866). (а.с. 163).

Колегія суддів також підкреслює, що договір №150517 від 15.05.2017 року на виконання робіт з розробки проектної документації стадії "Передпроектні пропозиції" укладений між ТОВ «БАЗА-УРС» та ТОВ «Скайпарк Груп» вже після прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради від 28.07.2016 року, його оприлюднення 09.09.2016 року та після прийняття Вищим господарським судом України постанови від 10.05.2017 року, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 року у справі №910/17556/16 про відмов у задоволенні позовних вимог ТОВ «Конкорд-К» про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №879/879 від 28.07.2016 року «Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 року №79-6-00521, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд-К» на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 року №304/965.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з доводами скаржника, що понесені позивачем витрати, пов`язані з виконанням ним договірних зобов`язань за договором про передачу частини функцій замовника будівництва, виникло виключно через провину орендаря (третьої особи), яка приховала факт розірвання договору на підставі спірного рішення, а також не виконала вимоги п. 8.4. договору оренди земельної ділянки.

При цьому, колегія суддів вважає, що позивач укладаючи договір про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року мав бути обізнаний (п. 1.4.1. вказаного договору) щодо обмежень встановлених п. 8.4. договору оренди земельної ділянки від 13.07.2007 року та норм чинного законодавства та діяв на свій страх і ризик укладаючи вищезазначений договір та інші договори на його виконання.

Таким чином посилання позивача не те, що рішення Київської міської ради № 879/879 від 28.07.2016 року порушує його право оскільки унеможливлює виконання укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" із позивачем договору про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року колегією суддів відхиляються, оскільки права та обов`язки за даним договором про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року у позивача наявні виключно з ТОВ «Конкорл-К», який в порушення умов договору оренди земельної ділянки (п. 8.4.) протягом 2007-2010 р.р. навіть не розпочав будівництво, а Київська міська рада не має будь-якого відношення до даного правочину.

З врахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у даній справі не призведе до захисту його прав.

Колегія суддів також звертає увагу, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в процесуальних та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Однак, звертаючись з даним позовом, позивач не взяв до уваги Рішення Київської міської ради від 06.07.2017 року №725/2887 «Про надання статусу парку відпочинку земельним ділянкам на вул. Метрологічній, 14-д та у пров. Феофаніському, 14-б у Голосіївському районі м. Києва», яким змінено категорію спірної земельної ділянки з земель житлової та громадської забудови на статус парку відпочинку.

Колегія суддів зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06 2018 у справі № 338/180/17).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Київської міської ради № 879/879 від 28.07.2016 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 № 79-6-00521, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 № 304/965".

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності порушення прав позивача, колегія суддів не досліджує питання щодо строку позовної даності.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2020 року у справі № 910/18205/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Київської міської ради підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 року у справі №910/18205/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 року у справі №910/18205/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

« 1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС" відмовити в повному обсязі.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС" (03022, м. Київ, вул. Амурська, 4, код ЄДРПОУ 30856612) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню) 50 коп.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18205/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.10.2020 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз