Справа № 234/6791/20

Провадження № 2/234/2296/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Лутай А.М.

за участю: секретар судового засідання - Пагуліч Д.Г.

представника позивача - Писаренко Г.А.

представника відповідача - ОСОБА_1

представника третьої особи - Листопада С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Краматорську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», про стягнення моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 23.04.2020р звернувся до суду з дійсним позовом, вказуючи, що у період з 26.02.2017р по 27.01.2020р він постійно працював обрубувачем зайнятим на оборобці литва наждаком та вручну у фасоносталиварному цеху (ФЛЦ) Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (надалі - ПрАТ «НКМЗ»), відповідача у справі. Зазначає, що перебуваючи у трудових правовідносинах з ПрАТ «НКМЗ», відпрацював 12 років 11 місяців на посадів зі шкидливими та небезпечними умовами праці, в умовах перевищуючих гранично допустимий рівень пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень, низької температури в холодну пору року, та внаслідок професійного захворювання та погіршенням здоров`я, вимушений був звільнитися з підприємства за власним бажанням. Перші ознаки хронічного захворювання у нього було діагностовано ще у 2009 році, а у 2015 року у нього виявлено хронічну двобічну приглухуватість. У зв`явку з погіршенням здоров`я, влітку 2018 року, він вимушений був звернутись до лікарів місцевої клініки, де його направили на консультацію до клініки професійних захворювань у м.Києві, де згодом його визнали хворим та встановили професійне захворювання. Зазначає, що у листопаді 2019 року він пройшов стаціонарне медичне обстеження у клінічній лікарні профзахворювань м.Київа, результатом медичного обстеження став висновок, згідно якого йому вперше встановлено професійне захворювання: 1) Вібраційна хвороба II ст. (другого ступеню), (вегето-сенсорна поліневропатії верхніх кінцівок з дегенеративно-дистрофічними порушеннями в кистях в поєднанні з дефартрозом ліктьових суглобів І ст.); 2) Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (III ст.) (третій) за класифікацією Остапкович В.Є. і Пономарьової Н.І.; 3) Хронічний бронхіт II ст., фаза затухаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.). Після встановлення підозри на професійне захворювання, спеціалістом ГУ Держпраці у Донецькій області, проведено санітарно-гігієнічне обстеження об`єкта, де він ( ОСОБА_2 ) працював, а також умов праці робочого місця обрубувача у ФЛЦ на ПрАТ «НКМЗ», про що складено акти від 07.08.2019р. Під час проведення перевірки встановлено численні порушення умов праці на виробництві, в актах проаналізовано перелік шкідливих чинників, що мали місце під час виконання робіт обрубувача на робочому місці, а саме: пил, шум, локальна вібрація, фізичні навантаження, низька температура повітря у холодний період року. За результатами перевірки встановлено, що всі фактичні значення виробничих чинників, які впливають на обрубувача під час праці на робочому місці, перевищують гранично допустимий рівень. Так рівень локальної вібрації складав 78-81 дБ при ГДР 76дБ, виробничий шум 93-95 дБА при ГДР 80 дБА, а рівень пилу перевищував гранично допустимі показники у тричі (фактично 11,9мг/м, а нормативні 4,0мг/м). Факт професійного захворювання у подальшому було підтверджено і комісією, яка на ПрАТ «НКМЗ», склала акт причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21 грудня 2019 року за формою П-4, згідно якого (п.12) підтверджено, що він відпрацював у фасоносталеливарному цеху ПрАТ«НКМЗ», 12 років 9 місяців 19 днів і весь цей час працював зі шкідливими та небезпечними умовами праці, де рівень пилу, шуму, вібрації перевищував гранично допустимі норми; встановлено, обставини, за яких виникло професійне захворювання, а саме: «У зв`язку з недосконалістю технологічного процесу виконував роботи в умовах впливу на організм локальної вібрації, виробничого шуму та пилу фіброгенної дії, концентрації та рівні яких перевищували гранично-допустимі. Недостатній контроль з боку керівництва дільниці за використанням робітником засобів індивідуального захисту від вібрації, шуму та пилу» (п.17); причинами професійного захворювання стало тривала робота в умовах дії шкідливих виробничих чинників: в т.ч. вібрації, пилу та шуму, що перевищує гранично допустимі рівні концентрації (п.18); зазначено, що особами, які порушили «законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи», є- майстер ФЛЦ ПрАТ «НКМЗ» (п.20).

Вказує, що 04.02.2020 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія (МСЕК) у м.Слов`янськ, провела медичне обстеження та вперше визнала його ( ОСОБА_2 ) захворювання професійним з 65% втрати працездатності (40% вібраційна хвороба, 20% хронічний бронхіт, 5% приглухуватість) та встановила третю групу інвалідності (професійне захворювання). У зв`язку з отриманням професійного захворювання він періодично змушений знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів; внаслідок погіршення стану здоров`я, щорічно, або декілька разів на рік проходить курси лікування у різних медичних закладах. Так у липні та жовтні 2018 року та у лютому 2019 року проходив стаціонарне лікування у місцевих лікарнях м.Краматорська, лікувався у клінічній лікарні профзахворювань м.Київа у листопаді 2019 року. Зазначає, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання, він зазнав фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання йому моральної шкоди. Так, на час захворювання йому ( ОСОБА_2 ) було 38 років - час життєвого розквіту, пора зрілості, він будував плани на подальше життя, мріючи добитись чималих успіхів, але цьому завадила хвороба, стан здоров`я є невідновним, внаслідок чого він отримав психологічну травму; внаслідок захворювання змінився його життєвий уклад, він частково втратив працездатність. Також, вказує, що він обмежений під час вибору місця праці, час від часу відчуває фізичну біль у грудях, суглобах, погано спить, відчуває шум в голові, стан здоров`я дуже незадовільний, не витримує тривалих фізичних навантажень, заважає задишка, що доставляє багато труднощів його близьким: дружині та неповнолітнім дітям, якім потрібна не тільки моральна, але й матеріальна підтримка, на підставі чого він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Так, після захворювання та звільнення з ПрАТ «НКМЗ», вказує, що зареєструвався у Краматорському міському центрі зайнятості, але у зв`язку з медичними обмеженнями при виборі умов праці, до теперішнього часу так і не знайшов постійного місця праці. Моральна шкода, яка заподіяна йому ( ОСОБА_2 ) полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім`ї, фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час роботи та які відчуває і на теперішній час, тому змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Просить стягнути з ПрАТ « НКМЗ» на його ( ОСОБА_2 ) користь на відшкодування моральної шкоди 65000грн.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій наполягав на задоволенні його позовних вимог.

Представник позивача - адвокат Писаренко Г.А., підтримав позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі, просив їх задовольнити та в судовому засіданні надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_2 зазначивши, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. А також, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду. Вважає помилковою думку позивача про те, що діями ПрАТ «НКМЗ», який не забезпечив безпечні умови праці, йому заподіяно моральну шкоду., але така думка є помилковою і спростовується наступним. Зазначила, що діюче законодавство допускає використання небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці у разі неможливості повного усунення за умови одержання відповідного дозволу. Дотримуючись норм закону, відповідач одержав від Територіального управляння Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл №069.03.14.37.10.1 на початок робіт підвищеної небезпеки та дозвіл №1686.11.30-29.51.1 на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки. На виконання ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону праці», відповідач проінформував ОСОБА_2 під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що підтверджується наказом про прийняття на роботу. Таким чином, позивач усвідомлював наслідки такої роботи та добровільно на неї погодився. Крім того, відповідач неухильно забезпечував надання позивачу пільг та компенсацій за важкі та шкідливі умови праці. Звертає увагу, що безкоштовне харчування обрубувачів не передбачене законодавством, оскільки ця професія не міститься у Переліку виробництв, професій і посад, робота в яких надає право на безкоштовне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв`язку з особливо шкідливими умовами праці, затв. Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальним питанням та Президії ВЦСПС від 07.01.1977р №4/П-1. Проте, відповідач з власної ініціативи забезпечував безкоштовним харчуванням позивача на протязі його роботи обрубником. Вважає, що відповідач не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивача, а навпаки забезпечив йому пільги та компенсації. Крім того, зазначила, що у позові ОСОБА_2 вказує, що моральна шкода, яка йому заподіяна, полягає у душевному хвилюванні, фізичному болю та стражданнях; отриманні психічної травми; зміні її життєвого укладу; порушенні зв`язків із оточуючими, неможливості продовжувати активний спосіб життя, реалізовувати свої звички та бажання. Але жодних доказів щодо наявності цих обставин він не наводить та не додає до позовної заяви. Також, позивачем не доведено, що зміни, які сталися в його особистому житті пов`язані саме з наявністю у нього професійного захворювання, а також, які додаткові зусилля він докладає для організації свого життя. Враховуючи вищенаведе, вважає, що немає правових підстав для компенсації моральної шкоди позивачу, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, моральна шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою. Зауважила, що позивач в обґрунтування своїх вимог послався на норми закону, які не регулюють правовідносини, що є підставою позову, зокрема, ст.ст.21, 46 Конституції України, ст.1167 ЦК України. Просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Листопад С.О. , представник третьої особи Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (надалі - Краматорського МВ УВД Фонду соцстрахування України в Донецькій області, або Краматорського міського відділення, або Фонд соціального страхування України) в судовому засіданні пояснив, що потерпілий на виробництві ОСОБА_2 перебуває на обліку в Краматорському міському відділенні з 21.12.2019р, за висновком МСЕК від 04.02.2020р потерпілому встановлена стійка втрата працездатності 65% та 3 група інвалідності (з повторним переоглядом 04.02.2022р) внаслідок професійного захворювання на підприємстві - ПрАТ «НКМЗ». Зазначив, що постановами Краматорського міського відділення №0526/4350/4350/1 від 14.02.2020р, №0526/4350/4350/2 від 14.02.2020р відповідно до ст.ст.36, 42 Закону України №1105-XIV позивачу було призначено одноразову допомогу в сумі 35 734,00 грн та щомісячні страхові виплати в розмірі 21 020,00 грн. За таких підстав, вважає, що Краматорське міське відділення права потерпілого не порушувало, оскільки діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Звернув увагу, що відповідно до ч.7 ст.36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові виплати складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності: страхових витрат на медичну та соціальну допомогу. Положеннями частини 8 статті 36 зазначеного Закону України №1105-XIV передбачене що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно по положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Отже, на підставі вищенаведеного, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази по справі, вважає позов обґрунтованим та такий, що підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з таких підстав:

Як передбачено ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 26 лютого 2007 року по 27 січня 2020 року працював обрубувачем зайнятим на оборобці литва наждаком та вручну у фасоносталиварному цеху Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод».

Медичним висновком центральної лікарсько-експертної комісії Клініки професійних захворювань Інституту медицини праці імені Юл.Кундієва Національної академії медичних наук України про наявність (відсутність) хронічного захворювання (отруєння) від 26 листопада 2019 року за №42/950 було встановлено професійне захворювання позивача: 1) Вібраційна хвороба II ст. (другого ступеню), (вегето-сенсорна поліневропатії верхніх кінцівок з дегенеративно-дистрофічними порушеннями в кистях в поєднанні з дефартрозом ліктьових суглобів І ст.); 2) Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (III ст.) (третій) за класифікацією Остапкович В.Є. і Пономарьової Н.І.; 3) Хронічний бронхіт II ст., фаза затухаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) .

Згідно копія довідки МСЕК серія 12 ААА №088017 від 04 лютого 2020 року та копії довідки до Акту огляду медіко-соціальної експертної комісії серія 12 ААБ за №416768 від 04 лютого 2020 року ОСОБА_2 вперше встановлено професійне захворювання з 65% втрати працездатності (40% вібраційна хвороба, 20% хронічний бронхіт, 5% приглухуватість) та встановлена третя група інвалідності. Рекомендоване медикаментозне та санаторно-курортне лікування, протипоказана важка фізична праця, вплив шуму, вібрації та пилу.

Відповідно Ату розслідування хронічного професійного захворювання від 21 грудня 2019 року (за формою П-4), комісією проведено розслідування випадку хронічного захворювання ОСОБА_2 .

За висновками комісії (пункт 12) позивач відпрацював у фасоносталеливарному цеху ПрАТ«НКМЗ» 12 років 9 місяців 19 днів, і весь цей час працював зі шкідливими та небезпечними умовами праці, де рівень пилу, шуму, вібрації перевищував гранично допустимі норми; встановлено, обставини, за яких виникло професійне захворювання, а саме: «У зв`язку з недосконалістю технологічного процесу виконував роботи в умовах впливу на організм локальної вібрації, виробничого шуму та пилу фіброгенної дії, концентрації та рівні яких перевищували гранично-допустимі. Недостатній контроль з боку керівництва дільниці за використанням робітником засобів індивідуального захисту від вібрації, шуму та пилу» (п.17 Акту). Причинами професійного захворювання стало тривала робота в умовах дії шкідливих виробничих чинників: в т.ч. вібрації, пилу та шуму, що перевищує гранично допустимі рівні концентрації (пункт 18).

Крім того, в пункті 20 Акту зазначено, що особами, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи, є майстер ФЛЦ ПрАТ «НКМЗ» ОСОБА_4 , який порушив п.8.7 ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної і локальної вібрації», ст.ст.8,13 Закону України «Про охорону праці».

Згідно копії Акту обстеження об`єкту від 07 серпня 2019 року та санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 16 серпня 2019 року, встановлено численні порушення умов праці на виробництві, в актах проаналізовано перелік шкідливих чинників, що мали місце під час виконання позивачем ОСОБА_2 робіт в якості обрубувача на робочому місці, а саме: пил, шум, локальна вібрація, фізичні навантаження, низька температура повітря у холодний період року. За результатами перевірки - всі фактичні значення виробничих чинників, які впливають на обрубувача під час праці на робочому місці, перевищують гранично допустимий рівень. Так рівень локальної вібрації складав 78-81 дБ при ГДР 76дБ, виробничий шум 93-95 дБА при ГДР 80 дБА, а рівень пилу перевищував гранично допустимі показники у тричі (фактично 11,9мг/м, а нормативні 4,0мг/м).

З долучених до справи медичних документів вбачається, що позивач в період з 2009 року по теперішній час, неодноразово проходив клінічні обстеження і знаходився на лікуванні у медичних установах та проходив курси лікування від професійних захворювань.

Потерпілий на виробництві ОСОБА_2 перебуває на обліку у Краматорському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 21 грудня 2019 року.

Постановами Краматорського міського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України потерпілому на виробництві ОСОБА_2 призначено:

- одноразову допомогу в сумі 35 734,00 грн (постанова за №0526/4350/4350/1 від 14.02.2020р),

- призначено щомісячні страхові виплати в розмірі 21 020,00 грн (постанова за №0526/4350/4350/2 від 14.02.2020р).

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

На підставі ст.173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків відшкодовується у встановленому законом порядку.

Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини підприємства (власника або уповноваженого ним органа) за наявності юридичних фактів, що у сукупності є підставою для покладення на власника обов`язку відшкодувати таку шкоду.

Таким чином, із змісту цієї статті вбачається, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров`ю завдана при виконанні позивачем трудових обов`язків, про що свідчить медичні висновки про наявність професійного захворювання, акти розслідування хронічного професійного захворювання, висновки МСЕК.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком ОСОБА_2 , вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров`я потерпілого погіршено.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з тим, що позивач був обізнаний про шкідливий характер праці, оскільки забезпечення безпечних умов праці є обов`язком роботодавця. Суд також звертає увагу, що відповідно до ст.158 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання виникло під час виконання позивачем трудових обов`язків та отримані ним за час роботи у відповідача, захворювання пов`язані з виробництвом, тому наявні підстави, передбачені ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю.

Вказаний висновок суду відповідає положенням ст.23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004р №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивач, працюючи на ПрАТ «НКМЗ», отримав професійне захворювання і йому було встановлено 65% втрати професійної працездатності.

З урахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, ані ж та, яку просив потерпілий.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження №14-463цс18.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступень втрати професійної працездатності в розмірі 65%, встановлену 3 групу інвалідності, тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань з приводу професійного захворювання, погіршення здібностей у побуті, вимушеної зміни складу життя, припинення трудової діяльності, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 65 000,00 грн, що буде еквівалентно моральним стражданням позивача.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840,80грн.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», про стягнення моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (84305, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, буд. 5; ЄДРПОУ 05763599) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 65 000, 00 грн (шістдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, буд. 5; ЄДРПОУ 05763599) на користь Держави судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частини рішення суду виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 23.09.2020 року.

Головуючий суддя: А.М.Лутай