ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Осіпова О.О.

05 жовтня 2020 р.Справа № 480/4527/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машура А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановила:

08.11.2019 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (далі ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області) від 31.07.2019 року № 000079 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що рішенням № 000079 від 31.07.2019 року за порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України від 03.07.1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі Закон № 270/96-ВР) на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі п`ять тисяч вісімдесят три гривні. В мотивувальній частині вказаного рішення зазначено про те, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами на території м. Глухів встановлено, що біля споруди за адресою АДРЕСА_1 , розміщений виносний засіб зовнішньої реклами «штендер» ФОП ОСОБА_1 з рекламою наступного змісту: «ІГРАШКИ КАНЦТОВАРИ ІГРАШКИ дитячі тапочки канцтовари в асортименті Києво-Московська, 51 2-й поверх». Згідно з п. 4.1 ст. 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зазначеного штендеру можливе лише за наявністю дозволу наданого виконавчим органом міської ради, який не був пред`явлений.

Позивач вказував, що конструкція з інформацією: «ІГРАШКИ КАНЦТОВАРИ ІГРАШКИ дитячі тапочки канцтовари в асортименті Києво-Московська, 51 2-й поверх» не містить реклами, не є рекламним засобом та зовнішньою рекламою, оскільки є інформацією про товар, який відноситься до виду діяльності, яка не призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо вказаного товару, не містить закликів до придбання конкретного товару, його індивідуальних ознак, а також розмішена у місці, де цей товар реалізується споживачеві біля входу до орендованого позивачем приміщення.

Позивач вважає рішення ГУ Держпроджспоживслужби в Сумській області № 000079 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу від 31.07.2019 року протиправним, оскільки останнє прийнято поза процедурою та з порушенням вимог, передбаченими Законом України від 05.07.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 877-V), зокрема, складати протоколи про порушення законодавства про рекламу та накладати штрафи на рекламодавців вправі лише уповноважені посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, а не Держпродспоживслужби та її територіальних органів.

Крім цього, посилався на те, що розміщення інформації про товар у місцях, де цей товар реалізується споживачеві, не вважається рекламою.

У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись з вимогами ФОП ОСОБА_1 , зазначив, що Держпродспоживслужба та її територіальні органи в областях є правонаступником Держспоживінспекції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року та № 1092 від 16.12.2015 року.

Вказував, що порядок розгляду справи та накладення штрафу здійснено у відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2014 року № 693 (далі Порядок № 693), відтак, при розгляді справи посадовою особою відповідача не порушено вимоги законодавства, а рішення про накладення на позивача штрафу є обґрунтованим та законним. При цьому, вимоги Закону № 877-V не застосовуються при розгляді справ про порушення законодавства про рекламу, а застосуванню підлягають норми спеціальних нормативних актів: Закону № 270/96-ВР та Порядку № 693.

Посилався на те, що твердження позивача, що його штендер не є рекламою, є безпідставними, оскільки рекламний носій споживача розташований на вулиці, а не в торгівельному залі, де продаються товари. До того ж, штендер не містить інформації про конкретний товар з інформативною метою, а є рекламою, що підтримує обізнаність споживачів про товари, що реалізує позивач.

У відповіді на відзив ФОП ОСОБА_1 , не погоджуючись з позицією відповідача, зазначає, що Держпродспоживслужба не є правонаступником Держспоживінспекції, як і її територіальні органи. При цьому, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, а не його територіальні органи.

Також вказував, що відповідач ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області мав діяти за процедурою та з додержанням вимог Закону № 877-V, як спеціального закону по відношенню до Закону № 270/96-ВР.

Посилався на те, що виносний засіб «штендер» не є зовнішньою рекламою, спеціальною тимчасовою конструкцією та рекламним засобом у розумінні ст. 1 Закону № 270/96-ВР, оскільки є інформацією про товар, який відноситься до виду діяльності, яка не призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо вказаного товару, не містить закликів до придбання конкретного товару, його індивідуальних ознак, а також розміщена у місці, де цей товар реалізується біля входу до орендованого позивачем приміщення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року (рішення у повному обсязі складено 02.01.2020 року) у задоволенні вимог адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Висновок суду вмотивований тим, що, по-перше, вимоги Закону № 877-V не застосовуються при розгляді справ про порушення законодавства про рекламу. Застосуванню підлягають норми спеціальних нормативних актів: Закону № 270/96-ВР та Порядку № 693. По-друге, оскільки розміщений позивачем виносний штендер є рекламою, то у зв`язку з розміщенням без дозволу, наданого виконавчим органом міської ради, відповідачем правомірно накладено штраф у порядку, встановленому ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також зазначаючи доводи, аналогічні викладеним у відповіді на відзив на позовну заяву, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу та провадження у справі за ознаками порушення законодавства про рекламу відповідач діяв в межах повноважень та у відповідності з вимогами чинного законодавства, а рішення про накладення штрафу прийняте на підставі чинного законодавства. Вказував, що рекламний носій споживача є виносним штендером, що розташований на вулиці, а не в торгівельному залі, де розташовані товари, при цьому, штендер не містить інформації про конкретний товар з інформативною метою, а є рекламою, що підтримує обізнаність споживачів про товари, що реалізуються позивачем.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що 25.06.2019 року головним спеціалістом відділу контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю управління захисту споживачів під час здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами на території міста Глухів, встановлено, що біля споруди за адресою АДРЕСА_1 розміщений виносний засіб зовнішньої реклами штендер, ФОП ОСОБА_1 з рекламою наступного змісту: ІГРАШКИ КАНЦТОВАРИ ІГРАШКИ дитячі тапочки канцтовари в асортименті Києво-Московська, 51, 2-й поверх.

Дозвіл, наданий виконавчим органом міської ради на розміщення даного штендеру згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 270/96-ВР, пред`явлений не був.

Виявлений факт зафіксовано на фото, спеціалістом управління захисту споживачів було складено протокол № 000076 про порушення законодавства про рекламу від 03.07.2019року, та цього ж дня винесено рішення № 00082 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с. 22-24).

03.07.2019 року ФОП ОСОБА_1 направлено вимогу № 186-05.1/19 щодо надання інформації про вартість розповсюдженої реклами (копії платіжних документів, договори, акти виконаних робіт та інше) за місцем здійснення діяльності та юридичною адресою (а.с. 27).

Одночасно, позивача повідомлено про призначення розгляду справи про порушення законодавства про рекламу на 31.07.2019 року на 10 год.00 хв. та повідомлено про наслідки неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості реклами. Вказану вимогу отримано особисто позивачем, про що свідчить його підпис в рекомендованому повідомленні про вручення (а.с.28).

Для повного та всебічного з`ясування обставин справи спеціалістами управління захисту споживачів підготовлено лист № 161-05.1/19 від 02.07.2019 року до начальника відділу містобудування та архітектури Глухівської міської ради з метою отримання інформації щодо наявності чи відсутності дозволу на розміщення виносного засобу зовнішньої реклами штендеру з рекламою магазину, в якому здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1 (а.с. 29).

У відповіді відділу містобудування та архітектури Глухівської міської ради Сумської області № 181 від 24.07.2019 року зазначено, що дозволу на розміщення штендеру з рекламою магазину, в якому здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 відділом містобудування та архітектури не надавалось (а.с. 30).

31.07.2019 року ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області за порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами, відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону № 270/96-ВР, прийнято рішення № 000079 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 5.083,00 грн. (а.с.32), а також прийнято рішення № 000080 про накладення штрафу у розмірі 1.700,00 грн. за порушення вимог законодавства про рекламу згідно з ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР (а.с. 31).

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону № 270/96-ВР, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Частиною 1 статті 2 Закону № 270/96-ВР передбачено, що цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

За змістом ст. 3 Закону № 270/96-ВР законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами.

Відповідно до «Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 667 (далі - Положення № 667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Підпунктом 9 пункту 4 Положення № 667 передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

У п. 7 Положення № 667 зазначено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (далі - Порядок № 693).

Відповідно до цього Порядку він регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу.

Згідно з п.п. 9 Порядку № 693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

Таким чином, Держпродспоживслужба є правонаступником Держспоживінспекції

Щодо доводів застосування вимог Закону № 877-V при розгляді справ про порушення законодавства про рекламу, колегія суддів зазначає, що положення щодо регулювання питання контролю за дотриманням законодавства про рекламу, які містяться у Законі № 270/96-ВР, розділ ІV, є спеціальними нормами, та мають застосовуватись пріоритетно порівняно з нормами Закону № 877-V.

При цьому, встановлені Законом № 270/96-ВР та Порядком № 693 форми контролю не пов`язані з проведенням перевірок суб`єктів господарювання у будь-якій з встановлених Законом № 877-V форм, а полягають у виявленні порушень, фіксування таких фактів у протоколах та розгляд справ про порушення законодавства про рекламу.

Щодо твердження позивача, що виносний штендер з інформацією: «ІГРАШКИ КАНЦТОВАРИ ІГРАШКИ дитячі тапочки канцтовари в асортименті Києво-Московська, 51 2-й поверх» не є рекламою, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону № 270/96-ВР зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Частиною 1 статті 16 Закону № 270/96-ВР передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, розміщений позивачем виносний штендер є зовнішньою рекламою, розміщений на відкритій місцевості - вулиці, а не у місці, де товар безпосередньо реалізується споживачеві (2-й поверх по вул. Києво-Московській, 51, м. Глухів), оскільки таким місцем, по-перше, може вважатися місце, що знаходиться в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, та, по-друге, - обладнане реєстраторами розрахункових операцій або де є книги обліку розрахункових операцій, в яких фіксується виручка.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 270/96-ВР вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Проте, в даному випадку виносний штендер розташовувався не на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, не на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху та не на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, а також не біля входу в таке приміщення, розташованому на другому поверсі, а на пішохідній частині вулиці, відтак положення ч. 6 вказаної вище статті не можуть бути застосовані до даного випадку.

З фотоматеріалів (а.с. 22) вбачається, що рекламний засіб призначений сформувати обізнаність споживачів про продаж на другому поверсі АДРЕСА_1 канцтоварів, дитячих іграшок та тапочок, тобто є рекламою за своєю суттю, а також містить зображення іграшок.

Згідно з ч. 7 ст. 27 Закону № 270/96-ВР у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, внаслідок неподання позивачем відомостей щодо вартості реклами, відповідачем правомірно накладено штраф у порядку, встановленому ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 1.700,00 грн. (а.с. 31), а також у зв`язку з порушенням порядку розповсюдження та розміщення реклами відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону № 270/96-ВР на позивача правомірно накладено штраф у розмірі 5.083 грн. (а.с. 32).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про накладення на позивача штрафу № 000079 від 31.07.2019 року винесено відповідачем у порядку та у спосіб, встановлений законом, у межах повноважень та за наявності до того законних підстав, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 15 жовтня 2020 року.