Справа № 445/820/20

провадження № 2/445/369/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2020 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О.М.

секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.

з участю

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Львівської області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює опертивно-розшукову діяльність, досудове розслідування,-

в с т а н о в и в :

26.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Золочівського районного суду Львівської області із позовом до Прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України, в обгрунтування якого зазначає, що 22.08.2018 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, в подальшому вказане кримінальне провадження передано до суду. Вироком суду першої інстанції його виправдано, а кримінальне провадження закрито. Зазначений вирок залишений без змін судом апеляційної та касаційної інстанції. Вказує, що він незаконно перебував під судом і слідством у період з 22.08.2018 року по 20.02.2020 року, тобто до дня винесення рішення Верховним Судом, а тому має право на стягнення моральної та майнової шкоди, яка йому була завдана внаслідок неправомірного кримінального переслідування. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 358948,00 грн., з розрахунку 4 мінімальні заробітні плати за кожен місяць перебування під слідством і судом. Зазначає, що за час слідства та суду він тривалий час перебував на лікуванні, переніс ішемічний інсульт, був звільнений з роботи, внаслідок перенесених захворювань йому встановлено третю групу інвалідності. Окрім цього, просить стягнути 85350,00 грн. у якості відшкодування витрат на правову допомогу, понесені ним під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.

Ухвалою судді Золочівського районного суду Львівської області від 12.06.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

09.07.2020 року від представника відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в позові в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість вимог, вказує, що казначейство не несе відповідальності за дії органів державної влади, відповідні кошти можуть стягуватись лише з держави, а не з органів казначейської служби, зазначає, що позивачем не вірно розраховано період перебування під кримінальним переслідуванням, оскільки таке закінчилось з часу постановлення рішення судом апеляційної, а не касаційної інстанції, заявлений розмір шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості.

21.07.2020 року від представника відповідача прокуратури Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не визнає позов, фактично із тих же підстав, що і представник Державної казначейської служби України.

Позивач заявлені вимоги в судовому засіданні підтримав, просить такі задовольнити, надав пояснення аналогічні доводам позову.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі на підставах викладених у позовній заяві, просять її задовольнити.

В судовому засіданні представник прокуратури заперечував проти позову на підставах викладених у відзиві на позов. Вказує, що не погоджується із розрахованим позивачем періодом перебування під судом і слідством.

Заслухавши доводи позивача та його представників, заперечення представника прокуратури, ознайомившись із доводами письмових заперечень представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази судом встановлено наступне.

06.06.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018140000000182 внесено відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення.

В межах вказаного кримінального провадження, 22.08.2018 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, зокрема в тому, що будучи службовою особою, він вніс неправдиві відомості до офіційних документів.

Повідомлення про підозру складено прокурором Прокуратури Львівської області І. Матківським.

20.09.2018 року слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова обрано відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком на два місяці, зобов`язано підозрюваного прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом, утримуватись від спілкування із свідками, здати на зберігання, документи, що дають право в`їзду, виїзду за межі території України.

Цього ж дня, слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова постановлено ухвалу, якою ОСОБА_1 відсторонено від займаної ним посади заступника начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення начальника відділу інтендантського та господарського забезпечення Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)», строком на два місяці.

26.09.2018 року прокурором Прокуратури Львівської області І. Матківським складено обвинувальний акт, згідно якого, на погляд прокурора, ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 31.05.2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано, а кримінальне провадження закрито.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.09.2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20.02.2020 року вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції у вказаному кримінальному провадженні залишені без змін, а касаційна скарга прокурора Матківського І.І. без задоволення.

Судом також встановлено, що з 23.08.2018 року по 07.09.2018 року ОСОБА_1 був госпіталізований та проходив стаціонарне лікування, при цьому йому поставлено діагноз гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 2 ступінь, ризик ІІІ, високий, гіпертонічне серце, дилатація ЛП. Дисциркуляторна енцефалопатія І ст. з синдромом в/черепної гіпертензії. СКХ. Дрібні конкременти обох нирок. Хронічний гастродуоденіт в ст.н./ремісії.

В подальшому ОСОБА_1 перебував декілька разів на стаціонарному лікуванні, зокрема, в період з 17.10.2019 року по 29.10.2018 року, з 30.11.2018 року по 09.12.2018 року, з 19 грудня 2018 року по 03.01.2019 року. з 13.05.2019 року по 30.05.2019 року.

При цьому, наприкінці листопада 2018 року у ОСОБА_1 діагностовано інсульт.

22.01.2019 року ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності та втрату 50% працездатності.

26.11.2018 року позивача звільнено із раніше займаної посади - заступника начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення начальника відділу інтендантського та господарського забезпечення Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» на підставі п.п.2 п. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію», тобто за хворобою.

Строк календарної служби ОСОБА_1 становить на день звільнення 19 років 06 місяців та 07 днів.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.

Положеннямистатті 56 Конституції Українивизначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статей15,16 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 130 КПК України, передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом . Держава, відшкодувавши шкоду, завдану слідчим, прокурором, застосовує право зворотної вимоги до цих осіб у разі встановлення в їхніх діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, або дисциплінарного проступку незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення.

Частинами 1,2 та 7ст. 1176 ЦК Українивстановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Щодо вищевказаних відносинтаким закономєЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Пунктом 1 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»визначено, що відповідно до положень цьогоЗаконупідлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у ч.1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ч.2ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Статтею 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з п. 5ст. 3 цього ж Закону,у наведених уст. 1 цього Законувипадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Положеннямист. 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Тобто, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі, й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саместатті 1176 ЦК Українита ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до ч.2ст. 23 ЦК України,моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1ст. 3 КПК України).

Притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину 22.08.2018 року, тобто саме з цієї дати він вважається таким, якого притягнуто до кримінальної відповідальності.

Виправдувальний вирок відносно позивача постановлений судом першої інстанції 31.05.2019 року та залишений без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.09.2019 року, тобто, саме з останньої дати, коли вирок вступив в законну силу, позивач має статус виправданого та наділяється правом на відшкодування йому завданої шкоди.

Подання прокурором касаційної скарги не зупиняє дію оскаржуваних ним рішень, а тому, на час провадження в суді касаційної інстанції, ОСОБА_1 не вважався таким, що перебував під судом чи слідством.

Таким чином, позивач перебував під судом та слідством 12 місяців та 12 днів, а не як зазначено в позові 17 місяців та 29 днів, тобто до постановлення рішення судом касаційної інстанції.

Відповідно дост. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»у 2020 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 вересня 5000,00 гривень.

Відтак, гарантований мінімуму відшкодування позивачу моральної шкоди повинен становити 60000,00 гривень.

Разом з тим, суд враховує, що до позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, відсторонено його від посади, останній, одразу після притягнення до кримінальної відповідальності, був госпіталізований, в чому простежується відповідний причинно-наслідковий зв`язок, неодноразово після цього проходив стаціонарне лікування, внаслідок захворювань був звільнений із служби в правоохоронних органах, переніс інсульт, будучи підполковником внутрішньої служби та обіймаючи доволі високу посаду заступник начальника виправної колонії, маючи понад 19 років строку календарної служби, неправомірно обвинувачений, як згодом було встановлено, у вчиненні службового злочину.

Очевидно, що вказані обставини заподіюють особі моральних страждань, потребують додаткових зусиль для організації зміни свого звичного способу життя, створюють для особи додаткову моральну напругу, хвилювання, викликають негативні емоції та погіршують відносини з оточуючими людьми, створюють інші негативні наслідки та незручності морального характеру.

Враховуючи сукупність вищевказаних обставин, суд оцінює завдану позивачу шкоду у розмірі 120000,00 грн., фактично виходячи та орієнтуючись на розрахунок відшкодування - 2 мінімальні заробітні плати за кожен місяць перебування під судом і слідством.

За переконанням суду, вказана сума є співмірним та пропорційним відшкодуванням завданої моральної шкоди, не створить зайвого навантаження на Державний бюджет України, тим більше, що держава не позбавлена можливості застосовувати право зворотної вимоги у випадку встановлення обставин, передбачених ч. 2 ст. 130 КПК України.

Щодо відшкодування майнової шкоди, суд зазначає наступне.

У наведениху ст.1ЗУ «Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), у тому числі, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Статтею 11 вказаного Закону,встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно дост. 2 цього Законуорган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

За змістом положень ч.1ст. 12 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в п. 1, 3 4ст. 3 цього Закону(тобто заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій;суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги), залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з прийнятою постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди, громадянин, відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Наказом Міністерства юстиції України, ГПУ та Міністерства фінансів України 04 березня 1996 року затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» № 6/5/3/41, пунктом 6 якого встановлено, що суд, одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили, направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які цей громадянин має право претендувати.

Згідно з п.11 Положення№ 6/5/3/41, для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

У місячний термін з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ухвалу.

Внаслідок ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі сум, сплачених ним у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівкиЗакону.

Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі ухвалення виправдувального вироку покладається на суд, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.

Закономустановлено, що визначення розміру відшкодування шкоди, якої зазнав громадянин внаслідок незаконних дій, у разі ухвалення виправдувального вироку здійснює суд, про що постановляє відповідну ухвалу.

При цьому, норми Закону чітко не вказують, що таким судом є саме суд, що постановив виправдувальний вирок у справі.

З даного приводу ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» лише зазначає, що якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Вищевказане твердження про те, що питання відшкодування майнової шкоди здійснюється не лише судом, що постановив виправдувальний вирок, випливає також і з аналізу норми ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яка передбачає, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно зчастиною першоюст. 12 цього Закону.

При цьому, із позовом про відшкодування моральної шкоди, особа вправі звернутись не лише до суду, який постановив виправдувальний вирок у справі.

Частина 4 ст. 28 ЦПК України, передбачає, що позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Тобто, як для особи, яка і так постраждала від незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, закон встановлює альтернативну підсудність справи.

Відтак, п. 11 Положення№ 6/5/3/41, зокрема, що громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції, встановлює строк давності звернення, яка може бути передбачена лише законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом, та встановлює виключну підсудність, що прямо суперечить ЦПК України, який відповідно має вищу юридичну силу.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає перешкод для вирішення питання про можливість стягнення майнової шкоди саме Золочівським районним судом Львівської області, у межах територіальної юрисдикції якого зареєстрований та проживає позивач.

З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2018 року позивачем укладено договір про надання правничої допомоги із Адвокатським об`єднанням «Екс Юре», яке надавало йому правову допомогу в межах вищевказаного кримінального провадження.

За твердженням позивача, за вказаним договором ним оплачено 28250,00 грн.

Окрім цього, 12.07.2019 року ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги із Адвокатським обєднанням «Вест Партнерс».

Згідно звітів про виконані роботи, актів виконаних робіт до вказаного договору, рахунків на оплату правової допомоги, вартість такої становить 42300, 00 грн. та 14800,00 грн.

Факт оплати вказаних коштів підтверджується випискою з банківського рахунку від 11.09.2020 року.

У якості підтвердження платежу за договором, укладеним з Адвокатським об`єднанням «Екс Юре», позивачем надано копію акту виконаних робіт, на якому від руки зазначено, що станом на 01.07.2019 року від замовника отримано гонорар в сумі 28250,00 грн.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.

Відповідно доположень ст.77-80ЦПК України, належнимиє докази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Обставинисправи,які зазаконом маютьбути підтвердженіпевними засобамидоказування,не можутьпідтверджуватися іншимизасобами доказування. Достовірнимиє докази,на підставіяких можнавстановити дійсніобставини справи. Достатнімиє докази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що здійснений платіж, в тому числі і оплата правової допомоги, повинні підтверджуватись належними доказами, якими відповідно є платіжні доручення, квитанції, виписки з рахунків, тощо.

Позивачем не надано належних доказів оплати витрат на правову допомогу на користь Адвокатського об`єднання «Екс Юре» у розмірі 28250,00 грн., а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Натомість витрати на оплату правової допомоги на користь Адвокатським об`єднанням «Вест Партнерс» у загальному розмірі 57100,00 грн., підтвердженні належними засобами доказування, ці витрати безпосередньо пов`язані та понесені позивачем у зв`язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, а тому підлягають відшкодуванню йому у повному обсязі.

Окремо суд звертає увагу на те, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1ст. 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної владиу межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2ст. 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної владив межах їх компетенціїчерез свого представника (ч. 4ст. 58 ЦПК України).

Як вже було зазначено, за положеннями ч. 1 ст. 130 КПК України, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Відтак, визначений розмір моральної та майнової шкоди слід стягнути саме з держави, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача.

Щодо розміру заявлених судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрат и на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-4ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження судових витрат у справі позивачем надано договір про надання правової допомоги від 12.07.2019 року, укладений між ним та АО «Вест Партнерс», акт виконаних робіт до вказаного договору від 02.10.2020 року, звіт про виконану роботу та рахунок від 02.10.2020 року.

Відповідно до даних документів, розмір витрат позивача на правничу допомогу становить 14700,00 грн., які також слід стягнути з держави, оскільки такі пов`язані з відновленням та захистом прав позивача у зв`язку з незаконним притягненням останнього до кримінальної відповідальності.

Враховуючи, що за завдану незаконним притягненням до кримінальної відповідальності шкоду відповідає саме держава, а згідно вимог закону позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для стягнення з відповідачів судового збору на користь Державного бюджету України відсутні.

Керуючись ст.15,16,23, 1167, 1173, 1176 ЦК України, ст.1,2,3,4,12,13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.4,5,12,76-83,89,258,259,263-265,268,272,273,288,289 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Львівської області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює опертивно-розшукову діяльність, досудове розслідування задовольнити частково.

Стягнути з Держави України, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 120000,00 грн. (сто двадцять тисяч гривень 00 копійок)моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства в особі Прокуратури Львівської області.

Стягнути з Держави України, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 57100, 00 грн. (п`ятдесят сім тисяч сто гривень 00 копійок)майнової шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства в особі Прокуратури Львівської області.

Стягнути з Держави України, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 14700,00 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок), в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Золочівський районний суд Львівської області.

Рішення судунабираєзаконноїсилипіслязакінченнястрокуподання апеляційноїскаргивсімаучасникамисправи,якщоапеляційнускаргунебулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 09.10.2020 року.

Суддя О. М. Кіпчарський