Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 670/8/18

провадження № 61-15837св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Ярмолинці»,

відповідачі: приватне підприємство «ГВМ-АГРО», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Ярмолинці» на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області у складі судді Потапова О. О. від 21 травня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., від 10 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Ярмолинці» (далі - ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці», товариство) звернулось до суду з позовом до приватного підприємства «ГВМ-АГРО» (далі - ПП «ГВМ-АГРО»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договорів поновленими та визнання договорів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 03 січня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договори оренди, відповідно до яких у строкове платне користування товариства строком на 10 років передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровими номерами 6820687000:006:0089, 6820687000:06:006:0090. 03 січня 2007 року між ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6820687000:06:006:0091.

04 січня 2007 року між товариством та ОСОБА_5 було укладено договір оренди землі, за умовами якого у строкове платне користування товариства передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 6820687000:04:002:0093, яка знаходиться на території Покутинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області. Зазначені договори оренди землі зареєстровано у Віньковецькому відділі Хмельницької регіональної філії державного підприємства Центру Державного земельного кадастру 27 червня 2007 року. ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_3 і ОСОБА_4 після їх смерті набула право власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 6820687000:006:0089; 6820687000:06:006:0090; 6820687000:06:006:0091. ОСОБА_2 , який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , успадкував земельну ділянку із кадастровим номером 6820687000:04:002:0093. Позивачу стало відомо, що 14 вересня 2017 року та 19 вересня 2017 року ОСОБА_1 , а 19 вересня 2017 року - ОСОБА_2 , уклали договори оренди вказаних земельних ділянок з ПП «ГВМ-АГРО», чим порушили переважне право позивача перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Позивач зазначав, що він належно виконував обов`язки за договорами оренди землі, відповідно до умов договорів відповідачам-орендодавцям були направлені повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди з проектами додаткової угоди, які були отримані 21 листопада 2016 року та 21 грудня 2016 року. Протягом одного місяця листи-повідомлення від орендодавців-відповідачів щодо заперечення у поновленні договору оренди на новий строк не надходили.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати договори оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6820687000:006:0089; земельної ділянки, кадастровий номер 6820687000:06:006:0090; земельної ділянки, кадастровий номер 6820687000:06:006:0091, укладені 03 січня 2007 року між ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , поновленими із ОСОБА_1 на умовах орендної плати 10% від нормативної грошової оцінки землі та строком дії договору оренди 7 років; визнати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6820687000:04:002:0093 від 04 січня 2007 року, укладений між ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» та ОСОБА_5 , поновленим із ОСОБА_2 на умовах орендної плати 10% від нормативної грошової оцінки землі та строком дії договору оренди 7 років. Також просив визнати недійсними договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6820687000:006:0089, укладений 19 вересня 2017 року, договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6820687000:06:006:0090, укладений 14 вересня 2017 року та договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6820687000:06:006:0091, укладений 14 вересня 2017 року між ПП «ГВМ-Агро» та ОСОБА_1 , й визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6820687000:04:002:0093, укладений 19 вересня 2017 року між ПП «ГВМ-АГРО» та ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 21 травня 2018 року у задоволенні позову ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту дотримання вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо реалізації переважного права на поновлення договорів оренди землі. Відповідачі письмово повідомили позивача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини щодо оренди землі, тому підстави для визнання поновленими договорів та визнання недійсними договорів оренди землі між відповідачами відсутні.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 липня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці», скасовано рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 21 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 19 вересня 2017 року, укладеного між ПП «ГВМ-Агро» та ОСОБА_2 , відносно земельної ділянки кадастровий номер 6820687000:04:002:0093, та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці».

Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 19 вересня 2017 року, укладений між ПП «ГВМ-Агро» та ОСОБА_2 відносно земельної ділянки кадастровий номер 6820687000:04:002:0093.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не дотримано процедуру, передбачену статтею 33 Закону України «Про оренду землі», щодо надіслання орендодавцю ОСОБА_1 проекту додаткової угоди з усіма істотними умовами договору оренди землі з метою реалізації переважного права орендаря, а тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» до ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

ОСОБА_2 в установленому законом порядку не повідомив орендаря ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» про перехід до нього права власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 . За таких обставин укладення 19 вересня 2017 року договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та ПП «ГВМ-Агро» порушує права орендаря ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці», а тому договір слід визнати недійсним.

Факт того, що 18 вересня 2017 року при отриманні орендної плати за 2017 рік відповідач ОСОБА_2 в усному порядку повідомив працівника орендаря ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» про перехід до нього права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, не свідчить про виконання ОСОБА_2 вимог, визначених статтею 148-1 ЗК України, щодо повідомлення орендаря земельної ділянки про перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_1 та ПП ГВМ-Агро» та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що орендодавець ОСОБА_6 безпідставно відмовила орендарю ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» у поновленні договору оренди землі у зв`язку із тим, що її не влаштовували істотні умови договору щодо розміру орендної плати, що на переконання орендаря свідчить про недобросовісну поведінку орендодавця та наявність підстав, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі», для поновлення цього договору та визнання недійсної угоди, укладеної між ОСОБА_6 та ПП «ГВМ-Агро».

Касаційна скарга містить доводи лише щодо вирішення судами позовних вимог ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» до ОСОБА_6 , а тому відповідно до норм статті 400 ЦПК України законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень перевіряється судом касаційної інстанції тільки у цій частині, а в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» до ОСОБА_2 - не переглядається.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23 серпня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 січня 2007 року між ТОВ «Герром інвест-Ярмолинці» (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець) було укладено договори оренди земельних ділянок, за умовами яких орендодавець передав орендарю земельні ділянки, площею 1,02 га, кадастровий номер 6820687000:006:0089, та площею 1,22 га, кадастровий номер 6820687000:06:006:0090, у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років.

03 січня 2007 року між ТОВ «Герром інвест-Ярмолинці» та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі, за умовами яких орендодавець передав орендарю земельну ділянку площею 1,22 га, кадастровий номер 6820687000:06:006:0091, у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років.

Пунктом 8 договорів оренди землі, укладених з первісними орендодавцями, визначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Зазначені договори оренди землі зареєстровані у Віньковецькому відділі Хмельницької регіональної філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру 27 червня 2007 року.

ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набула право власності на земельні ділянки площею 1,22 га, 1,02 га та 1,22 га (кадастрові номери відповідно 6820687000:006:0089; 6820687000:06:006:0090; 6820687000:06:006:0091), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Покутинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.

Згідно із відомостями про отримання орендної плати за період з 2012 року по 2017 рік ОСОБА_1 отримувала орендну плату від ТОВ «Герром інвест-Ярмолинці» за договорами від 03 січня 2007 року (а.с. 125-182, т. 1).

Відповідно до листа-повідомлення від 19 липня 2016 року, які направлені позивачу 27 липня 2016 року відповідач ОСОБА_1 повідомляла ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» про небажання поновлювати договір оренди землі кадастровий номер 6820687000:006:0089 на новий строк у зв`язку із змінами умов господарювання та небажанням позивача підняти орендну плату до ринкових цін, факт надіслання якого підтверджується фіскальним чеком від 27 липня 2016 року (а.с. 226, 247, т. 1).

21 листопада 2016 року та 21 грудня 2016 року ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» на ім`я ОСОБА_1 надіслало листи-повідомлення про поновлення договору оренди землі, посилаючись на переважне право отримання в оренду земельних ділянок, у додатку яких зазначено про проект додаткової угоди (а.с. 22-25, т. 1).

14 вересня 2017 року між ПП «ГВМ-АГРО» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6820687000:006:0089, а 19 вересня 2017 року - договори оренди земельних ділянок, кадастрові номери 6820687000:06:006:0090, 6820687000:06:006:0091.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною першою статті 627 ЦК Українивстановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити по це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновлення договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Вказані положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) дійшла висновку, що правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі листом від 19 липня 2016 року однозначно висловлювала своє небажання продовжувати орендні відносини з ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» з приводу належної їй земельної ділянки та після закінчення строку дії договору оренди, укладеного з позивачем (червень 2017 року) уклала у вересні 2017 року договір з іншим орендарем.

Правильно оцінивши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у передбачений частиною першою статті 33 Закону строк, сторони не досягли домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, встановлених статтею 15 цього Закону, тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частина перша - п`ята статті 33 Закону) або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина шоста статті 33 Закону).

У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин першої - п`ятої та частини шостої Закону є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частини перша - п`ята статті 33 Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (частина шоста статті 33 Закону)) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини перша - п`ята статті 33 Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина шоста статті 33 Закону).

При цьому слід врахувати, що відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (частина четверта статті 33 Закону).

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2019 року у справі № 908/2314/18.

Отже, за положеннями частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі» відсутність досягнення домовленостей щодо умов договору при їх зміні також виключає продовження договору оренди землі з підстав переважного права.

Згідно із положеннями, викладеними у абзаці першому частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, у випадку коли одна зі сторін договору не має наміру досягти домовленості щодо змін орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право припиняється, а відтак, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін.

У справі, яка переглядається суд апеляційної інстанції установив, що орендодавець листом від 19 липня 2016 року, тобто до спливу строку договору, повідомив орендаря про те, що не має наміру продовжувати дію договору оренди земельної ділянки після його закінчення, орендар направив орендодавцю додаткову угоду із умовами договору, на які орендодавець згоди не надав.

За таких обставин права орендаря на користування земельною ділянкою припинились у зв`язку з закінченням строку договору, на який його було укладено та відсутності домовленості про його продовження (частина перша статті 31, частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності підстав для визнання договору оренди, укладеному з ТОВ «Герром Інвест-Ярмолинці» поновленим, колегія суддів зазначає, що саме по собі встановлення порушення прав орендаря внаслідок необґрунтованої відмови орендодавця у пролонгації договору не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за положенням статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки для такого поновлення необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.

Недосягнення між сторонами домовленості щодо строку дії договору, щодо орендної плати та інших істотних умов договору вказує на відсутність підстав для визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, у тому контексті, який, на думку заявника свідчить про порушення його переважного права на продовження договору оренди землі та наявність підстав для визнання договору укладеним на умовах запропонованої ним додаткової угоди.

Разом з тим, таким доводам і обставинам суди попередніх інстанцій дали належну оцінку, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення (рішення суду першої інстанції у нескасованій судом апеляційної інстанції частині) ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Ярмолинці» залишити без задоволення, а рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 21 травня 2018 року (у нескасованій апеляційним судом частині) та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара