ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/106

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року м. Київ № 640/26382/19

за позовомОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України проскасування наказу про звільнення. поновлення на посадіСуддя О.В.Головань

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України про

визнання протиправним та скасування наказу від 12.12.2019 року № 798-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

поновлення на посаді головного спеціаліста сектору агрострахування Господарсько-фінансового департаменту Міністерства аграрної політики та продовольства України цьому (або іншому) державному органі з дня звільнення, а за відсутності такої посади - на іншій рівнозначній посаді цьому (або іншому) державному органі;

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня наступного днем звільнення по день постанови рішення суду.

Ухвалою суду від 17.01.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

11.02.2020 р. до суду надано відзив на позов.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 07.05.2004 р. №315-к ОСОБА_1 прийнято на конкурсній основі на посаду провідного економіста відділу кредитних механізмів та боргових зобов`язань Управління фінансово-кредитних механізмів страхування та боргових зобов`язань Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики з присвоєнням 11 класу державного службовця.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 03.09.2004 р. №540-4 ОСОБА_1 з 06.09.2004 р. переведено за результатами успішного стажування на посаду головного економіста сектору фінансового прогнозування та страхування цього ж управління.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.04.2018 р. №165-к ОСОБА_1 з 19.04.2018 р. переведено на рівнозначну посаду головного спеціаліста сектору агрострахування Господарсько-фінансового відділу Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.04.2019 р. №248-к ОСОБА_1 присвоєно 7 ранг державного службовця.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 02.09.2019 р. №829 реорганізовано Міністерство аграрної політики та продовольства шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20.09.2019 р. №507 затверджено План заходів з реорганізації Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.12.2019 р. №798-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста сектору агрострахування Господарсько-фінансового відділу Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики у зв`язку з реорганізацією Міністерства аграрної політики та продовольства України, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.87 Закону України "Про державну службу".

Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказаний наказ протиправним та просить його скасувати з таких підстав.

Позивач посилається на роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 26.09.2019 р. №74р/з, згідно з яким у разі, якщо процедури щодо вступу на державну службу, її проходження та припинення, що розпочалися до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 р. № 117-IX, мають бути завершені згідно норм, що діяли на той час.

Відповідно, звільнення позивачки мало відбуватися згідно з вимогами КЗпП України в частині, не врегульованій Законом України "Про державну службу", а саме: з попередженням про наступне вивільнення, переведення на вакантну посаду (ст. 49-2 КЗпП), що не було дотримано.

Додатково позивачка посилається на те, що станом на 12.12.2019 р. процедура вивільнення державних службовців Законом України "Про державну службу" врегульована не була після набрання чинності Законом України від 19.09.2019 р. № 117-IX, тому до застосування підлягали положення КЗпП України.

Також позивачка зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.2019р. № 838 "Питання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 р. № 85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів" збільшено чисельність Мінекономіки до 1355 одиниць, в тому числі, державних службовців - 1351, враховуючи приєднану чисельність реорганізованого Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Наказом Мінекономіки від 05.11.2019 р. №322 "Про внесення змін до структури апарату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України" затверджено та надіслано на розгляд до Мінфіну Штатний розпис на 2019 р. апарату Мінекономіки у кількості 1335 одиниць, тобто, штатна чисельність міністерства після реорганізації була збережена повністю.

Відповідач - Міністерство аграрної політики та продовольства України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач посилається на ту обставину, що Законом України від 19.09.2019 р. №117-IX внесено зміни до Закону України "Про державну службу" стосовно процедури звільнення державних службовців, і станом на 12.12.2019 р. у відповідача як роботодавця був відсутній обов`язок попереджати про звільнення та пропонувати інші посади.

Висновок позивачки про застосування до спірних правовідносин положень КЗпП України відповідач вважає помилковим, оскільки станом на 12.12.2019 р. питання звільнення державних службовців регулювалося лише спеціальним Законом України "Про державну службу".

Також відповідач вважає безпідставним посилання позивачки на роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 26.09.2019 р. №74р/з, оскільки процедура звільнення позивачки розпочалася після набрання чинності Законом України від 19.09.2019 р. № 117-IX.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.1-3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII (в редакції станом на 12.12.2019 р.) правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється: за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Зміна керівників або складу державних органів, керівників державної служби в державних органах та безпосередніх керівників не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім випадків, передбачених статтею 87-1 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

В даному випадку підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору агрострахування Господарсько-фінансового відділу Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики згідно з оскаржуваним наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.12.2019 р. №798-к є реорганізація Міністерства аграрної політики та продовольства України, що відбулася на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 02.09.2019 р. №829, якою реорганізовано Міністерство аграрної політики та продовольства шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

При цьому, вказана реорганізація згідно з матеріалами справи фактично не мала призвести до скорочення чисельності обох реорганізованих міністерства, а саме.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 р. № 85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів" станом до 02.09.2019 р. гранична чисельність Мінагрополітики становила 360 осіб (356 державних службовців), Мінекономрозвитку - 930 осіб (930 державних службовців), разом 1290 (1286 державних службовців).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.2019р. № 838 "Питання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 р. № 85 і визначено чисельність Мінекономіки - 1355 осіб (1351 державних службовців).

Тобто, після реорганізації загальна запроектована кількість державних службовців обох міністерств збільшилася.

Суд зазначає, що виділення Законом № 117-IX реорганізації державного органу як самостійної підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII не означає, що суб`єкт призначення наділений дискрецією при звільненні державних службовців, і відповідні рішення не мають бути обґрунтовані належним чином.

Якщо реорганізація державного органу є підставою для припинення відносин державної служби незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, мають бути інші об`єктивні підстави для звільнення державних службовців, і такими причинами не може бути бажання суб`єкта призначення.

Крім того, станом на час розгляду справи згідно з загальнодоступною інформацією Міністерство аграрної політики та продовольства України не ліквідовано шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, тобто, фактично реорганізація не відбулася протягом тривалого часу після звільнення позивачки саме у зв`язку з такою реорганізацією.

Відповідачем не надано пояснень, в чому полягала необхідність звільнення позивачки у зв`язку з запланованою реорганізацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 02.09.2019 р. №829, якщо скорочення чисельності посад державних службовців не заплановано.

За таких обставин оскаржуваний наказ не може бути визнаний обґрунтованим і підлягає скасуванню.

Щодо процедури звільнення суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19.09.2019 р. № 117-IX) процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Законом № 117-IX вказані положення були виключені без визначення будь-якої процедури.

Натомість Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 р. № 440-IX ч. 3 ст. 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту:

"3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

Тобто, з 13.02.2020 р., після набрання Законом № 440-IX чинності, процедура звільнення державних службовців знову була встановлена, і вона як і попередньо існуюча передбачала попередження про звільнення та пропонування вільних посад.

Позивачку було звільнено саме в період після набуття чинності Законом № 117-IX та до набуття чинності Законом № 440-IX, коли Закон № 889-VIII формально жодної процедури звільнення не містив.

На думку відповідача, вказана обставина надавала підстави для звільнення позивачки на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII за відсутності будь-якої процедури.

Суд не може погодитися з вказаним висновком з таких підстав.

На думку суду, за відсутності встановленої Законом № 889-VIII спеціальної процедури звільнення державних службовців застосуванню підлягає загальне правило, передбачене ст. 5 Закону № 889-VIII, згідно з яким дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Необхідність врегулювання процедури звільнення державного службовця, зокрема, з передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підстав, як однієї з гарантій державної служби власне і підтверджується наявністю цієї процедури в первісній редакції Закону №889-VIII і встановлення такої процедури Законом № 440-IX.

Тимчасова відсутність законодавчого регулювання такої процедури не може бути підставою для свавільного звільнення державних службовців, тоді як є підставою для застосування вказаного вище загального правила ст. 5 Закону № 889-VIII.

Згідно з матеріалами справи передбачена ст. 49-2 КЗпП України процедура звільнення позивачки не була дотримана, що відповідачем не заперечується.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вищевикладеним оскаржуваний наказ не відповідає принципу обґрунтованості, прийнято з порушенням процедури звільнення позивачки, що є самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування.

Щодо посилання позивачки на роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 26.09.2019 р. №74р/з, згідно з яким у разі, якщо процедури щодо вступу на державну службу, її проходження та припинення, що розпочалися до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 р. № 117-IX, мають бути завершені згідно норм, що діяли на той час, то воно ситуації позивачки не стосується, оскільки процедура її звільнення мала місце не до, а після набуття чинності вказаним Законом.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача проводиться відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 за період з 12.12.2019 р. по 12.10.2020 р. включно.

Нормами абз. 3 п. 2 Порядку №100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.

В силу пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

За змістом абз. 2 п. 8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку №100).

Згідно з наданою довідкою від 04.02.2020 р. №24 заробітна плата позивачки за жовтень-листопад 2019 р. становить 25 230, 22 грн. та 19 470, 22 грн., кількість робочих днів за вказані два місяці - 22 та 21; середньоденна заробітна плата становить 1039, 55 грн. (44 700, 44 грн./43).

Період вимушеного прогулу становить: з 12.12.2019 р. по 31.12.2019 р. - 13 днів, січень 2020 р. - 21 день, лютий 2020 р. - 20 днів, березень 2020 р. - 21 день, квітень 2020 р. - 21 день, травень 2020 р. - 19 днів, червень 2020 р. - 20 днів, липень 2020 р. - 23 дні, серпень 2020 р. - 20 днів, вересень 2020 р. - 22 дні, жовтень - 8 днів, загалом - 208 днів.

208 днів х 1039, 55 грн. = 216 226, 4 грн.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.12.2019 року № 798-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

3. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на посаді головного спеціаліста сектору агрострахування Господарсько-фінансового департаменту Міністерства аграрної політики та продовольства України або іншій рівнозначній посаді з 12.12.2019 р. цьому.

4. Присудити до стягнення з Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 24, код 37471967) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12.12.2019 р. по 12.10.2020 р., в розмірі 216 226, 4 грн.

5. Рішення в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягає до негайного виконання.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 12.10.2020 р.