Тарутинський районний суд Одеської області
_______________________________________________________
Справа № 514/1100/20
Провадження по справі № 3/514/398/20
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2020 року смт Тарутине
Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Тончева Н.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , уродженця села Вільне Тарутинського району Одеської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця квартири АДРЕСА_2 , громадянина України, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, на утриманні одна неповнолітня дитина, працюючого робітником Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області, не судимого, не притягувався до адміністративної відповідальності,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
В С Т А Н О В И В :
З Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області на розгляд до Тарутинського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зазначені матеріали відповідно до розділів ІІ, ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 були зареєстровані в АСДС та розподілені судді Тарутинського районного суду Одеської області Тончевій Н.М..
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №202565 від 02 серпня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 02 серпня 2020 року о 20 годині 50 хвилин по вулиці Центральна смт Тарутине Тарутинського району Одеської області керував автомобілем марки «ВАЗ 2106» державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, покази якого дорівнюють 1.67 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав та пояснив обставини скоєння правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати факт вчинення адміністративного правопорушення, винність особи, що притягується, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи дане рішення, керуюсь принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, зокрема, винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться його показами та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №202565 від 02 серпня 2020 року; письмовими поясненнями свідків; показами приладу «Драгер».
Тож, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 дійсно порушив п. «2.9 а» правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При визначенні нормативного акту, що передбачає відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення, суддя виходить з такого.
З 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі Закон від 22 листопада 2018 року).
Підпунктом 4 п. 1 розділу І вказаного Закону від 22 листопада 2018 року стаття 130 КУпАП викладена в новій редакції, якою виключена відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі відповідальність водіїв транспортних засобів).
Разом з цим, підпунктом 171 п. 2 розділу І Закону від 22 листопада 2018 року КК України доповнений статтею 286-1, якою встановлена кримінальна відповідальність водіїв транспортних засобів. У зв`язку з тим, що відповідальність водіїв транспортних засобів, по суті, була криміналізована та передбачена можливість застосування кримінального покарання, а також у зв`язку з тим, що санкція за таке порушення була підвищена (збільшений розмір штрафу та строк додаткового покарання), то відповідальність водіїв транспортних засобів посилена.
Незважаючи на те, що Закон від 22 листопада 2018 року набрав чинності з 01 липня 2020 року, та, що самим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року № 720-IX (далі Закон від 17 червня 2020 року) (розділ II) передбачений особливий порядок набрання ним чинності, тобто з дня набрання чинності Законом від 22 листопада 2018 року, Закон від 17 червня 2020 року все ж набрав чинності в силу п. 4 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року з дня його опублікування в офіційному друкованому виданні, а саме у газеті «Голос України» за № 110 від 03 червня 2020 року.
Вказаним Законом від 17 червня 2020 року були внесені зміни до Закону від 22 листопада 2018 року. Зокрема, відповідно до абз. 6 п. п. 2 п. 117 розділу І Закону від 17 червня 2020 року п. п. 171 п. 2 розділу І Закону від 22 листопада 2018 року, яким КК України доповнений новою статтею 286-1, виключений.
Також відповідно до абз. 1 п. п. 1 п. 117 розділу І Закону від 17 червня 2020 року виключений п. п. 4 п. 1 розділу І Закону від 222 листопада 2018 року, яким ст. 130 КУпАП викладена в новій редакції та з якої виключена відповідальність водіїв транспортних засобів.
Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Незважаючи на те, що зміни до Законів щодо відповідальності водіїв транспортних засобів відповідно до Закону від 17 червня 2020 року були внесені не у спосіб, встановлений КК України та КУпАП (Законами про внесення змін до цих Кодексів та/або до кримінального процесуального законодавства України), а також того, що відповідно до редакцій ст. 130 КУпАП та ст. 286-1 КК України, що викладені на офіційному сайті законодавства України Верховної Ради України, відповідальність водіїв транспортних засобів передбачена саме ст. 286-1 КК і не передбачена ст. 130 КУпАП, виходячи з принципу верховенства права (ст. 3 Конституції України), суддя прийшов до висновку, що ОСОБА_1 за вчинене правопорушення має нести саме адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП, а не кримінальну, оскільки адміністративна відповідальність по суті і за встановленими санкціями є більш м`якою порівняно з кримінальною і покращує становище притягуваного, а усе, що покращує становище притягуваного має бути витлумачено на його користь.
Таким чином, з викладеного випливає, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, повністю доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення та підтверджена доказами, дослідженими суддею.
Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 40-1, ч.1 ст.130, ст. ст..245, 268, 280, 283, 284 КУпАП-
П О С Т А Н О В И В :
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок № UA848999980313080149000015001, код ЄДРПОУ отримувача - 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК в Одеській області/Одеська область/ 21081300, код класифікації доходів бюджету - 21081300, призначення платежу - адміністративний штраф у сфері безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 гривень 40 копійок на розрахунковий рахунок № UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, код класифікації доходів бюджету - 22030106 , банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, призначення платежу - судовий збір у справах про адміністративне правопорушення.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).
Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим (ч. 1 ст. 287 КУпАП).
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу (ст. 289 КУпАП).
Постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті (ч. 3 ст. 291 КУпАП).
Суддя Н.М. Тончева
