Справа № 372/1117/20
Провадження № 2-1119/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2020 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Зінченко О.М.,
при секретарі Тищенко І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, повернення коштів, відшкодування моральної шкоди,,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, свої позовні вимоги обґрунтовує, що 22 лютого 2020 року вона в інтернет магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 . за поштовою адресою: АДРЕСА_1 , зробила інтернет замовлення №8096 на придбання об`єктиву Саnon ЕF 85шт f/1.8 USM модель 1711-01 у кількості 1 шт. за ціною 9 167,00 (дев`ять тисяч сто шістдесят сім гривень 00 копійок). 23 лютого 2020 року позивачкою було придбано у ФО-П ОСОБА_2 вказане замовлення №8095, оскільки було сплачено на його рахунок. 27 лютого 2020 року у відділення нової пошти надійшов вказаний товар, однак придбаний товар, який повинен особливо зберігатися був запакований у коробку неналежної якості. В процесі експлуатації виявилося, що об`єктив Саnon ЕF 85шт f/1.8 USM модель 1711-01 має поломку, а також видає помилку про відсутність контакту з фотоапаратом. Позивач звертався до відповідача про повернення коштів або заміни об`єктиву Саnon ЕF 85шт f/1.8 USM модель 1711-01, однак відповідач не отримав ні кошти ні новий товар. Відтак просить суд розірвати договір купівлі-продажу об`єктиву Саnon ЕF 85шт f/1.8 USM модель 1711-01 у кількості 1 шт. укладеного між позивачкою та ФО-П
ОСОБА_2 від 22.02.2020 року. Стягнути з ФО-П ОСОБА_2 на користь позивача сплачені за товар кошти в сумі 9 167,00 (дев`ять тисяч сто шістдесят сім гривень 00 копійок) та
5 000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування завданої
моральної шкоди, а всього 14 167,00 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят сім
гривень 00 копійок) та понесені позивачем судові витрати.
27 травня 2020 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.
13 серпня 2020 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечила.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив і від нього не надійшло заяви про відкладення розгляду справи, тому суд, за згодою позивача, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши докази у справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч.1,5,6ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Судом встановлено, що 22 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 , в інтернет магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 , за поштовою адресою: АДРЕСА_1 , зробила Інтернет замовлення №8096 на придбання об`єктиву Саnon ЕF 85шт f/1.8 USM модель 1711-01 у кількості 1 шт. за ціною 9 167,00 (дев`ять тисяч сто шістдесят сім гривень 00 копійок).
23 лютого 2020 року позивачем було придбано у ФО-П ОСОБА_2 вказане замовлення №8095, оскільки було сплачено на його рахунок, що підтверджується товарним чеком копія якого додається.
27 лютого 2020 року у відділення нової пошти надійшов вказаний товар, однак придбаний товар, який повинен особливо зберігатися був запакований у коробку неналежної якості (а.с.16-18).
Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» Продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості.
В процесі експлуатації виявилося, що об`єктив Саnon ЕF 85шт f/1.8 USM модель 1711-01 має поломку, а також видає помилку про відсутність контакту з фотоапаратом. Що вказує на отримання позивачкою товару неналежної якості, а також на той факт, що вона не має можливості використовувати його за призначенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.
Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.
Возивачем 02 березня 2020 року було подано заявку у телефонному режимі про невідповідність якості товару та про обмін товару. Звернення позивача було прийняте та запропоновано відправити товар об`єктив Саnon ЕF 85шт f/1.8 USM модель 1711-01 на діагностику та обмін( а.с.14).
02 березня 2020 року позивач відправила вказаний товар у м. Київ відділення нової пошти №6 отримувач ОСОБА_2 тел. НОМЕР_1 для діагностики та обміну, що підтверджується копією ТТН наявної в матеріалах справи (а.с. 13).
Згідно ч.3 ст. 9 ЗУ «Про захист прав споживачів» Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь- які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару.
05 березня 2020 року, на електронну адресу інтернет магазину «ХОРОШИЙ», позивачка направила запит на повернення замість нового товару коштів, крім того зазначила, що товар знаходиться на новій пошті, однак його не отримують (а.с.14).
Однак 06 березня 2020 року ОСОБА_2 отримав об`єктив Саnon ЕF 85шт f/1.8 USM модель 1711-01 у відділенні нової пошти №6, що підтверджується викопіюванням з сайту Нової пошти наявної в матеріалах справи (а.с.15).
17 березня 2020 року позивачем була направлена письмова претензія з проханням повернути кошти за об`єктив (а.с.10-11).
Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини п`ятої статті 656 ЦК України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Преамбулою Закону України Про захист прав споживачів установлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України Про захист прав споживачів у цьому Законі термін договір вживається в такому значенні: договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
В судовому засіданні встановлено, що договір купівлі-продажу між сторонами був укладений за допомогою засобів дистанційного зв`язку, а саме по телефону, тому, в даному випадку, правовідносини регулюються статтею 13 Закону України Про захист прав споживачів, яка є спеціальною для такого виду договорів.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку, є договором, укладеним на відстані.
Положеннями ч.ч. 2, 3 статті 13 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1)найменування продавця(виконавця),його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2)основні характеристики продукції; 3)ціну,включаючи плату за доставку,та умови оплати; 4)гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5)інші умови поставки або виконання договору; 6)мінімальну тривалість договору,якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7)вартість телекомунікаційних послуг,якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8)період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору.
У разі ненадання такої інформації суб`єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23цього Закону.
Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку.
Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв`язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг.
Зокрема п. 1 частиною 7 ст. 15 даного закону передбачено, що у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
За правилами ч. 4 ст. 13 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. Якщо відповідно до абзацу другого частини третьої цієї статті підтвердження інформації не вимагається,споживач може розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення. Уразі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору. Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам частини третьої цієї статті, строк, протягом якого споживач має право розірвати договір, становить дев`яносто днів з моменту одержання такої інформації, або у разі продажу матеріальних речей - з моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач має право розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання виправленого підтвердження.
Пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України Про захист прав споживачів встановлено, що належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.
Позивач зазначає, що після отримання товару та виявлення невідповідностей його властивостей заявлених на сайті вимагав повернути товар та кошти за нього, однак його вимоги залишились без задоволення.
Об`єктив Саnon ЕF 85шт f/1.8 USM модель 1711-01 позивач отримала Новою поштою 27 лютого 2020 року та 02 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Інтернет-магазину про невідповідність товару, а 06.03.2020 року з претензією, в якій просила повернути їй гроші за придбаний товар, тобто позивачем не було пропущено строк для звернення з вимогою про розірвання договору укладеного на відстані.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 до сьогоднішнього дня інтернет магазином «ХОРОШИЙ», який розташований за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 . за поштовою адресою: АДРЕСА_1 не було повернуто кошти за придбаний нею товар об`єктив Саnon ЕF 85шт f/1.8 USM модель 1711-01 у кількості 1 шт. за ціною 9 167,00 (дев`ять тисяч сто шістдесят сім гривень 00 копійок) та остання позбавлена можливості користуватись ним, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає поновленню, шляхом розірвання договору купівлі-продажу в частині придбання об`єктиву Саnon ЕF 85шт f/1.8 USM модель 1711-01 у кількості 1 шт. за ціною 9 167 грн. 00коп., укладеного 22 лютого 2020 року з ФОП ОСОБА_2 , за допомогою засобів дистанційного зв`язку та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених нею коштів в сумі 9 167грн., 00 коп..
У свої позовній заяві позивач зазначає, що протиправною поведінкою відповідача їй було завдано моральної шкоди, яка полягала в тривалому невиконанні відповідачем його законних претензій по відшкодуванню вартості об`єктива, що призвело до необхідності відстоювати свою правоту в суді, а відповідно, і до душевних страждань, через неможливість належним чином користуватись придбаною технікою, яка використана не була.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, якщо таке відшкодування передбачено договором або законом.
Вимогами ч. 2 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно п.23постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів від 12 квітня 1996 року №5 при вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст.24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз`яснень,які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31березня 1995р. N4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди,зокрема,під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру,яких споживач зазнав у наслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ,що настали через незаконні винні дії продавця,виготівника,виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судомі визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди,вартості товару(робіт,послуг),суми неустойки,а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань,заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку. Якщо вимоги про відшкодування моральної шкоди не вирішувались разом з вимогами про застосування інших заходів захисту прав споживача, пред`явлення їх у подальшому окремо не суперечить правилам ст. 24 Закону.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача спричинену йому моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись 4, 10, 76, 81, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов Задовольнити.
Розірвати договір купівлі-продажу об`єктиву Саnon ЕF 85шт f/1.8 USM модель 1711-01 у кількості 1 шт. укладеного між ОСОБА_1 та ФО-П
ОСОБА_2 від 22.02.2020 року.
Стягнути з ФО-П ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені за товар кошти в сумі 9 167,00 (дев`ять тисяч сто шістдесят сім гривень 00 копійок) та 5 000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування завданої
моральної шкоди, а всього 14 167,00 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят сім
гривень 00 копійок).
Стягнути з ФО-П ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі - 857 грн. 96 копі..
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя О.М.Зінченко
