Номер провадження: 22-ц/813/6328/20

Номер справи місцевого суду: 520/16338/18

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Гірняк Л.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2020 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів- Сегеди С.М., Комлевої О.С.

За участю секретаря Ющак А.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 20 cічня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

В жовтні 2018року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яку вподальшому уточнив та просив суд стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь 166 012,07 грн з яких:

-пеню у розмірі 54798,03 грн.,

-інфляційні збитки у розмірі 51908,44 грн.,

-три відсотки річних у розмірі 10346,41грн.,

-нанесений збиток (відшкодування упущеної вигоди) у розмірі 43 496, 85 грн.,

-моральну шкоду у розмірі 5000 грн.,

-поштові витрати у розмірі 462,34 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача, у зв`язку з не включенням його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, бездіяльність якого постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 року було визнано протиправною, зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича внести додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно гарантованої суми.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 01.11.2018 року відмовлено у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення коштів. Роз`яснено ОСОБА_1 його право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства(а.с.30-32).

Постановою Одеського апеляційного суду від 20.05.2019 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.11.2018року скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення коштів направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду Ухвалою суддіКиївського районногосуду м.Одеси ПетренкаВ.С.від 26.06.2019року булоприйнято позовнузаяву дорозгляду тавідкрито провадженняпо цивільнійсправі запозовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення коштів. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні (а.с.60-65).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення коштів та призначено до розгляду в порядку спрощенного позовного провадження (а.с. 70-71).

29.07.2019 року до суду першої інстанції надійшов відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.81-85).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2019 року було здійснено перехідз розглядусправи впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільної справиза позовом ОСОБА_1 доФонду гарантуваннявкладів фізичнихосіб прозахист правспоживача фінансовихпослуг тастягнення коштів,врозглядсправи заправилами загальногопозовного провадженнята замінузасідання длярозгляду справипо суті підготовчим засіданням та призначено підготовче засідання (а.с.97-98) .

У підготовчому засіданні 26.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

13.01.2020 року від представника відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до канцелярії суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки, на його думку, вказана справа повинна бути розглянути в порядку адміністративного судочинства (а.с.107-108).

При цьому, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб посилається на висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 05.09.2019 року у справі № 761/11256/17.

Ухвалою Київськогорайонного судум.Одеси від20.01.2020року клопотання представника відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження задоволено. Провадження у справі №520/16338/18 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення коштів закрито. Роз`яснено позивачу його право на звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20.01.2020 року скасувати та справу направити до суду першої інстанції для відкриття провадження і розгляду справи по суті посилаючись на Постанови ВСУ ВП ВС , порушення норм процесуального права.

Сторони по справі в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідома.

Колегія суддів зазначає, що до суду апеляційної інстанції в зазначений день і час: 01.10.2020 року, на 11.25 год. учасники справи не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст.ст. 268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

У зв`язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 09.10.2020 року.

АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН:

Апелянт посилається на вимоги ч.5 ст. 25 КАС України, яка виключає можливість розгляду адміністративним судом вимог про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, так як в позовній заві відсутні вимоги про визнання протиправних рішень,дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень з метою вирішення публічно-правового спору.

Вимоги стосуються відшкодування матеріальної шкоди за ч.2 ст. 625 ЦК України, упущеної вигоди та моральної шкоди за порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань (матеріальні збитки), а такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного судочинства.

Правові висновки викладені в Постановах Об`єднаної палати КЦС від 05.09.2019 року №761/11256/17, ВП ВС від 10.04.2019 року у справі №761/10730/18 стосується права на гарантоване державою відшкодування коштів за власний рахунок Фонду та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а вони належать до юрисдикції адміністративних судів, так як є публічно-правовим.

Суб`єктнийогляд сторіні правоваприрода спірнихправовідносин даногоспору євідмінна,так якстосується матеріальноїшкоди,а неотриманнягарантованого державноговідшкодування неза рахуноккоштів Фондув межахсуми,тому районнийсуд помилковозастосував зазначенийправовий висновокОб`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судувід 05.09.2019року №761/11256/17та ВПВС від10.04.2019року усправі №761/10730/18 .

Саме до такого висновку дійшла ВП ВС № 639/5960/17 від 23.01.2019 року (п.46), (п.п.47-49), ВПВС від 22.08.2018 року у справі №559/1777/15-ц, якими передбачено, що питання щодо стягнення на користь фізичної особи інфляційних витрат, 3% річних та пені має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Скаржник спирається і на постанови ВПВС у справі за №826/12003/16 від 30.01.2019 року на п. 20; №636/99/17 від 13.03.2019 року (п.59) посилаючись на те, що публічно-правовий спір вже розглянутий та не заявлений в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а тому розглядається за правилами цивільного судочинства ВП ВС №263/5125/18 від 26.06.2019 року.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Матеріалами справи встановлено, що 27.04.2016 року, між ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» укладено договір про надання та використання платіжної картки Депозит вклад № 200517472 від 27.04.2016 року.

Відповідно до умов Договору банківського рахунку Банк по ініціативі Клієнта відкриває Клієнту на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні (з дебетовим порядком обслуговування) для зберігання грошей та проведення операцій за допомогою Картки відповідно до умов Договору та моїх розпоряджень.

23.05.2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Михайлівський укладено Договір банківського вкладу (депозиту) Перше знайомство №980-016- 000251273, відповідно до умов якого внесено 190 153,00 гривень.

23.05.2016 року на підставі рішення Правління Національного банку України №14/БТ Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до

категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування складів фізичних осіб 23.05.2016р. прийнято рішення № 812 про запровадження з 23.05.2016р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський». На момент введення тимчасової адміністрації на рахунках Позивача у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» знаходилися грошові кошти в сумі191738,93грн., які гарантувались та підлягали виплаті (поверненню) позивачу в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантуванні вкладів фізичних осіб».

15.07.2016 р. почались виплати гарантованої суми вкладникам через банки - агенти. ОСОБА_1 було включено до переліку вкладників, як особу, яка має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

10.08.2016 р. ОСОБА_1 уклав договір банківського вкладу "Депозит Online Строковий" № 2016-187602/DD в БМ Банкі на суму 191 223 грн з нарахуванням 22,75% річних та відстрочкою внесення грошових коштів, для того щоб розмістити отримані від Фонда кошти на цьому рахунку. Але позивача так і не включили в реєстр вкладників.

04.05.2017 ОСОБА_1 подав позов до адміністративного суду про захист порушених прав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 року по (справа № 815/2594/17) визнано бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" протиправною, щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на від шкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,та зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича внести додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно гарантованої суми (а.с.12-16).

ОЦІНКА СУДУ

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Закриваючи провадження у справі районний суд виходив з того, що вимоги про стягнення 3% річних, упущеної вигоди, інфляційних витрат та стягнення моральної шкоди стосуються безпосередньо правомірності дій останнього, пов`язаних із виплатою вкладнику відшкодування за вкладами, тому підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Районний суд при цьому застосував правову позицію викладену в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі №761/11256/17.

Судова колегія погоджується з таким судженням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452 VІ Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

На підставі частин першої та другої статті 6 цього Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно- правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягання з відповідача 3% річних, інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України, упущеної вигоди та моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19) зазначено, що вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання зверненні позивачкою до Фонду та стосуються безпосередньо правомірності дій останнього пов`язаних із виплатою відшкодування за вкладами, а тому також підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин районний суд прийшов до правильного висновку, що судове рішення про стягнення 3% річних, інфляційних втрат за час прострочення зобов`язання, упущеної вигоди та моральної шкоди підлягають підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Така правова позиція викладена в Постанові від 05.09.2019 року по справі №761/11256/17 Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на Постанову Київського апеляційного суду № 761/30075/19 від 17.09.2019 року не є правовою підставою для визначення юрисдикції в цивільному суді, так як не обов`язкова для застосування.

Посилання на правові висновки Великої Палати Верховного Суду №811/568/16 від 23.05.2018 року та №755/1700/16-ц від 24.04.2018 року не приймаються до уваги, оскільки предмет спору у цих справах є різним та не відповідає тим правовідносинам, що розглядаються в даній справі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 20 cічня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді - С.М. Сегеда

О.С. Комлева