Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 369/16418/18

провадження № 61-6364 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі державного підприємства «Київське лісове господарство», Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства,

відповідач - Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 ,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство»), Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарствазвернувся до суду з позовом до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення 34 сесії 5 скликання Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 січня 2010 року № 8/4 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,1626 га, кадастровий номер 3222484001:01:008:0190, що розташована по АДРЕСА_1 . Вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстровано 14 жовтня 2010 року у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 0111094702653.

Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується проєктом організації та розвитку лісового господарства ДП «Киїське лісове господарство» 2015 року, проєктом організації та розвитку лісового господарства виробничої частини Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» (далі - ДЛГО «Київліс») 2004 року, планом лісових насаджень Васильківського лісництва виробничої частини ДЛГО «Київліс» Київської області лісовпорядкування 2003 року, планово-картографічними матеріалами, а саме: планами лісонасаджень, картами-схемами розподілу території лісгоспу.

Оскільки земельна ділянка знаходиться у кварталі лісництва, відноситься до земель лісогосподарського призначення та щодо неї не надавалось погодження для вилучення з постійного користування ДП «Київське лісове господарство», чим порушено положення ЗК України, ЛК України Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області передано у власність ОСОБА_1 землі лісового фонду, що вказує на перевищення сільською радою повноважень.

Крім того, усупереч вимогам статей 6, 14, 19 Конституції України, частини четвертої статті 20 ЗК України, частини третьої статті 57 ЛК України Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на підставі оспорюваного рішення від 29 січня 2010 року відведено у приватну власність земельну ділянку лісогосподарського призначення з порушенням порядку зміни цільового призначення, а саме земельну ділянку лісового фонду передано ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, за відсутності погодження зміни цільового призначення органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Прокурору про порушення прав держави стало відомо лише у 2017 році за результатами системного аналізу інформації різних органів державної влади, установ та організацій. Вищевказане свідчить про об`єктивні обставини, пов`язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та захисту інтересів держави.

З урахуванням викладеного перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство», Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарствапросив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити його; визнати незаконним та скасувати рішення 34 сесії 5 скликання Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 січня 2010 року № 8/4 на підставі якого ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,1626 га, кадастровий номер 3222484001:01:008:0190, що розташована по АДРЕСА_1 ; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» земельну ділянку, кадастровий номер 3222484001:01:008:0190, загальною площею 0,1626 га, яка розташована у межах Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинськогорайонного суду Київської області від 18 листопада 2019 року у складі судді Ковальчук Л. М. у задоволенні позову першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство», Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов прокурора обґрунтований, ДП «Київське лісове господарство» і Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства, за умови належного виконання покладених на них державою функцій, повинно було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу видачі державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , починаючи з 2010 року. Проте прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави лише у грудні 2018 року, тобто з пропуском без поважних причин строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Київської області задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство» і Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення 34 сесії 5 скликання Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 січня 2010 року № 8/4 «Про затвердження проєкту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ». Витребувано на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3222484001:01:008:0190, загальною площею 0,1626 га, яка розташована в адміністративних межах Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка відносилась до земель лісогосподарського призначення державної власності і перебувала у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», що підтверджується картографічними матеріалами. ДП «Київське лісове господарство» згоди на її вилучення не надавало.

Відведення рішенням 34 сесії 5 скликання Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 січня 2010 року № 8/4 у приватну власність спірної земельної ділянки для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить положенням статей 20, 84, 122, 149 ЗК України та статей 16, 57 ЛК України, оскільки у тому числі змінено цільове призначення лісогосподарських земель без погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства та без попереднього прийняття відповідного рішення.

Ураховуючи викладене, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння поза волею ДП «Київське лісове господарство», тому наявні правові підстави для її витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .

Прокурору про порушення положень законодавства при передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки стало відомо лише у 2017 році при здійсненні представницької діяльності за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, місцевого самоврядування, установ та організацій. ДП «Київське лісове господарство» також не було відомо про прийняття оскаржуваного рішення сільською радою, так як воно приймалося без їх участі. Доказів зворотного матеріали справи не містять та відповідачами не надано, тому строк позовної давності ним не пропущено, про застосування якого заявили відповідачі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 369/16418/18 з Києво-Святошинськогорайонного суду Київської області.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем належними доказами не підтверджено відсутність погодження на відчуження спірної земельної ділянки. У прокурора були відсутні повноваження на звернення з цим позовом, оскільки ним не надано доказів невиконання органами державної влади своїх функцій щодо захисту інтересів держави. Неналежним способом захисту порушених прав є визнання недійсним спірного рішення сільської ради. Крім того, прокурор звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки не доведено, коли саме він дізнався про порушення своїх прав.

Апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 11 червня 2018 року у справі № 369/4163/17, провадження № 61-1421 св 17; від 19 лютого 2020 року у справі № 369/4161/17, провадження № 61-41372 св 18, а також постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208 цс 18; від 26 червня 2019 року у справі

№ 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19; від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, провадження № 12-128 гс 19.

Доводи особи, яка подала відзив

У травні 2020 року прокурор Київської області подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Відведення у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки лісового господарства для ведення особистого селянського господарства свідчить про порушення сільською радою положень ЗК України та ЛК України. Таким чином, відбулось незаконне вибуття земельної ділянки лісового фонду у приватну власність на підставі незаконного рішення сільської ради. ДП «Київське лісове господарство» і Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства не було відомо про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 на підставі рішення сільської ради.

У травні 2020 року сільський голова Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області подав письмові пояснення, в яких погоджувався з доводами касаційної скарги.

У травні 2020 року ДП «Київське лісове господарство» подало додаткові письмові пояснення по справі, в яких підтримало відзив прокурора Київської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням 34 сесії 5 скликання Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 січня 2010 року № 8/4 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1626 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ; передано ОСОБА_1 у власність вказану земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства; доручено землевпорядній організації внести проєкт в натуру та виготовити державний акт на право власності на землю ОСОБА_1 ; землевпоряднику сільської ради внести зміни у земельно-облікові документи (а.с. 97).

14 жовтня 2010 року на підставі вищезазначеного рішення сільської ради ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,1626 га, кадастровий номер 3222484001:01:008:0190, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 33).

Віднесення спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3222484001:01:008:0190, до земель лісогосподарського призначення підтверджується проєктом організації та розвитку лісового господарства ДП «Київське лісове господарство» 2015 року, проєктом організації та розвитку лісового господарства виробничої частини ДЛГО «Київліс» державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» 2004 року, планом лісових насаджень Васильківського лісництва виробничої частини ДЛГО «Київліс» Київської області лісовпорядкування 2003 року, планово-картографічними матеріалами, а саме планами лісонасаджень, картами-схемами розподілу території лісгоспу (а.с. 19-26).

За інформацією Українського державного проєктного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроєкт» від 20 грудня 2018 року № 599 спірна земельна ділянка, відповідно до матеріалів лісовпорядкування за 2004 та 2014 роки, відноситься до 1 кварталу Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство».

Відповідно до листа ДП «Київське лісове господарство» від 18 вересня 2017 року № 02-733 спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку ДП «Київське лісове господарство» (квартал 1, виділ 26 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, згідно з планом лісонасаджень, картою-схемою розподілу території лісгоспу (а.с. 18).

Згідно з відповіддю ДП «Київське лісове господарство» від 17 жовтня 2018 року № 02-02/817 спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку у кварталі 1 Васильківського лісництва постійним користувачем якого є ДП «Київське лісове господарство», а межі та площа кварталу 1 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року відповідає межам та площі згідно з матеріалами лісовпорядкування за 2004 рік (а.с. 41).

ДП «Київське лісове господарство», як постійний користувач, листом від 19 листопада 2018 року повідомило Києво-Святошинську місцеву прокуратуру Київської області про те, що не надавало будь-яких погоджень, висновків на вилучення з постійного користування та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, кадастровий номер 3222484001:01:008:0190 (а.с. 37-38).

Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства відповідно до листа від 21 листопада 2018 року повідомило, що момент прийняття оспорюваного рішення сільської ради погодження на вилучення з постійного користування частини земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222484001:01:008:0190 не надавало (а.с. 39).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (частини перша, друга статті 84 ЗК України тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються ЗК України, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

Повноваження державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації», нормами земельного та лісового законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 31 ЛК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, у тому числі, передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини першої цієї статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Аналогічне положення міститься у статті 20 ЗК України.

Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 ЗК України, якою встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною шостою статті 149 ЗК України встановлено, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка відносилась до земель лісогосподарського призначення державної власності, перебувала у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», що підтверджується картографічними матеріалами. Відсутні відповідні докази на підтвердження надання землекористувачем згоди на вилучення земельної ділянки, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов вірного висновку про те, що передача у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить вищевказаним положенням ЗК України та ЛК України, її цільове призначення було змінено без погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства та без попереднього прийняття ним відповідного рішення.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про незаконність оспорюваного рішення 34 сесії 5 скликання Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 січня 2010 року № 8/4. Отже, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння поза волею ДП «Київське лісове господарство», тому обґрунтованим є висновок суду про її витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що вона відноситься до земель державного лісового фонду, яка не може передаватися у приватну власність, а тому вона вибуває з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки ОСОБА_1 під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Посилання касаційної скарги на те, що у прокурора були відсутні повноваження на подачу цього позову є безпідставними, оскільки прокурор, звертаючись до суду з позовом, захищає в якості державних інтересів право територіальної громади на розпорядження земельними ділянками (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову), що було перевірено судом першої та апеляційної інстанцій. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19.

Доводи касаційної скарги про те, що прокурор звернувся до суду з пропуском строку позовної давності на увагу не заслуговують, так як прокурор про порушення положень законодавства при передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки дізнався лише у 2017 році при здійсненні представницької діяльності за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, місцевого самоврядування, установ та організацій, а ДП «Київське лісове господарство», Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про факт порушення інтересів держави унаслідок винесення рішення Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області від 29 січня 2010 року не було відомо й не могло бути відомо, оскільки це рішення приймалося без їх участі. Таким чином, строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом не пропущено.

Посилання касаційної скарги на те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 11 червня 2018 року у справі № 369/4163/17, провадження № 61-1421 св 17; від 19 лютого 2020 року у справі № 369/4161/17, провадження № 61-41372 св 18, а також постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208 цс 18; від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19; від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, провадження № 12-128 гс 19, на увагу не заслуговують, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини та доведення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк