Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 757/36780/19-ц

провадження № 61-4023св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Шепеляк Сергій Володимирович,

відповідачі: Національна академія аграрних наук України, Інститут сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України,

третя особа - Державне підприємство «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шепеляк Сергій Володимирович, на постанову Київського апеляційного суду

від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р.,

Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України), Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» про визнання незаконними дій та поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що 17 березня 2014 року між ним та Інститутом сільського господарства Західного Полісся НААН України укладено трудовий контракт.

На підставі укладеного контракту, наказом директора Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України від 04 квітня 2014 року

№ 17-к його призначено на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Зоря» (далі - ДП «Дослідне господарство «Зоря») Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України».

Наказом президента НААН України від 11 березня 2019 року № 77-к його звільнено з 17 березня 2019 року із займаної посади у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Наказом президента НААН України від 11 березня 2019 року № 78-к його

було призначено виконуючим обов`язки директора державного підприємства з 18 березня 2019 року.

Наказом президента НААН України від 11 червня 2019 року № 182-к його звільнено як виконуючого обов`язки директора державного підприємства

у зв`язку із призначенням нового керівника.

Вважав, що порушено порядок його звільнення, оскільки звільнення відбулося неуповноваженою особою, та наполягав на тому що

з ним фактично було укладено довгостроковий трудовий договір.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконними дії НААН України щодо видання наказу

від 11 березня 2019 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- визнати незаконними дії НААН України щодо видання наказу

від 11 березня 2019 року № 78-к «Про призначення виконуючого обов`язки»;

- визнати незаконними дії НААН України щодо видання наказу

від 11 червня 2019 року № 182-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- скасувати наказ НААН України від 11 березня 2019 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- скасувати наказ НААН України від 11 березня 2019 року № 78-к «Про призначення виконуючого обов`язки»;

- скасувати наказ НААН України від 11 червня 2019 року № 182-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити його на посаді директора ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України;

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконними дії НААН України щодо видання наказу від 11 березня 2019 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Визнано незаконними дії НААН України щодо видання наказу від 11 березня

2019 року № 78-к «Про призначення виконуючого обов`язки».

Визнано незаконними дії НААН України щодо видання наказу від 11 червня 2019 року № 182-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Скасовано наказ НААН України від 11 березня 2019 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Скасовано наказ НААН України від 11 березня 2019 року № 78-к «Про призначення виконуючого обов`язки».

Скасовано наказ НААН України від 11 червня 2019 року № 182-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України».

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення

ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України».

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час звільнення позивача порушено порядок звільнення керівника державного підприємства, підпорядкованого науковій установі, передбаченого статутом НААН України» від 07 квітня 2016 року та статутом ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України від 22 січня 2014 року, оскільки наказ про звільнення позивача виданий не керівником Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України», а президентом НААН України.

При цьому наказ президента НААН України від 11 березня 2019 року № 78-к суперечить роз`ясненням Державного комітету Ради Міністрів СРСР із питань праці та заробітної плати й Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 29 грудня 1965 року № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступника» та є взаємовиключним з наказом президента НААН України від 11 березня 2019 року № 77-к про звільнення позивача.

Оскільки після 17 березня 2019 року позивач продовжував виконувати свої трудові обов`язки на посаді директора ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України», то відповідно до частини першої статті 39-1 КЗпП України дія контракту, укладеного між позивачем та Інститутом сільського господарства Західного Полісся НААН України», від 17 березня 2014 року вважається продовженою на невизначений строк.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року

апеляційні скарги ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України» та НААН України задоволено.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки з позивачем

18 березня 2019 року укладений новий строковий трудовий договір на виконання ним обов`язків директора ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України» на певний строк, до обрання нового директора підприємства, тому за закінченням зазначеного строку, на який його було призначено, позивача звільнено відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шепеляк С. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини другої статті 364 ЦПК України, частини другої статті 357 ЦПК України та принцип змагальності сторін.

Зазначає, що наказ президента НААН України від 11 березня 2019 року

№ 78-к суперечить роз`ясненням від 29 грудня 1965 року

№ 30/39Державного комітету Ради Міністрів СРСР із питань праці та заробітної плати й Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок «Про порядок оплати тимчасового заступника» та є взаємовиключним з наказом президента НААН України від 11 березня

2019 року № 77-к про його звільнення.

Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував роз`яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР із питань праці та заробітної плати й Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок «Про порядок оплати тимчасового заступника» від 29 грудня

1965 року № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступника».

Зазначає, що судами не враховано висновку у подібних правовідносинах, викладеногоу постанові Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 753/6456/18 (провадження № 61-10881св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43793/18-ц (провадження№ 14-311цс19).

Доводи, осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України» та НААН України подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначали, що судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працював на посаді директора ДП «Дослідного господарства «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України» з 04 квітня 2014 року на підставі контракту від 17 березня 2014 року, укладеного із директором Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України».

Згідно з пунктом 29 цього контракту строк його дії визначений

з 17 березня 2014 року до 17 березня 2019 року (а.с. 20-25).

На виконання постанови Президії НААН України від 15 березня 2017 року протокол № 5 «Про умови і розміри оплати праці керівників державних підприємств дослідних господарств НААН України» до контракту були внесені зміни, які почали діяти з 1 квітня 2017 року.

Згідно з наказом президента НААН України від 11 березня 2019 року № 77-к ОСОБА_1 було звільнено з 17 березня 2019 року у зв`язку

з закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, підстава - контракт від 17 березня 2014 року.

З наказом ОСОБА_1 ознайомлений та в межах строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, його не оспорював.

Цього ж дня, 11 березня 2019 року, наказом президента НААН України

№ 78-к, ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки директора

ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України» з 18 березня 2019 року до призначення керівника у встановленому законом порядку.

11 червня 2019 року згідно з наказом № 182-к ОСОБА_1 звільнено

з посади виконуючого обов`язки директора ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України» у зв`язку з закінченням строку трудового договору пункт 2 статті 36 КЗпП України - підстава протокол № 3 засідання конкурсної комісії на посаду директора ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильнезастосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Шепеляк С. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (стаття 23 КЗпП України).

Згідно зі статтею 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору, зокрема, є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі

№ 6-254цс17 міститься висновок про те, що строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавством.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП Українитрудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу.

Якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Судом встановлено, що 17 березня 2014 року з позивачем було укладено строковий трудовий контракт строком на п`ять років.

Згідно з пунктом 27 контракту за два місяця до закінчення терміну дії контракту він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий чи іншій термін.

Наказом НААН України від 11 березня 2019 року № 77-к ОСОБА_1 було звільнено з 17 березня 2019 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, підстава контракт від 17 березня 2014 року.

На підставі наказу НААН України від 11 березня 2019 року № 78-к ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов`язки директора державного підприємства, на строк - до призначення керівника підприємства у встановленому законодавством порядку.

За закінченням зазначеного строку та призначення на посаду директора

ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України» Гнатюка В. В. , наказом НААН України

від 11 червня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено за закінченням строку договору відповідно до пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Апеляційний суд, встановивши, що обов`язки директора ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного полісся НААН України» були покладені на позивача з 18 березня 2019 року, після його фактичного звільнення 17 березня 2019 року з посади директора ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України» за закінченням строку дії контракту, дійшов правильного висновку про те, що з позивачем 18 березня 2019 року було укладено новий строковий трудовий договір на виконання обов`язків директора державного підприємства на певний строк, до обрання нового директора підприємства та за закінченням зазначеного строку, на який його було призначено, позивача було звільнено відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Також апеляційним судом правильно зазначено, що звільнення позивача здійснювалось на підставі наказів президента НААН України, що відповідає вимогам Закону України від 02 червня 2016 року № 1405-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об`єктами державної та комунальної власності», що набрав чинності 25 червня

2016 року, яким були внесені зміни до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та встановлено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» НААН України є суб`єктом управління об`єктами державної власності.

При цьому відповідно до вимог частин другої та третьої Прикінцевих положень Закону України від 02 червня 2016 № 1405-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об`єктами державної та комунальної власності» статути і внутрішні положення державних і комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі чи територіальній громаді, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом не пізніш як протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частини що не суперечить ньому Закону.

Згідно зі статтею 233 КЗпП Українипрацівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного

у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП Українивстановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до частини другої статті 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Звільнення позивача відбулося у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом 15 липня

2019 року.

Ураховуючи зазначене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача про визнання незаконними наказів

від 11 березня 2019 року № 77-к та 78-к заявлені з пропуском місячного строку, адже позивачу було відомі про оскаржувані ним накази, оскільки кожен наказ змінював його правовий статус, проте фактично він до остаточного звільнення перебував на керівній посаді державного підприємства.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шепеляк Сергій Володимирович, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк