Справа № 689/473/20

2/689/254/20

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

07.10.2020 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Шевчик О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фурман Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 29.03.2012 року в сумі 14440 грн. 41 коп. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 29.03.2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого, станом на 12.01.2020 року виникла заборгованість в сумі 14440 грн. 41 коп., яка складається з наступного: 6858 грн. 80 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 1640 грн. 64 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 4777 грн. 14 коп. - пеня; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 663 грн. 83 коп. - штраф (процентна складова).

В судове засідання представник АТ КБ "ПриватБанк", який у встановленому порядку оповіщений про час і місце розгляду справи, не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву до суду не подавала.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів і, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 29.03.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку із встановленим кредитним лімітом розміром 2500 грн., який 31.01.2017 року збільшено до 2900 грн.

Вказані обставини підтверджуються: анкетою-заявою ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 29.03.2012 року; розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.03.2012 року, станом на 12.01.2020 року; довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 ; випискою за період з 29.03.2012 року по 05.05.2020 року.

Підписавши 29.03.2012 року анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку ОСОБА_1 підтвердила, що вона згідна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

На підтвердження своїх позовних вимог банк надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Докази у справі достовірно вказують на те, що АТ КБ «ПриватБанк» відкрило на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок, на який Банком були перераховані кредитні кошти та через який сторонами здійснювались фінансові операції. Позивач видав відповідачу кредитну картку, яка використовувалася ним для проведення розрахунків. Вказані докази підтверджують, що ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору отримала кошти у кредит та користувалася ними.

Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на станом на 12.01.2020 року становить 14440 грн. 41 коп., яка складається з наступного: 6858 грн. 80 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 1640 грн. 64 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 4777 грн. 14 коп. - пеня; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 663 грн. 83 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (чертина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Згідно статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Із анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 29.03.2012 року вбачається, що в ній відсутні правила надання банківських послуг, тарифи обслуговування кредитних карт, а саме строк дії договору, процентна ставка, сума комісії, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру тощо.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки за користування кредитом, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.03.2012 року, позивач надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому слід зазначити, що вказані Тарифи та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідачем не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати комісії, неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» з часу виникнення спірних правовідносин (29.03.2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05.03.2020 року), за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (далі Постанова) передбачено, якщо Правила надання банківських послуг та Тарифи обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, то з огляду на їх мінливий характер, їх не можна вважати складовою кредитного договору, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо ним підписана, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові вказує, що оскільки підписана лише заява-анкета, яка не містить детальних умов договору, а Правила надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

При цьому, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по кредиту в сумі 2900 грн., яка є заборгованістю за тілом кредиту, що відповідає фактично отриманій сумі кредитних коштів та кредитному ліміту та 1640 грн. 64 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, а всього з відповідача на користь позивача слід стягнути 4540 грн. 64 коп.

В задовленні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 661 грн. (4540,64 х 100 / 14440,41 = 31,44% х 2102 / 100 = 661 грн.).

На підставі ст.ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263 - 265, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце юридичної особи: 01001, м.Київ, вул. Грушевського 1Д, адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором б/н від 29.03.2012 року в сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 64 копійки, яка складається з наступного: 2900 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 1640 грн. 64 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 661 (шістсот шістдесят одна) гривня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Шевчик О.М.