ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/320/20

07 вересня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивачів ОСОБА_1,

ОСОБА_2 адвоката Федірко В.С.

представника відповідача Кузьма Г.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Тернопільської обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне некомерційне підприємство "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій Тернопільської обласної ради, Обласний медичний центр для лікування і реабілітації учасників АТО, Тернопільський обласний центр комплексної реабілітації про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач - 1), ОСОБА_2 (надалі, позивач - 2) звернулися до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської обласної ради (надалі, відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне некомерційне підприємство "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій Тернопільської обласної ради, Обласний медичний центр для лікування і реабілітації учасників АТО, Тернопільський обласний центр комплексної реабілітації, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради "Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров`я - об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю " №1430 від 17.09.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням, на думку позивачів, порушені конституційні права позивачів на медичне обслуговування, оскільки прийнято всупереч положенням частини третьої ст.49 Конституції України та частин 1-3 ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я, пункту 1 частини п`ятої ст.5 Закону України "Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості", так як припиняється діяльність трьох закладів охорони здоров`я та скорочується існуюча мережа комунальних закладів охорони здоров`я. Крім цього, позивачі вважають, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Регламенту Тернопільської обласної ради. Також, просять врахувати, що вказане рішення стосується інтересів всіх жителів області.

Ухвалою суду від 15.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 14.05.2020 о 12:00 год. Ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. Вважає, що питання ліквідації комунальних некомерційних підприємств "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічній санаторій", "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій" Тернопільської обласної ради та обласного медичного центру для лікування і реабілітації учасників АТО відноситься до виключної компетенції Тернопільської обласної ради. Вказав, що оскільки вказані комунальні некомерційні підприємства належали до об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, то відповідач як засновник здійснював управління цими об`єктами, а в галузевому відношенні дані підприємства підпорядковувалися Управлінню охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації. На думку представника відповідача, мережа закладів охорони здоров`я повинна бути оптимізована: малопотужні, погано оснащені і мало завантажені заклади повинні перепрофілюватися під реальні потреби населення, наприклад, на реабілітаційні, діагностичні центри, хоспіси, які отримуватимуть кошти за конкретні послуги. У зв`язку із наведеним, вважає, що медичні заклади у спірному випадку не змогли би функціонувати в нових умовах, оскільки потреба в цих закладах є низькою. Отже, вважає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали - економічна ефективність використання бюджетних коштів закладів охорони здоров`я. Крім цього, вказав, що у структурі Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації утворюються нові підрозділи на основі ліквідованих закладів. Представник відповідача зазначив, що позивачами не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо протиправності оскаржуваного рішення, а також доводів щодо порушення їх прав оскаржуваним рішенням. Отже, вважає, що Тернопільська обласна рада в межах своєї компетенції та норм, передбачених чинним законодавством України, прийняла рішення від 17.09.2019 за №1430 "Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров`я - об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю", у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні даного позову повністю.

Ухвалою суду від 14.05.2020 підготовче судове засідання відкладено до 03.06.2020 о 12:10 год.

03.06.2020 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні оголошено перерву до 02.07.2020 о 14:00 год.

Представник позивачів подав до суд відповідь на відзив, в якій зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідача, всупереч положенням частини третьої ст. 49 Конституції України та частин першої - третьої ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я, пункту 1 частини п`ятої ст. 5 Закону України "Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості", припиняється діяльність трьох закладів охорони здоров`я та скорочується існуюча мережа комунальних закладів охорони здоров`я, чим порушуються права позивачів на належне медичне обслуговування. Також, на думку представника позивачів, таке скорочення суперечить закону, стосується інтересів всіх жителів Тернопільської області, ухвалене Тернопільською обласною радою з порушенням принципів законності, гласності, інших принципів місцевого самоврядування, Регламенту Тернопільської обласної ради, зокрема, щодо процедури прийняття рішення про ліквідацію закладів охорони здоров`я. Вважає, що питання про ліквідацію окремих закладів охорони здоров`я включене в порядок денний сесії з порушенням п.п. 8, 9 Регламенту, оскільки, проект оскаржуваного рішення на розгляд сесії не виносився, проект рішення на сесії не оголошувався і не обговорювався, кінцевий варіант рішення обласної ради суперечить аудіозапису сесії Тернопільської обласної ради від 17.09.2019.

Представник третьої особи Комунального некомерційного підприємства "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що при вирішенні даного позову покладаються на думку суду. Зазначив, що після ліквідації санаторію на його базі буде проводити діяльність відокремлений підрозділ Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації та буде збережена частина робочих місць, які будуть передбачені новим штатним розписом. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте компетентним органом в межах наданих йому повноважень. Щодо процедури прийняття оскаржуваного рішення, зазначив, що керівництво санаторію не приймало участі на засіданні обласної ради по вирішенню цього питання.

02.07.2020 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні оголошено перерву до 10.07.2020 о 14:00 год.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення на відповідь на відзив в якому зазначив, що позивачами не наведено аргументів та обґрунтувань того, які саме їхні права (індивідуально-виражені) були порушені прийняттям рішення Тернопільської обласної ради від 17.09.2019 №1430. Тому, представник відповідача вважає, що відсутній зв`язок між прийнятим рішенням Тернопільської обласної ради від 17.09.2019 №1430 та порушеними у позовній заяві правами позивачів як окремих представників територіальної громади. Водночас, вказав, що повноваженнями на представництво або захист інтересів всієї територіальної громади (територіальних громад) в суді позивачі не наділені.

10.07.2020 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні оголошено перерву до 30.07.2020 о 10:00 год.

30.07.2020 у відкритому судовому засіданні постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначено справу до розгляду на 26.08.2020 о 14:30 год.

26.08.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 01.09.2020 о 14:30 год.

01.09.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 07.09.2020 о 14:00 год.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання 07.09.2020 не прибула, однак прибув її представник Федірко В.С.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили його задовольнити позов повністю з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив. Позивач ОСОБА_1 вказала, що вона була працівником комунального некомерційного підприємства " Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради і внаслідок реалізації спірного рішення її було звільнено з роботи.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні повністю з мотивів, наведених у відзиві на адміністративний позов, письмових запереченнях.

Представник третьої особи Комунального некомерційного підприємства "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради в судове засідання не прибув, подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи без участі представника третьої особи, щодо вирішення заявлених позовних вимог покладаються на думку суду.

Представник третьої особи Комунального некомерційного підприємства "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій Тернопільської обласної ради в судове засідання не прибув, подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи без участі представника третьої особи, щодо вирішення заявлених позовних вимог покладаються на думку суду.

Представник третьої особи Обласного медичного центру для лікування і реабілітації учасників АТО в судове засідання не прибув, подав до суду письмове клопотання, в якому просив розглядати справи без його участі, при вирішенні справи повністю покладається на рішення суду.

Представник третьої особи Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що 17.09.2019 на одинадцятій сесії Тернопільської обласної ради шостого скликання прийнято Рішення №1430 "Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров`я - об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю".

Пунктом 1 вказаного рішення Тернопільської обласної ради припинено юридичну особу - комунальне некомерційне підприємство "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради шляхом ліквідації.

Пунктом 6 вказаного рішення Тернопільської обласної ради припинено юридичну особу - комунальне некомерційне підприємство "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій" Тернопільської обласної ради шляхом ліквідації.

Пунктом 11 вказаного рішення Тернопільської обласної ради припинено юридичну особу - обласний медичний центр для лікування і реабілітації учасників АТО шляхом ліквідації.

Також, пунктом 16 даного рішення встановлено, що у структурі Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації утворюються нові підрозділи, а саме: відділення денного перебування (у м. Бережани), відділення підтримки психологічного здоров`я дітей та підлітків з девіантною та деліквентною поведінкою (у м. Кременець), відділення соціальної реабілітації учасників АТО та членів їх сімей (у с.Яблунів Гусятинського району) відповідно на базі ліквідовуваних комунального некомерційного підприємства "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, комунального некомерційного підприємства "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, обласного медичного центру для лікування і реабілітації учасників АТО з передачею наявного майна та обладнання, а також переоформленням праваземлекористування.

Крім того, пунктом 17 даного рішення передбачено перейменувати Тернопільський обласний центр комплексної реабілітації осіб з інвалідністю на Тернопільський обласний центр комплексної реабілітації, враховуючи розширення функціональної спрямованості та сфери діяльності.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивачі звернулися з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Статтею 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" визначено, що заклад охорони здоров`я - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; охорона здоров`я - це система заходів, що здійснюються, зокрема, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров`я.

Положеннями статті 14 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" передбачено, що органи місцевого самоврядування реалізують державну політику у сфері охорони здоров`я в межах своїх повноважень, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я, держава сприяє розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності.

Порядок створення, припинення закладів охорони здоров`я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом.

Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров`я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Водночас, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, суд дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

Так, планування розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров`я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів охорони здоров`я здійснюються відповідно до закону органами, уповноваженими управляти об`єктами відповідно державної і комунальної власності.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Частиною першою ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно частини п`ятої ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом пункту 30 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, управління закладами охорони здоров`я, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Положеннями статті 60 цього Закону визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на заклади охорони здоров`я. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З наведених норм можна зробити висновок, що прийняття рішень щодо управління закладами охорони здоров`я є як реалізацією державної політики у сфері охорони здоров`я, так і виконанням від імені територіальної громади управлінської функції у сфері управління закладами охорони здоров`я шляхом прийняття відповідних нормативних актів, а відтак - є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України).

Право на оскарження нормативно-правового акту особами, щодо яких він застосований, а також особами, які є суб`єктами правовідносин, у яких буде застосований такий акт передбачено ст.264 КАС України.

Водночас, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Кореспондоване вказаною статтею право закріплене також у ст. 5 КАС України, за змістом частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша ст. 2 КАС України).

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Суд зазначає, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №18-рп/2004 термін порушене право, який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес.

При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Проте, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст. 55 Конституції України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Суд зазначає, що позивачі звернулися з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської обласної ради від 17.09.2019 за №1430, оскільки вказаним рішенням порушене їх право на медичне обслуговування.

Однак, ані у позовній заяві, ані у відповіді на відзив, ані у будь-яких інших поясненнях позивачі не наводять жодних доводів на обґрунтування того, які саме їх права (індивідуально-виражені) були порушені оскаржуваним рішенням відповідача.

Крім цього, у відповідності до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії та нормативно - правовий акт, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, на думку суду, відсутній зв`язок між рішенням суб`єкта владних повноважень та конкретними правами позивачів.

Також, з матеріалів справи слідує, що Рішеннями постійної комісії з питань охорони здоров`я, сім`ї, материнства, дитинства Тернопільської обласної рід шостого скликання від 17.11.2017 №244, №246, рекомендовано Тернопільській обласній раді припинити юридичну особу Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій шляхом його ліквідації, та Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій шляхом перетворення в дитячий оздоровчий табір.

У відповідності до змісту листа "Про припинення діяльності обласного медичного центру для лікування і реабілітації учасників АТО" від 06.05.2019 №2125/16-01, направленого на адресу Голови Тернопільської обласної ради, Управління охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації просило розглянути можливість припинення діяльності Центру, створивши натомість заклад соціально-психологічної реабілітації із галузевим підпорядкуванням департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації.

Виконуючим обов`язки Генерального директора Комунального некомерційного підприємства "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради 14.08.2019 направлено лист на адресу Голови Тернопільської обласної ради, в якому він просив вирішити питання щодо реорганізації КНП "Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію" Тернопільської обласної ради у Комунальне некомерційне підприємство "Бережанський обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям" Тернопільської обласної ради.

Після цього, 17.09.2019 Постійною комісією з питань охорони здоров`я, сім`ї, материнства, дитинства прийнято Рішення за №483 "Про забезпечення безперервного реабілітаційного (абілітаційного), лікувально-рекреаційного процесу дітей та молоді з інвалідністю, дітей та підлітків з девіантною та деліквентною поведінкою, а також учасників АТО та членів їх сімей", яким винесено на розгляд сесії Тернопільської обласної ради питання щодо ліквідації комунального некомерційного підприємства "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, Обласного медичного центру для лікування і реабілітації учасників АТО та створення натомість відповідних підрозділів у структурі Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю.

17.09.2019 на виїзному шостому пленарному засіданні одинадцятої сесії Тернопільської обласної ради за пропозицією голови Тернопільської обласної ради до порядку денного внесено питання "Про забезпечення безперервного реабілітаційного (абілітаційного), лікувально- рекреаційного процесу дітей та молоді з інвалідністю, дітей та підлітків з девіантною та деліквентною поведінкою, а також учасників АТО", що підтверджується Протоколом виїзного шостого пленарного засідання одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради.

Разом з цим, Рішенням другої сесії шостого скликання Тернопільської обласної Ради від 10.02.2016 №61 "Про регламент Тернопільської обласної ради" затверджено Регламент Тернопільської обласної ради шостого скликання".

Підпунктом 6.12 пункту 6 регламенту передбачено, що пропозиції щодо питань на розгляд Тернопільської обласної ради можуть вноситися головою Тернопільської обласної ради, депутатами, постійними комісіями ради, головою Тернопільської обласної державної адміністрації.

Відповідно до пунктів 4-6 частини другої статті 19 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", депутат має право вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті; вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю; вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них.

Статтею 23 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" зазначено, що пропозиції і зауваження, висловлені депутатами місцевої ради на сесіях ради, або передані в письмовій формі головуючому на її пленарних засіданнях, розглядаються радою або за її дорученням постійними комісіями ради чи надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним органам та посадовим особам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівникам відповідних підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, які зобов`язані розглянути ці пропозиції і зауваження у строки, встановлені радою, і про результати розгляду повідомити безпосередньо депутатів місцевої ради, які внесли пропозиції чи висловили зауваження, а також відповідну раду.

За змістом Регламенту Тернопільської обласної ради, рада та її виконавчі органи забезпечують виконання пропозицій і зауважень депутатів місцевої ради, схвалених радою, інформують депутатів про реалізацію пропозицій і зауважень, внесених ними на сесіях рад.

При цьому, як пояснив представник відповідача у судових засіданнях, проект рішення "Про забезпечення безперервного реабілітаційного (абілітаційного), лікувально-рекреаційного процесу дітей та молоді з інвалідністю, дітей та підлітків з девіантною та деліквентною поведінкою, а також учасників АТО" був розтиражований та розданий усім депутатам Тернопільської обласної ради під час виїзного шостого пленарного засідання одинадцятої сесії Тернопільської обласної ради.

У відповідності до підпункту 12.2 пункту 12 регламенту, до порядку денного включаються питання, які передбачені в плані роботи обласної ради, а також питання, підготовлені для розгляду обласною радою у встановленому цим регламентом порядку, подані постійними комісіями обласної ради, її депутатами, головою обласної державної адміністрації.

Підпунктом 14.3 пункту 14 регламенту встановлено, що порядок денний сесії Тернопільської обласної ради приймається на її пленарному засіданні більшістю голосів депутатів від загального складу Тернопільської обласної ради.

Згідно підпунктів 29.1.-29.6. пункту 29 регламенту Тернопільська обласна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення обласної ради, прийняті в межах наданих повноважень, є обов`язковими для виконання організаціями, установами, підприємствами усіх форм власності, посадовими особами та громадянами на території області. Рішення Тернопільської обласної ради приймаються на її пленарному засіданні.

Суд зазначає, що під час виїзного шостого пленарного засідання одинадцятої сесії Тернопільської обласної ради, від будь-кого із присутніх депутатів Тернопільської обласної ради не надходило повідомлення про порушення процедури голосування у зв`язку з порушенням регламенту, про що судом також не здобуто належних доказів.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський Суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, "чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий". За принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім цього, у контексті ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

У відповідності з установчими документами комунальних некомерційних підприємств "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій", "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій" Тернопільської обласної ради та Обласного медичного центру для лікування і реабілітації учасників АТО рішення про припинення діяльності підприємств/ медичного центру приймає Тернопільська обласна рада. Ліквідація проводиться ліквідаційною комісією, склад якої затверджується Тернопільською обласною радою.

Наведене кореспондується зі змістом Положення про управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, затвердженим рішенням Тернопільської обласної ради від 15 березня 2014 року № 1622 (із відповідними змінами), яким передбачено, що Тернопільська обласна приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ, організацій - заснованих на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, затверджує статути, та вносить зміни та доповнення до статутів та інше.

В той же час, суд зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідовується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Отже, суд вважає, що на підставі положень Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та установчих документів комунальних некомерційних підприємств "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій", "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій" Тернопільської обласної ради та обласного медичного центру для лікування і реабілітації учасників АТО, всі вони належать до об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, і Тернопільська обласна рада як власник і засновник здійснює управління цими об`єктами, а в галузевому відношенні підприємства/медичний центр підпорядковуються управлінню охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації в межах повноважень.

З огляду на наведене, на думку суду, питання ліквідації комунальних некомерційних підприємств "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій", "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій" Тернопільської обласної ради та обласного медичного центру для лікування і реабілітації учасників АТО відноситься до виключної компетенції Тернопільської обласної ради, яка як власник і засновник не обмежений нормативними документами у його вирішенні, тому Тернопільська обласна рада, в межах компетенції та норм, передбачених чинним законодавством України, прийняла рішення від 17.09.2019 року за №1430 "Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров`я - об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю".

Відповідно до частини другої ст. 327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Водночас, відповідно до частини першої ст. 106 ЦК України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Таким чином, у розумінні норм Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Тернопільська обласна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами України та нормативно- правовими актами, власними рішеннями та регламентом.

Крім цього, суд зазначає, що в силу вимог пунктів 16 оскаржуваного в даній справі рішення, у структурі Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації утворюються нові підрозділи, а саме: відділення денного перебування (у м. Бережани), відділення підтримки психологічного здоров`я дітей та підлітків з девіантною та деліквентною поведінкою (у м. Кременець), відділення соціальної реабілітації учасників АТО та членів їх сімей (у с. Яблунів Гусятинського району) відповідно на базі ліквідовуваних комунального некомерційного підприємства "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, комунального некомерційного підприємства "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, обласного медичного центру для лікування і реабілітації учасників АТО.

Також, приймаючи рішення по суті спору, суд погоджується з твердженням сторони відповідача щодо оптимізації мережі закладів охорони здоров`я, зокрема щодо перепрофілювання їх під реальні потреби населення, оскільки у розумінні норм чинного законодавства, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали - економічна ефективність використання бюджетних коштів закладів охорони здоров`я.

Суд також зазначає, що питання щодо ліквідації комунальних некомерційних підприємств та створення натомість відповідних підрозділів у структурі Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю попередньо розглянуто профільною постійною комісією Тернопільської обласної ради з питань охорони здоров`я, сім`ї, материнства, дитинства 17.09.2019, де заслухано начальника охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації, заступника директора департаменту з питань соціального захисту Тернопільської обласної державної адміністрації, директора обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю та голови Тернопільської обласної ради та прийнято рішення № 483 "Про забезпечення безперервного реабілітаційного (абілітаційного), лікувально-рекреаційного процесу дітей та молоді з інвалідністю, дітей та підлітків з девіантною та деліквентною поведінкою, а також учасників АТО". Після цього, вказаним Рішенням вирішено винести на розгляд сесії Тернопільської обласної ради питання щодо ліквідації комунальних некомерційних підприємств "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій", "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій" та обласного медичного центру для лікування і реабілітації учасників АТО Тернопільської обласної ради й створення натомість відповідних підрозділів у структурі Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю.

Отже, за наведених у справі обставин, суд вважає, що оскаржуване у даній справі рішення прийняте відповідачем у межах своєї компетенції, у спосіб та в порядку передбаченому чинним законодавством України, зокрема жодних із обов`язкових критеріїв, що зазначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Тернопільська обласна рада при прийнятті рішення не порушила.

Крім цього, суд не приймає до уваги відеозапис одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради від 17.09.2019 року, оскільки даний доказ поданий позивачами з недотриманням вимог частини2 ст. 99 КАС України, а саме: без засвідчення електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Аналогічний підхід застосовується у п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, а саме щодо обов`язку суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю. Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, у розумінні ст.139 КАС України, сплачений позивачами судовий збір не стягується за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Тернопільської обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне некомерційне підприємство "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій Тернопільської обласної ради, Обласний медичний центр для лікування і реабілітації учасників АТО, Тернопільський обласний центр комплексної реабілітації про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської обласної ради №1430 від 17.09.2019 "Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров`я - об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю" - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення надіслати ОСОБА_2 , Комунальному некомерційному підприємству "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, Комунальному некомерційному підприємству "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, Обласному медичному центру для лікування і реабілітації учасників АТО, Тернопільському обласному центру комплексної реабілітації.

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивачі:

- ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

відповідач:

Тернопільська обласна рада, місцезнаходження вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль,460021, ЄДРПОУ: 24630220

треті особи:

Комунальне некомерційне підприємство "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, місцезнаходження вул.Шевченка, 30, м.Бережани, Тернопільська область, ЄДРПОУ 02000406;

Комунальне некомерційне підприємство "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій" Тернопільської обласної ради, місцезнаходження вул.Санаторійна,39, м.Кременець, Тернопільська область, ЄДРПОУ 02000857;

Обласний медичний центр для лікування і реабілітації учасників АТО, місцезнаходження вул.Грушевського-56, с.Яблунів, Гусятинський район, Тернопільська область, ЄДРПОУ 02000599;

Тернопільський обласний центр комплексної реабілітації, місцезнаходження вул.Сахарова,2, м.Тернопіль, Тернопільська область, ЄДРПОУ 39427137.

Головуюча суддя Дерех Н.В.