Справа № 369/4945/20

Провадження №2-к/369/6/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцова О.С.

за участі ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання ОСОБА_2 , Заволжського районного суду м.Ульяновська про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення суду Заволжського районного суду м.Ульновська від 26 листопада 2019 року , -

в с т а н о в и в :

Заволжський районний суду м.Ульяновська та стягувач ОСОБА_2 звернулись до районного суду із клопотанням, в якому на підставі Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, просять визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України іноземного рішення рішення Заволжського районного суду м.Ульяновська від 26 листопада 2019 року про стягнення із ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини сина ОСОБА_3 , 2006 року народження, у розмірі 5241 карб., що скаладає 05 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей Ульяновської області Російської Федерації, щомісячно, починаючи з 22 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, на користь ОСОБА_2 стягнуто витрати на правову допомогу у розмірі 5000 руб. та в дохід держави державне мито в розмірі 150 рублів.

У судовому засіданні ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечував, посилався на неправомірність стягнення з нього витрат на правову допомогу та подальше оскарження рішення іноземного суду. Просив відмовити в задоволенні клопотання.

Суд, вивчивши клопотання, додані до нього документи, дійшов до наступного.

При розгляді клопотання судом встановлено, що рішенням Заволжського районного суду м.Ульяновська Російської області від 26 листопада 2019 року задоволено частково позов ОСОБА_2 .

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5241 карб., що скаладає 05 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей Ульяновської області Російської Федерації, щомісячно, починаючи з 22 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Проводити індексацію даної суми пропорційно росту розміру прожиткового мінімуму для дитини, встановленої у відповідному суб`єкті Російської Федерації по місцю проживання особи, яка отримує аліменти. При відсутності у відповідного суб`єкту Російської Федерації даної величини, проводити індексацію пропорційно зростанню розміру прожиткового мінімуму для відповідної соціально-демографічній групі населення в цілому по Російській Федерації.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 руб.

Рішення суду в частині стягнення аліменті підлягає до негайного виконання.

Стягнено з ОСОБА_1 державне мито в дохід бюджету муніципального утворення м.Ульяновська в розмірі 150 руб.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

До клопотання додано належним чином завірена копія заочного рішення Заволжського районного суду м.Ульяновська від 26 листопада 2019 року, довідки видані Заволжським районним судом м.Ульяновська про те, що рішення не оскаржувалось та набуло чинності 10 січня 2020 року, про те, що ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, і, що на території Російської Федерації рішення суду не виконувалося.

Згідно з ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Статтею 462 ЦПК України визначено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (стаття 463 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Згідно зі ст. 466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім`я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; 2) ім`я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); 3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; 4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); 5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Пункт 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» встановлює, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На даний час між Україною та Російською Федерацією діє Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року.

22.01.1993 в Мінську (Республіка Білорусь) в рамках країн СНД, з метою забезпечення належного захисту прав і законних інтересів громадян та осіб, що проживають на їхніх територіях, була підписана Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (далі - Конвенція).

10.11.1994 Верховною Радою України ратифіковано дану Конвенцію та 14.07.1995 вона набула чинності для України.

Згідно ст. 6 Конвенції договірні Сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень по цивільним справам, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів.

Згідно ст. 51 Конвенції кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін: рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов`язань (далі - рішень); рішення судів по кримінальних справах про відшкодування збитку.

Згідно ст. 53 Конвенції клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й у суд, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення по клопотанню. До клопотання додаються: рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення; документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена; документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання; документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності. Клопотання про дозвіл примусового виконання рішення і прикладені до нього документи забезпечуються завіреним перекладом на мову запитуваної Договірної Сторони або на російську мову.

Клопотання про дозвіл примусового виконання рішення і прикладені до нього документи забезпечуються завіреним перекладом на мову запитуваної Договірної Сторони або на російську мову.

За наведеного, 22.01.1993 була підписана Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, Договірними Сторонами якої, зокрема є Україна, тому наявні правові підстави для розгляду клопотання Заволжського районного суду м.Ульяновська та ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Заволжського районного суду м.Ульяновська від 26 листопада 2019 року.

Вищевказаними нормами права встановлені вимоги до клопотання та перелік необхідних документів, які додаються до нього.

Відповідно до ст. 54 Конвенції клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішень, передбачених у статті 51, розглядаються судами Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання. Суд, що розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені цією Конвенцією, дотримані. У випадку, якщо умови дотримані, суд виносить рішення про примусове виконання. Порядок примусового виконання визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання.

Враховуючи викладене, вимоги законодавства та надані документи, суд приходить до висновку, що рішення підлягає виконанню на території України.

Відповідно до частини 8 ст. 467 ЦПК України, якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

З урахуванням викладеного, сума аліментів, які підягають стягенню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , у розмірі 5241 руб. (за курсом НБУ станом на 04 вересня 2020 року - 3,683) складає 1423,02 грн.; витрати на правову допомогу в розмірі 5000 руб. складає 1357,59 грн.; державне мито в розмір 150 руб. складає 40,73 грн.

Згідно з ст. 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) в інших випадках, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 22 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, ратифікованої Україною 11.01.2013 у визнанні та виконанні рішення може бути відмовлено, якщо: a) визнання та виконання рішення є очевидно несумісним з основами правопорядку («ordre public») запитуваної держави; b) рішення було отримано шляхом шахрайства у зв`язку з процесуальними питаннями; c) провадження між тими самими сторонами про той самий предмет триває в органі запитуваної держави, і таке провадження було розпочато раніше; d) рішення є несумісним з рішенням, винесеним між тими самими сторонами та про той самий предмет або в запитуваній державі, або в іншій державі, якщо це останнє рішення відповідає умовам, необхідним для визнання та виконання в запитуваній державі; e) у справі, у якій відповідач або не з`явився, або не був представлений у провадженні в державі походження: i) коли закон держави походження передбачає повідомлення про провадження, відповідач не був належним чином повідомлений про провадження та не мав можливості бути заслуханим або коли закон держави походження не передбачає повідомлення про провадження, відповідач не був належним чином повідомлений про рішення та не мав можливості оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону, або f) рішення було прийнято в порушення статті 18.

При розгляді справи, в суді іноземного суду, надано довідку суду Заволжського районного суду м.Ульяновська про належне інформування відповідача про розгляд вказаної справи на території Російської Федерації, а також підтвердження про вручення документів ОСОБА_1 30 серпня 2019 року.

ОСОБА_1 заперечуючи проти задоволення клопотання не навів обставин, за яких має бути відмовлено в наданні дозволу на виконання судового рішення. Суд враховує, що його заперечення зводились до незгоди про стягнення з нього витрат на правову допомогу.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги прав людини, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», ст.ст. 258, 259, 260, 353, 354, 462-469 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання ОСОБА_2 , Заволжського районного суду м.Ульяновська про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення суду Заволжського районного суду м.Ульновська від 26 листопада 2019 року задовольнити.

Надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Заволжського районного суду м.Ульяновська Російської Федерації від 26 листопада 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5241 карб. (що за курсом НБУ станом на 04 вересня 2020 року (3,683) складає 1423,02 грн.), що скаладає 05 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей Ульяновської області Російської Федерації, щомісячно, починаючи з 22 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Проводити індексацію даної суми пропорційно росту розміру прожиткового мінімуму для дитини, встановленої у відповідному суб`єкті Російської Федерації по місцю проживання особи, яка отримує аліменти. При відсутності у відповідного суб`єкту Російської Федерації даної величини, проводити індексацію пропорційно зростанню розміру прожиткового мінімуму для відповідної соціально-демографічній групі населення в цілому по Російській Федерації.

Надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Заволжського районного суду м.Ульяновська Російської Федерації від 26 листопада 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 руб. (що за курсом НБУ станом на 04 вересня 2020 року (3,683) складає 1357,59 грн.).

Надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Заволжського районного суду м.Ульяновська Російської Федерації від 26 листопада 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 державне мито в дохід бюджету муніципального утворення м.Ульяновська в розмірі 150 руб. (що за курсом НБУ станом на 04 вересня 2020 року (3,683) складає 40,73 грн.).

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.С. Пінкевич