ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1940/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Остапов В.В. - представник (наказ від 13.06.2013)

відповідача - Продуфалова І.В. - представник (довіреність від 02.01.2020 № 23)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

на рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2020 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020

за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

про стягнення 4 633 942,61грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "АМПУ", позивач) в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - ДП "МТП "Чорноморськ", відповідач) про стягнення 4 633 942,61 грн за фактично надані послуги.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно не здійснює оплату послуг з оформлення та обслуговування перепусток на 2019 рік, які надані позивачем згідно із заявками відповідача. На думку позивача, сторони уклали між собою у спрощений спосіб договір про оформлення перепусток на 2019 рік згідно з тарифами, запропонованими позивачем, шляхом направлення позивачем відповідачу повідомлення про вартість оформлення перепусток та поданням відповідачем відповідних заявок на їх оформлення, а також діями відповідача з оплати окремих рахунків позивача №1650, № 3348, № 3869. Враховуючи те, що відповідач після направлення позивачем відповідачу повідомлення про вартість оформлення перепусток вчинив дії щодо надання позивачу заявок на оформлення та обслуговування перепусток на 2019 рік та продовжує користуватись перепустками позивача, з огляду на приписи статті 640 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) договір є укладеним у спрощений спосіб, тобто на умовах, запропонованих позивачем, у т.ч. і в частині вартості послуг, а відсутність оплати за надані позивачем послуги є порушенням вимог статті 525 ЦК України зі сторони відповідача.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.01.2020 (суддя - Бездоля Д.О.) у справі № 916/1940/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ДП "МТП "Чорноморськ" на користь ДП "АМПУ" 4 633 942,61 грн за фактично надані послуги з оформлення та обслуговування перепусток на 2019 рік та судовий збір в сумі 69 509,14 грн.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 (колегія суддів у складі: Ярош А.І., Колоколов С.І., Разюк Г.П.) рішення Господарського суду Одеської області від 27.01.2020 залишено без змін.

2.3. Оскаржувані рішення та постанова мотивовані тим, що, оскільки відповідач звернувся до позивача з вказаними заявками, отримав від позивача відповідні послуги без достатніх правових підстав (договору), розуміючи цінову пропозицію позивача, в подальшому за ці послуги не розрахувався з позивачем, то він, відповідно, зберіг кошти за рахунок позивача в заявленій останнім до стягнення сумі, яка розрахована згідно з наказом позивача від 28.11.2018 за № 339.

Відсутність дій відповідача щодо оплати вартості оформлення та подальшого обслуговування перепусток надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті зазначені кошти, які неминуче мали б вибути із володіння відповідача на користь позивача (тобто має місце збереження майна за рахунок іншої особи). Враховуючи те, що відповідач ДП "МТП "Чорноморськ" без достатніх правових підстав (договору) зберіг кошти за рахунок позивача в заявленій позивачем до стягнення сумі 4 633 942,61 грн, він зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. Відповідач у касаційній скарзі до Верховного Суду, зазначаючи про недотримання судами попередніх інстанцій положень процесуального законодавства та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувані рішення та постанову скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України (застосування апеляційним господарським судом норми права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у: постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 161/17945/18; постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/660/19; постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 922/926/19; постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19; постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 915/1806/19) та пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутні висновки Верховного Суду щодо: розголошення персональних даних співробітників відповідача будь-яким особам, у тому числі суду, без дотримання обов`язкової процедури, визначеної статтею 21 Закону України "Про захист персональних даних"; застосування статті 10 Закону України "Про морські порти України" в контексті наявності чинного договору про доступ портового оператора до причалу).

4.1.2. ДП "АМПУ" не є власником майна, яке знаходиться на території морського порту Чорноморськ, будь-яке майно, що перебуває на балансі позивача, перебуває у господарському віданні останнього, власником майна є держава в особі Міністерства інфраструктури України (пункт 4.2. статуту ДП "АМПУ"). Таким чином, при застосуванні правової конструкції, а саме статті 1212 ЦК України, ДП "АМПУ" не є належним позивачем у даній справі, адже не є власником майна.

4.1.3. Що ж до відсутності елементів для застосування статті 1212 ЦК України як підстави стягнення грошових коштів з ДП "МТП "Чорноморськ", то судами не було враховано, що ДП "МТП "Чорноморськ" не набувало та не зберігало будь-якого майна ДП "АМПУ"; не мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (тобто ДП "МТП "Чорноморськ" не було збільшено або збережено майна, яке б стало наслідком втрати такого майна або недоотримання цього майна ДП "АМПУ", та не враховано, що ДП "МТП "Чорноморськ" діє в морському порту Чорноморськ як портовий оператор і здійснює доступ до причалу на підставі договору, а тому відсутні будь-яка помилка, обман, випадковість або інші підстави, у зв`язку з якими відповідач міг би набути будь-яке майно ДП "АМПУ".

4.1.4. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтвердили, що ДП "АМПУ" здійснило виготовлення перепусток відповідного зразка (відсутні відомості стосовно кількості, виду тощо) на користь ДП "МТП "Чорноморськ", тобто відсутні первинні документи стосовно надання послуг ДП "АМПУ" на користь ДП "МТП "Чорноморськ".

4.1.5. Відповідач також вказує, що позивачем без згоди працівників відповідача та інших осіб ДП "МТП "Чорноморськ" було надано до суду заявки про оформлення перепусток, тим самим було порушено вимоги статті 21 Закону України "Про захист персональних даних" щодо дотримання обов`язкової процедури повідомлення суб`єктів персональних даних на поширення їх персональних даних, зазначених у заявках.

4.1.6. Судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що відповідач є портовим оператором морського порту, так між позивачем (адміністрація) та відповідачем (портовий оператор) укладено договір № 199-П-АМПУ-17 про забезпечення доступу портового оператора до причалу (ів), згідно з пунктом 2.1 якого адміністрація зобов`язана не перешкоджати портовому оператору у доступі до причалу (ів). Враховуючи те, що позивач зобов`язаний здійснювати виключно загальний контроль за периметром морського порту та не вчиняти дій щодо перешкоджання портовому оператору у доступі до причалу (ів), відповідач вважає, що жодною законодавчою нормою не передбачено обов`язку портового оператора додатково сплачувати будь-які грошові кошти на користь ДП "АМПУ" за доступ працівників портового оператора до причалів та місць проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

4.2. Доводи інших учасників.

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу, який подано на електронну адресу суду 07.09.2020 та підписано електронним цифровим підписом уповноваженого представника позивача, ДП "АМПУ" доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, а також просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1. Судами встановлено, що 29.12.2017 між ДП "АМПУ" (адміністрація) та ДП "МТП "Чорноморськ" (портовий оператор) було укладено договір № 199-П-АМПУ-17, за яким адміністрація зобов`язалась забезпечити портовому оператору доступ до причалів №№ 1-12, 14-22, 26-29 Іллічівської філії ДП "АМПУ" для проведення портовим оператором (відповідачем) вантажно-розвантажувальних робіт, а останній зобов`язався сплатити позивачеві плату за послуги. Послуга надається з метою забезпечення виконання портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг з використання причалів у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції споруди.

5.2. Відповідно до пункту 1.4 договору № 199-П-АМПУ-17 використання портовим оператором причалів для інших потреб, ніж передбачені у пункті 1.1 цього договору, та/або отримання інших послуг від позивача є предметом іншого договору або здійснюється за заявками відповідача згідно з затвердженими позивачем вільними цінами (тарифами).

5.3. Згідно з пунктом 3.6 договору № 199-П-АМПУ-17 нарахування плати за додаткові послуги (роботи) позивача здійснюється відповідно до затверджених та діючих вільних тарифів (цін) позивача на дату надання (виконання) такої послуги (роботи). Додаткові роботи (послуги), виконані (надані) позивачем за заявкою відповідача, оплачуються відповідачем на підставі рахунків, виставлених позивачем відповідно до затверджених вільних тарифів (цін) позивача, та нарядів, довідок або актів наданих послуг, підписаних сторонами.

5.4. За умовами пункту 7.1 договору № 199-П-АМПУ-17 він набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом 3 років з дати підписання.

5.5. Судами також встановлено, що 07.02.2018 між сторонами було укладено договір № 18/11-ППЗ про надання послуг з оформлення та обслуговування перепусток, за яким відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов`язання надавати відповідачеві послуги з оформлення та обслуговування перепусток. Предмет закупівлі: «Послуги з забезпечення перепускного режиму на території ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», код ДК 021:2015 79710000-4 «Охоронні послуги».

5.6. Згідно з пунктом 2.1 договору № 18/11-ППЗ відповідач сплачує послуги позивачу за вільними тарифами, розмір яких наведений у підпунктах до цього договору.

5.7. За умовами пункту 5.2 договору № 18/11-ППЗ він діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

5.8. Суди також встановили, що 07.05.2018 між сторонами було укладено договір № 18/58-ППЗ про надання послуг з оформлення та обслуговування перепусток, за яким відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов`язання надавати відповідачеві послуги з оформлення та обслуговування перепусток. Предмет закупівлі: «Послуги з забезпечення перепускного режиму на території ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», код ДК 021:2015 79710000-4 «Охоронні послуги».

5.9. Згідно з пунктом 2.1 договору № 18/58-ППЗ відповідач оплачує послуги позивачу за вільними тарифами, розмір яких наведений у підпунктах до цього договору.

5.10. За умовами пункту 5.1 договору № 18/58-ППЗ він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

5.11. Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 № 975 до переліку об`єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах, увійшли об`єкти державних підприємств, що забезпечують функціонування морських портів України.

5.12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2018 між позивачем та Управлінням поліції охорони в Одеській області було укладено договір про надання послуг з охорони, за яким Управління поліції охорони в Одеській області зобов`язалось надати позивачеві охоронні послуги за кодом ДК 021:2015 79710000-4, а саме: послуги з озброєної фізичної охорони території морських портів, об`єктів відокремлених структурних підрозділів ДП "АМПУ" та інших об`єктів позивача, а останній, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги. Згідно з пунктами 5.1, 5.2 вказаного договору термін надання послуг: з моменту підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання під охорону до 31.12.2019. Місце надання послуг - периметри територій, зокрема, Ізмаїльського морського порту, причальні лінії, об`єкти відокремлених структурних підрозділів ДП "АМПУ" та інші об`єкти позивача.

5.13. Як встановлено судами, відповідно до пункту 1.1 статуту позивача, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 02.04.2018 № 149, позивач є державним унітарним підприємством, діє як державне комерційне підприємство та входить до сфери управління міністерства.

5.14. Суди встановили, що згідно із зведеним переліком суб`єктів природних монополій позивач станом на 28.02.2019, є монополістом у товарній групі "спеціалізовані послуги морських портів" з територією діяльності, в т.ч., Одеська обл.

5.15. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405 було затверджено перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню. Згідно з вказаним переліком до цих послуг належать: забезпечення лоцманського проведення; регулювання руху суден; забезпечення проведення криголамних робіт; забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

5.16. Суди попередніх інстанцій встановили, що наказом ДП "АМПУ" в особі Іллічівської філії ДП "АМПУ" від 28.11.2018 за № 339 було затверджено та введено в дію з 01.01.2019 вільні тарифи, в т.ч. на оформлення пішохідної перепустки, перепустки на легковий транспорт, перепустки на вантажопасажирський транспорт, перепустки на вантажний автотранспорт, перепустки для відвідування суден під іноземним прапором тощо; встановлено, що накази позивача від 20.11.2017 № 277 та від 25.06.2018 № 169 "Про затвердження вільних тарифів на вартість послуг СМБ на 2018 рік" втрачають чинність з 01.01.2019.

5.17. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач листом від 14.12.2018 за № 1934/04-07 запропонував позивачу взяти участь у переговорній процедурі закупівлі за предметом закупівлі Код ДК 021:2015 79710000-4 Охоронні послуги (послуги з охорони об`єктів та особистої безпеки), яка була призначена на 18.12.2018.

5.18. Позивач в особі Іллічівської філії листом від 14.12.2018 № 162/15-02.2-10 повідомив відповідача про затвердження нових ставок вільних тарифів на оформлення перепускних документів та інші допоміжні послуги СМБ Адміністрації порту.

5.19. Суди встановили, що для участі у переговорній процедурі закупівлі позивач подав відповідачу цінову пропозицію від 18.12.2018 № 1193/15-09.7-10 на загальну суму 6 000 000,00 грн, в якій повідомив останнього про запропоновану вартість предмету закупівлі з урахуванням вільних тарифів на 2019 рік, затверджених ним власним наказом від 28.11.2018 № 339. За результатами проведених переговорів відповідача з позивачем сторонами не було укладено договору.

5.20. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, згідно з протоколом проведення переговорної процедури закупівлі від 18.12.2018 ДП "МТП "Чорноморськ" зверталось до Антимонопольного комітету України для визначення законності встановлення тарифів, вказуючи, що позивач займає монопольне становище при наданні послуг, які є предметом закупівлі.

5.21. За результатами розгляду звернення відповідача Одеське обласне територіальне відділення АМК України листом від 29.03.2019 № 65-02/824 (т.4 а.с.138-140) повідомило заявника про таке: "Надання послуг з оформлення та обслуговування усіх видів перепусток із подальшим стягнення плати за вільними цінами (тарифами) цілком відповідає законодавству.

При розрахунку вільної ціни (тарифу) калькуляції собівартості цієї послуги розробляються із урахуванням витрат на забезпечення режиму перебування і переміщення в морських портах, пропускного та внутрішньо-об`єктового режиму в порту (перевірка перепусток, облік доступу, перевірка осіб та речей на предмет виявлення небезпечних та/або заборонених).

Розрахунок вільних цін (тарифів) на послуги ґрунтується на принципі повного відшкодування витрат філій на виконання послуги, при якому ціна складається із вартості витрачених на платну послугу ресурсів та прибутку (із врахуванням нормативу рентабельності). До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Відповідно до Положення про філію та Статуту Іллічівська філія ДП "АМПУ", зокрема, зобов`язана виконувати фінансовий план. Тому розрахунок вільних тарифів на послуги, які надаються службою морської безпеки, в тому числі оформлення перепусток, виконується виходячи із принципу відшкодування витрат Іллічівської філії ДП "АМПУ", пов`язаних із наданням відповідних робіт (послуг).

Розрахунки вартості перепусток на 2019 рік ДП "АМПУ" здійснювались на базі витрат за 4 квартал 2017 р. та 9 місяців 2018 р. з урахуванням макропоказників економічного та соціального розвитку України на 2018-2020 р.р., затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 № 411, з урахуванням листа ДП "АМПУ" від 24.01.18 р. № 447 (зростання середньомісячної заробітної плати працівників - 114,1% до попереднього року, зростання вартості товаро-матеріальних цінностей - 107,2%, курс долара США - 29,3 грн.), а також окремих статей економічних показників діяльності Іллічівської філії ДП "АМПУ", що включені до проекту зведеного фінансового плану ДП "АМПУ" на 2019 рік. До калькуляції включено витрати з утримання працівників Служби морської безпеки, які безпосередньо приймають участь у надані відповідної послуги з урахуванням необхідної кількості часу для надання послуги, та додані непрямі витрати (накладні витрати відповідних підрозділів Служби морської безпеки, адміністративні та загальновиробничі витрати).

Таким чином, в ході розгляду питань, порушених у заявах ДП "МТП "Чорноморськ", порушень законодавства про захист економічної конкуренції станом на теперішній час не встановлено.

В той же час Відділенням встановлено застосування ДП "АМПУ" різних рівнів рентабельності при визначенні вартості послуг за вільними цінами в різних портах Одеської області, зокрема при визначенні вартості різних видів перепусток.

Враховуючи викладене, Відділення продовжує дослідження питання вартості послуг, встановленої за вільними цінами в портах України".

5.22. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у період з 13.12.2018 ДП "МТП "Чорноморськ" зверталось до Іллічівської філії ДП "АМПУ" із заявами на оформлення для зазначених у заявках осіб для виконання ними службових обов`язків, а також для транспортних засобів, перепусток (пішохідних, автотранспортних) на територію порту терміном дії з 01.01.2019 до 31.12.2019 (а.с. 33-249, т. 1, а.с. 1-249, т. 2, а.с. 1-23, т. 3).

5.23. У свою чергу, позивач, посилаючись на надання послуг з оформлення та обслуговування перепусток на 2019 рік на загальну суму 4 633 942,61 грн, яка була розрахована ним згідно з вільними тарифами, які введено з 01.01.2019 наказом від 28.11.2018 № 339, склав та підписав акт надання послуг від 21.02.2019 за № Пр/2850 на суму 4 633 942,61 грн та виставив відповідачу для оплати рахунок від 21.02.2019 за № Пр/2850 на суму 4 633 942,61 грн (т.3 а.с.24).

5.24. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено попередніми судовим и інстанціями, відповідач акт надання послуг від 21.02.2019 за № Пр/2850 не підписав, рахунок від 21.02.2019 № Пр/2850 на суму 4 633 942,61 грн не оплатив.

5.25. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 4 633 942,61 грн за надані послуги з оформлення та обслуговування перепусток на 2019 рік.

5.26. Відносини у сфері портової діяльності, зокрема щодо встановлення основ державного регулювання діяльності в морських портах, порядок будівництва, відкриття, розширення та закриття морських портів в Україні, порядок провадження на їх території господарської діяльності, у тому числі надання послуг, визначення правового режиму об`єктів портової інфраструктури, регламентуються Законом України "Про морські порти України" (далі - Закон).

5.27. Статтею 1 Закону передбачено, що адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

5.28. Частиною першою статті 19 Закону передбачено, що у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

5.29. З метою реалізації визначених законом функцій у процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори, що відповідають цілям та меті її утворення, визначеним у статті 15 цього Закону, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності (частина друга статті 15 Закону, стаття 67 Господарського кодексу України).

5.30. Портовий оператор (стивідорна компанія) - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності (пункт 11 частини першої Закону);

5.31. Статтею 21 цього Закону визначено, що тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

5.32. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

5.33. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб`єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

5.34. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405 «Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню» до спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, належать, зокрема, забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

5.35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що послуги з оформлення та обслуговування перепусток, які надаються у порту суб`єктом природної монополії, не входять до переліку спеціалізованих послуг, які підлягають державному регулюванню, а тому, позивач може самостійно згідно з частиною третьою статті 21 Закону визначати вільні тарифи на оформлення і обслуговування перепусток.

5.36. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, оскільки між сторонами не було укладено договору про надання послуг з оформлення та обслуговування перепусток на 2019 рік (не було погоджено істотних умов договору, таких як: ціна, строк, інші істотні умови, передбачені для договорів даного виду) та враховуючи встановлені судами обставини щодо вчинення відповідачем дій, направлених на прийняття пропозиції позивача в частині застосування тарифів на 2019 рік [заявки на оформлення перепусток на 2019 рік на право відвідування суден під іноземним прапором, в подальшому підписання акта надання послуг від 04.02.2019 № Пр/1650 на суму 80 692,42 грн та здійснення оплати на суму 80 692,42 грн за рахунком від 31.01.2019 № Пр/1650; підписання відповідачем актів від 05.03.2019 № Пр/3348 на суму 4 368,05 грн, від 19.03.2019 № Пр/3869 на суму 1 1796,60 грн, оплата рахунків позивача від 05.03.2019 № Пр/3348 (від 18.03.2019 № Пр/4122) на суму 4 368,05 грн, від 19.03.2019 № Пр/3869 на суму 11796,60 грн; заявки відповідача на надання послуг з оформлення та обслуговування перепусток на територію порту на 2019 рік], суди дійшли висновку, що відповідач, звернувшись до позивача з вказаними заявками, отримав відповідні послуги без достатніх правових підстав (договору), цілком розуміючи цінову пропозицію позивача, в свою чергу з останнім за ці послуги не розрахувався. Отже, неповернення відповідачем коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном [рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166)].

5.37. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

5.38. Частиною першою статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.39. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.40. Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3).

5.41. У поданій касаційній скарзі відповідач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказав, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування положень частин першої та другої статті 1212 ЦК України (набуття майна або збереження його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави).

5.42. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.43. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ДП "АМПУ" про стягнення з ДП "МТП "Чорноморськ" 4 633 942,61 грн за фактично надані послуги.

5.44. Визначаючи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у цій справі, Верховний Суд звертає увагу на те, що частини перша - друга статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

5.45. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

5.46. Згідно з частиною четвертою статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.47. Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

5.48. Правочин - це вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних вчинків, правові наслідки яких настають в силу закону незалежно від волі його суб`єктів.

5.49. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

5.50. Звертаючись до суду з даним позовом, ДП "АМПУ" вказувало на те, що відповідачем вчинено дії щодо надання заявок щодо оформлення перепусток на 2019 рік, а також перераховано грошові кошти в сумі 80 692,42 грн за рахунком від 31.01.2019 № Пр/1650; в сумі 4 368,05 грн за рахунком від 18.03.2019 № Пр/4122, в сумі 11 796,60 грн за рахунком від 19.03.2019 № Пр/3869 (сплачено та прийнято послуги за ціновою пропозицією позивача); отже, на думку позивача, вчинено дії, передбачені частиною другою статті 642 ЦК України, а вказані обставини свідчать про укладення між сторонами договору у спрощений спосіб. Посилаючись на вимоги частини першої статті 526 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача 4 633 942,61 грн за фактично надані послуги.

5.51. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що між сторонами не було укладено договору про надання послуг з оформлення та обслуговування перепусток на 2019 рік (тобто не було погоджено істотних умов договору, таких як: ціна, строк, інші істотні умови, передбачені для договорів даного виду). Натомість відповідач, звернувшись до позивача із вказаними заявками на оформлення перепусток, отримав відповідні послуги від позивача без достатніх правових підстав (договору) та зберіг грошові кошти за рахунок позивача у заявленій останнім до стягнення сумі 4 633 942,61 грн, а тому вказані грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України.

5.52. Верховний Суд вважає такі висновки необґрунтованими та не погоджується із застосуванням судами попередніх інстанцій норми права, зокрема статті 1212 ЦК України, з огляду на таке.

5.53. Верховний Суд наголошує на тому, що, вирішуючи питання про застосування/незастосування статті 1212 ЦК України, суд має встановити, зокрема, наявність/відсутність правової підстави для набуття або збереження майна щодо як надання заявок на оформлення перепусток (вартістю 4 633 942,61 грн), так і вчинення позивачем дій щодо надання таких перепусток на право перебування працівників відповідача на території морського порту за результатами дослідження на підставі належних та допустимих доказів у справі та встановити безпосередньо сам факт набуття або збереження майна (грошових коштів на спірну суму) відповідачем.

5.54. Статтею 1212 ЦК України врегульовано випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

5.55. При цьому колегія суддів виходить з того, що за змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

5.56. Відсутністю правової підстави вважається такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

5.57. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

5.58. Відтак для застосування до спірних правовідносин у даній справі статті 1212 ЦК України необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для утримання відповідачем заявлених до стягнення грошових коштів.

5.59. Аналіз змісту оскаржуваних судових рішень місцевого та апеляційного господарського суду свідчить, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки всім наявним обставинам справи. Задовольняючи позов ДП "АМПУ" про стягнення з ДП "МТП "Чорноморськ" як таких, що збережені без достатніх правових підстав 4 633 942,61 грн, суди лише обмежились констатацією обов`язку відповідача сплатити кошти на користь позивача, без належного дослідження обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги та відповідної правової кваліфікації спірних правовідносин.

5.60. Зокрема, суди встановили обставини щодо вчинення відповідачем дій з надання позивачу заявок на оформлення перепусток на 2019 рік, вчинення позивачем дій щодо надання відповідачу за його заявками послуг з оформлення перепусток вартістю 4 633 942,61 грн, складання акта надання послуг від 21.02.2019 № Пр/2850 на суму 4 633 942,61 грн та рахунку на оплату від 21.02.2019 № Пр/2850 на суму 4 633 942,61 грн. Суди також встановили обставини, щодо перерахування відповідачем грошових коштів у сумі 80 692,42 грн за рахунком від 31.01.2019 № Пр/1650; у сумі 4 368,05 грн за рахунком від 18.03.2019 № Пр/4122, у сумі 11 796,60 грн за рахунком від 19.03.2019 № Пр/3869, тобто оплату та прийняття послуг відповідачем за ціновою пропозицією позивача, застосували до вказаних правовідносин положення статті 1212 ЦК України.

5.61. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач у справі є державними підприємствами.

5.62. Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон №922-VII) установлені правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

5.63. Цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 000,00 грн, а робіт - 1,5 млн грн (пункт 9 частини першої статті 1, частина перша статті 2 Закону №922-VII).

5.64. Згідно з частиною сьомою статті 2 Закону №922-VII забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частині з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

5.65. За змістом частин третьої, четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

5.66. Верховний Суд відзначає, що з огляду на те, що позивач та відповідач у справі є державними підприємствами, а сума заявлених позивачем позовних вимог за надання послуг з оформлення та обслуговування перепусток на 2019 рік складає 4 633 942,61 грн, до спірних правовідносин норми матеріального права мають бути застосовані з урахуванням Закону №922-VII.

5.67. Натомість суди попередніх інстанцій, належним чином не визначили фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, не дослідили дійсні обставини справи та не звернули уваги на те, що відповідач є державним підприємством та зобов`язаний дотримуватись вимог Закону №922-VII, а тому узгодження правовідносин сторін з надання послуг з оформлення та обслуговування перепусток на суму, яка перевищує 200 000,00 грн, має відбуватись з дотриманням передбаченої законом процедури закупівлі, а відтак стягнення спірної суми коштів з відповідача призведе фактично до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що суперечить положенням частини сьомої статті 2 Закону №922-VII.

5.68. При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у 2018 році між сторонами існували договірні відносини щодо надання позивачем відповідачеві послуг з оформлення та обслуговування перепусток за плату, які було оформлено договором від 07.02.2018 № 18/11-ППЗ, укладеним за результатами проведеної процедури закупівлі.

5.69. Судами також встановлено, що у грудні 2018 року відповідач повідомив позивача про намір взяти участь у переговорній процедурі закупівлі за предметом закупівлі Код ДК 021:2015 79710000-4 Охоронні послуги (послуги з охорони об`єктів та особистої безпеки), яка була призначена на 18.12.2018. Позивач в особі Іллічівської філії листом від 14.12.2018 № 162/15-02.2-10 повідомив відповідача про затвердження нових ставок вільних тарифів на оформлення перепускних документів та інші допоміжні послуги СМБ Адміністрації порту. Для участі у переговорній процедурі закупівлі позивач подав відповідачу цінову пропозицію від 18.12.2018 № 1193/15-09.7-10 на загальну суму 6 000 000,00 грн, в якій повідомив останнього про запропоновану вартість предмета закупівлі з урахуванням вільних тарифів на 2019 рік, затверджених ним власним наказом від 28.11.2018 № 339.

5.70. Судами також встановлено, що за результатами проведених переговорів сторонами так і не було укладено договору. Відповідач не прийняв рішення про намір укласти договір, а вирішив звернутися до Антимонопольного комітету України для визначення законності встановлення тарифів. При цьому із змісту листа Одеського обласного територіального відділення АМК України від 29.03.2019 за № 65-02/824 вбачається, що в ході розгляду питань, порушених у заявах ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», порушень законодавства про захист економічної конкуренції станом на теперішній час Одеським обласним територіальним відділенням АМК України не встановлено.

5.71. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4 633 942,61 грн за фактично надані послуги, на думку позивача, за договором укладеним у спрощений спосіб шляхом подання заявок.

5.72. Частинами першою - другою статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.73. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

5.74. З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

5.75. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

5.76. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.

5.77. Враховуючи встановлені обставини у справі та наведене у даній постанові, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.78. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

5.79. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

5.80. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.

5.81. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави [пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02)].

5.82. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

5.83. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

5.84. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

5.85. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

5.86. Зміст позовних вимог та заперечень на них свідчить, що фактично між сторонами наявний спір щодо вартості послуг з оформлення перепускних документів, визначених у заявках відповідача, а, отже фактично, має місце незгода відповідача з тарифами які застосовуються позивачем. Таким чином, інтерес позивача направлений на встановлення обґрунтованої, на його думку, та такої, що відповідає умовам договору вартості цих послуг саме в редакції, запропонованій позивачем.

5.87. Фактично для відповідача існує законна заборона на закупівлю таких послуг без застосування процедури, визначеної Законом №922-VII. При цьому, судами встановлено обставини щодо проведення між сторонами переддоговірних відносин із закупівлі вказаних послуг, однак за результатами проведених переговорів між сторонами договору так і не було укладено саме у зв`язку із незгодою відповідача щодо вартості предмета закупівлі.

5.88. На думку колегії суддів, саме у зв`язку з тим, що сторони так і не дійшли згоди щодо вартості таких послуг, тобто існує спір саме щодо вартості послуг та тарифів, які застосовані позивачем, інтерес позивача підлягає захисту саме шляхом визнання договору укладеним у редакції, запропонованій позивачем, та, відповідно, за результатами якого можливо буде стягнути кошти за надані послуги.

5.89. На підставі викладеного суд касаційної інстанції зазначає, що заявлені позивачем у цій справі вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є передчасними і жодним чином не вирішують наявний між сторонами спір, а вимоги позивача про стягнення заборгованості без погодження вартості таких послуг не є ефективним способом захисту майнового інтересу.

5.90. З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для задоволення зазначених позовних вимог, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

5.91. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.92. Згідно з пунктом 3 статті частини першої 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.93. Судами з достатньою повнотою встановлені фактичні обставини справи, однак прийняті у справі рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням у справі нового рішення про відмову у позові.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

6.2. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до ДП "МТП "Чорноморськ" про стягнення 4 633 942,61грн.

7. Судові витрати

7.1. У зв`язку із скасуванням прийнятих у справі рішень та прийняттям касаційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на позивача, а судові витрати за розгляд апеляційних та касаційних скарг ДП "МТП "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.01.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 підлягають стягненню з ДП "АМПУ" на підставі частини першої статті 129 ГПК України.

7.2. У матеріалах справи відсутні відомості щодо виконання оскаржуваних судових рішень, а тому поворот виконання оскаржуваних судових рішень касаційною інстанцією не здійснюється. Водночас ДП "МТП "Чорноморськ не позбавлене права, за наявності підстав, звернутися з відповідною заявою в порядку статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 27.01.2020 у справі № 916/1940/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про стягнення 4 633 942,61грн відмовити.

4. Стягнути з державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6 , код ЄДРПОУ 38728418) на користь державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) 104 263 (сто чотири тисячі двісті шістдесят три) грн 71 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 139 018 (сто тридцять дев`ять тисяч вісімнадцять) грн 28 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко