ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1384/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління ДПС у Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акация", м. Харків про стягнення 652740,23 грн. за участю представників:
прокурора Клейн Л.В., посвідчення № 051089 від 02.10.2018 року;
позивача не з`явився;
відповідача Чишко С.В., ордер № 1250 від 19.07.2019 року;
третьої особи Лантушенко Г.В., у порядку самопредставництва,
ВСТАНОВИВ:
Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради, в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Акация" заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 652740,23 грн. (основний борг у сумі 587082,31, штраф у сумі 10027,60 грн. та пеня в сумі 55630,32 грн.), мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди землі від 15.10.2010 року, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель за №541070800039. Судовий збір позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.05.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1384/19, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.06.2019 року на 10:45 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2019 року зупинено провадження у справі № 922/1384/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.
16.10.2019 року від Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх. № 24813) в якому заявник вказує про те, що 26.06.2019 Великою Палатою Верховного Суду розглянуто справу № 587/430/16-ц та прийнято рішення, що є підставою для поновлення провадження у даній справі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2019 року провадження у справі № 922/1384/19 поновлено, підготовче засідання призначено на 02.12.2019 року на 11:00.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2019 року здійснено заміну третьої особи ГУ ДФС у Харківській області на його правонаступника ГУ ДПС у Харківській області; зупинено провадження у справі №922/1384/19 за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акация" про стягнення 652740,23 грн., до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
Від керівника Харківської місцевої прокуратури №1 надійшло повідомлення про закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
З метою вирішення питання щодо поновлення провадження у даній справі, господарський суд Харківської області повідомив учасників справи про необхідність з`явитися 02.09.2020 року о 10:30 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2020 року на 11:40 год.
У судовому засіданні оголошувались перерви з 22.09.2020 року до 29.09.2020 року та з 29.09.2020 року до 01.10.2020 року.
29.09.2020 року та 01.10.2020 року відповідач подав заяви про відстрочення виконання рішення (вх.№ 22532, 22734).
Прокурор та представник третьої особи у судовому засіданні 01.10.2020 року підтримали позов, проти відстрочення виконання рішення заперечували.
Представник позивача у судове засідання 01.10.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2020 року наявність заборгованості визнав, просив відстрочити виконання рішення на 12 місяців.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників відповідача, третьої особи, оцінивши надані ними докази, суд установив такі обставини.
Згідно ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає із посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Частиною 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Харківська міська рада, оскільки відповідно до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами, сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Пункт 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють правління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Отже, з огляду на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки покликаний ці інтереси захищати.
Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування, при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).
Крім того, ч. 1 ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Таким чином, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення своєчасності та повноти надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів беззаперечно становить державний інтерес, а несплата орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, відсутність поповнень територіальних бюджетів є порушенням інтересів держави. Відсутність наповнень бюджету у вигляді орендної плати ослаблює економічні основи Держави та місцевого самоврядування, позбавляє можливості здійснення належного та найбільш повного фінансування соціальних та інших потреб територіальної громади, розвитку інфраструктури м. Харкова.
Разом з тим, Харківською міською радою заходи щодо усунення порушень не вживались.
За таких обставин, враховуючи невжиття органом місцевого самоврядування заходів до усунення порушення законодавства у частині несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, вбачаються правові підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду в межах своєї компетенції.
Суд установив, що на підставі рішення Харківської міської ради №158/10 від 23.06.2010 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акация" укладено договір оренди землі від 15.10.2010, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в Державному реєстрі земель від 15.11.2010 року за №541070800039 (надалі - Договір оренди).
За умовами Договору оренди Харківська міська рада (орендодавець, позивач) передає, а ТОВ "Акация" (орендар, відповідач) приймає в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:029:0010 загальною площею 0,38 га, яка знаходиться по вул. Велика Панасівська, 54 (колишня вул. Котлова) в м. Харкові. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомості - нежитлові будівлі літ. "2А-1", літ. "Я'-1", літ. "Д-1", які належать орендареві на праві приватної власності. Договір укладено строком до 01.06.2050 року.
Відповідно до п. 5. Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3588758,00 грн.
Згідно з п. 9. Договору оренди орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з довідкою №1475/10 від 02.09.2010 року на рік становить 3 % від її нормативної грошової оцінки і складає 107662,74 грн., або в місяць - 8971,90 грн.
Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами (п. 10. Договору оренди).
Пунктом 11 Договору оренди передбачено, що орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Листом №438/0/225-19 від 28.01.2019 року Департаментом земельних відносин Харківської міської ради повідомлено місцеву прокуратуру про наявність податкового боргу по орендній платі за землю ТОВ "Акация" станом на 01.01.2019 року у розмірі 626161,40 грн.
У подальшому листом №1370/0/225-19 від 28.02.2019 року Департаментом земельних відносин Харківської міської ради повідомлено місцеву прокуратуру про збільшення суми заборгованості по орендній платі ТОВ "Акация", яка станом на 01.02.2019 року становить 643182,90 грн.
Листом ГУ ДФС у Харківській області №11681/9/20-40-56-07-18 від 11.04.2019 повідомлено місцеву прокуратуру, що станом на 10.04.2019 року за ТОВ "Акация" (код ЄДРПОУ 32676239) лічиться заборгованість з орендної плати у сумі 677225,99 гривень. Податковий борг виник 30.01.2014 року за рахунок несплати самостійно задекларованих зобов`язань з орендної плати.
Крім того, вказаним листом повідомлено місцеву прокуратуру про те, що ГУ ДФС в Харківській області зверталося до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості з орендної плати. Зокрема, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 року по справі №820/18972/14 задоволено позовні вимоги Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та стягнуто з ТОВ "Акация" заборгованість в сумі 21301,38 грн. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 року по справі №820/1746/16 задоволено позовні вимоги Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та стягнуто з ТОВ "Акация" заборгованість в сумі 162492,21 гривень. Вказаними судовими рішеннями охоплюється період стягнення заборгованості за 2014-2015 роки.
Разом з тим, ГУ ДФС у Харківській області листом №11681/9/20-40-56- 07-18 від 11.04.2019 року надано до місцевої прокуратури розрахунки заборгованості з орендної плати за землю ТОВ "Акация" (код ЄДРПОУ 32676239) з урахуванням штрафних санкцій та пені,.
Як зазначає прокурор у позовній заяві, заборгованість відповідача за Договором оренди за період з травня 2016 року по березень 2019 року становить 652740,23 грн. (основний борг у сумі 587082,31, штраф у сумі 10027,60 грн. та пеня в сумі 55630,32 грн.).
Пунктом 28 Договору оренди передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а п. 31 вказаного договору передбачено обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату.
Невиконання орендарем обов`язків за Договором оренди в частині оплати орендних платежів, стало підставою для звернення прокурора з позовом до відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.
Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
В розумінні ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
В силу вимог ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно зі ст. 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Як встановлено судом, у порушення умов Договору, відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати за користування землею за період з травня 2016 року по березень 2019 року у розмірі 652740,23 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунком боргу Головного управління ДФС у Харківській області.
Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи, визнання позову відповідачем та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати орендної плати за Договором у розмірі 652740,23 грн., а тому позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 року у справі № 18-рп/2012 вказано на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Положеннями статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки виконання рішення суду є суб`єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Далі-Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).
За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43).
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати ( рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).
Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством так і на практиці (рішення від 7.06.2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи із наведеного вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду, вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочку виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Складне фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Акация", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.03.2018 року у справі №910/8153/17).
Суд зазначає, що наведені боржником обставини як складне фінансове становище, наявність значної заборгованості інших боржників перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Акация", не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність боржника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
Негативні наслідки, що викликані неспроможністю боржника до беззбиткового господарювання, незадовільним станом планування власної економічної діяльності, неналежним станом претензійно-позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості тощо, не можуть бути перекладені на стягувача, оскільки це суперечило б принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (п. 6 ст.3 ЦК України).
При вирішенні питання про надання відстрочки суд також враховує, що спір у цій справі виник саме з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Акация" у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за Договором оренди.
Крім того, суд зауважує, що боржником не вчинялися дії щодо самостійного погашення заборгованості протягом 2019-2020 років.
Таким чином, суд приходить до висновку, що боржником у порушенні статей 73, 74 ГПК України не доведено суду належними та допустимими доказами виняткових обставин, що можуть бути підставами для відстрочки виконання рішення суду.
З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, на які посилається боржник, не є винятковими у розумінні статті 331 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, неможливість перекладати комерційні ризики відповідача та його недбалість у веденні власних справ на стягувача, суд вважає, що заява боржника про надання відстрочки виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 93, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 13, 21, 24 Закону України "Про оренду землі", ст. 288 Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акация" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 30, код ЄДРПОУ 09804119) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243) основний борг у сумі 587082,31, штраф у сумі 10027,60 грн., пеню в сумі 55630,32 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акация" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 30, код ЄДРПОУ 09804119) на користь Прокуратури Харківської області (61001, м.Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 9791,10 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено "06" жовтня 2020 р.
СуддяО.В. Смірнова
